Справа № 420/26114/23
29 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та про зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії. по втраті годувальника з урахуванням при розрахунку пенсії належної ОСОБА_2 пенсії виходячи з відсоткового розміру 90 % суми його грошового забезпечення зазначених в довідці Державної установи "ТМО МВС України по Одеській області"№ 33/36-4841 від 14.12.2021 та, як наслідок невірного розрахунку пенсії позивачу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням при її розрахунку належної ОСОБА_2 пенсії, виходячи з відсоткового розміру 90 % суми його грошового забезпечення зазначених в довідці Державної установи "ТМО МВС України по Одеській області"№ 33/36-4841 від 14.12.2021, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона отримує пенсію по втраті годувальника та що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 по справі № 420/13664/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 01 грудня 2019 року виходячи з розміру грошового забезпечення, яке вказано у довідці Державної установи "ТМО МВС України по Одеській області" № 33/36-4841 від 14.12.2021, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позивач у позові вказує, що за результатами перерахунку встановлено, що органом пенсійного фонду при визначенні відсоткового розміру пенсії ОСОБА_2 застосовано 70% суми його грошового забезпечення, однак на момент призначення пенсії ОСОБА_2 відсотковий розмір склав 90% суми його грошового забезпечення та що відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивача.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому з посиланням на порушення позивачем строку звернення до суду зазначено, що пенсія в разі втрати годувальника позивачу була призначена відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 01.12.2019 у розмірі 30 % відповідних сум грошового забезпечення та що оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов'язана з пораненням, контузією, каліцтвом, або захворюванням одержаними при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи участю у бойових діях у мирний час, тому Позивачу Головним управлінням з 01.12.2019 згідно із статтею 36 Закону призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 процентів заробітку годувальника. Для перегляду розміру призначеної пенсії підстав немає. Пенсія позивачу призначена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_3 призначено пенсію в разі втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, як стверджує відповідач та не заперечується позивачем, основний розмір пенсії позивача - 30% грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №420/13664/22, яке набрало законної сили 25.11.2022 року, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 грудня 2019 року виходячи з розміру грошового забезпечення, яке вказано у довідці Державної установи "ТМО МВС України по Одеській області"№ 33/36-4841 від 14.12.2021, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
27.07.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії, у відповідь на яку відповідачем надано лист від 24.08.2023 №23947-21887/С-02/8-1500/23, відповідно до якого: «…Пенсія в разі втрати годувальника Вам була призначена відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших ociб” з з 01.12.2019 у розмірі 30% відповідних сум грошового забезпечення.
… Оскільки причина смерті ОСОБА_2 не пов'язана з пораненням, контузією, каліцтвом, або захворюванням одержаними при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи участю у бойових діях у мирний час, тому Вам Головним управлінням з 01.12.2019 згідно із статтею 36 Закону призначена пенсія в разі втрати годувальника у розмірі 30 процентів заробітку годувальника. Для перегляду розміру призначеної пенсії підстав немає.
Пенсія призначена, перерахована та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства.
У зв'язку з тим, що 30.01.2023 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 по справі № 420/13664/22, яким установлено нові види грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 30% грошового забезпечення, що передбачено статтею 36 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з врахуванням оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 14.12.2021 №33/36-4841.
Пенсія обчислена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку виходячи з іншого розміру підстав немає”.
Позивач, не погоджуючись бездіяльністю відповідача у перерахунку її пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон № 2262-ХІІ) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з п.11 ч.1 ст.11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (ст.29 Закону №2262-ХІІ).
Відповідно до ст.36 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній станом на дату призначення позивачу пенсії) пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час - 40 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. В таких же розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків; б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Законом України № 1274-VII від 20.05.2014 (набрав чинності 01.01.2015) до пункту «а» статті ст.36 Закону №2262-ХІІ внесено зміни та викладено його у наступній редакції: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Також Законом № 2146-IX від 24.03.2022 (набрав чинності з 02.04.2022) до пункту «а» статті ст.36 Закону №2262-ХІІ внесено зміни та викладено його у наступній редакції: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Так, позивач як на підставу перерахунку її пенсії в разі втрати годувальника у розмірі 90% грошового забезпечення посилається на те, що її померлий чоловік отримував за життя пенсію у відсотковому розмірі 90% грошового забезпечення та що чинним законодавством не передбачено права пенсійного органу зменшувати відсотковий розмір призначеної пенсії під час проведення її перерахунку.
Суд зазначає, що Законом №2262-ХІІ не передбачено право на пенсію в разі втрати годувальника непрацездатних членів сім'ї померлого у відсотковому розмірі 90% грошового забезпечення на одного непрацездатного члена сім'ї.
В свою чергу, позивач до суду не надала доказів, що їй було призначено пенсію в разі втрати годувальника у відсотковому розмірі 90% грошового забезпечення (чи в іншому розмірі, наприклад 70% грошового забезпечення) чи доказів наявності у неї права на перерахунок пенсії у іншому відсотковому розмірі, так само як не надано доказів зменшення відсоткового розміру її пенсії по втраті годувальника.
На підставі викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Марин П.П.
.