Справа № 420/26625/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.10.2023 року до суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі № 18985-17196/K-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, щодо невиплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 7 жовтня 1993 року, ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10 квітня 2023 року ОСОБА_2 з яким позивачка проживала разом, помер. В той же час, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 був частково задоволений позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії. Цією ж постановою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» № 33/36-4221 від 20.09.2021 року з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2019 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за № 1500-0505-8/74497 від 12.06.2023 року представнику позивача був наданий розрахунок на доплату пенсії ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , становить 195449,14 грн. 19 червня 2023 року, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо здійснення виплати недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року у адміністративній справі № 420/3512/22. Проте, листом за вих. № 18985-17196/К-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні виплати недоодержаної пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року у адміністративній справі №420/3512/22, у зв'язку з відсутністю правових підстав. Вважаю дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати недоотриманої пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 , згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року у адміністративній справі № 420/3512/22 протиправними, оскільки ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 на день його смерті, що підтверджується паспортом останнього серії НОМЕР_1 від 17.12.1997 року, довідкою про реєстрацію місця проживання або місця перебування ОСОБА_1 № К1-101553-ф/л від 02.06.2023 року, довідкою ЖКС «Хмельницький» та є, членом сім'ї (дружиною) померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 21.01.2011 року, а отже, відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на одержання недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з його смертю.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження по справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
31.10.2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Як вказує відповідач, Головним управлінням на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 по справі № 420/3512/22, з урахуванням ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 ОСОБА_2 20.12.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ДУ ТМО МВС України від 20.09.2021 №33/36-4221. Сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 195449,14 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Таким чином, як вказано у відзиві, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 в сумі 195449,14 грн підлягала виплаті ОСОБА_2 після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Станом на дату смерті ОСОБА_2 , тобто на 10.04.2023, зазначена заборгованість пенсії не виплачена. Додатково зазначаємо, що оскільки ОСОБА_1 не є стороною по справі №420/3512/22 в розумінні статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, право на отримання доплати, нарахованої на виконання рішення суду, він буде мати у разі зміни сторони виконавчого провадження по вищевказаній справі в порядку, передбаченому статтею 379 КАС України.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.10.1993 року укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Головним управлінням на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 по справі № 420/3512/22, з урахуванням ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 ОСОБА_2 20.12.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ДУ ТМО МВС України від 20.09.2021 №33/36-4221.
Сума доплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 з урахуванням фактично виплачених сум склала 195449,14 грн.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
19.06.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити їй нарахування та виплату недоотриманої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22.
У відповідь на вказану заяву відповідачем складено листа №18985-17196/К-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, в якому вказано, що оскільки позивач не є стягувачем по справі №42/3512/22, тому відсутні підстави для виплати недотриманої доплати до пенсії за вказаним рішенням.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі № 18985-17196/K-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, щодо невиплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.
Верховний Суд в постанові від 30.01.2020 року по справі № 200/10269/19-а сформулював висновок про те, що «у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2022 року по справі № 200/10136/20-а.
Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 на день його смерті.
Вказана обставина підтверджується паспортом ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 17.12.1997 року, довідкою про реєстрацію місця проживання або місця перебування ОСОБА_1 № К1-101553-ф/л від 02.06.2023 року, довідкою ЖКС «Хмельницький».
За таких підстав, з огляду на приписи ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач має право на отримання нарахованої на виконання постанови по справі № 420/3512/22, але не виплаченої ОСОБА_2 , суми пенсії.
При цьому, оскільки позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату нарахованої ОСОБА_2 , але неодержаної суми пенсії, протягом шести місяців після його смерті, тобто в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 61 Закону України №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові ОСОБА_2 , і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач не є стягувачем по справах №420/3512/22, оскільки правовідносини щодо виплати суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, є відмінними від правовідносин, які виникають у ході виконання судових рішень.
Стаття 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прямо зобов'язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв'язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою не пізніше 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Те що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.
Таким чином дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі № 18985-17196/K-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, щодо невиплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року є протиправними.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які викладені у листі № 18985-17196/K-02/8-1500/23 від 14.07.2023 року, щодо невиплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її чоловіка ОСОБА_2 згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2022 року по адміністративній справі № 420/3512/22 за період з 01.12.2019 року по 31.12.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой