Справа № 420/36302/23
01 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РИСОІЛ УКРАЇНА” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № ПШ 021516 від 23.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля з напівпричепом. Однак, перевіряємий автомобіль не перебував та не перебуває у власності ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА”. Встановлюючи перевізника відповідач виходив з ТТН, де в графі перевізник вказано ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА”, а водій - ОСОБА_1 . Однак, при заповнені графи ТТН «автомобільний перевізник» ТОВ «Роздільнянський елеватор» невірно зазначено назву компанії та пункт призначення, що підтверджується листом від 06.09.2023. Тобто, ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” не є перевізником, а тому накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. є протиправним.
Від представника відповідача Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КВЕДами ТОВ «Рисоіл Україна» є 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 52.29 Транспортне оброблення вантажів. При цьому, формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач. Надані до позову матеріали відносно зазначення в товарно-транспортній накладній помилкових відомостей не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів навіть не у зв'язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин. Під час проведення перевірки водієм пред'явлено товарно-транспортну накладну № 1211 (посилання на яку міститься в акті проведення перевірки) відповідно до якої, автомобільним перевізником є ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА». Товарно-транспортна накладна видана 05.09.2023. До матеріалів позову долучено лист ТОВ «Роздільнянський елеватор» від 06.09.2023 (тобто виданий на наступний день після складання товарно-транспортної накладної), відповідно до якого, в товарно-транспортній накладній начебто допущено помилки. Перевірка була здійснена 17.09.2023 (на момент перевірки вказаний лист ймовірно існував), однак, не був пред'явлений посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки. Крім того, водій жодних заперечень до акту не надав.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що основним видом діяльності ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” є 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. У позивач немає у власності чи в користуванні вантажного транспорту та у штаті немає водіїв з відповідною кваліфікацією. Фахівці відповідача під час здійснення габаритно-вагового контролю обмежились лише виключно даними ТТН та не здійснювали повну перевірку наданих документів, щоб встановити належного перевізника.
Ухвалою суду від 01 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
17 вересня 2023 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР016825, згідно якого було перевірено транспортний засіб Renault, НОМЕР_1 , з напівпричепом ACKERMANN, НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , автоперевізник згідно ТТН 1211 від 05.09.2023 року ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА”, та виявлено порушення - перевезення вантажу згідно ТТН № 1211 від 05.09.2023 (насіння ріпаку) з перевищенням вагових норм встановлених п. 22.5 ПДР України, а саме навантаження на одиночну вісь 12,96 при нормі 11,5, відповідність за яке, передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (а.с. 70).
22 жовтня 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській областіза результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову № ПШ021516 та застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000, 00 грн. (а.с. 67 з.б.).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч. 12 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, згідно приписів абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів підлягають саме перевізники.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом водієм ОСОБА_1 пред'явлено товарно-транспортну накладну № 1211 від 05.09.2023 року, згідно якої в графі автомобільний перевізник вказано - «товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41041279)», вантажовідправник - «товариство з обмеженою відповідальністю «Роздільнянський елеватор», вантажоодержувач - «товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» (а.с. 71 з.б. - 72).
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що при заповненні графи ТТН «автомобільний перевізник» ТОВ «Роздільнянський елеватор» невірно зазначено назву компанії та пункт призначення, що підтверджується листом від 06.09.2023 року, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний лист був у наявності у водія 17.09.2023 року під час проведення перевірки та був пред'явлений водієм працівникам Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, позивачем суду не надано.
Згідно листа від 06.09.2023 року № 58/1 ТОВ «Роздільнянський елеватор» повідомлено, що в процесі заповнення товарно-транспортної накладної № 1211 від 05.09.2023 було допущено некоректне заповнення окремих граф, у зв'язку з чим вважати вірним, зокрема, у графі «автомобільний перевізник» ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) замість невірного ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” код ЄДРПОУ 41041279 (а.с. 29).
При цьому, відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Згідно п. 11.3, 11.4 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до п. 4.4 Положення № 88 виправлення помилок у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, з використанням коректурного способу здійснюється шляхом закреслення неправильного тексту або цифри і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.
Згідно п. 4.7 Положення № 88 виправлення помилки у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені у паперовій формі, повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.
В той же час, з наданої до суду копії товарно-транспортної накладної № 1211 від 05.09.2023 року вбачається, що будь-які виправлення, з урахуванням обставин, зазначених у листі ТОВ «Роздільнянський елеватор» від 06.09.2023 року № 58/1, до такої товарно-транспортної накладної не вносились (а.с. 29).
Таким чином, з урахуванням визначеної чинним законодавством України процедури виправлення помилок у документах, посилання позивача на лист ТОВ «Роздільнянський елеватор» від 06.09.2023 року № 58/1 є неспроможним.
При цьому, обставини того, що транспортний засіб Renault НОМЕР_1 з напівпричепом ACKERMANN НОМЕР_2 не перебуває у власності ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” не свідчать про неможливість здійснення транспортних перевезень.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року по справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому, в акті № АР016825 від 17.09.2023 року зазначено - згідно ТТН 1211 від 05.09.2023 року перевізник ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” (а.с. 16, 70).
Акт № АР016825 від 17.09.2023 року підписаний водієм транспортного засобу ОСОБА_1 без зауважень, в тому числі щодо зазначення ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” як перевізника.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на дату проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області надавалась інформація про те, що ТОВ “РИСОІЛ УКРАЇНА” не є автомобільним перевізником згідно товарно-транспортної накладної № 1211 від 05.09.2023 року, матеріали справи не містять.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 29.01.2020 року по справі № 814/1460/16 вказав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
За таких підстав, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області правомірно, за наявності підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, винесено постанову № ПШ 021516 від 23.10.2023 року.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю “РИСОІЛ УКРАЇНА” (код ЄДРПОУ 41041279, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 23-А) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № ПШ 021516 від 23.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн., в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.