Справа № 420/4561/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.03.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 у період за 01.01.2017 по 17.09.2021 роки недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розміром 35 588, 74 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки);
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до даних інформаційної комунікаційної системи ДПС України, по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за період 01.01.2017 - 17.09.2021 роки Державною податковою службою України в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок на загальну суму 37788,74 грн.
Позивач стверджує, що вона тривалий проміжок часу фактично не підприємницькою діяльністю.
У позові вказано, що ОСОБА_1 у 2013 році було написано заяву про відпустку без збереження заробітної плати, відповідно, після цього вона не здійснювала більше підприємницьку діяльність. Вимогу № НОМЕР_2 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої ОСОБА_1 повинна сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 35 588,74 грн., позивач вважає протиправною, оскільки вимогу винесено без проведення документальної перевірки, складання Акту, яким оформлюються висновки такої перевірки суперечить вимогам Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449.
Ухвалою суду від 13.03.2023 року позов залишено без руху.
В ухвалі роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
10.04.2023 року (вх.№11211/23) від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строк звернення до суду.
Ухвалою суду від 14.04.2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом по справі №420/4561/23, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
03.05.2023 року (вх.№ ЕП/15556/23) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області не погоджується з доводами позивача з огляду на таке.
У відзиві вказано, що за даними інформаційної системи ДПС фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) з 08.09.2003 року по 17.09.2021 року перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Одеській області. Суворівській державній податковій інспекції як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування здійснюючи діяльність згідно обраного основного виду діяльності «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах».
З покликанням на приписи пп.14.1.152 п.14.1 ст.14, п.36.5 ст.36, п.59.1 ст.59, ст.66 Податкового кодексу України, ч.1, ч.4 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ст.7, ч.5 ст.8, ч.8 ст.9, ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953, наказ Міністерства фінансів України
Як вказано у відзиві, аналізуючи відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , станом на 21.12.2022 становить 35 653.02 грн.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 08.09.2003 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
17.09.2021 року на підставі власного рішення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
13.11.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10427-51, в якій визначено, що станом на 31.01.2021 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 37788,74 грн.
З наданого до суду листа Головного управління ДПС в Одеській області від 13.02.2023 року №3682/6/15-32-13-07-06 судом встановлено, що
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 01.01.2017-17.09.2021 року Державною податковою службою України в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок на загальну суму 37788,74 грн, а саме:
- 09.02.2018 - 8448 грн за 2017 рік;
- 19.04.2018 - 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року;
- 19.07.2018 - 2457,18 грн за 2 квартал 2018 року;
- 19.10.2018 - 2457,18 грн за 3 квартал 2018 року;
- 21.01.2019 - 2457,18 грн за 4 квартал 2018 року;
- 12.04.2019 - 2754,18 грн за 1 квартал 2019 року;
- 19.07.2019 - 2757,18 грн за 2 квартал 2019 року;
- 21.10.2019 - 2757,18 грн за 3 квартал 2019 року;
- 20.01.2020 - 2757,18 грн за 4 квартал 2019 року;
- 21.04.2020 - 2078,12 грн. за 1 квартал 2020 року;
- 20.07.2020 - 1039,06 грн за 2 квартал 2020 року;
- 19.10.2020 - 3178,12 грн за 3 квартал 2020 року;
- 19.01.2021 - 2200,00 грн за 4 квартал 2020 року.
У листі також вказано, що оскільки, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10427-51 від 28.09.2021 у сумі 37788,74 грн не була погашена або оскаржена у встановлений законодавством термін, Головне управління ДПС в Одеській області відповідно до пункту 7 розділу VІ Інструкції №449 направило до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 10427 - 51 - від 28.09.2021 у сумі 2 200,00 гривень.
Вважаючи протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 у період за 01.01.2017 по 17.09.2021 роки недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розміром 35 588, 74 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Положеннями статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижче наведені терміни вживаються в такому значенні:
єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи (пункт 3-1);
мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5).
недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).
Згідно з абзацом 2 пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
Доказів того, що позивач у період за 01.01.2017 по 17.09.2021 роки перебувала в офіційних трудових відносинах з іншими платниками податків, відповідно, роботодавцем як податковим агентом за неї не сплачувався єдиний внесок.
Доводи представника позивача про те, що оскільки податковим органом не проводилась перевірка, актів не складалось, а позивач про проведення перевірки чи борг жодним чином не повідомлявся, то спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню є необґрунтованими, внаслідок того, що податковий борг визначено не за результатами перевірки, а на підставі даних інформаційної системи податкових органів, про що зазначено в оскаржуваній вимозі.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач не оскаржує розмір заборгованості та період її виникнення, єдиним доводом щодо протиправності оскаржуваної вимоги, позивача зазначає не здійснення підприємницької діяльності.
Крім того, не виконання позивачем обов'язку щодо подання звітності до податкового органу не свідчить про відсутність обов'язку сплачувати податки та збори у розмірах, встановлених чинним законодавством.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову.
Як наслідок не підлягає задоволенню і вимога про визнання противними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 у період за 01.01.2017 по 17.09.2021 роки недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розміром 35 588, 74 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).
В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.295.5 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються саме від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Суддя Корой С.М.
.