01 березня 2024 року Справа № 160/50/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі у письмовому провадженні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Ухвалою від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано докази у відповідача.
22.12.2023 надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 28.12.2023.
05.01.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. До відзиву відповідачем додано витребувані судом докази.
12.02.2024 надійшло подане через систему «Електронний суд» клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважних причин. Клопотання обґрунтовано тим, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. 30.05.2022 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - (базового місяця) січень 2016 року, а тому, зважаючи на предмет спору, про порушення свого права позивач дізнався 30.05.2022 - у день отримання виплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 160/4014/21. З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся у грудні 2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України у редакції зі змінами, внесеними Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення без руху позовної заяви, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Отже, до «усіх виплат», право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Спір щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
На момент звільнення позивача з військової служби - 01.07.2019 та проведення відповідачем виплати на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 - 30.05.2022, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Беручи до уваги вищенаведене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративними позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративними позовом, судом не встановлено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для залишення без руху позовної заяви після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 171, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду даної справи.
Суддя В.В. Рянська