Справа № 420/260/24
29 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення невідшкодованих матеріальних збитків,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 з ОСОБА_1 невідшкодовані матеріальні збитки нанесені державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби у розмірі 14819,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами службового розслідування встановлено неналежне виконання колишнім начальником продовольчої служби тилу капітаном ОСОБА_1 обов'язків військової служби, що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 14819,76 грн. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2020 р. № 316 відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності. 06.05.2020 р. за № 850 відповідачу направлено лист щодо відшкодування завданих державі збитків, які в добровільному порядку не відшкодовано, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.01.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Вказану ухвалу направлено відповідачу за адресою місцезнаходження, однак до суду повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалу про відкриття провадження у справі опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також 11.01.2024 р. на офіційному веб-порталі судової влади України розміщеного оголошення щодо розгляду справи № 420/260/24 за вказаним позовом.
За наведених вище обставин, суд вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Станом на 29.02.2024 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом начальника генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.07.2014 р. № 402 капітана ОСОБА_1 призначено на посаду начальника продовольчої служби тилу військової частини НОМЕР_2 .
На підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 16.06.2017 р. № 174 капітана ОСОБА_1 звільнено у запас за п."а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, з урахуванням вимог пп."і" п.1 ч.8 цієї ж статті та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, та на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.06.2017 р. № 149 відповідача з 22.06.2017 р. виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення.
За результатами внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 в період з 01.02.2016 р. по 31.10.2019 р. Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту встановлено безпідставне витрачання коштів внаслідок завищення обсягів та вартості отримання товарів, робіт послуг: 20885,54 грн. - завищення вартості наданих послуг з харчування особового складу, а саме: 14819,76 грн. отримані від ПП "Артек-Союз" набори продуктів харчування і питної води включенні до акту приймання за завищеними цінами та 6065,78 грн. - зарахований на харчування особовий склад у більшій кількості, ніж визначено наказами командира військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р.
Відповідності до розрахунку завищення вартості наданих послуг з харчування ПП "Артек-Слюз" заступника начальника відділу аудиту використання фондів та земель Південного територіального управління внутрішнього аудиту підполковника Драченко О. збитки, завдані державі, складають 14819,76 грн.
З метою встановлення винної особи наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2020 р. № 172 призначено службове розслідування стосовно безпідставного витрачання коштів внаслідок завищення вартості наданих послуг з харчування особового складу, за результатами якого складено Акт службового розслідування від 17.04.2020 р. № 46.
В ході службового розслідування встановлено, що у порушення умов договору про надання послуг з харчування вартість наданих ПП "Артек-Союз" послуг з харчування (забезпечення продуктами харчування) оплачена за завищеними цінами, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 14819,76 грн.
Так, з 21.12.2016 р. по 29.12.2016 р. військовою частиною НОМЕР_1 отримано продукти харчування та вода питна бутильована у кількості 7234 набори. Проте отримані набори продуктів харчування і води включені до акту приймання послуг з харчування від 21.12.2016 р. № 43/4 за період з 21.12.2016 р. по 31.12.2016 р. лише у кількості 2660 наборів, решта 4574 наборів включені до акту приймання від 01.01.2017 р. № 45/4 за період з 01.01.2017 р. по 10.01.2017 р. Відповідно до умов договору надання послуг з харчування вартість наборів продуктів харчування та води питної бутильованої складала: у грудні 2016 року 48,24 грн. і 2,94 грн., у січні 2017 року 51,30 грн. і 3,12 грн. Таким чином, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 (командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 , помічник командира військової частини - начальник фінансово-економічної служби майор ОСОБА_3 та начальник продовольчої служби ОСОБА_1 ) погоджені акти наданих послуг за отримані у грудні 2016 року набори продуктів та води за цінами, які встановлені у січні 2017 року, що призвело до завищення вартості наданих послуг на суму 14819,76 грн.
Письмово начальник продовольчої служби тилу майор ОСОБА_4 , який на той час знаходився на посаді помічника начальника продовольчої служби тилу, пояснив, що набори продуктів і вода видавались у грудні місяці 2016 року за ціною: набір продуктів - 48,24 грн., вода - 2,94 грн. За проханням представників військових частин, які отримували продовольство і воду отримати продовольство на першу декаду січня місяця 2017 року колишнім начальником продовольчої служби тилу капітаном ОСОБА_1 було прийнято рішення щодо видачі даного продовольства і води. При закритті першої декади січня 2017 року з урахуванням цін (набори продуктів - 51,30 грн., вода - 3,12 грн.) виникла розбіжність. Про даний факт було відомо колишньому начальнику продовольчої служби тилу, але рішення не було прийнято.
Отже, службовим розслідуванням встановлено, що відповідно п.3.1.9 та п.3.2.4 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 р. № 300, відповідальність за виконання умов договорів у частині своєчасного та повного їх виконання покладена на колишнього начальника продовольчої служби тилу капітана ОСОБА_1 , який повинен був здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, а також належно вести облік та звітність у продовольчій службі військової частини.
Згідно п.6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2020 р. № 316 за неналежне виконання вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 83, 84, 97 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 3.1.9 та 3.2.4 Положення, п.6.1 Інструкції, внаслідок чого допустив скоєння порушення військової дисципліни, яке не обліковується для оцінки стану військової дисципліни, а саме - неналежне виконання обов'язків військової служби, що в подальшому призвело до матеріальної відповідальності на загальну суму 14819,76 грн., капітан запасу ОСОБА_1 згідно статей 3, 6 Закону України від 03.10.2019 р. № 160-ІХ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності.
06.05.2020 р. за вих. № 850 військовою частиною НОМЕР_1 направлено відповідачу лист з вимогою добровільного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14819,76 грн.
Однак, відповідач до теперішнього часу збитки не відшкодував, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 р. № 548-ХІV (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Стаття 16 Статуту зобов'язує кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 97 Статуту визначені обов'язки начальника продовольчої служби в абзаці другому яких чітко зазначено, що на нього також розповсюджуються вимоги викладені у статтях 82-84 Статуту.
Згідно ст.83 Статуту начальник служби зобов'язаний знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватись їх у службовій діяльності.
Відповідно до ст.84 Статуту про всі виявлені недоліки і вжиті для їх усунення заходи начальник служби зобов'язаний письмово доповісти своєму безпосередньому начальнику.
За приписами ст.ст.26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
З метою впорядкування та вдосконалення організації договірної роботи у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 , відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Положення, наказом командира військової частини від 23.12.2016 р. № 1185 затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок розроблення, укладання, зберігання та здійснення контролю за виконанням договорів у військовій частині - польова пошта НОМЕР_3 (далі - Інструкція).
Приписами пункту 6.1 Інструкції передбачено, що всебічний контроль за виконанням умов договорів покладається на начальників служб або відповідальних посадових (службових) осіб військової частини.
З матеріалів справи слідує, що службовим розслідуванням встановлено неналежне виконання капітаном запасу ОСОБА_1 обов'язків військової служби, що призвело до матеріальної шкоди на загальну суму 14819,76 грн., внаслідок чого відповідача наказом від 17.04.2020 р. № 316 притягнуто до повної матеріальної відповідальності.
Доказів оскарження наказу про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності до суду не надано.
Згідно довідки-розрахунку від 07.12.2020 р. № 397 відшкодуванню підлягає 14819,76 грн.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців" від 03.10.2019 р. № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).
Відповідно до п.4 ст.1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Прямою дійсною шкодою є збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків (п.5 ст.1 Закону № 160-ІХ).
У відповідності до положень ст.3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
За змістом п.п.1, 2 ч.1 ст.6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб.
Згідно ч.1 ст.7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Статтею 12 Закону № 160-ІХ передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що загальна сума прямої дійсної шкоди, завданої державі внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків служби, становить 14819,76 грн. Відповідачу 06.05.2020 р. за № 850 направлено листа щодо добровільного відшкодування завданої шкоди. Доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Таким чином, відповідач, як колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який звільнений з військової служби, згідно вимог вищевказаних нормативно-правових актів повинен відшкодувати державі в особі військової частини НОМЕР_1 кошти у розмірі 14819,76 грн.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) про стягнення невідшкодованих матеріальних збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) невідшкодовані матеріальні збитки нанесені державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби у розмірі 14819 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко