Справа № 420/20307/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.08.2023 року ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_3 було порушено строки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року та не було виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частин доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів протиправною.
Ухвалою суду від 14.08.2022 року прийнято до розгляду позов та відкрито провадження по справі.
09.10.2023 року (вх.№ ЕС/11722/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідача не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , так як вони безпідставні та необґрунтовані.
У відзиві вказано, що позивач переконаний, що військова частина НОМЕР_3 повинна нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159. Але, як стверджує відповідач, така думка позивача є помилковою, та не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідач вказує, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у даному ж випадку на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі № 200/695/22, вказане рішення набрало законної сили 09.06.2022 року, відповідно до якого військова частина НОМЕР_3 30.06.2023 року нарахувала та виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 64 841,84 гривень. Оскільки індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 було нараховано відповідно до рішення суду, то з часу вступу судового рішення у силу необхідно обраховувати строк затримки виплати доходу, на який повинна нараховуватися сума компенсації. В даному випадку цей строк (двадцять днів) не перевищує місячного терміну. Таким чином, з боку військової частини НОМЕР_3 не було допущено порушення термінів щодо виплати індексації грошового забезпечення в сумі 64,841,84 гривень ОСОБА_1 на підставі рішення суду, а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_3 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, та стягнення компенсації за втрату частини доходу за період визначений позивачем - відсутні. За таких обставин, у військової частини НОМЕР_3 немає законних підстав для здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 у компенсації втрати частини доходів, дані вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
11.10.2023 року (вх.№ЕС/11900/23) від представника відповідача до суду надійшло клопотання разом із витребуваними доказами.
22.08.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
В період з 25 серпня 2015 року по 19 липня 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 загоні морської охорони (військова частина НОМЕР_3 ).
Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 18 червня 2021 року № 196-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу у запас Збройних Сил України».
Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 19 липня 2021 року № 224-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби ОСОБА_1 є 19 липня 2021 року.
Як зазначено відповідачем та встановлено судом:
- на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2022 року у справі № 200/695/22, вказане рішення набрало законної сили 09.06.2022 року, згідно з яким військова частина НОМЕР_3 30.06.2023 року нарахувала та виплатила Позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 64 841,84 гривень.
- на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року у справі № 200/13789/21, яке набрало законної сили 09.06.2023 року, військова частина НОМЕР_3 30.06.2023 року нарахувала та виплатила Позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у сумі 25923,61 гривен;
- на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі 200/730/22, яке набрало законної сили 09.06.2023 року, військова частина НОМЕР_3 30.06.2023 року нарахувала та виплатила Позивачу недоплачену допомогу для оздоровлення у жовтні 2015 року, у березні 2016 року, у липні 2017 року, у лютому 2018 року, передбаченої ст. 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 з урахуванням проведених виплат у сумі 9674,19 гривень.
Крім того, як вказано відповідачем, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2023 року у справі №200/607/23, яке набрало законної сили 04.07.2023 року, військова частина НОМЕР_3 05.08.2023 року нарахувала та виплатила Позивачу перерахунок грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням), грошової допомоги для оздоровлення на 2021 рік, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, за 2015 - 2021 роки - шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у сумі 47 720,94 гривень.
Позивач, вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. . Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).
Згідно статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон - №2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Із норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Індексація є складовою заробітної плати, а у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відповідна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19 вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Суд при розгляді даної справи не вбачає підстав для відступу від наведеної вище правової позиції та вважає, що правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.
Крім того, аналогічна позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16 та від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду у справах №120/4120/22 від 09.01.2023 р., №120/1648/22, №240/11263/22 від 06.01.2023 р.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації є протиправною, відповідно, необхідно зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 по день фактичної виплати індексації.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, тобто по 30.06.2023 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 23314215).
Суддя С.М. Корой