28 лютого 2024 рокусправа № 380/21238/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді О.Желік розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, в якій просить зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до виконавчого комітету Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на даний час разом з сім'єю проживаю більше 20 років у квартирі квартири АДРЕСА_1 , дозвіл на вселення в якому було надано моєму батькові - ОСОБА_2 згідно ордеру №8 виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області. Після смерті батька 27.04.2007 було переоформлено особовий рахунок вказаного житла на дружину ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова із заявою щодо переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 за результат розгляду якої відповідач повідомив, що рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів від 15.03.1979 №141 квартира АДРЕСА_2 ) включена до числа службового житла, а відтак переоформити особовий рахунок на вищевказану квартиру не представляється можливим.
Позивач вказує, що вона як член сім'ї військового службовця, яким видано ордер на згадану квартиру має право обрати будь-який спосіб для забезпечення житлом, оскільки Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 не передбачено, що КЕВ повноважений вирішувати, яким саме чином забезпечувати військовослужбовця житлом. Вважає, що бездіяльність відповідача є наслідком унеможливлення реалізації прав на житло.
Від відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що позивач не розкриває юридичні підстави позову, тобто не зазначає, які саме конкретні нормативно-правові акти порушені КЕВ м.Львова. Вказує, що займана позивачем квартира, а саме: квартири АДРЕСА_1 належить до державної форми власності, оскільки має призначення службової. При цьому, позивач не є військовослужбовцем на квартирному обліку осіб, що потребує поліпшення житлових умов за рахунок Міністерства оборони України не перебуває.
Відповідач також покликається на те, що позивачем визначено відповідачем КЕВ м. Львова, проте, відділ немає повноважень приймати рішення щодо доцільності використання конкретного житла в якості службового або відсутності у цьому, це належить до компетенції вищестоящих органів військового управління (комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах СЗ України).
Ухвалою судді від 15.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про зобов'язання вчинити дії залишено без руху.
Позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані у мотивувальній частині ухвали, про що повідомив суд заявою від 21.09.2023 та надав відповідні докази.
Ухвалою судді від 20.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 з 1995 року по травень 2013 року проходила військову службу у Збройних Силах України в якості військовослужбовця за контрактом та звільнена була з військової служби у відставку відповідно до частини ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за віком.
Рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів від 15.03.1979 №141 квартира АДРЕСА_2 ) включена до числа службового житла.
17.12.1979 виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів було видано ордер №8 ОСОБА_2 на право вселення в квартиру АДРЕСА_1 разом із членами сім'ї: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 .
Позивачем було подано заяву на адресу КЕВ м.Львова про переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 .
Листом від 09.02.2022 за №575/565 відповідач повідомив, що рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів від 15.03.1979 №141 квартира АДРЕСА_2 ) включена до числа службового житла, а відтак переоформити особовий рахунок на вищевказану квартиру не представляється можливим.
В подальшому позивачем подано до відповідача заяву про виключення квартири АДРЕСА_1 в числа службових.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова листом від 24.04.2023 №575/1613 по суті звернення позивача, повідомлено, що рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів від 15.03.1979 №141 квартира АДРЕСА_2 ) включена до числа службового житла. Згідно ст. 123 Житлового кодексу України до користування службовими житловими приміщеннями не застосовуються правила про зміну договору найму житлового приміщення (ст.103-106), а відтак переоформити особовий рахунок на службову квартиру АДРЕСА_1 не представляється можливим.
У відповіді відповідач також вказав, що згідно рішення заступника Міністра оборони України - керівника апарату від 24.10.2016 №303/4/145, виключення квартир із числа службових та надання їх для постійного користування працівникам Збройних Сил України, призведе до порушення вимог Бюджетного кодексу України, в частині нецільового використання бюджетних коштів. Забезпечення даної категорії громадян жилими приміщеннями для постійного проживання відноситься до компетенції місцевих органів виконавчої влади за місцем їх проживання, за умов перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Постановою КМУ від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
Пунктом 2 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.
Відповідно до п.3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Таким чином, Порядком №1081 прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
При цьому, реалізація забезпечення постійним житлом шляхом його виключення з числа службових жодним чином не пов'язується законодавством з квартирною чергою особи, яка обрала такий спосіб забезпечення житлом.
Відповідно до п.11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.
Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Пунктом 10 Розділу VII Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Так, пунктами 3-7 Розділу VII Інструкції №380 встановлено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання.
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Так, судом встановлено, що рішенням Пустомитівської районної ради народних депутатів від 15.03.1979 №141 квартира АДРЕСА_2 ) включена до числа службового житла.
Таким чином, квартира АДРЕСА_2 ) належить до державної форми власності оскільки має призначення службової.
Статтею 123 Житлового кодексу України передбачено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Відтак, до користування службовими житловими приміщеннями не застосовуються правила про зміну договору найму житлового приміщення.
Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що житловою комісією військової частини було розглянуто документи облікову справу позивача, як і ненадано доказів звернення позивача до житлової комісії військової частини.
Так, відсутність протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) та облікової справи позивача позбавляє можливості відповідача вчиняти дії, визначені Інструкцією №380.
Більше того, позивачем не надано доказів того, що вона перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок Міністерства оборони України.
Таким чином, у відповідача знову не було підстави звертатися до виконавчого органу відповідної ради про зміну статусу службового житла, оскільки рішення про виключення квартири з числа службових, яке є підставою для вчинення відповідачем ряду наступних за черговістю дій, не було погоджено уповноваженим органом військового управління.
Враховуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що відповідач в описаних вище ситуаціях щодо заяв ОСОБА_1 діяв правомірно, відповідно до чинних нормативних актів, підстав визначати його дії бездіяльністю немає підстав, як і немає підстав для спонукання відповідача скеровувати клопотання/подання до виконавчого органу місцевої ради, тому позовні вимоги є очевидно безпідставними.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Желік О.М.