01 березня 2024 року справа № 580/6326/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
20.07.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не проведення виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі 580/738/21, та не здійснення виплати суми компенсації по даний час;
- зобов'язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 30.03.2016 по 14.06.2023 відповідно до положень статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проходив військову службу в Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку в період з 2016 року по 20.01.2021. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі 580/738/21 відповідач виплатив позивачу 159 394,16 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати належного грошового забезпечення. Однак відповідач відповіді не надав. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою від 01.08.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 01.08.2023 відповідач отримав 02.08.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Черкаському зональному відділі Військової служби правопорядку та згідно з витягом з наказу начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 20.01.2021 № 10 був виключений з 20.01.2021 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Рішенням від 28.05.2021 у справі № 580/738/21 Черкаський окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Постановою від 06.10.2021 у справі № 580/738/21 Шостий апеляційний адміністративний суд:
рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 скасував;
позов ОСОБА_1 задовольнив частково;
визнав протиправним наказ начальника Черкаського зонального відділа Військової служби правопорядка від 20 січня 2021 року №10 в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за календарні роки;
зобов'язав Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядка внести зміни до наказа від 20 січня 2021 року №10, зазначивши кількість календарних років, за які підлягає виплаті одноразова грошова допомога при звільненні позивача, а саме - 27 календарних років, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 23 роки загальної вислуги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
визнав протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділа Військової служби правопорядка щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 30 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року;
зобов'язав Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30 березня 2016 року по 31 грудня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації;
у решті позову відмовив.
На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 у справі № 580/738/21 відповідач 14.06.2023 виплатив позивачу нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні та індексацію грошового забезпечення в сумі 159 394,16 грн. Відповідач, як суб'єктом владних повноважень, не заперечив та не спростував зазначеного.
Того ж дня позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення (рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 по справі № 580/738/21) за одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 23 роки загальної вислуги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2016 по 31.12.2018 з урахуванням раніше виплачених сум індексації відповідно до положень статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач на заяву позивача відповіді не надав. Доказів на противагу цьому відповідач суду не надав.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"(далі Закон №2050-III).
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Так, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу відбулася 14.06.2023, тому суд вважає наявними підстави вважати, що права позивача у зв'язку із невиплатою відповідних сум при звільненні є порушеними.
У ході судового розгляду вказаної категорії справ суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Оскільки такий обов'язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум та остаточний розрахунок з позивачем відбулися у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Отже, з огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 30.03.2016 по 31.12.2018 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, нарахованих на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, є протиправною, у зв'язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 30.03.2016 по 31.12.2018 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Зобов'язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку (вул. Надпільна, 222/2, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 24289962) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою вказаної індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 30.03.2016 по день їх фактичної виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО