28 лютого 2024 рокусправа № 380/24461/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з 23.06.2017 по 22.09.2023 - день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ПІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з порушенням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159), відповідач при несвоєчасній виплаті сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової допомоги при звільненні не нарахували та не виплатили йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати по день фактичної виплати, а відтак допустили протиправну бездіяльність. Крім того, позивач стверджує, що відповідач повинен здійснити виплату на його користь компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44).
З огляду на викладене з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17.11.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що виплачена позивачу одноразова грошова допомога має разовий характер, а відтак виплачений дохід не підлягає компенсації. Окрім того, також вказує, що з аналізу Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаний військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 вбачається, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат за рішенням суду не передбачено.
05.12.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач із аргументами відповідача не погоджується вважає їх необґрунтованими та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивача наказом начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби від 23.06.2017 №135-ос виключено зі списків частини та всіх видів забезпечення з 23.06.2017.
Однак при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, що зумовило його звернутись за захистом своїх прав до суду.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у справі №380/6555/21, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо нездійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 01.01.2014 по 09.10.2014 та з 04.08.2015 по 23.06.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.06.2017 та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період з 01.01.2014 по 09.10.2014 та з 04.08.2015 по 23.06.2017, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 23.06.2017. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постановою Восьмого апеляційного суду від 06.04.2023 у справі №380/6555/21 апеляційну скаргу 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання нарахувати та виплатити таку одноразову грошову допомогу скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою вказані позовні вимоги залишити без розгляду. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 20.07.2023 року у справі 380/6555/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №380/6555/21 в частині скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання нарахувати та виплатити таку одноразову грошову допомогу та прийняття в цій частині нової постанови, якою вказані позовні вимоги залишено без розгляду - скасовано. Справу в цій частині направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №380/6555/21 залишено без змін.
Постановою Восьмого апеляційного суду від 23.08.2023 у справі №380/6555/21 апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року в справі № 380/6555/21 в частині виплати позивачу одноразової грошової при звільненні - без змін.
На виконання вищевказаного рішення суду, 22.09.2023 відповідачем виплачено відповідні суми.
Однак при виплаті вищенаведених сум відповідачем не нараховано і не виплачено позивачеві компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за період з 23.06.2017 по 22.09.2023, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто ст. 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду по справі № 380/6555/21 та Постанови Восьмого апеляційного суду від 24.08.2023 здійснено виплату позивачеві грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 01.01.2014 по 09.10.2014 та з 04.08.2015 по 23.06.2017 та одноразової грошової допомоги при звільненні.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним ненарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує останню правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Оскільки такий обов'язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача у відношенні до ОСОБА_1 щодо несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, є протиправною, а відтак наявні підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача у відношенні до ОСОБА_1 щодо несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві
компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з 23.06.2017 по день фактичної виплати перерахованих сум.
Щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 суд зазначає, що обов'язок зазначеної виплати у відповідачів виник не у зв'язку із виконанням позивачем обов'язків служби, як це передбачено пунктом 1 Порядку № 44, а саме через протиправну поведінку відповідача, що пов'язана з несвоєчасною виплатою сум грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
З урахуванням викладеного суд критично оцінює позицію, яка викладена позивачем у змісті позовних вимог, щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, оскільки така вимога позивача суперечить пункту 1 Порядку № 44. Тому в задоволенні цієї вимоги суд відмовляє.
За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду його не сплачував, а відтак розподіл судового збору на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл також не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинського загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо несвоєчасного нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язати 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 ), компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з 23.06.2017 по день фактичної виплати перерахованих сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.