Справа № 420/17031/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
10.07.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року;
- зобов'язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надити ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 08.03.2023 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільської міської раді (Подільської громаді).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 29.05.2023 року Одеський окружний адміністративний суд управі № 420/6135/23 ухвалив рішення адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнив частково, визнав протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 08.03.2023 року, зобов'язав Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 року згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. На виконання вказаного рішення Виконком повторно розглянув запит позивача та надав листа від 30.06.2023 року. Вказаним листом відповідач повідомив, що у зв'язку з відсутністю у виконавчому комітеті Подільської - міської ради Подільського району Одеської області зафіксованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, щодо переліку рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільської міської раді (Подільської громаді), відсутністю інших належних розпорядників інформації, яким може бути відома запитувана інформація, а також повідомив позивача про відмову у задоволенні запиту на підставі п. 1 ч. 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації.
Позивач вважає, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації є протиправною.
Ухвалою суду від 17.07.2023 року позов залишено без руху.
19.07.2023 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із копією посвідчення № НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 03.08.2023 року прийнято до провадження позовну заяву і відкрито провадження по справі.
10.08.2023 року (вх.№ЕС/8759/23) від представника Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області до суду надійшов відзив на позов.
У відзиві вказано, що 24 березня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду направлений позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Справа розглянута (№ 420/6135/23), 29 травня 2023 прийняте рішення суду (надане позивачем в матеріалах позовної заяви), відповідно до якого позов задоволено частково, зобов'язано Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», в задоволені решти вимог відмовлено. На виконання рішення суду Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянув інформаційний запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 та надав відповідь на нього за номером 125/39 інф/з від 30.06.2023, тобто виконав рішення суду. Однак 10.07.2023 року позивач, ОСОБА_1 , повторно звертається до Одеського окружного адміністративного суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача.
Як стверджує відповідач, запитувана позивачем інформація про перелік нерухомого майна (земельних ділянок) не була створена і задокументована під час здійснення Виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області своїх повноважень та не знаходилась у його володінні, оскільки жодний нормативноправових актів не регламентує створення такого переліку.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
08 березня 2023 року ОСОБА_1 подано до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області запит на інформацію про надання відомостей - перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільській громаді) (а.с. 6).
15 березня 2023 року Виконавчим комітетом Подільської міської ради Подільського району Одеської області надано відповідь, яким відмовлено у задоволенні запиту (а.с. 7).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року по справі №420/6135/23, яке набрало законної сили визнано протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 від 08.03.2023 року, зобов'язано Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області розглянути запит ОСОБА_1 від 08.03.2023 року згідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання даного рішення суду відповідачем складено листа від 30.06.2023 року №125/39інф/з, в якій вказано, що у зв'язку з відсутністю у Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області зафіксованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, щодо переліку рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільської громади), відсутністю інших належних розпорядників інформації, яким може бути відома запитувана інформація, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області повідомляємо ОСОБА_1 про відмову у задоволенні запиту на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вважаючи протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України “Про інформацію”.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст.12 Закону України “Про доступ до публічної інформації” суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ст.13 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (ч. 1 ст. 13 Закону України “Про доступ до публічної інформації”);
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Статтею 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації” визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації” одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про доступ до публічної інформації” запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно частини 1 статті 14 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (частина 1 статті 22 Закону № 2939-VI).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Посилання відповідача, що у зв'язку з відсутністю зафіксованої будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації щодо переліку рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільській міській раді (Подільської громади), а також відсутністю інших належних розпорядників інформації, яким може бути відома запитувана інформація, як на підставу для відмови позивачу в задоволенні запиту на інформацію, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства.
Відповідно до пп. 3 п. «а» ст. 28, пп. 1 п. «а» ст. 29, пп. 2, 10 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад; управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства; облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності та подання необхідних відомостей до бази даних національного фонду будівель відповідно до Закону України «Про енергетичну ефективність будівель».
Згідно з ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.
З урахуванням зазначеного, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області як виконавчий орган Подільської міської ради Подільського району Одеської області є розпорядником запитуваної позивачем публічної інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 30.06.2023 року, є протиправними.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 30.06.2023 року, у суду є всі підстави для його зобов'язання надати публічну інформацію на запит від 08.03.2023 року у передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку.
Відповідно до ч.1. ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є таким, що піддягає частковому задоволенню.
У позові позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд вказує на те, що відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Так, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу до суду надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 20.05.2021, додаток №1 до вказаного договору, акт виконаних робіт від 16.03.2023 року.
Згідно акту виконаних робіт від 05.07.2023 адвокат, ОСОБА_2 надав, а замовник, ОСОБА_1 , прийняв наступні послуги:
- надання консультації замовнику, роз'яснення - 03.07.2023- 1 година;
- надання роз'яснення по відповіді Виконавчого комітету Подільської міської ради від 30.06.2027 - 04.07- 30 хвилин;
- зібрання доказів, складення позову до Одеського окружного адміністративного суду - 05.07.2023 - 2 години - 2000 грн.;
- складення акта виконаних робіт і заяву про відшкодування судових витрат - 05.07.2023 - 1 година;
- складання відповіді на відзив, надання консультацій впродовж судового розгляду позову - 30 хв.
При цьому, в акті вказано, що відповідно до п. 4.3 договору сторони домовились, що оплата правової допомоги буде здійснена в повному обсязі після отримання рішення суду, яке набере законної сили.
Загальна вартість наданих послуг, які надано та планується надати становить 2000,00 грн.
У постанові Верховного суду від по справі №640/18402/19 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом також зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 1000,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.
Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови надати запитувану інформацію на запит від 08.03.2023 року, яка викладена у листі від 15.03.2023 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області надити ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 08.03.2023 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, із змінами і доповненнями, про перелік рухомого та нерухомого майна, яке належить Подільської міської раді (Подільської громаді).
Стягнути з до Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (пр. Шевченка, 2, м.Подільськ, Одеська область, 66300 код ЄДРПОУ 04056960).
Суддя С.М. Корой