справа № 380/25798/23
29 лютого 2024 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61000, м.Харків, Майдан Свободи, 5 Держпром., 3 під. 2 (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №134650015504 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 року по 13.12.1986 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03.05.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 року по 13.12.1986 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області із врахуванням проведених виплат.
Ухвалою від 07.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у відповіді від 27.07.2023 посилається на акт перевірки первинних документів, в якому вказано про те, що розбіжностей з приводу спірної довідки не виявлено. Позивач вважає, що довідка від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, яка містить відомості про розмір заробітної плати за період роботи в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986 є документом, на підставі якого може бути перерахований розмір пенсії.
22.11.2023 представник ГУ ПФУ у Львівській області подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач при поданні заяви про перерахунок пенсії на підставі довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 не надав первинних документів на підставі яких видана ця довідка. Окрім цього, така довідка не відповідає формі довідки, яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики від 03.09.2012 №536. Відтак підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки немає.
24.11.2023 представник ГУ ПФУ в Харківській області подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, оскільки зазначена довідка не підтверджена первинними документами.
02.02.2024 представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила ті ж аргументи, що й у позовній заяві.
06.02.2024 представник ГУ ПФУ у Львівській області подала до суду пояснення, в яких зазначила ті ж аргументи, що й у відзиві на позовну заяву.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Львівською обласною державною адміністрацією.
Позивачу з 21.10.2021 призначено пенсію по інвалідності (в розмірі відшкодування збитків) відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. При призначенні пенсії не враховано заробітну плату, оскільки у матеріалах пенсійної справи була відсутня довідка встановленої форми про заробітну плату за роботу у зоні відчуження.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 03.05.2023 №3261 про перерахунок пенсії “Зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000” на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ в Харківській області, яке прийняло рішення від 05.05.2023 №134650015504, яким відмовило у перерахунку пенсії. Таке рішення мотивоване тим, що довідка про заробітну плату потребує підтвердження первинними документами.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон України № 796-XII).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України № 796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується серед іншого на принципах: - пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; - соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За змістом частини першої статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).
У пункті 1 Порядку № 1210 зазначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У згаданому пункті також вказано, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
У відповідності до пункту 7 вказаного Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.
Відповідно до статті 15 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Позивач, користуючись правом на обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, до заяви про перерахунок пенсії від 03.05.2023 №3261 долучив довідку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986.
Відмовляючи у перерахунку пенсії на підставі означеної довідки, ГУ ПФУ в Харківській області вказало на те, що ця довідка не підтверджена первинними документами.
Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд встановив, що у довідці від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 вказано, що така видана з урахуванням перерахунку грошового утримання за роботу в зоні ЧАЕС на підставі постанови ЦК КПРС №524-156 від 07.05.1986, Наказу МВС СРСР №0130 від 11.05.1986. У розрахунок включена премія на підставі постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, постанови Ради Міністрів УРСР та Укпрофради від 10.06.1986 №207-7, Наказу МВС СРСР від 30.07.1986 №0189.
Поряд з цим, листом від 08.09.2023 №2801-5747/5807 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області повідомило позивача про те, що Головним управлінням видано довідку від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, в якій проведено розрахунок грошового утримання відповідно до зон та періодів перебування та участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Розрахунок проведений на підставі довідки від 02.05.2023 №3/92 про підтвердження періоду перебування позивача та участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно до наказу ГУ МНС України у Львівській області від 25.07.2005 №161 “Про перерахунок грошового утримання за роботу в зоні ЧАЕС у 1986-1987 роках”. Розрахунково-платіжні відомості та інші касові та банківські документи про виплату заробітної плати та грошового забезпечення, відповідно до пункту 315 наказу Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 №41 зберігаються 3 роки після ревізії, після чого підлягають знищенню. У зв'язку з цим, надати документи, які б підтверджували виплату під час роботи в зонах відчуження ЧАЕС неможливо через їх відсутність.
Тобто відсутність у довідці від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 посилання на первинні документи про виплату грошового забезпечення за період з 09.11.1986 по 13.12.1986 обумовлена знищенням відповідних документів.
Беручи до уваги викладені обставини, суд формує висновок про те, що позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може нести відповідальність та отримувати негативні наслідки у вигляді неналежного соціального забезпечення за незбереження відповідним державним органом відомостей про фактично нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення за період участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Іншими словами, за умов, що склалися у спірному випадку, на позивача несправедливо буде покласти тягар доведеності виплати йому грошового забезпечення за період з 09.11.1986 по 13.12.1986 у певному розмірі. Суд вважає, що протилежна оцінка описаних обставин суперечитиме принципу верховенства права.
Окрім наведеного, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статі 44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі наведеного положення ГУ ПФУ у Львівській області провело перевірку достовірності відомостей, відображених у довідці від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, за результатами якої складено акт від 29.05.2023 №1300-6002-1/6583.
У цьому акті посадовою особою ГУ ПФУ у Львівській області виснувано, що при перевірці відомостей, відображених у довідці від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, розбіжностей не виявлено.
Суд зауважує, що при проведенні перевірки використано, серед іншого, особову картку позивача за 1986 рік, в якій зазначено, що відповідно до наказу №070 позивач прийнятий пожежником СВПЧ-4 з 28.02.1986 і його посадовий оклад за листопад та грудень 1986 становив 150,00 крб.
У цьому контексті суд критично оцінює покликання представника ГУ ПФУ у Львівській області у відзиві на позовну заяву на невідповідність означеної довідки формі, яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики від 03.09.2012 №536, адже в оскарженому рішенні будь-яких зауважень щодо форми довідки не зазначено.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Львівській області покликається на акт від 24.10.2023 №1300-6002-1/12792, складений за результатами перевірки достовірності та обґрунтованості довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, в якому зазначено про не відображення виплат за періоди роботи з 09.11.1986 по 13.12.1986 в особовій картці на грошове забезпечення.
Тобто ГУ ПФУ у Львівській області повторно провело перевірку достовірності та обґрунтованості довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807, в якому сформувало суперечливий по відношенню до попередньої перевірки висновок.
Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України” (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, “Тошкуца та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах “Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та “Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, “Ґаші проти Хорватії” (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, “Трґо проти Хорватії” (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що пенсійний орган після проведення перевірки достовірності та обґрунтованості довідки від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 з незрозумілих причин повторно провів перевірку такої довідки та дійшов інших висновків. Такі дії пенсійного органу, свідчать про непослідовність та недобросовісність державного органу при виконанні покладених на нього повноважень у сфері пенсійного забезпечення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови ГУ ПФУ в Харківській області у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986.
Вказане дає підстави для висновку про невідповідність рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 05.05.2023 №134650015504 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, з метою повного відновлення порушених прав позивача, враховуючи його перебування на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області, суд вважає за необхідне зобов'язати останнє здійснити з 03.05.2023 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.05.2023 №134650015504.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) здійснити з 03.05.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії з урахуванням довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області від 02.05.2023 №37-ДВ/5807 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 09.11.1986 по 13.12.1986, з урахуванням проведених виплат.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.