Справа № 364/989/23
Провадження № 2/364/57/24
04.03.2024 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючого судді Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») ( код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, № тел. +380567976057)
представник позивача Гребенюк Олександр Сергійович ( адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, № тел. НОМЕР_1 , е-поштаІНФОРМАЦІЯ_1)
до ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку не зазначені)
про стягнення заборгованості,
19.12.2023 позовна заява надійшла до Володарського районного суду Київської області, у якій представник позивача зазначає, що 06.03.2023 відповідач звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Вказує, що відповідач порушує зобов'язання за кредитним договором та станом на 26.11.2023 має заборгованість перед банком у розмірі 90372,32 гривень.
Посилаючись на обставини викладенні у позові та на ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 19, 28, 184 ЦПК України, просить суд:
-стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 06.03.2023 у розмірі 90372,32 гривень,
-стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2684,00 гривень. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
02.01.2024 ухвалою про відкриття провадження відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України судом витребувано від позивача та зобов'язано його надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду даної справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача ОСОБА_1 , а саме: ( електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: оригінал кредитного договору (договору поруки, додаткові угоди до нього), документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифами банку, зі згодою відповідача про те, що ці документи становлять договір про надання банківських послуг; виписки по картковому рахунку про отримання саме відповідачем платіжної картки, що надає доступ до кредитних коштів, витяг основних умов надання кредиту; розпорядження про надання кредиту; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по кредиту, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати (первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на 02.02.2024.
Судовий розгляд справи 02.02.2024 не відбувся, ознайомившись з матеріалами справи, суддя встановила, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 02.01.2024 та не надав письмових (електронних) доказів.
Суд відклав розгляд справи на 04.03.2024 про що постановив ухвалу, якою нагадав позивачу та його представнику про обов'язковість виконання судового рішення та надання письмових (електронних) доказів для розгляду справи по суті.
04.03.2024 ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 02.01.2024 та не надав належних письмових ( електронних) доказів, які стосуються безпосередньо позовних вимог, зокрема кредитних правовідносин щодо яких він звернувся до суду. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, банк не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та докази укладення з останнім кредитного договору, як це зазначено у позовній заяві.
Банком не додано доказів видачі відповідачу картки та на який строк вона видавалась, та яка саме картка. Позивач доєднав до матеріалів справи довідку про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , при цьому відсутні посилання, який саме договір кредитування та яка картка.
Позивач покликається на умови та правила надання банківських послуг , які підписано відповідачем, та на паспорт споживчого кредиту (а.с.12-23, 24-28) як на доказ у даній справі суд не може взяти до уваги, оскільки вказаний документ свідчить лише про ознайомлення споживача ОСОБА_1 у вказаний день з інформацією про можливі умови споживчого кредитування за такими типами кредитного продукту, як універсальна та універсальна ГОЛД. Однак, це може свідчити лише про намір споживача укласти певний вид договору з банком у майбутньому, а не про підтвердження факту договірних відносин, як про це стверджує позивач. Разом з тим, у тексті цього Паспорта зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Крім того зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 21.03.2023.
Отже, судом встановлено, що наразі позивач не надав докази відкриття карткового рахунку, відсутні докази зарахування коштів на картковий рахунок відповідача, як про те вказує позивач у своїй позовній заяві. На наявність інших договорів між сторонами банк не посилається, таких суду не надає.
Суд доходить висновку , що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим установленим порядком безспірно з'ясувати обставини щодо договірних відносин між сторонами та умов, на яких були, як стверджує банк, надані кошти відповідачу ОСОБА_1 , зокрема, щодо дійсно наданої суми коштів, порядку і періодичності сплати за кредитом, строку кредиту, процентної ставки за кредитом, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору.
Отже, на думку суду не надання позивачем витребуваних судом доказів вказує на відсутність можливості доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог.
Одночасно позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 02.01.2024. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ч.2 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представник отримали ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів 09.01.2024 ( а.с. 55,56 ), нагадування про виконання ухвали від 02.02.2024 було отримано позивачем 09.02.2024, про що свідчать трекінги Укрпошти доєднанні до матеріалів справи ( а.с. 61-64).
Окремо слід зазначити, що позивач та його представник отримали процесуальні документи через систему « Електронний суд» ( а.с. 59, 60).
Однак не зважаючи на належне повідомлення та отримання позивачем процесуальних документів суду, як вже зазначалося вище, станом на 04.03.2024 ухвала від 02.01.2024 не виконана і як наслідок витребувані судом докази позивачем надані не були, обґрунтування щодо причин ненадання таких доказів також позивачем не наведені.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов'язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.
За приписами ч. 2 ст. 43 учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та, що для вирішення даного спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових ( електронних) доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун