Справа № 420/37164/23
01 березня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 28 грудня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83), в якій позивач просив:
- Визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 року пенсії з урахуванням доплати у розмірі 2000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2023 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;
- Зобов'язати Головне управління перерахувати та виплатити пенсію з 01.07.2021 року з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ №713, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи.
Ухвалою суду від 02 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/13917/21 від 04.10.2021 року відповідачем з 21.01.2022 року було проведено перерахунок пенсії.
Позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати його пенсії із включенням щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ПКМУ № 713, проте ГУ ПФУ в Одеській області листом від 17.11.2023 року відмовило позивачу у проведенні перерахунку з урахуванням щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ПКМУ № 713.
Позивач зазначає, що перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2022 року по справі № 420/2473/22.
Тому, на думку позивача, така відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати належної суми доплати є протиправною.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету Головного управління ПФУ в Одеській області 02.01.2024 о 22.16, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа від 03.01.2024 року.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
На виконання ухвали суду від відповідача 23.01.2024 року (вхід. № ЕС/3375/24) надійшла належним чином засвідчена копія матеріалів пенсійної справи позивача.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), що підтверджено протоколом за пенсійною справою - 1510011151 (Державна прикордонна служба України) від 02.10.2012 року.
З наданих відповідачем копій перерахунків, судом встановлено, що станом на 01 липня 2021 року пенсія позивача складалася з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн., оклад за військове звання - 1020,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 1885,50 грн., в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 6075,50 грн. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі: 4252,85. З урахуванням доплати: 6252,85 грн. Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 (від суми ОСНП 4252,85 на 01.03.2018) - 2000,00 грн. Що в підсумку з надбавками, включаючи щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн., передбачену ПКМУ №713 становило 4252,85 грн.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/13917/21 пенсійним органом 21.01.2022 року здійснено перерахунок пенсії позивача.
З наданих сторонами копій перерахунків, судом встановлено, що станом на 01 березня 2022 року пенсія позивача складалася з таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн., оклад за військове звання - 1020,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 45% - 1885,50 грн., НАДБАВКА ЗА СПЕЦИФІЧНІ УМОВИ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ 30 % - 1822,65 грн., премія 125% - 3962,50 грн., в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 11860,65 грн. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі: 8302,46. З урахуванням індексації: 9464,80 грн. Індексація базового ОСНП 2022 (8302,46*0,140): 1162,34 грн. Що в підсумку з надбавками становило 9464,80 грн., проте без урахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., передбаченої ПКМУ № 713.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив установити щомісячну доплату до пенсії відповідно до Постанови № 713 в розмірі 2000,00 грн.
Проте, Головне управління ПФУ в Одеській області листом № 38031-32892/К-02/8-1500/23 від 17.11.2023 року відмовило позивачу у встановленні доплати, у зв'язку з тим, на виконання рішення суду по справі № 420/13917/21, 21.01.2022 року йому проведено перерахунок пенсії. Оскільки до перерахунку на підставі рішення по справі № 420/13917/21 основний розмір пенсії позивача складав 4252,85 грн., а після перерахунку - 8302,46 грн, тому щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн. відсутня.
Не погодившись з відмовою у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
14 липня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Відповідно до п. 1 вказаної постанови установлено, що з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
З наданих відповідачем копій перерахунків вбачається, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 року «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» пенсійним органом було нараховано та виплачено щомісячну доплату позивачу у розмірі 2000,00 грн., розмір якої становив 6252,85 грн.
Тобто матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виконано положення абз.1 п. 1 ПКМУ № 713 від 14.07.2021 року та здійснено позивачу доплату в розмірі 2000 грн., оскільки призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби).
Проте виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., передбаченої ПКМУ №713 припинено.
Так, суд встановив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/13917/21 пенсійним органом 21.01.2022 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року, проте без урахування доплати.
У зв'язку із збільшенням пенсії позивача більш ніж на 2000,00 грн через проведений перерахунок, відповідачем не нараховано та не виплачено доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 713.
Оцінюючи надані сторонами доводи та заперечення, суд зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 08.11.2022 у справі № 420/2473/22 Верховний Суд дійшов такого висновку:
« 44. Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови № 713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018, які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн.
45. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01.07.2021 колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262-ХІІ до 01.03.2018 було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018.
46. Водночас, аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
47. У зв'язку із чим колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що проведений на виконання судового рішення по справі №420/18380/21 перерахунок пенсії позивача відбувся не з метою відновлення порушеного права позивача, а фактично внаслідок зміни правового врегулювання спірних правовідносин після набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/12704/18 у 2019 році, внаслідок чого змінились складові грошового забезпечення.
48. Таким чином, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.».
Суд зазначає, що наведений правовий висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі №600/870/22-а.
Таким чином, застосовуючи ці висновки Верховного Суду до обставин справи, суд доходить висновку, що перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФ України у січні 2022 року на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Тому, позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Враховуючи викладені встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління ПФУ в Одеській області, щодо не нарахування та не виплати щомісячної доплати до пенсії з 01.02.2022 року в розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», та зобов'язання Головне управління ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити з 01.02.2022 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн, передбаченої постановою КМУ від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Проте, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено, що до 01.02.2022 року позивачу виплачувалась доплата в розмірі 2000,00 грн та її виплата була припинена тільки з 01.02.2022 року, що визнано судом протиправними діями відповідача, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги щодо нарахування та виплати з 01.07.2021 року є безпідставними, а тому не належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд доходить таких висновків.
Порядок розподілу судових витрат регулюється ст. 139 КАС України.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 (Клієнт) та Масловським Ігорем Миколайовичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 28.12.2023 року, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги, забезпеченню представництва прав та законних інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді при розгляді справи клієнта про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії. (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.
Гонорар складає 5 000,00 грн. (п'ять тисячі гривень 00 копійок) та сплачуються адвокату в такому порядку: 100% оплати після прийняття рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії. (п.3.2 Договору).
08.11.2023 р. між адвокатом та клієнтом було складено акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 28 грудня 2023 року № 1 (далі - Акт № 1), згідно якого адвокат надав комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 5 000,00 грн. (п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до п. 2 Акту № 1 клієнт та адвокат дійшли згоди провести оплату за цим Актом після виплати клієнту витрат на правничу допомогу.
Відповідно до детального опису робіт (надання послуг), адвокатом за договором було надано такі послуги:
1. Консультації, роз'яснення адміністративного, процесуального законодавства щодо порядку звернення до суду, щодо порядку та послідовності розгляду позовної заяви, щодо надання доказів по адміністративній справі. Правовий аналіз наданих клієнтом документів. Кількість годин: 2, ціна години 500 грн, загальна вартість, грн: 1000,00.
2. Підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити дії (пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства спірних правовідносинах). Кількість годин: 4. Ціна голини 1000 грн, загальна вартість, грн: 4000,00.
Оцінивши надані документи на підтвердження понесених витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з цим у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги.
ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, оцінюючи наведений у акті наданих послуг з правової (правничої) допомоги перелік наданих послуг за критеріями співмірності та розумності наданих послуг, а також те, що ця справа не відноситься до категорії складних, вже існує стала сформована судова практика з розгляду цієї категорій справ, суд доходить висновку, що наведені у цьому опису витрати пов'язані зі переліченими діями є неминучими та фактичними, але вартість цих послуг в розмірі 5 000,00 грн. є завищеною та нерозумною.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Тому на переконання суду співмірними витратами на виконання цих робіт та розумними, які належать відшкодуванню саме відповідачем є сума в розмірі 2000,00 грн., а решта сплати покладається на клієнта відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, оцінюючи надані позивачем докази, що підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги від 28.12.2023 року, перелік наданих послуг та категорію цієї справи, зміст виконаної роботи, наявність сформованої судової практики з розгляду цієї категорії справ, та відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, суд доходить висновку, що фактичні витрати, які належать стягненню складають 1000,00 грн, а тому заява представника позивача належить задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо відмови ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в нарахуванні та виплаті з 01.02.2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Канатна, 83) нарахувати та виплатити з 01.02.2022 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).
В іншій частині заяви, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко