справа №380/24984/23
провадження № П/380/25185/23
з питань витребування доказів
29 лютого 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Потабенко В.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якій просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 , помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 13821,50 грн., що підтверджується квитанцією № 7417456 від 05.09.2023.
Ухвалою від 30.10.2023 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
16.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№ 88061). Відповідач просив витребувати у позивача дані про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, довідки з місць проживання , а також документ щодо перебування у черзі на одержання житла, виданий органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Клопотання обгрунтоване тим, що Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 23.09.2020, яка набрала чинності 26.09.2020, внесено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій № 1740, зокрема згідно з пп. “в” і “г” п. 15-2 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
З огляду на те, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), суд вирішив це клопотання розглянути у порядку письмового провадження.
Вирішуючи вказане клопотання відповідача, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому відповідно до частини 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Проте у позовній заяві позивач не посилається на ті докази, які просить витребувати у неї відповідач, як на такі, що можуть підтвердити обставини, за яких, на думку позивача, відбулося порушення її прав відповідачем. Відтак в силу вимог частини 5 статті 77 КАС України суд позбавлений процесуальної можливості витребувати у позивачки ті докази, про витребування яких просить відповідач.
Також суд зауважує, що у матеріалах справи міститься заява позивача від 12.09.2023 про формування подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яка розглянута відповідачем. Також судом встановлено, в якості доказів на підтвердження обставин про придбання нерухомого майна вперше, позивачем до заяви від 08.09.2021 долучено копію квитанції від 05.09.2023 № 17417456 та копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.09.2023.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування доказів у позивачки є необґрунтованим, а тому в його задоволенні належить відмовити.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про витребування доказів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складено 29.02.2024.
Суддя Потабенко В.А.