про повернення позовної заяви
29 лютого 2024 рокусправа №380/2600/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду О.П.Хома, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Трофімов Руслан Валерійович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 02.09.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 02.09.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 14.02.2024 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем 27.02.2024 на виконання вимог ухвали від 14.02.2024 подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду (вх. №15102) .
В обґрунтування пропуску звернення до суду з даним позовом зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин та звільнення позивача з військової служби (02.09.2020), частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувалося будь-яким строком, що, на думку позивача, є підставою поновлення строку звернення до суду. Вказує, що дізнався про розмір нарахованих йому сум грошового забезпечення лише у лютому 2024 році з відповіді відповідача від 01.02.2024 і звернувся до суду у визначений чинною редакцією статті 233 КЗпП України тримісячний строк. За сукупності таких обставин просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом і відкрити провадження у справі.
Розглядаючи питання дотримання строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тому при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові в справі №380/2355/20 від 28.05.2021.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо неповноти нарахування та виплати позивачу при звільненні з військової служби 02.09.2020 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 02.09.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня 2020 року року.
Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку із проходженням позивачем публічної (військової) служби.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Стаття 233 КЗпП України (в редакції, чинній на дату подання позовної заяви до суду) врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів таким чином.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, статтею 233 КЗпП України передбачена можливість у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, поновлення вказаних строків, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Відповідно до пункту 1 глави ХІХ Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 згаданого Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, обмеження щодо застосування строків, визначених частиною другою статті 233 КЗпП України, скасовано 30.06.2023.
Таким чином, з 30.06.2023 почав обчислюватись тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вказано у позовній заяві, відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.09.2020 №181 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02.09.2020.
Позивач звернувся до суду 02.02.2024, тобто більш ніж через 3 роки після виключення його зі списків особового складу частини.
Ураховуючи викладене в сукупності, звернення позивача з даним позовом відбулося більш через півтора роки з моменту внесення змін до статті 233 КЗпП України (19.07.2022), які передбачають звернення до суду для вирішення трудового спору в тримісячний строк, з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права, та через дев'ять місяців після скасування карантину.
Суддя зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 01.02.2024 у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Подана представником позивача на виконання вимог ухвали від 14.02.2024 заява про поновлення процесуального строку не містить жодних обґрунтувань підстав пропуску строку звернення до суду, а зводиться лише до трактування положень законодавства щодо строку звернення до суду та посилання на судову практику, зокрема на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Звертаю увагу на те, що правовідносини у справі №460/17052/21 виникли під час дії редакції статті 233 КЗпП України до змін, внесених Законом №2352-ІХ, та дії карантину через COVID-19, тому застосування судами нової редакції статті 233 КЗпП України Верховний Суд визнав помилковим.
У цій справі на час звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України діє в новій редакції відповідно до Закону №2352-ІХ та в умовах скасованого карантину через COVID-19, що свідчить про відмінність фактичних обставин і помилковість посилань позивача на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, яка фактично підтверджує висновок про необхідність застосування строку звернення до суду у справах такої категорії.
Ураховуючи викладене в сукупності, висную про відсутність переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнаються поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Вказане зумовлює повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї матеріалів на підставі частини другої статті 123 КАС України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 169, 243, 248, 256, 293- 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя О. П. Хома