Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
01.03.2024 р. справа №520/2789/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-9004 від 17.11.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.04.2019 року перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №33/41-9004 від 17.11.2023 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення суб”єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення не отримує пенсію у належному розмірі.
Відповідач про розгляд справи був сповіщений належно та завчасно, але обов'язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.
Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позові твердженнями, заявник є пенсіонером по лінії НГУ Міністерства внутрішніх справ України, отримує пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018р. у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років з 01.01.2018р. було проведено перерахунок пенсії заявника.
Органом, спеціально уповноваженим на видачу довідок про грошове забезпечення діючих військовослужбовців НГУ у цілях перерахунку розміру раніше призначених пенсій у зв'язку із підвищення розміру поточної винагороди, а саме - ДУ "ТМО МВСУ в Харківській області" відносно заявника із посиланням на постанову КМУ від 30.08.2017р. №704 було складено письмовий документ про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на березень 2019р. за рівнозначною посадою - відповідальний виконавець несекретного діловодства штабу В/Ч НОМЕР_1 МВС м. Харків у розрізі компонентів: 1) оклад за посадою - 2.910,00 грн., 2) оклад за спеціальним званням прапорщик - 950,00 грн., 3) надбавка за вислугу років 35% - 1.351,00 грн., 4) надбавка за особливості проходження служби 50% - 2.605,50 грн., 5) надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 436,50 грн; 6) надбавка за класну кваліфікацію 5% - 145,50 грн; 6) премія 130% - 3.783,00 грн., а загалом на суму грошового забезпечення - 12.181,50 грн. (довідка 100/33369 №33/41-9004 від 17.11.2023 р.).
Отже, подію підвищення розміру поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця станом на 01.03.2018р. порівняно із станом на 05.03.2019р. як бази обчислення нового розміру раніше призначеної пенсії слід визнати доведеною.
Заявником через представника перед органом публічної адміністрації було порушено питання про перерахунок власної пенсії у зв'язку із збільшення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця.
За згаданим зверненням листом від 27.12.2023 №36838-40587/К-02/8-2000/23 пенсійним органом було вчинено відмову.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, у тому числі і з системи органів Державної кримінально-виконавчої служби України унормовано, насамперед, приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон № 2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
Положення ч.18 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цього правила не змінюють, адже присвячені регламентуванню випадку, коли з події призначення пенсії вперше та обчислення розміру вперше призначеної пенсії і до події виплати вперше призначеної пенсії настала подія збільшення поточної винагороди за службу відносно іншого діючого публічного службовця, на що однозначно показує застосування законодавцем ознаки - "невідкладно", котра взагалі не використовується у процедурі за ст.63 Закону України №2662-ХІІ.
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами (за винятком визначення загальної структури грошового забезпечення як бази обчислення розміру пенсії), адже протилежне з невідворотною неминучістю призводить до появи віртуального показника грошового забезпечення - неіснуючої винагороди за службу, який фізично у дійсності не одержується діючим публічним службовцем (військовослужбовцем) і арифметично складається із платежів з винагороди за службу, отриманих у минулому самим заявником - військовослужбовцем у відставці та поточних платежів з винагороди за службу, котрі наразі отримуються діючим військовослужбовцем.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
30.08.2017р. КМУ було прийнято постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за якою відбулось збільшення розміру грошового забезпечення військовослужбовців (далі за текстом - Постанова КМУ №704) та яка набрала чинності з 01.03.2018р.
Саме з 01.03.2018р. громадянин категорії військовослужбовець у відставці набув суб'єктивне право на перерахунок розміру раніше призначеної пенсії з урахуванням приписів Порядку №45 та постанови КМУ №704.
Проте, 21.02.2018р. КМУ було прийнято постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова КМУ №103), п.п.1 і 2 якою установлено правило перерахунку пенсії виходячи з таких складових як: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, а датою перерахунку було визначено - 01.01.2018р.
Тобто положеннями п.п. 1 і 2 Постанови КМУ №103 була надана ретроспективна дія у часі приписам Постанови КМУ №704.
Одночасно Постановою КМУ №103 були внесені зміни і до п.5 Порядку №45, унаслідок чого під час перерахунку пенсій мали використовуватись такі види грошового забезпечення, як: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років.
За правилами ч.2 ст.265 та ч.1 ст.325 КАС України пункти 1 і 2 Постанови КМУ №103 діяли у період часу з 28.02.2018р. та до 05.03.2019р. (як до моменту набрання законної сили судовими рішеннями по справі №826/3858/18) і були обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права як чинне рішення Уряду України нормативного характеру.
Тому, до 05.03.2019р. пенсійний орган цілком правомірно виконував нормативні приписи діючого рішення Уряду України.
Утрата чинності пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 з 05.03.2019р. у силу ст.ст.255, 265, 325 КАС України означає, що саме з указаної календарної дати відбулись зміни у правовому регулюванні правовідносин з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії військовослужбовцям у відставці.
Викладене узгоджується з останньою у часі правовою позицією постанови Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №2540/2873/18.
Оскільки первісний перерахунок пенсії заявника було проведено з урахуванням запроваджених пунктами 1 і 2 Постанови КМУ №103 обмежень, то утрата чинності нормативно-правовим актом у цій частині зумовлює припинення існування перепон (перешкод) у перерахунку пенсії за усіма складовими грошового забезпечення, котрі реально отримує діючий на відповідній військовій посаді військовослужбовець.
Таким чином, з 05.03.2019р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 відпали підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням лише розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років без взяття до обрахунку додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” право на перерахунок пенсії за цією подією заявник набув з 01.04.2019р.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії заявника за реально підвищеним розміром грошового забезпечення з 01.03.2018р., відносно якого станом на 05.03.2019р. була змінена структура обчислення розрахункової бази для обрахування пенсії.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого публічного службовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Окремо суд зважає, що за приписами ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у спорі з приводу перерахунку пенсії військовослужбовця у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті державного органу (установи, організації, частини тощо) перед звільненням зі служби; 2) продовження існування цієї ж самої або створення аналогічної чи прирівняної посади у штаті державного органу; 3) прийняття компетентним суб'єктом права рішення загального характеру про підвищення винагороди за службу усім публічним службовцям такого державного органу; 4) співставності умов проходження служби заявника умовам проходження поточної публічної служби діючим публічним сдлужбовцем на тій же самій (аналогічній, рівнозначній) посаді; 5) реального (а не умовного чи потенційно можливого) отримання діючим публічним службовцем підвищеної поточної винагороди за службу у межах конкретного календарного місяця; 6) видачі на ім"я заявника довідки про грошове забезпечення тим органом, якого відбулось звільнення або у якому заявник знаходився на фінансовому утриманні чи який видає довідки у силу спеціального повноваження; 7) надходження виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезпечення до пенсійного органу; 8) відсутності у пенсійного органу заперечень чи зауважень відносно дефектів, вад, недоліків виданої на ім"я заявника довідки про підвищене поточне грошове забезепчення.
У спірних правовідносинах пенсійний орган жодних заперечень з приводу змісту довідки про розмір та структуру грошового забезпечення не висловив.
При цьому, суд зважає, що у контексті механізму/алгоритму перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії (ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", ст.86 Закону України "Про прокуратуру" тощо) слід розрізняти подію підвищення розміру винагороди за виконану роботу діючого публічного службовця за актом права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення) від події оцінки роботодавцем трудової участі (вкладу) конкретного працівника у показники службової діяльності органу за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом призначення премії).
Відповідно до ст.ст.2, 15 Закону України "Про оплату праці" у випадку премії (процедура чого охоплює собою етапи прийняття управлінського рішення про призначення премії, нарахування премії за обліком, ініціювання переказу коштів) в аспекті використання цього факту у цілях перерахунку пенсій іншим особам вирішальне юридичне значення має акт права, котрий передбачає умови виплати цього заходу заохочення як матеріального стимулу і у разі, коли цей акт поширюється на невизначене коло осіб - така виплата підлягає включенню до структури бази обчислення пенсії з метою перерахунку, а у разі, коли цей акт стосується виключно однієї особи чи однієї посади і результатів трудової (службової) діяльності за конкретний проміжок часу - то відсутні підстави для кваліфікації цієї події як загального підвищення розміру винагороди за виконану роботу.
Між тим, жодних заперечень і за цією позицією суб"єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не висловив.
Отже, факт порушення права заявника на перерахунок пенсії з 01.04.2019р. за усіма регулярними та реально виплаченими складовими грошового забезпечення діючого публічного службовця у спірних правовідносинах слід визнати підтвердженим.
Продовжуючи розгляд справи суд відмічає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах органом публічної адміністрації було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови, втіленої у письмовому листі, існування якого свідчить про закінчення процедури розгляду і вирішення питання з приводу обчислення нового розміру пенсії у зв”язку із підвищенням поточної винагороди за службу рівнозначному діючому публічному службовцю, і є перешкодою для вчинення за цим зверненням будь-яких волевиявлень управлінського характеру, що спонукає суд до застосування положень ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, виходу за межі позовних вимог і визнання протиправним реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення у формі відмови.
При цьому, право та охоронюваний законом інтерес заявника повністю та ефективно поновлюються визнанням протиправної спірної відмови і обтяженням пенсійного органу обов'язком здійснити перерахунок пенсії, а тому позов у решті вимог не підлягає задоволенню.
Стосовно майбутнього розміру пенсії заявника суд зважає на те, що ці вимоги спрямовані наперед у часі, стосуються правовідносин, котрі ще не склались, а тому не містять об'єкту судового захисту - порушеного суб'єктивного права приватної особи.
Окрім того матеріали справи не містять навіть підстав для припущення про ймовірність майбутнього перевищення пенсії заявника після перерахунку з 01.04.2019р. величини максимального розміру.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом від 27.12.2023 №36838-40587/К-02/8-2000/23.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 17.11.2023 р. №33/41-9004 (100/33369) з урахуванням раніше здійснених платежів.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко