27 лютого 2024 рокусправа № 380/6063/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування наказу, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівської митниці із вимогою протиправним та скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці Кузніка А. від 10.03.2023 року № 125-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».
З метою обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним наказом від 10.03.2023 року № 125-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог пункту 3 частини 11 ст. 264 Митного кодексу України, п. 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», п. 2 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України та п.3.1 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок», а саме за не здійснення ідентифікації наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, що призвело до надання преференцій за кодом пільги 311, передбачених Законом України від 24.03.2022 №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану та, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 238978,78 грн.
Позивач вказує, що на підставі наказу Львівської митниці №278-дс від 17.11.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення, а саме за митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 №№UA209200/200/013009, UA209200/2022/013011, UA209200/2022/013012 порушенням вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України, що призвело до надання преференцій на суму 238978,78 грн.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в обґрунтування оскаржуваного наказу від 10.03.2023 року № 125-дс, оскільки декларант подав до митного оформлення попередню митну декларацію у період дії Закону №2142-IX (30.06.2022), яка після прийняття до оформлення, зареєстрована за відповідним номером та за якою здійснено митне оформлення товару, що ввозився на митну територію України, зі звільненням від оподаткування ввізним митом, що відповідає умовам вказаного Закону. Тобто позивач застосував Закон, чинний на час здійснення митного оформлення вказаного товару, що відповідає статті 3 МК України. Вважає, що датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ відповідно до пункту 187.8 статті 187 та акцизного податку відповідно до пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення.
Вказує, що саме 30.06.2022 розпочалося митне оформлення товару, яке завершилося 01.07.2022, у зв'язку з затримкою, зумовленою поданням декларантом додаткових документів. Вважає, що факт завершення митного оформлення товару 01.07.2022, не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення вказаного товару, яке розпочалось 30.06.2022, коли ще були чинні пільги, встановлені Законом України №2142-IX.
Зазначає, що при здійсненні митного оформлення товару за вказаною декларацією керувався нормами Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України: 15.09.2011), а тому не встановив підстав для відмови у митному оформленні товару. Звертає увагу суду на те, що в оскарженому наказі про застосування дисциплінарного стягнення помилково зазначено, що саме позивач подав електронні митні декларації, оскільки наведене не відповідає дійсності, адже електронні митні декларації подає декларант, а не інспектор відділу митного оформлення №4 митного поста Городок Львівської митниці. Також зауважує, що його робоче місце знаходиться за персональним комп'ютером в окремому службовому приміщенні на 2 поверсі адмінбудівлі (а не при в'їзді в зону митного контролю), а тому на своєму робочому місці позивач не має доступу до журналу в'їзду/виїзду транспортних засобів в ЗМК ВМО №4 митного поста Городок та не має доступу до відео з камер спостереження в'їзду на територію площадки.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяв (вх.№79856 від 27.04.2023), у якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани, був встановлений за матеріалами дисциплінарної справи факт про те, що позивач здійснював митні формальності за митними деклараціями, якими оформлено товар, що перетнув митний кордон України 01.07.2022, а тому протиправно застосував до нього податкову пільгу, передбачену Законом №2142 ХІ. Зокрема, під час митного оформлення та внесення інформації до ЄАІС про прибуття транспортних засобів позивпчем внесені неправдиві відомості, які не відповідають фактичним даним прибуття цих транспортних засобів в зону митного контролю, що підтверджується перепустками, журналом в'їзду/ виїзду в ЗМК ВМО №4 митного поста Городок Львівської митниці та відео з камер спостереження в'їзду на територію митного поста, чим порушив вимоги пункту 3.12 та 3.13 розділу ІІІ Наказу МФУ від 09.10.2012 №1066 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, оскільки митні декларації подано з порушенням пункту 1 статті 263 МКУ. Відтак позивач порушив вимоги пункту 3 частини 11 статті 264 МКУ, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа та пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України. В підтвердження своїх доводів відповідач розмежовує два види попередніх митних декларацій (далі ПМД) та зазначає, що у спірному випадку позивач здійснив митне оформлення за ПМД типу ЕЕ, згідно з класифікатором типів декларацій - ПМД, яка містить лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення. Вказує, що відповідно до частини 2 статті 194 МК України такий вид ПМД є попереднім повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України, яке здійснюється шляхом її надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення. З огляду на це, згідно з частиною 13 статті 259 МК України, для випуску товарів у відповідний митний режим подається додаткова митна декларація (надалі - ДМД). Таким чином, подача ДМД до ПМД, яка подається для поміщення товару у відповідний митний режим (наприклад, імпорту) до митного органу відбувається після доставлення до такого митного органу з огляду також на положення МК України щодо вимог до завершення митного режиму транзиту (внутрішнього транзиту). Тому порушення порядку подання ДМД є підставою для відмови в прийнятті такої ДМД, що передбачено п. 3 ч. 11 ст. 264 МК України та п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженому Наказом МФУ від 30.05.2012 № 631.
Відтак відповідач вважає, що зазначені митні декларації мали бути відмовлені в митному оформленні по причині їх подання з порушенням вимог частини першої статті 263 МК України. Митні декларації на транспортні засоби, оформлені за вказаними в цьому пункті МД, мали бути подані до митного оформлення, після доставлення цих транспортних засобів, тобто не раніше 01.07.2022 без звільнення від сплати митних платежів відповідно до норм Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» з нарахуванням та сплатою митних платежів на загальних підставах згідно чинного на момент подання законодавства. Однак, позивачем під час митного оформлення та внесення інформації до ЄАІС про прибуття транспортних засобів, оформлених за митними деклараціями від 30.06.2022 внесені неправдиві відомості, які не відповідають фактичним даним прибуття згаданих транспортних засобів в ЗМК, що підтверджується перепустками, журналом в'їзду/ виїзду в ЗМК ВМО №4 митного поста Городок Львівської митниці та відео з камер спостереження в'їзду на територію площадки, чим порушено вимоги пункту 3.12 та 3.13 розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, а також вимоги пункту 3 частини 11 статті 264 МК України, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» та пункту 2 частини 1 статті 292 МК України.
Ухвалою судді від 10.04.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 20.04.2023 відмолено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом Львівської митниці від 13.01.2023 року № 46-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 та створено дисциплінарну комісію на підставі резолюції керівника Львівської митниці Олега Шахрая на доповідній записці в.о. заступника начальника Львівської митниці Євгена Сафонова від 28.12.2022 №7.4-17/21/802, частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889- VIII (із змінами та доповненнями), Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження» (із змінами та доповненнями).
Дисциплінарною комісією розглянуто дисциплінарну справу головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за фактами, викладеними у доповідній записці в.о. заступника начальника Львівської митниці Євгена Сафонова від 28.12.2022 №7.4-17/21/802 та Акту про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022, проведеною на підставі наказу Львівської митниці від 21.11.2022 №195 «Про проведення перевірки з окремих питань» (зі змінами, внесеними наказом Львівської митниці від 13.12.2022 №210 та від 23.12.2022 №214).
Згідно Акту про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 №7.4- 17/21/794, доданого до доповідної записки в.о. заступника начальника митниці Євгена САФОНОВА від 28.12.2022 №7.4-17/21/802, об'єктами цієї перевірки є факти здійснення посадовими особами відділів митного оформлення № 2 та 4 митного поста «Городок» Львівської митниці митних формальностей щодо 60 (шістдесяти) транспортних засобів, 14 транспортних засобів, які оформлені у ВМО №4 митного поста «Городок» зокрема і за МД від 30.06.2022 за №№UA209200/2022/012992, UA209200/2022/012993, UA209200/2022/012999, UA209200/2022/013010.
Митне оформлення транспортних засобів, які вказані вище, здійснено відповідно до норм Закону України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (надалі - Закон) із звільненням від оподаткування ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком. Таким чином, громадяни при митному оформленні транспортних засобів, щодо яких застосовувалися норми Закону, звільнялися від сплати до державного бюджету України будь-яких платежів та зборів. За результатами опрацювання інформації наявної у АСМО «Інспектор» встановлено, що головним державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкуром Олександром Петровичем за митними деклараціями від 30.06.2022 №UA209200/2022/012992, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 та від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010, здійснено митне оформлення транспортних засобів із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»). Всі митні формальності за даними митними деклараціями здійснено головним державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкуром Олександром Петровичем (ОНП Львівської митниці №373, ПМК № 373, № посвідчення інспектора 927592).
Так, згідно МД від 30.06.2022 № UA209200/2022/012992 (Легковий автомобіль, марка MAZDA, модель CX-7 рік виготовлення 2007., модельний рік 2008, дата першої реєстрації 31.07.2008.,номер двигуна немає даних, номер кузова НОМЕР_1 ) Транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012992 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 00:37 год. за перепусткою № 10520-01/07/2022 що відповідає журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці.
МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993 (Легковий автомобіль- Бувший у вжитку Марка - VOLKSWAGEN- Модель - GOLF- Календарний рік виготовлення - 2010- Модельний рік випуску - 2010- Дата першої реєстрації - 05.01.2011- Номер кузова - VIN НОМЕР_2 ) Транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012993 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 00:27 год. за перепусткою № 10518-01/07/2022 що відповідає журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці.
МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 (Легковий автомобіль марки TOYOTA, модель RAV4, категорія М1, двигун, дизельний, № кузова НОМЕР_3 ) Транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012999 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 10:19 год. за перепусткою № 10538-01/07/2022 що відповідає журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці.
МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010 (Автомобіль легковий марка VOLVO, модель XC60, такий що був у використанні, рік випуску 2008, модельний рік 2008, дата першої реєстрації 17.11.2008р. ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) Транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/013010 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 08:32 год. за перепусткою № 10531-01/07/2022 що відповідає журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці.
Таким чином, за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було надано преференцій:
- за МД від 30.06.2022 № UA209200/2022/012992 у сумі 108843,55 гривень;
- за МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993 у сумі 67630,70 гривень;
- за МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 за МД у сумі 118840,01 гривень;
- за МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010 у сумі 149452,42 гривень.
Оскільки митні декларації від 30.06.2022 № UA209200/2022/012992, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 та від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010 подані з порушенням пункту 1 статті 263 МКУ, головний державний інспектор ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкур Олександр Петрович порушив вимоги пункту 3 частини 11 статті 264 МКУ, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» та пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України.
В акті про результати перевірки з окремих питань зроблено висновок, що оскільки митні декларації від 30.06.2022 № UA209200/2022/012992, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 та від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010 подані з порушенням пункту 1 статті 263 МКУ, головний державний інспектор ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкур Олександр Петрович не здійснив ідентифікацію наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, чим порушив вимоги пункту 3 частини 11 статті 264 МКУ, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» та пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України та пункту 3.1 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці, затвердженої в.о. начальника Львівської митниці Іллею Ніжніковим 07.10.2021.
Вказані дії призвели до призвели до надання преференцїі за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 238978,78 грн.
Зазначені обставини слугували підставою для висновків про невиконання або неналежне виконання позивачем посадових обов'язків актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, що є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з ч. 3 ст. 66 згаданого Закону, такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Наказом в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А. від 10.03.2023 року № 125-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста Городок Львівської митниці ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Вважаючи наказ в.о. начальника Львівської митниці Кузніка А. від 10.03.2023 року № 125-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» протиправним, позивач звернувся до суду з метою його скасування.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України Про державну службу, а також Кодексом законів про працю України у випадках якщо нормами Закону України Про державну службу не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у законі.
Відповідно до частин першої та третьої статті 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі також МК України), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Згідно з частиною п'ятою статті 570 МК України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Згідно з статтею 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
За змістом частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною 6 вказаної статті.
Відповідно до частин першої та другої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Згідно із частиною третьою статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 67 Закону №889-VIII, обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є, серед іншого: попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; високі показники виконання службових завдань.
Дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються):
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії А: зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В: зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії (стаття 68 Закону №889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.
Частинами десятою, одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Відповідно до частин 1-3 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до частин 5-7 статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення (частина перша статті 77 Закону №889-VIII).
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Законом №889-VIII визначено поняття дисциплінарного проступку, наведено перелік дій/бездіяльності/рішень, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, визначено види дисциплінарної відповідальності та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб'єктом призначення до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених Законом України Про державну службу та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також, необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Як встановлено судом, оскаржуване в даній справі рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийняте, у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України Про державну службу, а саме: не здійснення ідентифікації наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, чим порушено вимоги пункту 3 частини 11 ст. 264 Митного кодексу України, п. 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», п. 2 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України та п.3.1 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок».
Вказані дії призвели до надання преференцій за кодом пільги 311, передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 444766,68 грн.
Надаючи оцінку висновку відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд зазначає таке.
Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX (який набрав чинності 06.04.2022) Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану внесено до Податкового кодексу України зміни. Зокрема, у розділі XX Перехідні положення: пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.24 такого змісту: Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.
Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI Прикінцеві та перехідні положення доповнено, зокрема, пунктом 9-11 такого змісту: 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.
01.07.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування від 21.06.2022 №2.325-ІХ (далі Закон №2325-ІХ), згідно з яким внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України відповідно до яких, зокрема з 01.07.2022 втратили чинність: пункт 69.23 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, абзац другий підпункту 1 та підпункти 2 та 4 пункту 911 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України:, пункти 69.24 та 69.25 підрозділу XX Перехідні положення ПК України та абзаци перший, третій та четвертий підпункту І пункту 911 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.
Таким чином, з 00:00 01.07.2022 вказані пільги не застосовуються.
Суд встановив, що позивач здійснив митне оформлення транспортних засобів із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311») за митними деклараціями від 30.06.2022 за №№UA209200/2022/012992, UA209200/2022/012993, UA209200/2022/012999, UA209200/2022/013010. При цьому, митне оформлення було призупинено у зв'язку з наданням декларантами заяви про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів. Митне оформлення позивач відновив 01.07.2022 із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів. Суд також встановив, що на вказані транспортні засоби були подані попередні митні декларації.
Відповідно до статті 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 згаданого Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.
Відповідно до частини 12 статті 259 МК України, для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 31 цього Кодексу, та заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом такої попередньої митної декларації для оформлення,а заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - чинні на дату такого випуску.
Відповідно до частини 13 статті 259 МК України, якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.
Аналіз наведеної норми свідчить про існування двох різновидів попередніх митних декларацій: попередня митна декларація, яка містить всі відомостей необхідні для поміщення товарів до відповідного митного режиму, наприклад, імпорту (ч. 12 та ст. 259 МКУ) та попередня митна декларація, яка містить лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення (ч. 13 ст. 259 МКУ).
Наявність двох видів ПМД також випливає з положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом МФУ №651 від 30.05.2012, згідно п. 3.15 якого встановлені різні правила заповнення попередньої митної декларації, зокрема під час заповнення попередньої митної декларації, що містить відомості, необхідні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення (далі - попередня МД для ввезення), періодичної МД, тимчасової МД до таких декларацій вносяться наявні у Декларанта відомості, необхідні для застосування відповідного типу декларації.
Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи попередні митні декларації типу ЕЕ, встановив, що такі містить лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення.
Відповідно до частини другої статті 194 МК України, такий вид попередньої митної декларації є попереднім повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України, яке здійснюється шляхом її надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення.
З огляду на це, згідно частини 13 статті 259 МК України, для випуску товарів у відповідний митний режим подається додаткова митна декларація (надалі - ДМД),
Крім цього, відповідно до статті 94 МК України, така попередня декларація виконує роль документу на підставі якого товар поміщається у внутрішній транзит (з пункту пропуску до митниці призначення).
Згідно з частиною першою статті 263 МК України, митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставления цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
Відповідно до частини четвертої статті 200 МК України, у місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.
Таким чином, положення МК України встановлюють момент подачі митної декларації до митного органу - після доставлення таких товарів до цього органу.
У випадку, коли попередня митна декларація містить всі відомості необхідні для поміщення товарів у відповідний режим, то митне оформлення на підставі рішення митного органу може здійснюватися без пред'явлення (доставления) товарів до цього органу, оскільки митне оформлення здійснюється на підставі попередньої митної декларація як декларації заповненої у звичайному порядку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що подання додаткової митної декларації до цієї попередньої митної декларації здійснюється в загальному порядку, визначеному частиною першою статті 263 МК України. Тобто, після поставлення товарів до митного органу за місцезнаходженням декларанта. Це також підтверджується самою суттю такої попередньої митної декларації, оскільки її метою є забезпечення доставки товарів до митного органу.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 93 МК України, однією із вимог для поміщення товарів в митний режим транзиту є те, що такий товар повинен бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого статтею 95 цього Кодексу, а саме для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до статті 102 МК України, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим, митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки.
Згідно положень п.3.11 розділу III Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.10.2012 N 1066 (далі - Порядок №1066) при надходженні у митницю призначення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщувалися внутрішнім транзитом, декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає до митниці призначення два примірники витягу з електронної копії ПД або ЕПД (примірники перевізника та митниці призначення) та наявні товаросупровідні (товаротранспортні) документи на товари, транспортні засоби комерційного призначення з відмітками митниці відправлення.
Пунктом 3.12.вказаного Порядку № 1066 посадова особа митниці призначення: перевіряє цілісність та відповідність накладених на вантажний відсік комерційного транспортного засобу (вантажне місце), контейнер, цистерну, інше пристосування засобів забезпечення ідентифікації. Відповідно до частини третьої статті 326 МК України, для забезпечення ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування або серійний номер, проставленний виробником цього товару на підставі якого митним органом було здійснено випуск у попередній митний режим і який дає можливість однозначно ідентифікувати цей товар;
проставляє у поданих товаросупровідних (товаротранспортних) документах з відмітками митниці відправлення штамп ПМК;
зазначає на витягу з електронної копії ПД або ЕПД (примірники перевізника та митниці призначення) дату та час надходження товарів, транспортних засобів комерційного призначення і завіряє цей запис особистим підписом та відбитком штампа ПМК;
один примірник витягу з електронної копії ПД або ЕПД (примірник перевізника) та представлені товаросупровідні (товаротранспортні) документи повертає перевізнику або декларанту чи уповноваженій ним особі.
Після виконання дій, передбачених у п. 3.12 цього розділу, уповноважена посадова особа митниці призначення невідкладно вносить до ЄАІС відмітку про дату та час прибуття товарів, заявлених у ПД або ЕПД (п. 13).
Відповідно до п. 3.15 цього Порядку, наявність в ЄАІС відмітки про прибуття є підставою для зняття з контролю за переміщенням у митниці відправлення зазначених у витягу з електронної копії ПД або ЕПД. Тобто, ця відмітка є підтвердженням доставки товарів, поміщених в митний режим транзиту до визначеного митного органу.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що позивач зобов'язаний перевірити засоби забезпечення ідентифікації та ідентифікувати доставлені товари (в даному випадку транспортні засоби) із тими, які декларуються, й лише після цього вносити до ЄАІС відмітку про дату та час прибуття товарів, заявлених у ПД або ЕПД.
Судом встановлено, що за результатами опрацювання інформації наявної у АСМО «Інспектор» встановлено, що головним державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкуром Олександром Петровичем за митними деклараціями від 30.06.2022 №UA209200/2022/012992, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993, від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 та від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010, здійснено митне оформлення транспортних засобів із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»).
Всі митні формальності за даними митними деклараціями здійснено головним державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкуром Олександром Петровичем.
Витягом із журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці підтверджено, що:
1) транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012992 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 00:37 год. за перепусткою № 10520-01/07/2022;
2) транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012993 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 00:27 год. за перепусткою № 10518-01/07/2022;
3) транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/012999 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 10:19 год. за перепусткою № 10538-01/07/2022;
4) транспортний засіб оформлений за ВМД №UA209200/2022/013010 заїхав в зону митного контролю 01.07.2022 о 08:32 год. за перепусткою № 10531-01/07/2022.
Водночас час прибуття т/з в зону митного контролю за попередніми деклараціями типу ЕЕ, що оформлявся за цими митними деклараціями вказаний позивачем 30.06.2022, хоча згідно витягу із журналу в'їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці реальне прибуття 01.07.2022. Доказів в підтвердження факту пред'явлення позивачу транспортних засобів, що оформлялися за спірними митними деклараціями, 30.06.2023 сторонами не подано, а судом не встановлено.
Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що позивачем внесено неправдиві відомості щодо прибуття транспортних засобів в зону митного контролю саме 30.06.2023 та відповідно порушення вимог пункту 3 частини 11 статті 264 МК України, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», пункту 2 частини 1 статті 292 МК України та пункту 3.1 посадової інструкції щодо здійснення ідентифікації наявності транспортних засобів у зоні митного контролю.
Суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності в нього обов'язку здійснювати ідентифікацію транспортних засобів з огляду на проведений судом аналіз вимог пунку 3.12.-3.15 Порядку № 1066 та ч. 3 ст. 326 МК України, ст.ст.90, 102 МК України.
Так, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються через митний кордон України між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (стаття 90 МК України).
Згідно з частиною третьою статті 102 МК України при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим, митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки.
Згідно з частиною п'ятою статті 102 МК України для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, митному органу призначення повинні бути пред'явлені товари, поміщені у митний режим транзиту та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 102 МК України митний орган призначення лише після пред'явлення товарів, поміщених у митний режим транзиту та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.
З наведеного суд приходить до висновку, що подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації, яка подається для поміщення товару у відповідний митний режим (наприклад, імпорту) до митного органу відбувається після доставлення товару до такого митного органу.
Оскільки транспортні засоби було доставлено до місця призначення 01.07.2022, що встановлено судом вище, тільки після цієї події підлягали виконанню вимоги митного режиму транзит та можливість здійснення митного оформлення товару в режимі імпорт. Проте, зважаючи на строки доставки, підстави митного оформлення із застосуванням пільг в оподаткуванні уже були відсутні.
Відтак, позивачем безпідставно було надано преференцій за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану на суму 444766,68 гривень.
Суд також відхиляє покликання позивача на норми Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, оскільки в спірному випадку режим імпорту по декларації не міг бути розпочатий 30.06.2022, так як не було завершено режим транзиту по попередній декларації. Суд звертає увагу, що декларантами було подано ДМД на імпорт, при цьому не було завершено митні формальності по попередній митній декларації (на той самий товар) в режимі транзиту, не надано товар для огляду. Такий товар надано для огляду лише 01.07.2022, коли пільги вже не діяли. За нормами МК України не може здійснюватись митне оформлення одного товару у двох різних режимах.
Відповідно до посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці Пічкура О.П., до його основних посадових обов'язків входить, зокрема: 3.1 Безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними і фізичними особами законодавства України з питань митної справи.
Доводи позивача про відсутність в нього можливості відмовляти в прийнятті митної декларації з огляду на її автоматичне прийняття системою суд оцінює критично, оскільки позивач не мав права приступати до її прийняття без здійснення ідентифікації товару, що декларується. Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, а за вимогами частини другої статті 248 МК України засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Водночас в наявних в матеріалах справи деклараціях вбачаються саме здійснені позивачем відмітки щодо розмитнюваного товару, зокрема, про умовне завершення переміщення грузу 30.06.2022.
Також суд відхиляє доводи позивача про притягнення його відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки в даному випадку позивача притягнено до відповідальності за митне оформлення транспортних засобів за зовсім іншими митними деклараціями, а саме МД від 30.06.2022 № UA209200/2022/012992 , МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012993, МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/012999 та МД від 30.06.2022 №UA209200/2022/013010.
При цьому на підставі наказу Львівської митниці №278-дс від 17.11.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення» позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 №№UA209200/200/013009, UA209200/2022/013011, UA209200/2022/013012, що призвело до надання преференцій на суму 238978,78 грн.
Суд відмічає, що в Акті про результати перевірки від 27.12.2022 і, як наслідок, оскаржуваному наказі №125-дс від 10.03.2023 допущена описка в сумі митних платежів, де помилково зазначено меншу суму - 238978,78 грн.
Однак надалі відповідачем цю суму було конкретизовано та зазначено 444766,68 грн.
Таким чином, головним державним інспектором ВМО №4 митного поста Городок Львівської митниці Пічкуром О.П. під час митного оформлення та внесення інформації до ЄАІС про прибуття транспортних засобів, оформлених за митними деклараціями від 30.06.2022 за №№UA209200/2022/012992, UA209200/2022/012993, UA209200/2022/012999, UA209200/2022/013010 внесені неправдиві відомості, які не відповідають фактичним даним прибуття цього транспортного засобу в ЗМК, що підтверджується перепустками, журналом в'їзду/ виїзду в ЗМК ВМО №4 митного поста Городок Львівської митниці, чим порушено вимоги пункту 3.12 та 3.13 розділу III Наказу МФУ від 09.10.2012 № 1066 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень.
З огляду на те, що ОСОБА_1 під час митного оформлення та внесення інформації до ЄАІС не здійснено ідентифікацію наявності транспортних засобів у зоні митного контролю дисциплінарна комісія прийшла до правильного висновку про порушення позивачем вимог пункту 3 частини 11 статті 264 МКУ, пункту 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу МФУ від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», пункту 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України та пункту 3.1 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці, оскільки митні декларації від 30.06.2022 за №№UA209200/2022/012992, UA209200/2022/012993, UA209200/2022/012999, UA209200/2022/013010 подані з порушенням пункту 1 статті 263 МК України.
Вказані дії призвели до надання преференцїі за кодом пільги 311 передбачених Законом України від 24.03.2022 № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 444766,68 грн, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч.2 ст. 65 Закону України Про державну службу, за вчинення якого, згідно положень п. 2 ч.1, ч.3 ст. 66 Закону України Про державну службу може бути оголошено догану.
Таким чином, наказ в.о. начальника Львівської митниці А. Кузніка від 10.03.2023 року № 125-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» є правомірним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.