01 березня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/1735/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., перевіривши обставини усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
13.02.2024 адвокат Лейковська Альона Олександрівна, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 14.02.2024), що заявлений до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.09.2012 ВП №25926183, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нездойминогою О.О.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2023 ВП №71344474, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікогосяном Г.М.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року позовну заяву було залишено без руху та роз'яснено позивачеві необхідність надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з інших підстав та доказів на їх підтвердження, а також доказів сплати судового збору у розмірі 1439,97 грн або в сумі пропорційній до заявлених вимог у разі їх уточнення, або ж доказів наявності підстав для звільнення від його сплати.
26.02.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій та стверджує, що з моменту винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 17.09.2012 ВП № 25926183 до початку її виконання ВПВР у Полтавській області в рамках окремого виконавчого провадження №71344474, зазначена постанова не порушувала законних прав та інтересів позивача, позаяк саме по собі існування такої постави та стягнення на її виконання коштів відбувалося у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» в межах здійснення основного виконавчого провадження №25926183. Разом з цим, після завершення ВПВР у Полтавській області виконавчого провадження №25926183 з примусового виконання виконавчого листа № 6-2346/10, виданого 28.01.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, стягувачем було пред'явлено даний виконавчий лист приватному виконавцю на примусове виконання і 26.04.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. було відкрито виконавче провадження № 71656535 з примусового виконання виконавчого листа № 6-2346/10, виданого 28.01.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором № 014/6211/2/11240 від 07.03.2008 у сумі 456 709,54 доларів США, що еквівалентно 3 616 774,18 грн. Таким чином з 26.04.2023 утворилася ситуація, за якою з боржника одночасно за виконання одного і того ж виконавчого документу, здійснюється стягнення і виконавчого збору (в межах окремо виведеного виконавчого провадження № 71344474), і основної винагороди приватного виконавця (в межах відкритого ним виконавчого провадження № 71656535), що в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, є незаконним. Стверджує, що будь які документи в межах виконавчого провадження №71344474 позивачу доведені до відома не були, що позбавило можливості знати чи навіть здогадуватись про існування виконавчого провадження. Просить поновити позивачу строк на звернення до суду з цим позовом. До заяви адвокат додала докази доплати судового збору у розмірі визначеному судом.
Надаючи оцінку доводам, приведеним в обґрунтування поважності причин пропуску строку, суд зазначає, що зміст поданої заяви, як і зміст позовної заяви, не містить переконливих доводів з приводу того, що позивач з 17.09.2012 не була обізнаною про обставини примусового виконання виконавчого листа №6-2346/10, виданого 28.01.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, на виконання якого і було відкрито виконавче провадження ВП № 25926183.
На користь цього висновку свідчить також і зміст долученої адвокатом до позовної заяви копії ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2021 у справі №6-2346/2010, за якою суд, вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, вказав, що представник заявника та заінтересовані особи (до числа яких входить і ОСОБА_1 ) у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Тож щонайменше з 08.04.2021 ОСОБА_1 обізнана про обставини примусового виконання виконавчого листа №6-2346/10, виданого 28.01.2011 Дніпровським районним судом м. Києва.
Таким чином позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки зазначені позивачем у заяві обставини не є поважними, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.
З приводу тверджень про те, що лише після пред'явлення виконавчого листа №6-2346/10 приватному виконавцю, який 26.04.2023 відкрив виконавче провадження №71656535, відбулося порушення прав позивача, слід зазначити, що у такому разі причину порушення прав позивача представник пов'язує не з рішенням державного виконавця, а з рішення приватного виконавця, хоча до нього позовних вимог не заявляє.
Тож заявнику слід визначитися з предметом позову, після чого сформулювати мотиви позову.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву адвоката Лейковської Альони Олександрівни про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун