29 лютого 2024 рокусправа № 380/23438/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці з вимогою визнати протиправною та скасувати рішення Львівської митниці від 19.07.2023 № UA209000/2023/000170/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позову зазначив, що 03.01.2023 між позивачем та компанією K-TARP VINA CO., LTD (В'єтнам) укладено контракт № 2216 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує тенти з полімерного матеріалу (тарпаулін) в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
18.07.2023 позивач подав митну декларацію № 23UA209110006363U9 для митного оформлення товарів, у якій визначив митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 45217,78 доларів США. Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 23UA209110006363U9 додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA209110/2023/000083, виписаної Львівською митницею.
19.07.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів як накриття (навіси) за резервним методом на рівні 3,86 доларів США за кг та виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA209190/2023/000083.
Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими, та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом (резервним) здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Наголошує, що не беручи до уваги інформацію, яка зазначена у поданих документах, митниця зробила хибний висновок, що декларантом не подані документи, які потрібні для визначення митної вартості товару, тому Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість товару. Вказує, що рішення яке оскаржується не містять жодних пояснень, щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Позивач зазначає, що митний орган не навів жодних правомірних обґрунтувань як підставу визначення митної вартості товару, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені. Також вказав, що під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Крім цього, при встановленні відсутності достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідно надати для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, просив позов задовольнити.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ухвалою суду від 11.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтво платника єдиного податку серії Б № 743673.
03 січня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та компанією K-TARP VINA CO., LTD (В'єтнам) (Продавець) укладено контракт № 2216 відповідно до якого продавець передає у власність Покупця: тенти з полімерного матеріалу/tarpaulin (тарпаулін), а також витратні матеріали до них та інші товари народного споживання (Товар), в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах Продавця (та, якщо застосовано, замовленнях Покупця), а Покупець приймає Товар та здійснює оплату Продавцю в порядку, визначеному цим Договором.
07 лютого 2023 року K-TARP VINA CO., LTD надав ФОП ОСОБА_1 комерційну пропозицію щодо ціни товарів тенти з полімерного матеріалу (тарпаулін) та проформу інвойс № 23074S016 щодо обсягу замовлення, умов поставки та оплати товарів на загальну суму 46707,4 доларів США.
16 лютого 2023 року ФОП ОСОБА_1 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 109 перерахував кошти за товари в сумі 9500,00 доларів США.
11 квітня 2022 року між ТОВ «Клевер Тім» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір № 1104/23/02 транспортного експедування, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для поставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.
22 травня 2023 року K-TARP VINA CO., LTD виписав ФОП ОСОБА_1 комерційний інвойс № 23074S016 про відвантаження товарів: тенти з полімерного матеріалу (тарпаулін) за ціною 45566,78 доларів США та пакувальний аркуш до комерційного інвойсу. Для вивезення товарів із В'єтнаму до України 22 травня 2023 року митними органами В'єтнаму була оформлена митна декларація № 305545023510 за ціною 45566,76 доларів США.
27 травня 2023 року K-TARP VINA CO., LTD передав товари у контейнері № MRKU5502520/ML-VN0394012 ТОВ «Клевер Тім» для доставки в Україну, про що свідчить коносамент № NSK23050557.
29 червня 2023 року ФОП ОСОБА_1 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 139 перерахував кошти за товари в сумі 36066,78 доларів США.
17 липня 2023 року ТОВ «Клевер Тім» виписав ФОП ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 для оплати наданих транспортних послуг за перевезення контейнеру, а також для витрат на транспортування товарів виписав довідку про транспортні витрати № 17072023/1.
Згідно із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 14.07.2023 № 2520 товари були доставлені до Львівської митниці.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 18.07.2023 подано митну декларацію № 23UA209110006363U9 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 22.05.2023; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 23074S016 від 22.05.2023; - коносамент (Bill of lading) № NSK23050557 від 27.05.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2520 від 14.07.2023; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2301030462 від 31.05.2023; - рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД № КТ-UA209000-0178-2023 від 30.06.2023; - висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142000-3104-0185 від 22.06.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 109 від 16.02.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 139 від 29.06.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-17449 від 17.07.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 17072023/1 від 17.07.2023; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.05.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2216 від 03.01.2023; - договір про надання послуг митного брокера № 9/22 від 13.04.2022; - договір (контракт) про перевезення № 1104/23/02 від 11.04.2022; - інші некласифіковані документи інформація з джерел інтернету від 18.07.2023; - інші некласифіковані документи лист від виробника від 30.06.2023.
Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 листом від 18.07.2023 подано додаткові документи, а саме: - платіжна інструкція № 109 від 16.02.2023; - платіжна інструкція № 139 від 29.06.2023; - прайс лист від 16.02.2023; - інформацію з джерел інтернету; - копію митної декларації країни експорту № 305545023510 від 22.05.2023.
19 липня 2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209110/2023/000083 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 від 19 липня 2023 року відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100180/2023/510486 12.07.2023.
ФОП ОСОБА_1 з метою уникнення простою імпортованого товару подано нову вантажну митну декларацію № 23UA209110006422U9 від 19.07.2023 року, де зазначено обчислений відповідачем показник митної вартості товару.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішення. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору.
Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим представником позивача 18.07.2023 подано митну декларацію № 23UA209110006363U9 разом з пакетом документів, які підтверджують митну вартість товару, а саме: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 22.05.2023; - рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 23074S016 від 22.05.2023; - коносамент (Bill of lading) № NSK23050557 від 27.05.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 2520 від 14.07.2023; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2301030462 від 31.05.2023; - рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД № КТ-UA209000-0178-2023 від 30.06.2023; - висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142000-3104-0185 від 22.06.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 109 від 16.02.2023; - банківський платіжний документ, що стосується товару № 139 від 29.06.2023; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-17449 від 17.07.2023; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 17072023/1 від 17.07.2023; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 16.02.2023; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 22.05.2023; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2216 від 03.01.2023; - договір про надання послуг митного брокера № 9/22 від 13.04.2022; - договір (контракт) про перевезення № 1104/23/02 від 11.04.2022; - інші некласифіковані документи інформація з джерел інтернету від 18.07.2023; - інші некласифіковані документи лист від виробника від 30.06.2023.
Надання зазначеного пакету документів Львівською митницею не заперечується.
Львівською митницею було складено повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 подано додаткові документи, а саме: - платіжна інструкція № 109 від 16.02.2023; - платіжна інструкція № 139 від 29.06.2023; - прайс лист від 16.02.2023; - інформацію з джерел інтернету; - копію митної декларації країни експорту № 305545023510 від 22.05.2023.
Надання додаткових документів Львівською митницею також не заперечується.
19 липня 2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209110/2023/000083 за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України.
Рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 від 19 липня 2023 року відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору та зазначено, що за результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: - відповідно до п. 2.3 договору від 03.01.2023 № 2216 ціни на товар вказуються в підтвердженні замовлення (якщо застосовується) та інвойсі. Відповідно до п. 4.1 контракту інвойси підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку. Інвойс від 22.05.2023 № 23074S016 умовами оплати визначає передоплату, зокрема « 20% депозит коли підтверджується замовлення». Таким чином, контрактом та інвойсом визначено наявність замовлення. Додатково на наявність такого документу вказує те, що перший платіж здійснено за платіжним дорученням № 109 від 16.02.2023, тобто задовго до видання інвойсу від 22.05.2023 № 23074S016. Як зазначено вище, замовлення є документом, що визначає ціну товару. Однак, такий документ до митного оформлення не подавався; - додаток 1 до контракту від 22.05.2023 містить по два підписи представника продавця та покупця, які є ідентичними копіями одне одного (що можна з'ясувати зі взаємного розміщення елементів печатки та підпису). Також, підпис і печатка представника продавця є ідентичною копією його підпису й печатки на інвойсі від 13.04.2023 № 23012S002. Зважаючи на хронологію видачі документів, лише інвойс міг бути підписаний представником продавця власноручно. Усі решта підписи є його копіями. Відповідно до п. 10.2 контракту, будь-які зміни і доповнення до контракту дійсні тільки в разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін; - відповідно до п.1.2 Договору транспортного експедування № 1104/23/02 від 11.04.2022 конкретний перелік послуг, що надаються експедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, обумовлюється і вказується у відповідній Заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими Клієнтом під кожне конкретне перевезення, які в свою чергу, є невід'ємною частиною цього Договору. Вказані Заявки до митного оформлення не подавались; - рахунок № РФ-17449 від 17.07.2023 містить відомості про вартість «транспортно-експедиційного обслуговування на території України». Відповідні послуги, зі всією очевидністю, надавалися експедитором на всьому маршруті переміщення товару, однак, відповідні суми поза межами території України відсутні; - інформація з джерел інтернету стосується виробів, виготовлених в Китаї, тоді як оцінюваний товар має в'єтнамське походження. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2.3. Договору № 2216 від 03.01.2023, ціни на товар, що постачається обговорюються окремо для кожної поставки і вказуються в підтвердженні заказу, що виставляє Продавець (якщо застосовано) та інвойсі. Якщо сторонами не досягнуто згоди щодо ціни, жодна зі сторін не бере на себе обовязку купувати або продавати Товар. Вартість тари, упаковки і маркування включається в вартість Товару, що постачається. Вартість тари та маркування, упаковки, отримання всієї товарно-супровідної документації, передбаченої цим Договором та необхідної для ввезення в Україну, транспортування відповідно до умов поставки, зазначеними в Проформа інвойс і/або інвойсі, включається в вартість Товару, що постачається.
ФОП ОСОБА_1 при митному оформленні зазначив ціну товару в сумі 45566,78 доларів США відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) № 23074S016 від 22.05.2023, оскільки відповідно до умов Договору № 2216 від 03.01.2023 ціна товару, що підлягає поставці зазначається у інвойсах, що свідчить про виконання умов Договору № 2216, та можливості встановлення ціни товару.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч.2 ст.53 МК України, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товару.
Більш того, митним органом не доведено, що накриття (навіси) прямокутної форми у вигляді готових виробів із загнутими та запаяними краями по всьому периметру, у середині кожного із запаяних країв протягнуто шнур з пластиковими зміцнюючими деталями, на кутах з встановленими металевими кільцями (люверсами) по всьому периметру, непористі, не самоклейкі, гнучкі, виготовлені з тканини полотняного переплетення із стрічкових ниток з поліетилену, двосторонньо покритої напівпрозорою плівкою з поліетилену, різних розмірів, мають аналогічне маркування (якість матеріалу, фактура і т.д.) з товаром зазначеним в митний декларації № UA100180/2023/510486 від 12.07.2023 на підставі якої здійснювалося коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд зазначає, що митний орган не може здійснювати коригування митної вартості товару на підставі інших митних декларацій, оскільки, не доведено, що накриття (навіси) прямокутної форми у вигляді готових виробів із загнутими та запаяними краями по всьому периметру, у середині кожного із запаяних країв протягнуто шнур з пластиковими зміцнюючими деталями, на кутах з встановленими металевими кільцями (люверсами) по всьому периметру, непористі, не самоклейкі, гнучкі, виготовлені з тканини полотняного переплетення із стрічкових ниток з поліетилену, двосторонньо покритої напівпрозорою плівкою з поліетилену, різних розмірів мають аналогічне маркування (якість матеріалу, фактура і т.д.), що в свою чергу впливає на ціну товару.
Щодо тверджень Львівської митниці зазначених в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 від 19 липня 2023 року, суд зазначає наступне.
03 січня 2023 року між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та компанією K-TARP VINA CO., LTD (В'єтнам) (Продавець) укладено контракт № 2216 відповідно до якого продавець передає у власність Покупця: тенти з полімерного матеріалу/tarpaulin (тарпаулін), а також витратні матеріали до них та інші товари народного споживання (Товар), в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах Продавця (та, якщо застосовано, замовленнях Покупця), а Покупець приймає Товар та здійснює оплату Продавцю в порядку, визначеному цим Договором.
07 лютого 2023 року K-TARP VINA CO., LTD надав ФОП ОСОБА_1 комерційну пропозицію щодо ціни товарів тенти з полімерного матеріалу (тарпаулін) та проформу інвойс № 23074S016 щодо обсягу замовлення, умов поставки та оплати товарів на загальну суму 46707,4 доларів США.
У проформі інвойсі № 23074S016 від 07.02.2023 зазначені умови оплати товару, а саме: депозит 20% при підтвердженні замовлення, залишок 80% при відвантаженні та підтвердженні коносаменту.
16 лютого 2023 року ФОП ОСОБА_1 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 109 перерахував кошти за товари в сумі 9500,00 доларів США.
Отже, оплата, що була проведена позивачем 16.02.2023 платіжним дорученням № 109 в сумі 9500,00 доларів США відповідає умовам, зазначеним у проформі інвойсі № 23074S016 від 07.02.2023, та є депозитом 20% від ціни.
Проформа інвойс від 07.02.2023 № 23074S016 до митного оформлення не надавалась, тому що згідно з ч. 2 ст. 53 МК України цей документ подається лише у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу, однак у даному випадку товари є об'єктом купівлі-продажу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16, встановлено, що «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких має здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Таким чином, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості».
Щодо твердження відповідача, що відсутні відомості щодо транспортно-експедиційного обслуговування та їх ненадання під час митного оформлення, суд зазначає наступне.
11 квітня 2022 року між ТОВ «Клевер Тім» (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір № 1104/23/02 транспортного експедування, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для поставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.
22 травня 2023 року K-TARP VINA CO., LTD виписав ФОП ОСОБА_1 комерційний інвойс № 23074S016 про відвантаження товарів: тенти з полімерного матеріалу (тарпаулін) за ціною 45566,78 доларів США та пакувальний аркуш до комерційного інвойсу. Для вивезення товарів із В'єтнаму до України 22 травня 2023 року митними органами В'єтнаму була оформлена митна декларація № 305545023510 за ціною 45566,76 доларів США.
27 травня 2023 року K-TARP VINA CO., LTD передав товари у контейнері № MRKU5502520/ML-VN0394012 ТОВ «Клевер Тім» для доставки в Україну, про що свідчить коносамент № NSK23050557.
17 липня 2023 року ТОВ «Клевер Тім» виписав ФОП ОСОБА_1 рахунок № РФ-17449 для оплати наданих транспортних послуг за перевезення контейнеру, а також для витрат на транспортування товарів виписав довідку про транспортні витрати № 17072023/1.
Згідно із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 14.07.2023 № 2520 товари були доставлені до Львівської митниці.
Суд зазначає, що позивачем разом з митною декларацією від 18.07.2023 № 23UA209110006363U9 подано довідку експедитора ТОВ «Клевер Тім» про вартість транспортних послуг від 17.07.2023 № 17072023/1 в якій зазначена вартість транспортування, що додана до ціни товарів та рахунок № РФ-17449 від 17.07.2023 для оплати наданих транспортних послуг за перевезення контейнеру. Львівська митниця не зазначала жодних зауважень щодо розміру транспортних витрат, зокрема, що вони є занижені чи неправдиві.
Таким чином, суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності відомостей щодо транспортно-експедиційного обслуговування та їх ненадання під час митного оформлення.
Крім того, суд зазначає, що в рахунку № РФ-17449 від 17.07.2023 для оплати наданих транспортних послуг за перевезення контейнеру, окрім вартості за перевезення товарів зазначено, зокрема, вартість «Додаткових послуг з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України». Такі додаткові послуги є транспортно-експедиційним обслуговуванням поза межами території України.
Отже вказані відповідачем обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару у спірному випадку, а позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи для визначення вартості імпортованого товару.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Щодо застосування резервного методу.
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечить наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, та підтримана у постанові від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.
У постанові від 25.09.2020 у справі №810/2520/16 колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів відповідач у своїх рішеннях не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З оскарженого рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом митна декларація від 12.07.2023 № UA100180/2023/510486.
Проте оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що додатково свідчить про його необґрунтованість.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2023 № UA209000/2023/000170/2 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду з цим позовом.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000170/2 від 19.07.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 5113 (п'ять тисяч сто тринадцять) гривень 53 копійки.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна