Справа № 420/18155/23
27 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попова В.Ф.,
секретар Церковний Б. Я.,
за участю:
представниці позивача Хаджи І.Д.,
представника відповідача Хлистуна Р.В.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними постанов та припису,
встановив:
18.07.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі Управління ДАБК ОМР, відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис виданий головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заїченко Світланою Анатоліївною про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 062/21 від 21.05.2021 року;
- визнати протиправними та скасувати постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 045/21 від 04.06.2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 96 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4250 гривень та № 078/22 від 22.02.2022 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.
26.09.2023 року ухвалою ООАС адміністративний позов залишено без розгляду.
25.12.2023 року Постановою П'ятого ААС ухвала суду першої інстанції скасована та зазначено, що з'ясувавши після відкриття провадження у справі, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст.123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Водночас, судом першої інстанції не надано позивачу можливості повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, що свідчить про порушення норм процесуального права.
На виконання Постанови П'ятого ААС, судом після повернення справи для продовження розгляду, 30.01.2024 року винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших обставин ніж були викладені у первісній заяві.
07.02.2024 року представницею позивача подана заява про поновлення строків звернення до суду.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Управлінням ДАБК ОМР на підставі наказу від 07.05.2021 №01-13/76 та направлення від 12.05.2021 №000106 проведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання суб?єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівноі діяльності.
За результатами перевірки складено Акт №000106 від 21.05.2021 року відповідно до якого встановлено здійснення будівельних робіт з реконструкції житлового будинку шляхом надбудови другого поверху та реконструкції господарських будівель, які здійснює ОСОБА_2 без проектної та дозвільної документації на виконання будівельних робіт.
21.05.2021 року складено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, яким вимагалося від ОСОБА_1 усунути порушення вимог містобудівного законодавства.
21.05.2021 року складено Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за порушення п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, п. 13 Порядку здійснення підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 року
04.06.2021 року за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення прийнято Постанову № 045/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 96 КУпАП, та накладено штраф.
16.02.2022 року Управлінням ДАБК ОМР здійснено позапланову перевірку щодо виконання ОСОБА_2 вимог Припису № 062/21 від 21.05.2021 року.
18.02.2022 року за результатом проведення позапланового заходу складено Акт №000120, яким встановлено невиконання ОСОБА_1 вимог Припису від 21.05.2021 року.
18.02.2022 року складено Протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 підпунктів “а”, “б” пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, підпункт 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
22.02.2022 року за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення прийнято Постанову № 078/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП та накладено штраф.
19 травня 2022 Управління ДАБК ОМР звернулось з позовом в Одеський ОАС до ОСОБА_2 в якому просили суд зобов'язати відповідача за власний рахунок знести об'єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
09.12.2022 року Одеським ОАС прийнято рішення у справі № 420/7101/22 згідно якого адміністративний позов Управління ДБК ОМР до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії задовольнили повністю, зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - всі надбудови та прибудови до житлового будинку, окрім літер "А" та "а" першого поверху загальною площею 47,4 кв.м. з приведенням об'єкта до попереднього стану відповідно до технічного паспорту 2016 року №183-251-15540. Рішення суду не вступило в законну силу, оскільки подана апеляційна скарга і справа знаходиться на розгляді у П'ятому апеляційному адміністративному суді.
Предметом оскарження у цій справі є припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 062/21 від 21.05.2021 року та постанови № 045/21 від 04.06.2021 року, № 078/22 від 22.02.2022 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушень.
При цьому суд зазначає, що строки оскарження постанов про накладення адміністративного штрафу становлять 10 днів, а припис може бути оскаржено протягом шести місяців.
Позивачем 11.08.2023 року подано заяву до суду про поновлення строку звернення до суду в якій зазначає про те, що про існування оскаржуваних постанов дізнався 01.05.2023 року від державного виконавця ДВС у м. Одеса, який прибув для вчинення виконавчих дій по виконанню виконавчого листа Одеського ОАС щодо знесення самочинного збудованого об'єкта. 05.05.2023 року ознайомившись з матеріалами справи №420/7101/22 стало відомо про проведені перевірки та прийняті рішення за їх результатами. Наприкінці липня 2023 року довідались про наявність постанов № 045/21 від 04.06.2021 року та № 078/22 від 22.02.2022 року. Додатково позивач звертає увагу, що на актах перевірки, приписі, та протоколах не його підписи, оскільки жодних документів не підписував, участі у перевірках не приймав, копії не отримував, штрафи не сплачував. Зазначене є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а тому просить їх поновити.
На виконання ухвали суду від 30.01.2024 року 07.02.2024 року представницею позивача подана інша заява про поновлення строків звернення до суду в якій повторно наведені причини викладені у заяві від 11.08.2023 та додатково зазначено, що у відповідача відсутні жодні докази повідомлення ОСОБА_1 про проведення перевірки, про її результати та прийняті рішення, в протоколі зазначене невірне місце проживання, оскільки відповідно до офіційних відомостей проживав за адресою розташування об'єка нерухомості тільки з 11.02.2022 року, а до цього проживав за іншою адресою де доглядав за цивільною дружиною яка є інвалідом. При розгляді адміністративного протоколу присутній не був, з 03.05.2023 року по 30.07.2023 року знаходився на лікуванні та реабілітації у Центрі «Джерело Life». Про існування постанови та припису стало відомо тільки 5.05.2023 року тому не мав можливості оцінити необхідність подання позовної заяви.
До вказаної заяви представницею позивача надана нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 в якій вона зазначає про те, що ОСОБА_1 здавала в оренду житло і він разом з дружиною проживав з 06.01.2019 р по 26.06.2023 року за адресою АДРЕСА_2 .
Додані заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в яких зазначено, що ОСОБА_1 не проживав за адресою АДРЕСА_1 , що там велись ремонтні роботи.
Представник відповідача заперечував проти поновлення строку звернення до суду, підтримав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду і зазначив, що перевірки були проведені у присутності ОСОБА_2 що підтверджується актами перевірки та підписами позивача на них. Наголошує на тому, що перевірки були проведені шляхом заходу у двір позивача з проведенням фотофікації, що було б можливо без його дозволу та присутності. Позивач розписався у протоколах про правопорушення, отримав постанови про притягнення до відповідальності де також поставив свої підписи та сплатив штраф. Щодо різних підписів за візуальним оглядом на документах представник відповідача зазначає, що посадові особи Управління ДАБК не уповноважені звіряти чи порівнювати підписи особи, але ці підписи ставив саме ОСОБА_2 , який мав можливість кожного разу їх змінювати на власний розсуд. Він своєчасно отримував всі акти перевірок, постанови та припис і йому було відомо про їх існування. Зазначив, що у заяві від 07.02.2024 позивачем жодних нових підстав для поновлення строку звернення до суду не наведено. Просять залишити позовну заяву без розгляду.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази та обґрунтування сторін щодо строків звернення до суду, враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строки звернення до суду із цим позовом, а наведені ним причини не є поважними.
Суд зазначає, що право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інстиститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень частини другої статті 122 КАС України, суд приходить до висновку, що вказаною нормою встановлено строки звернення до суду адміністративної юрисдикції, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд критично ставиться до обґрунтувань позивача, що про наявність припису та постанов про накладення штрафу йому стало відомо лише у травні 2023 року, оскільки це спростовується наданими суду актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення, постановами про адміністративні правопорушення на яких є підписи позивача про ознайомлення та їх отримання.
Так, Акт №000106 від 21.05.2021 року, протокол та припис від 21.05.2021 року позивач отримав 21.05.2021 року, Акт від 18.02.2022 року №000120 отримав, що засвідчено підписом ОСОБА_2 , протокол про адміністративне правопорушення від 18.02.2022 року отримав та повідомлений про розгляд справи 22.02.2022 року. (а.с.132-173, т.1)
У постановах про адміністративні правопорушення №045/21 від 04.06.2021 року та постанові від 18.02.2022 року №078/22 зазначено, що ОСОБА_2 був присутній при розгляді адміністративних протоколів. (а.с.170-171, 144-145)
Суд зазначає, що дійсно підписи позивача на зазначених документах візуально мають відмінності, але як зазначає у своєму клопотанні відповідач, що у контролюючого органу відсутні повноваження звіряти підписи громадян та давати їм оцінку при розгляді справ та проведенні контрольних заходів, з чим суд погоджується.
Суд вважає, що з моменту проведення перевірки і складання акту від 21.05.2021 року №000106 та його отримання позивачем, йому стало відомо про вчинення контролюючим органом заходів контролю та можливе застосування заходів впливу до нього, що давало підстави для визначення цих правовідносин спірними та здійснення позивачем контролю за їх наслідками та проходженням.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ “дізналася” та “повинна була дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, з моменту проведення перевірки 21.05.2021 року позивачу було відомо про можливе застосування заходів впливу, що зобов'язувало його контролювати стан справ щодо складеного акту та протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями представника відповідача, що проведення перевірки 21.05.2021 року було здійснено у присутності позивача, що підтверджується не тільки його підписами на акті та протоколі про правопорушення, а і фотознімками незаконного будівництва які були здійснені у дворі ОСОБА_2 проникнення у який перевіряючих без його згоди було б неможливим.
Позивач зазначає про те, що про оскаржувані постанови про накладення адміністративного стягнення йому стало відомо наприкінці липня 2023 року.
Суд критично ставиться і до таких пояснень, оскільки ознайомившись 05.05.2023 року з матеріалами справи №420/7101/22, як зазначає сам позивач у своїх заявах, необхідно вважати, що з цієї дати йому стало відомо як про постанови так і про припис, оскільки в описовій частині судового рішення детально викладено хронологію подій з моменту проведення перевірки Управлінням ДАБК ОМР і до пред'явлення позову у зазначеній справі, в тому числі і про дати прийняття постанов та припису. Крім того, в рішенні суду зазначено проте, що ОСОБА_2 був повідомлений судом про розгляд справи шляхом розміщення 21.06.2022 року відповідного повідомлення на сайті “Судова влада”.
Таким чином, навіть з урахуванням обґрунтувань позивача, строк оскарження вказаних постанов закінчився 16.05.2023 року.
Посилання позивача на те, що не проживав за вказаною адресою не є поважною причиною поновлення строку, оскільки суд не встановлює факт проживання чи не проживання за вказаною адресою, а лише встановлює коли позивачу стало відомо про результати перевірки та прийняті оскаржувані рішення. Не проживання за вказаною адресою не є перешкодою для вчинення самочинного будівництва, а при його здійсненні унеможливлює таке проживання за вказаною адресою, оскільки як витікає з матеріалів перевірки та припису, ОСОБА_1 без належного дозволу здійснював будівництво другого поверху. Саме тому суд відхиляє посилання позивача на покази свідків викладені у письмових заявах.
Крім того, на думку суду, фактичне отриманням оскаржуваних постанов та відповідей на запити адвоката не впливає на початок строку звернення до суду, оскільки про їх прийняття позивачу стало відомо раніше, під час розгляду постанови про накладення адміністративного стягнення, про судом вже наведено вище.
Щодо посилання позивача на догляд за цивільною дружиною, суд відхиляє такі обґрунтування, оскільки жодних доказів того, що ОСОБА_7 є його цивільною дружиною позивач не наддав.
Крім того, відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_7 є інвалідом другої групи, але доказів того, що вона потребує стороннього догляду суду не надано. Сам факт інвалідності не обов'язковою умовою необхідності постійного додаткового догляду.
Щодо лікування та реабілітації позивача з 03.05.2023 року по 30.07.2023 року у Центрі «Джерело Life», суд зазначає, що відповідно до медичної карти амбулатороного/стаціонарного хворого ОСОБА_1 , доказів того, що він перебував на стаціонарному лікування не має, оскільки про це у виписці не зазначено, але відображено, що пацієнту проводились реабілітаційні заходи за індивідувальною программою: массаж, кінезотерапія, магнітотерапія, лазеротерапія, корегуюче взуття.
Суд зазначає, що проходження реабілітаційних заходів, жодним чином не є поважною причиною поновлення строків звернення до суду, оскільки такі заходи не перешкоджають позивачу бути обізнаним про свої права та обов'язки, про наявність рішень контролюючих органів які безпосередньо зачіпають його права та інтереси, а також вживати своєчасні заходи по їх захисту.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, оскільки ним не наведено поважних причин пропуску, а наведені не знайшли підтвердження та є такими які позивач використовує з метою уникнення відповідальності за самочинне будівництво.
В той же час, Управлінням ДАБК ОМР надані суду належні та допустимі докази про те, що всі оскаржувані постанови про накладення адміністративного стягнення та припис були вручені позивачу у дні в них зазначені, а відповідно строк їх оскарження пропущено без поважних причин.
Керуючись ст.173-183 КАС України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відхилити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними постанов про накладення адміністративного стягнення та припису залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Повний текст виготовлено та підписано 29.02.2024 р.
Суддя Попов В.Ф.