28 лютого 2024 рокусправа № 380/20140/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Желік О.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправним та скасування наказу, -
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач), в якій просить суд про визнання протиправним та скасування наказу від 26.05.2023 року №408-ОД начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно із наказу № 408-ОД від 26.05.2023 підполковника ОСОБА_1 приягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення «сувора догана». Позивач зазначає, що виданий наказ прийнятий відповідачем безпідставно, без встановлення усіх причин та умов, що сприяли порушення ним військової дисципліни.
Ухвалою судді від 29.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
07.09.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою судді від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 16.11.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у справі за повозом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
13.11.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що підполковник ОСОБА_1 під час дії правового режиму воєнного часу не виконував (неналежно виконував) свої службові обов'язки, порушив військову дисципліну та вчинив дисциплінарний проступок. Вищеописані обставини було досліджено в ході службового розслідування, призначеного наказом начальника Національної академії від 16.05.2023 № 436-АД "Про призначення службового розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 " та відображено в акті службового розслідування. За результатами службового розслідування комісія, яка його проводила, дійшла висновку, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню підполковником ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення є його особиста безвідповідальність, недисциплінованість, а також недостатнє знання та розуміння вимог Статутів Збройних Сил України та військової дисципліни та інших керівних документів щодо дотримання виконання службових обов?язків, вина його виражається у формі недбалості щодо виконання своїх службових обов?язків. Також комісією обставин, що пом'якшують чи виключають відповідальність підполковника ОСОБА_1 в ході службового розслідування не встановлено. До обставини, що обтяжують відповідальність підполковника ОСОБА_1 віднесено вчинення ним дисциплінарного проступку в умовах особливого періоду.
Відповідач вказує, що службове розслідування позивача проведено, а наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності видано на підставі та у спосіб, що прямо передбачені чинним законодавством та в межах дисциплінарної влади начальника Національної академії, а відтак позов не підлягає задоволенню.
20.11.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, якій наголошує, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву зводяться то суб'єктивного трактування Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та чинного законодавства України, а також до підміни понять, зокрема поняття «вакантна посада». Відповідно до п.120 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України у зв?язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов?язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності, або внаслідок усунення від виконання службових обов?язків чи відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовця, який її займає. На військовослужбовця, який займає штатну посаду, за його згодою може бути покладено виконання обов?язків за невакантною посадою на час перебування військовослужбовця, який її займає, у відпустці по догляду за дитиною до досягнения нею трирічного віку (шестирічного віку - за медичними показниками). 04 травня 2023 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 412 звільнено у запас підполковника ОСОБА_2 із займаної посади начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін Військового коледжу сержантського складу, відтак займана ним посада стала вакантною. Крім того, за невакантною посадою позивач підполковник ОСОБА_1 тим більше не міг прийняти посаду, оскільки підполковник ОСОБА_2 звільнявся у запас, а не був усунений від виконання службових обов?язків чи відсторонений від виконання службових повноважень або ж тимчасово відсутній (у зв?язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).
Представник позивача також вказує, що службове розслідування розпочато 16.05.2023 наказом №436-АД, відповідно до Порядку № 608 від 21.01.2017 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. В матеріалах справи міститься бланк отриманих пояснень від 18.05.2023, в якому позивач повідомляє про обставини справи керівництву, про відсутність умислу у невиконанні наказу та про те, що 16.05.2023. до стройової частини подано рапорт та акти про прийняття посади. Вбачається, що прийняття посади і початок службового розслідування відбулося в один день, а саме 16 травня 2023 року. Відповідно до Порядку № 608 від 21.01.2017 наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. В матеріалах справи в рамках службового розслідування відсутній підпис позивача на оскаржуваному наказі або акт про відмову, який засвідчений підписами не менше двох свідків цього факту. До відзиву на позовну заяву докази ознайомлення Позивача з наказом №є408-ОД або акт про відмову відповідачем також не наданий, відтак це дає підстави для висновку, що такі документи не складені, що є порушенням Порядку № 608.
22.11.2023 представником позивача подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу та судового збору.
18.12.2023 відповідачем подано заяву, яким останній просив відмовити у клопотанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
28.12.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебував на посаді заступника начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін Військового коледжу сержантського складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з 26 лютого 2022 року по 14 червня 2023 року.
Згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 червня 2023 року за №516 відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас за підпунктом «г» (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей за віком до 18років) та відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ №189 від 14 червня 2023 року виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ.
Згідно із наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.05.2023 за №408-ОД «Про результати службового розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 », наказано:
п.1. за порушення вимог ст.ст.11, 16, 37, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення «сувора догана»;
п.2 начальнику Військового коледжу сержантського складу в термін до 03.06.2023 відносно заступника начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковника ОСОБА_1 скласти протокол про військове адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та направити його на розгляд Шевченківського районного суду міста Львова.
Вважаючи протиправним наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.05.2023 за №408-ОД, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до положень Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII, організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також Закон №2232 в редакції, чинній станом на існування спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.14 Закону №2232, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні правовідносини також врегульовані Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг та Законом України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548- XIV (далі - Статут внутрішньої служби), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608.
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Так, відповідно до вимог ст. 26 Статут внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині). Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністра оборони України.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Пунктом 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до вимог ст.97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (ст.98 Дисциплінарного статуту).
Як встановлено судом, згідно із наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.05.2023 за №408-ОД «Про результати службового розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 », наказано:
п.1. за порушення вимог ст.ст.11, 16, 37, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення «сувора догана»;
п.2 начальнику Військового коледжу сержантського складу в термін до 03.06.2023 відносно заступника начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковника ОСОБА_1 скласти протокол про військове адміністративне правопорушення передбачене частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та направити його на розгляд Шевченківського районного суду міста Львова.
Так із позовної заяви та акту службового розслідування відносно ОСОБА_1 судом встановлено, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено за несвоєчасне прийняття посади начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу відповідно до наказу начальника Національної академії від 08.05.2023 №399-АД.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.05.2023 № 412 звільнено у запас начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковника ОСОБА_2 .
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до вимог ст. 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 9.1 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення № 300) наказом начальника Національної академії № 399-АД від 08.05.2023 "Про приймання справ та посади начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу" визначено підполковнику ОСОБА_2 в період з 08.05.2023 по 12.05.2023 здати справи та посаду заступнику начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковнику ОСОБА_1
12.05.2023 позивачем було написано рапорт на ім?я начальника Національної академії сухопутних військ з проханням скасувати вищевказаний наказ, по недосвідченості, мав на увазі змінити терміни прийняття посади. Умислу щодо невиконання наказу не мав, на цей момент виконував обов?язки начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін у зв?язку з його відсутністю по хворобі.
В період з 12.05.2023 по 16.05.2023 підполковник ОСОБА_2 був звільнений від виконання службових обов?язків у зв?язку з хворобою.
Суд звертає увагу, що 16.05.2023 позивачем подано у стройову частину Національної академії сухопутних військ рапорт та акти прийняття посади начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін, які долучені до матеріалів позовної заяви.
Проте, 16.05.2023 року наказом №436-АД начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного призначено службове розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 на підставі рапорту начальника відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковника Драбіка С.Е. від 12.05.2023 (вх.№228 від 13.05.2023).
Наказом Міністра оборони України від 21.01.2017 № 608 затверджено порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів).
Пунктом З Розділом ІІ Порядку № 608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення:
неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв?язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов?язків військової служби;
вини військовослужбовця;
порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розділом ІІІ передбачено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення чи призначення підпорядкованим посадовим (службовим) особам.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Розділом IV Порядку № 608 зазначено повноваження осіб під час службового розслідування, а саме особи, які проводять службове розслідування, зобов??язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об?єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з?ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом?якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Так, в матеріалах справи по даному службовому розслідуванню відсутні пояснення позивача, або акт про відмову в наданні пояснень, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб, що є порушенням Порядку № 608.
Більше того, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.08.2023 у справі №466/5869/23 адміністративну справу відносно ОСОБА_1 - закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Так у вищевказаній постанові судом було встановлено, що : «Згідно Бланку отримання пояснень від 18.05.2023, долучених до матеріалів адміністративної справи, із письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 11.05.2023 о 18:20 год. начальником відділення підготовки ОСОБА_3 ОСОБА_4 доведено наказ начальника Національної академії сухопутних військ від 08.05.2023 № 399-АД, у якому термін на прийняття посади визначався 5 діб з 08.05.2023 по 12.05.2023, на момент доведення залишалася 1 доба на прийняття, що унеможливлювало якісно прийняти роботу. 12.05.2023 ОСОБА_1 написано рапорт на ім'я начальника Національної академії сухопутних військ з проханням змінити терміни прийняття посади. Умислу щодо невиконання наказу не мав. 13.05.2023 на бесіді з першим заступником начальника Національної академії сухопутних військ полковником ОСОБА_5 - ОСОБА_1 встановлено термін прийняття посади до 17.05.2023. 16.05.2023 ним подано у стройову частину Національної академії сухопутних військ рапорт та акти прийняття посади начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін.
Згідно службової характеристики підполковника ОСОБА_1 , працюючого на посаді заступника начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу, останній за час проходження військової служби на вказаній посаді зарекомендував себе задовільно та такій відповідає.
Відтак дані в протоколі НАСВ № 19 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 29.06.2023 відносно ОСОБА_1 не є підтвердженими достатніми, належними та допустимими доказами.
Таким чином, в ході судового розгляду судом встановлено, що спірний наказ прийнято з порушенням ст.ст.84-87 Дисциплінарного статуту, оскільки останній не містить причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також рівень знань про порядок служби.
Саме по собі покликання у спірному наказі на несвоєчасне прийняття посади начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу відповідно до наказу начальника Національної академії від 08.05.2023 №399-АД не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності зазначення характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків тощо.
З огляду на вказане, суд дійшов переконання, що оскаржуваний наказ начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.05.2023 року №408-ОД «Про результати службового розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 » в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана», не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З урахуванням зазначеного, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
З огляду на висновки суду про повне задоволення позову та встановлені КАС України правила розподілу судових витрат, понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Качмар А.І. укладено договір про надання правничої допомоги від 01.08.2023 №28/23, згідно з умовами якого Адвокат зобов'язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно з детальним описом наданих послуг ОСОБА_1 від 21.11.2023 послуги адвоката полягають у наступному:
- аналіз справи та підготовка позову про визнання пртиправним та скасування наказу від 26.05.2023 року №408-ОД - 4 год.
- складання, надсилання сторонам, скерування в суд детального опису наданих послуг - 1 год.
Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 год. 1000 грн.
Таким чином, сума до оплати за виконану роботу становить 5000 грн.
Згідно з платіжної інструкції №32 від 02.10.2023 позивач сплатив 5000 грн за надання правової допомоги відповідно до вказаного вище договору.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що представник відповідача подав заперечення щодо клопотання позивача про стягнення на його користь 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати пов'язані з вивченням та аналізом документів, вивченням судової практики включаються до витрат, пов'язаних з підготовкою позовної заяви.
Враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, суд вважає, що підготовка позову (4 год. - 4000,00 грн) не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), позовна заява містить загальні норми законодавства, що застосовуються у даній категорії справ, та, на думку суду, вимагає затрати часу не більше однієї годин.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 5000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
Відтак, з огляду на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у даній справі повинен становити 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 26.05.2023 №408-ОД «Про результати службового розслідування за фактом відмови приймати справи та посаду начальника циклової комісії із загальновійськових дисциплін відділення підготовки Військового коледжу сержантського складу підполковником ОСОБА_1 » в частині оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп.
Стягнути з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (код ЄДРПОУ 08410370) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Желік О.М.