01 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/965/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області, щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, скасувати Рішення від 21.11.2023 № 08475009275 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити пенсію, що була призначена від 18.08.2023 року;
- виплатити заборгованість починаючи з грудня 2023 року по час постановлення рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що він є інвалідом ІІ групи, набувши страхового стажу у 2023 році, зокрема не менше 6 років, позивач 09.08.2023 року звернувся до Головного управління ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії. Рішення було прийнято від 18.08.2023 про призначення пенсії по інвалідності. Відповідна інформація зазначена у преамбулі обґрунтування позовної заяви. Однак, Рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 21.11.2023 №08475009275 було відмовлено у призначенні пенсії, яка вже була призначена. Документи про призначення, зокрема протокол були видалені з порталу ПФУ працівниками цього органу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що страховий стаж позивача становить 04 роки 09 місяців 0 днів, якого не достатньо для призначення пенсії по інвалідності.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач 09 серпня 2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву від 09 серпня 2023 року та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
21.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 084750009275.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що до загального страхового стажу врахований весь період роботи, аналіз наданих документів показує, що страховий стаж позивача становить 04 роки 09 місяців, 0 днів, якого недостатньо для призначення пенсії по інвалідності.
Не погодившись з такими діями органа Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 30 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону №1058-IV залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Згідно з приписами частини 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Отже, особа, якій встановлено другу групу інвалідності, має право на призначення пенсії по інвалідності у разі наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Судом встановлено, що позивачу 04.06.1986 року народження, 21 квітня 2022 року встановлено другу групу інвалідності до 01 травня 2023 року, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААВ №629224 , яка була додана позивачем до заяви про призначення пенсії по інвалідності, поданої 08 серпня 2023 року.
Згідно розрахунку, здійсненого органом Пенсійного фонду України на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.07.2008 , диплому серії НОМЕР_2 з додатком , даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача станом на час настання інвалідності складає 04 років 09 місяців 0 днів, про що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначено у оскаржуваному рішенні.
Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на час настання інвалідності позивачу виповнилося 35 років.
Крім того, позивач у позовній заяві не заперечує, що станом на момент встановлення ІІ групи інвалідності страховий стаж був недостатній для призначення пенсії по інвалідності.
Як вже зазначалося судом, згідно з приписами частини 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що право на пенсію по інвалідності визначається за наявності страхового стажу та досягнення певного віку який розраховується від віку особи на час настання інвалідності або від віку особи на день звернення за пенсією.
Суд зазначає, що на час настання інвалідності, а саме 21 квітня 2022 року позивачу виповнилося 35 років, страховий стаж становив 04 років 09 місяців 0 днів, тобто менше 6 років.
Крім того, станом на день звернення за пенсією, а саме 08 серпня 2023 року, позивачу виповнилося 37 років та страховий стаж становив менше 7 років, що сторонами не заперечується.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності; протиправності у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судом не встановлено, оскільки позивач не набув страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності ані на час настання інвалідності, ані на день звернення за пенсією.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд встановив відсутність доказів у справі, що розглядається в підтвердження наведених позивачем підстав для визнання протиправними дії відповідача та відповідно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, позов ОСОБА_1 належить залишити без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 3600, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя К.І. Клочко