Справа № 420/33258/23
01 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та направити його особову справу до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що призваний до лав ЗСУ за мобілізацією. При цьому, дружина позивача є особою з інвалідністю. Однак, листом від 28.08.2023 року позивачу надано відповідь на рапорт та повідомлено, що наявність у військовослужбовця дружини з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби. Разом з тим, конструкція абзацу 5 п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачає право на звільнення мобілізованого військовослужбовця у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. Підстава якою скористався позивач не визначає групу інвалідності яка необхідна для її використання. Таким чином, дії відповідача щодо відмови у звільненні за сімейними обставинами є протиправними, а позивач має право на звільнення у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Згідно з пунктом 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі. Таким чином, прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини НОМЕР_1 , де проходить службу військовослужбовець ОСОБА_1 . Водночас, оскільки відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність, то й відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання вчинити певні дії. Приписами ч. 4 статті 26 вказаного Закону не передбачено такої підстави для звільнення військовослужбовців - наявність третьої групи інвалідності у дружини (чоловіка) як під час дії особливого періоду так і під час воєнного стану. Всі підстави для звільнення, які передбачені ч. 4 ст. 26 цього Закону стосовно інвалідності у відповідних категорій осіб, які в свою чергу перебувають у відповідних відносинах з військовослужбовцями, ставляться в залежність від наявності саме I чи II групи інвалідності. Крім того, якщо в підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», залишити сполучник «та», то виходить наступна підстава: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. І навпаки, якщо залишити сполучник «або», то виходить така підстава для звільнення: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Таким чином, обов'язковою умовою для звільнення позивача з військової служби є наявність у нього дружини з інвалідністю І або ІІ групи. Разом з тим, дружина позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина інвалідності - загальне захворювання. Вказані показання МСЕК не свідчать про наявність у дружини позивача обставин непрацездатності, значного обмеження життєдіяльності, неспроможності або обмеженої спроможності до самообслуговування, що у контексті підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII та не є підставою звільнення з військової служби. Таким чином, варто дійти до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що рапорти про звільнення були подані відповідно до вимог законодавства, зокрема «по команді», що підтверджується змістом позову та наданими доказами. При цьому, при вирішенні спору потрібно розтлумачити зміст речення із застосуванням комбінованого сполучника «та/або», оскільки такий застосовується у гіпотезі норми права, щодо застосування якої виник спір. Таким чином, відповідач неправильно розтлумачив норму абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” шляхом істотного звуження її змісту, адже фактично замінив вжитий законодавцем комбінований сполучник «та/або» на єднальний «та», а наслідком такого тлумачення є акт правозастосування (відмова у звільненні з військової служби), що прямо суперечить закону та порушує його.
Ухвалою суду від 01 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 73-74).
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення за сімейними обставинами, на який листом від 28.08.2023 року надано відповідь та повідомлено, що обов'язковою умовою для звільнення з військової служби наявність дружини з інвалідністю І або ІІ групи, водночас з наданого комплекту документів не вбачається вказаної підстави, наявність у військовослужбовця дружини з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби (а.с. 15).
16 листопада 2023 року у військовій частині НОМЕР_1 зареєстровано рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю (а.с. 18, 70-72).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 18.08.2023 року.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 28.08.2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено ОСОБА_1 , що обов'язковою умовою для звільнення з військової служби наявність дружини з інвалідністю І або ІІ групи, водночас з наданого комплекту документів не вбачається вказаної підстави, наявність у військовослужбовця дружини з інвалідністю ІІІ групи не є підставою для звільнення з військової служби (а.с. 15).
Разом з тим, системний аналіз абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:
1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;
2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
За таких підстав, доводи відповідача про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, є неспроможними, оскільки з абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що військовослужбовці, під час дії воєнного стану, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, мають право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю. При цьому, зазначена умова є самостійною умовою для звільнення особи з військової служби та вона не встановлює вимог до групи інвалідності, встановленої дружині (чоловіку) відповідного військовослужбовця.
З матеріалів справи вбачається, що до рапорту від 16 листопада 2023 року позивачем надано, зокрема, нотаріально завірені копії свідоцтва про шлюб та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 364385.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 23 квітня 2020 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_3 (а.с. 11).
17 липня 2023 року на ім'я ОСОБА_4 видано довідку акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 364385, згідно якої ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 1 серпня 2024 року (а.с. 13).
Відповідно до пп. 233, 234, 241, 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.
Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження розгляду Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року та вчинення дій, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суду не надано. Тобто, Військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
При цьому, оскільки рапорт від 16 листопада 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 не розглянуто, то, відповідно, позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та направлення його особової справи до Тростянецького РТЦК та СП Вінницької області для постановки на військовий облік, є передчасними.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 16 листопада 2023 року про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абз. 5 пп. “г” п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук