28 лютого 2024 року Справа № 480/12854/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12854/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 025711 від 28.11.2023, винесену начальником Відділу державного нагляду контролю у Сумській області Юрієм Макарухою відносно ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Вимоги мотивує тим, що 12.10.2023 о 09:45 год., на ділянці дороги (а/д Р-46 Харків - Суми 15 км.+100 м.) було проведено перевірку транспортного засобу марки DAF № НОМЕР_1 , за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_2 . Власником транспортного засобу марки DAF № НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_1 .
Під час перевірки виявлено порушення ст. 34, ст. 38 Закону України "Про автомобільний транспорт", хоча в Акті № 026319 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.10.2023 чітко не зафіксовано наявність чи відсутність накладної у перевізника вантажу та вказано, що водій не використовує особисту картку водія. Звертає увагу суду на те, що в акті № 026319 значиться, що при перевезенні вантажу згідно накладної № 27 від 11.10.23 перевізник не забезпечив водія документами на вантаж.
Вказує, що 08.11.2023 ОСОБА_1 отримав повідомлення про те, що його запрошено на 20.11.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті (відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області для з'ясування обставин та розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт скоєного 12.10.2023.
20.11.2023 представник позивача, адвокат Мальченко Д.В., з'явився до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області з метою участі у розгляді справ проте, розгляд справи не відбувся у зв'язку з відкладенням на 27.11.2023.
24.11.2023 представник позивача надав відповідачу пояснення щодо відсутності складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". До пояснення були додані: копія договору позички вантажного автомобіля від 09.10.2023 та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Зазначає, що 27.11.2023 розгляд справи не відбувся, в свою чергу представника ОСОБА_1 (ні самого позивача) не було повідомлено коли відбудеться розгляд справи. 28.11.2023 справу було розглянуто без повідомлення позивача чи його представника.
За результатами розгляду справи винесено оскаржувану постанову № ПШ 025711 від 28.11.2023, копію оскаржуваної постанови представник ОСОБА_1 отримав 29.11.2023.
Представник позивача зазначає, що автомобіль ДАФ № НОМЕР_1 , який належить фізичній особі ОСОБА_1 був переданий у користування фізичній особі ОСОБА_2 для власних потреб - перевезення власного вантажу дерев'яних піддонів. Письмовим підтвердженням того, що автомобіль переданий для власних потреб є укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір позички вантажного автомобіля від 09 жовтня 2023 року (п. 1.1 Договору)
Перевезення вантажу не відбувалося на договірній чи комерційній основі, таким чином у даному випадку Закон України "Про автомобільний транспорт" до даних правовідносин не може застосовуватись, крім того, оскільки вантаж не використовується у комерційних цілях (господарській діяльності) відсутня необхідність оформлення товарно-транспортної документації.
Аналогічні підстави з приводу відсутності особистої карти водія - на момент складання акту, ОСОБА_2 не здійснював перевезення у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому наявність особистої карти водія не вимагалось.
Також представник позивача вважає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки він не виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, в оскаржуваній постанові вказано про допущення порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", проте, взагалі не вказаний та не конкретизований зміст правопорушення. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесена за відсутності позивача є неправомірною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 16.01.2024 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служба України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу від 28.11.2023 № ПШ 025711 до набрання законної сили судового рішення у цій справі.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує. Представник відповідача зазначає, що положеннями спеціального закону на перевізника покладено обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність необхідних документів (в даному випадку - товарно-транспортної накладної), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 12.10.2023 № 026319.
Під час проведення перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної з обов'язковими, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, реквізитами (водієм під час перевірки надано видаткову накладну № 27 від 11.10.2023, яка підтверджує придбання вантажу) а також водій не використовував особисту картку водія, яка передбачена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Наголошує, що водій ОСОБА_2 ознайомився з складеним актом перевірки № 026319 від 12.10.2023 при цьому жодних аргументів стосовно того, що останній використовує транспортний засіб у власних цілях не висловлював, водій не надав жодних пояснень в контексті перевірки при цьому водій підписав акт перевірки.
На переконання представника відповідача, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону № 2344-ІІІ, зокрема абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.
Крім того, представник пояснює, що на розгляд справи про порушення 20.11.2023 з'явився представник позивача Мальченко Денис Володимирович при цьому останній надав заяву про перенесення розгляду справи на 28.11.2023, обумовлену заяву було прийнято та перенесено розгляд справи на 28.11.2023.
24.11.2023 представник надав до Відділу письмові пояснення по справі та копію Договору позички вантажного автомобіля від 09.10.2023.
28.11.2023 на розгляд справи ні позивач ні його представник не з'явилися так на підставі наявних матеріалів у справі, а також у зв'язку з тим, що на момент проведення рейдової перевірки жодних документів щодо використання транспортного засобу іншою особою надано не було.
Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, орган державного контролю діяв у межах, у спосіб та на підставі повноважень, визначених чинним законодавством.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та наголошує, що не заперечує, що ним особисто подано заяву відкладення розгляду справи від 20.11.2023, яку подав 20.11.2023 (зареєстрована 21.11.2023), однак в заяві представник позивача просив справу відкласти не на 28.11.2023 а до 28.11.2023, з метою надання додаткових документів (договору позички вантажного автомобілю) та пояснень. Вказуючи строк до 28.11.2023, представник позивача мав на увазі, що це максимальний строк до закінчення він може підготувати пояснення та отримати документи (позивач перебуває в м. Кролевець, представник - м. Суми). Однак, пояснення та документи були підготовлені 24.11.2023, тому представник мав можливість взяти участь у розгляді справи вже після 24.11.2023. В це й же день (20.11.2023) у відділі Укртрансбезпеки в Сумській області представника позивача повідомлено про розгляд справи на 27.11.2023, саме тому представник позивача вказав у 2-му абзаці пояснень від 24.11.2023 (долучені відповідачем та позивачем до матеріалів справи), що йому відомо про призначення справи на 27.11.2023.
24.11.2023 представник особисто здав до відділу згадані пояснення по справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт, але жодних повідомлень про зміну дати розгляду справи йому не було повідомлено.
27.11.2023 - з метою участі у розгляді справи представник позивача прибув до відділу Укртрансбезпеки у Сумській області, де його повідомлено, що справа буде розглядатися на іншу дату, однак начальник відділу перебував чи, то у відрядженні чи, то у відпустці, тому як пояснили працівники Відповідача, дату розгляду справи буде повідомлено в телефонному режимі. При цьому, у заяві про відкладення та у поясненнях представник позивача зазначив номер мобільного телефону та свою адресу. Жодних повідомлень з 27.11.2023 по 29.11.2023 представник позивача від відповідача не отримував, тому дав доручення помічникові 29.11.2023 дізнатися інформацію про дату розгляду справи, проте, помічникові було вручено вже оскаржувану постанову від 28.11.2023. Доказів повідомлення позивача чи його представника про призначення справи на 28.11.2023 відповідачем до відзиву не надано,
Крім того, наголошує, що факт використання транспортну водієм для власних потреб не спростовується аргументами та доказами відповідача.
Відповідач не оспорює наявність договору позички вантажного автомобіля від 09 жовтня 2023, вказує лише те, що водій не надав цей договір при проведенні перевірки (що він не зобов'язаний був робити). Проте це не спростовує факт наявності і укладення договору та не може бути підтвердженням, того, що піддони (паллети), які перевозились пов'язані з господарською діяльністю позивача. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 12.10.2023 о 09:45 год., на ділянці дороги (а/д Р-46 Харків - Суми 15 км.+100 м.) було проведено перевірку транспортного засобу марки DAF № НОМЕР_1 , за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_2 . Власником транспортного засобу марки DAF № НОМЕР_1 є фізична особа ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки було встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної з обов'язковими, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, реквізитами (водієм під час перевірки надано видаткову накладну № 27 від 11.10.2023, яка підтверджує придбання вантажу) а також водій не використовував особисту картку водія, яка передбачена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 026319 від 12.10.2023.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області від 28.11.2023 № ПШ 025711 на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_1 за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Позивач, не погоджуючись з такою постановою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі за текстом - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені п. 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно зі ст. 33 Закону № 2344-III, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів (ст. 34 Закону № 2344-III).
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Згідно з положеннями цих Правил, перевізник це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Позивач зазначає, що він не був автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-ІІІ, оскільки перевезення вантажу здійснювалось іншою особою на підставі договору про перевезення вантажів.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не будь-які інші особи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено постанову № ПШ 025711 від 28.11.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн як до автомобільного перевізника, який здійснив порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, не є суб'єктом відповідальності за цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ДАФ № НОМЕР_1 , який належить фізичній особі ОСОБА_1 був переданий у користування фізичній особі ОСОБА_2 для власних потреб - перевезення власного вантажу дерев'яних піддонів, що підтверджується договором позички вантажного автомобіля від 09 жовтня 2023 року (п. 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
За змістом ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть автомобільні перевізники, а тому висновок відповідача про допущення порушень законодавства про автомобільний транспорт позивачем як автомобільним перевізником не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що долучені до позовної заяви документи не пред'являлись на час складання акту при проведенні перевірки.
Як зазначалось вище, відповідно до вимог п. 26 Порядку, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Судом встановлено, що 08.11.2023 ОСОБА_1 отримав повідомлення про те, що його запрошено на 20.11.2023 до Державної служби України з безпеки на транспорті (відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області для з'ясування обставин та розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт скоєного 12.10.2023.
20.11.2023 представник позивача, адвокат Мальченко Д.В., з'явився до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області з метою участі у розгляді справ проте, розгляд справи не відбувся у зв'язку з відкладенням на 27.11.2023.
24.11.2023 представник позивача надав відповідачу пояснення щодо відсутності складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". До пояснення були додані: копія договору позички вантажного автомобіля від 09.10.2023 та копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
27.11.2023 розгляд справи не відбувся, в свою чергу представника ОСОБА_1 (ні самого позивача) не було повідомлено коли відбудеться розгляд справи.
28.11.2023 справу було розглянуто без повідомлення позивача чи його представника.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що станом на дату розгляду справи (28.11.2023) у відповідача були відсутні підстави вважати, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
При цьому, розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку, рекомендований лист із повідомленням чи повідомлення на офіційну електронну адресу.
При цьому суд зазначає, що несповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення порушило право позивача брати участь у розгляді справи та надавати докази на спростування висновків про порушення, у тому числі документів, які були надані до позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що на час проведення перевірки перевезення належного позивачу вантажу здійснювалось іншою особою і позивач не був перевізником у розумінні ст. 1 Закону № 2344-ІІІ, у його діях відсутній склад правопорушення, що підтверджується матеріалами справи, а також беручи до уваги, що відповідачем у справі не доведено правомірності свого рішення, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", така постанова не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак підлягає скасуванню.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 876,50 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 025711 від 28.11.2023 в сумі 17000 гривень, винесену начальником Відділу державного нагляду контролю у Сумській області Юрієм Макарухою відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 876,5 рн судових витрат.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал