29 лютого 2024 року справа №380/8941/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ),в інтересах якого діє адвокат Яцишин Орест Васильович, звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НП у Л/о), в якому просить:
- скасувати наказ ГУ НП у Л/о «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області» від 06.04.2023 №1223 у частині накладення на начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- скасувати наказ ГУ НП у Л/о по особовому складу №159 о/с від 11.04.2023 у частині звільнення із служби начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_1 ;
- поновити позивача на посаді начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУ НП у Л/о від 06.04.2023 №1223 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, на підставі якого наказом №159 о/с від 11.04.2023 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Стверджує, що в наказі від 06.04.2023 №1223 не зазначено, який дисциплінарний проступок коли та за яких умов вчинив особисто ОСОБА_1 , і не встановлено у чому полягає грубе порушення позивачем службової дисципліни. Вважає, що відповідачем не доведено факту вини позивача у вчиненні будь-яких конкретних дисциплінарних проступків. Вказує, що відповідачем не встановлювалися обставини, які б свідчили про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, а не порушення, за яким він підозрюється у кримінальному провадженні та якому буде надана оцінка судом при вирішенні відповідної кримінальної справи. Ні матеріалами службового розслідування, ні жодними іншими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Застосувавши до позивача найсуворіший вид дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, відповідач не з'ясовував чи притягався ОСОБА_1 раніше до дисциплінарної відповідальності, як він характеризується за місцем служби, не встановлював обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність та не визначив чи є можливим застосування до позивача менш суворого дисциплінарного стягнення. Вважаючи, що спірні накази складені із грубими порушеннями та винесені передчасно, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить їх скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, суть яких полягає у правомірності винесення оскаржуваних наказів та законності звільнення позивача зі служби в поліції. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи відповідно начальником сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області та дізнавачем цього сектору дізнання, тобто працівниками правоохоронного органу та службовими особами, які займають відповідальне становище, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, діючи як співвиконавці за попередньою змовою групою осіб, вчинили кримінальне правопорушення, а саме отримали неправомірну вигоду в сумі 5 000 доларів США від громадянина ОСОБА_3 за не притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження. Того ж дня, одразу після одержання неправомірної вигоди, протиправна діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була припинена працівниками правоохоронних органів та останніх було затримано, а предмет одержаної ними від ОСОБА_3 неправомірної вигоди у виді 5000 доларів США виявлено та вилучено з-під автомобільного килимка біля переднього пасажирського сидіння під час проведення обшуку належного позивачу автомобіля «OPEL ASTRA», р.н.з. НОМЕР_1 ,. 04.04.2023 затверджено Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області. Наказом № 159 о/с від 11.04.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Просить суд оцінювати критично твердження позивача про те, що оскільки його вина у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеною в суді, то наказ про звільнення з роботи є передчасним та протиправним. Застосування дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які порочать поліцейського не є тотожним кримінальній відповідальності за вчинення таких дій. Підставою для висновків службового розслідування є обставини вчинення позивачем дій, що порочать звання поліцейського і можуть викликати сумнів у їх об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності поліції. Відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які дискредитують звання поліцейського. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято, у тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно позивача, ґрунтується на самостійних правових підставах та доказах, отриманих в ході службового розслідування. Подібний висновок був висловлений у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, 20.10.2020 у справі № 340/1502/19. Також вказує, що, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Зазначає, що, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою 01.05.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 23.05.2023.
Представником відповідача 22.05.2023 подано клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. №37122), відзив на позовну заяву (вх. № 37123) та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №37305).
Підготовче засідання, призначене на 23.05.2023, відкладено на 11.07.2023 у зв'язку із неявкою позивача.
Підготовче засідання, призначене на 11.07.2023, відкладено на 01.08.2023 у зв'язку із неявкою представника позивача в підготовче засідання.
Представником позивача в підготовчому засіданні 01.08.2023 (вх. №58878) подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 01.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Судове засідання призначено на 05.09.2023.
Судове засідання, призначене на 05.09.2023 відкладено до 26.09.2023.
Судове засідання, призначене на 26.09.2023 відкладено до 24.10.2023 у зв'язку із неявкою позивача.
У судовому засіданні 24.10.2023 судом заслухано вступні промови сторін та оголошено перерву до 16.11.2023.
Судове засідання, призначене на 16.11.2023 відкладено до 28.11.2023 для надання представником відповідача додаткових доказів.
Представником відповідача 28.11.2023 (вх. №91572) подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Суд, заслухавши сторін та з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області у званні капітана.
23.03.2023 до ГУ НП у Львівській області надійшла інформація про те, що цього ж дня працівниками ТУ ДБР розташованого у м. Львові, в рамках кримінального провадження №62023140120000043, розпочатого 02.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, в порядку статті 208 КПК України затримано начальника сектору дізнання ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП капітана поліції ОСОБА_1. та дізнавача сектору дізнання ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2.
Наказом ГУ НП у Львівській області від 23.03.2023 №1058 за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУ НП у Львівській області призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.
За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією складено та затверджено начальником ГУ НП у Львівській області 04.04.2023 Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області, яким встановлено таке.
« 09.11.2022 у пункті пропуску «Рава-Руська-Гребене» державного кордону України та Республіки Польща, під час паспортного контролю у напрямку виїзд з України ОСОБА_3 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 та довідку військово-лікарської комісії №11/4301, ОСОБА_4 , пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 та довідку військово-лікарської комісії №11/4302 з ознаками підроблення, видані відповідно «Дружківським міським військовим комісаріатом Міністерства оборони України Код 09655501» та «Краматорським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України Код 09513528», у зв'язку з чим останнім було відмовлено у виїзді за кордон та повідомлено про вказаний факт ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області.
У подальшому, 10.11.2022, начальником сектору дізнання ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1. за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022142400000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.
Того ж дня проведення дізнання у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1. доручено групі дізнавачів сектору дізнання ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області у складі Пелика Н.І., Плекана Н.М., Скебського Ю. О., Думича С.М. та ОСОБА_2., останнього з яких визначено старшим групи, та яким тоді ж вказане кримінальне провадження прийнято до свого провадження та розпочато проведення дізнання.
ОСОБА_1 у зв'язку із проведенням дізнання у кримінальному провадженні № 12022142400000491, зателефонував до ОСОБА_3 та викликав його та дізнавача ОСОБА_2. на 19.11.2022 до себе у ВП №2 ДРУГІ №1 ГУНП у Львівській області.
ОСОБА_3 , на виконання вказівки ОСОБА_1 , 19.11.2022 прибув до ВП №2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області.
Під час спілкування із ОСОБА_3 ОСОБА_2 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті у ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, у присутності начальника сектору дізнання вказаного відділу поліції ОСОБА_1., повідомив ОСОБА_3 про одержання під час проведення дізнання у кримінальному провадженні № 12022142400000491 відомостей, які свідчать про причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України.
Водночас, ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_3 , чи має бажання останній та ОСОБА_4 бути притягненими до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, на що ОСОБА_3 повідомив, що не бажають.
Реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_2 єдиний злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 про можливість вирішення ними питання щодо не притягнення його та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження, за умови одержання ними від ОСОБА_3 неправомірної вигоди, розмір якої є визначений додатково, на що ОСОБА_3 погодився.
ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що притягнення його та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 негативно вплине на їх права та інтереси, а також те, що прийняття рішення щодо не притягнення їх, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 та закриття вказаного кримінального провадження залежить від начальника сектору дізнання ВП №2 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 та дізнавача вказаного сектору дізнання ОСОБА_2 , розуміючи протиправний характер дій останнього, з метою викриття злочинних дій останніх, звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та з цього часу почав діяти під їхнім контролем.
02.03.2023 близько 16:11 ОСОБА_1 з мобільного телефону НОМЕР_4 через інтернет-мессенджер «WhatsApp» зателефонував до ОСОБА_3 на номер телефону НОМЕР_5 та повідомив останнього при необхідність його прибуття до ВП №2 ЛРУП № 1 ГУ НП у Львівській області для обговорення умов закриття вказаного провадження.
Під час вказаної зустрічі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про можливість вирішення питання щодо не притягнення його та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження за умови надання ОСОБА_3 йому та ОСОБА_2 неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США.
23.03.2023, відповідно до вказівки ОСОБА_1 , ОСОБА_3 прибув до ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, розташованого за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. С. Бандери, 13, та близько 12:40 того ж дня ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, реалізовуючи свій спільний із ОСОБА_2 єдиний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, з метою особистого збагачення, діючи як співвиконавець злочину за попередньою змовою групою осіб з дізнавачем ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_2., перебуваючи разом із ОСОБА_2 в салоні власного автомобіля OPEL ASTRA, р.н.з. НОМЕР_6 , припаркованого неподалік будинку за адресою: АДРЕСА_1 , одержав від ОСОБА_3 для себе та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 доларів США (згідно курсу НБУ складає 182 843 гривень) за непритягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 від 10.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження.
Того ж дня, одразу ж після одержання неправомірної вигоди, протиправна діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була припинена працівниками правоохоронних органів та останніх було затримано, а предмет одержаної останніми від ОСОБА_3 неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 5000 доларів США виявлено та вилучено під час проведення обшуку автомобіля «OPEL ASTRA», р.н.з. НОМЕР_1 , з-під автомобільного килимка біля переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля».
Дисциплінарна комісія в ході службового розслідування дійшла до висновку про безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків зі сторони начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , котрий відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, 23.03.2023, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, отримав від громадянина ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США, що є грубим порушенням службової дисципліни.
Тобто, такими діями начальник сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що дискредитує та підриває авторитет поліції.
Як вказано у Висновку службового розслідування, відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, є такими, що знайшли своє підтвердження, тому за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимоги статей 19, 68 Конституції України, статей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та другої статті 18, статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, підпунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337- VІІІ, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 1 пункту 4 Розділу ІV Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за №491/34774, та своїх функціональних обов'язків, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом від 06.04.2023 №1223 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» до начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог статей 19, 68 Конституції України, статей 22, 38 Закону України «Про запобігання корупції», частин першої та другої статті 18, статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої, підпунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337- VIII, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІV, абзацу 1 частини третьої, абзацу 2 частини 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, абзацу 1 пункту 4 Розділу ІV Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2020 року за №491/34774 та своїх функціональних обов'язків, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом №159 о/с від 11.04.2023 «Про особовий склад» капітана поліції ОСОБА_1 , начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Не погоджуючись з наказами від 06.04.2023 №1223 та від 11.04.2023 №159 о/с, позивач оскаржив такі в судовому порядку, звернувшись до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.11.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про, зокрема внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення.
Пунктами 2-4 Розділу V Порядку №893 передбачено, що службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Службове розслідування має встановити:
наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
вид і розмір заподіяної шкоди;
причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 7 Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до пункту 8 Розділу V Порядку №893 за рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб.
Згідно з пунктом 14 Розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних.
Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.
Письмове пояснення підписують особа, яка отримувала пояснення, та особа, яка надала пояснення, із зазначенням дати його надання.
Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частинами першою та другою статті 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейського (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Відповідну до пунктів 4 та 5 розділу І вказаних Правил під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно абзацу 6 пункту 1 розділу ІІ Правил Під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
Спір у цій справі виник у зв'язку із притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни і правил поведінки поліцейського, які безпосередньо пов'язані із отриманням ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США від громадянина ОСОБА_3 за непритягнення його та ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12022142400000491 від 10.11.2022, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України, та закриття вказаного кримінального провадження.
Оскаржуючи спірні накази відповідача, позивач стверджує про притягнення його до відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення кримінального правопорушення, вина у вчиненні якого судом не встановлена.
Суд критично оцінює такі доводи позивача, оскільки склад вчиненого ним дисциплінарного проступку та його вина встановлені дисциплінарною комісією та детально описані у Висновку службового розслідування і полягають у «невиконанні обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських».
Встановлені в ході службового розслідування обставини, які зумовили висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку, який дискредитує та підриває авторитет поліції, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі №804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №480/2696/22, відповідно до якої підставою для застосування визначених у статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Суд не бере до уваги доводи позивача та його представника про те, що оскільки вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення є недоведеною в суді, наказ про звільнення його з роботи є передчасним та протиправним, виходячи з такого.
З огляду на правове визначення таких понять як «дисциплінарний проступок» та «злочин», рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі положень Кримінального кодексу України.
З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 804/6242/17.
Суд зазначає, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача при вчиненні ним кримінального правопорушення, а надається правова оцінка наявності або відсутності вчинення ним саме дисциплінарного проступку та, відповідно, оцінка обґрунтованості та законності висновків відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що має наслідком застосування дисциплінарного стягнення.
При цьому наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що підставою для застосування дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, які передбачені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Прийнята позивачем при вступі на службу в поліції присяга відповідно до статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
В основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги поліцейського. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, яка полягає у тому, що відсутність рішення компетентного органу про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в діях тієї ж особи дисциплінарного проступку, за який відповідач в порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 попереджався щодо дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, вимог Закону України «Про запобігання корупції» тощо, що підтверджується особистим підписом у листі співбесіди від 05.01.2023.
У постановах Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18 та від 14.07.2022 у справі №520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність Висновку службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського.
З огляду на встановлені службовим розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про правомірність звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв'язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірних наказів виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи спірні накази відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує що такі накази прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, тому є правомірними.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність в цілому позовних вимог ОСОБА_1 , тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40108833) про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома