27 лютого 2024 рокусправа № 380/28303/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 13.11.2023 № 196-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту прийняте щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву і розпочати процедуру оформлення документів та попереднього розгляду поданої заяви про визнання біженцем чи особою, що потребує додаткового захисту.
Ухвалою від 22.12.2023 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
Ухвалою від 15.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 31.03.2021 ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції і щодо нього 01.04.2021 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області обрано запобіжний захід у виді тимчасового арешту, а 28.04.2021 Галицьким районним судом м. Львова обрано запобіжний захід у виді екстрадиційного арешту. 22.06.2021 ухвалою слідчого суді Галицького районного суду м. Львова екстрадиційний арешт змінено на домашній, котрий в подальшому продовжувався, в тому числі із зміною на нічний домашній арешт. 09.12.2021 ухвалою слідчого суді Галицького районного суду м. Львова щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, котрий теж неодноразово продовжувався. На даний час цей запобіжний захід залишається діючим, і на ОСОБА_2 покладено лише один реальний процесуальний обов'язок - не відлучатися із Львівської області без дозволу прокурора, суду, котрий він жодного разу не порушив. Разом з тим, ще в квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Отримав відмову, котра була оскаржена до ЛОАС, але теж отримав відмову. В подальшому оскарження до апеляційної та касаційної інстанцій теж не призвели до бажаного для Валієва результату і він вимушений був повторно звернутись до ГУ ДМС у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту. Приймаючи оскаржене рішення, відповідач зазначив, що заявлена позивачем інформація під час повторного звернення за міжнародним захистом не містила нових, обґрунтованих, достовірних та несуперечливих відомостей про події переслідувань та утисків на Батьківщині його особисто за політичною, релігійною чи іншими ознаками, що у силу пункту 4 частини 1 статті 6 Закону є безумовною підставою для відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Вказує, що є членом організації «Хізбут - Тахрір аль - Ісламі», яка є ісламською релігійно-політичною організацією, не пов'язаною з тероризмом. Крім цього, зазначив, що йому не було відомо про факт перебування у розшуку, жодних злочинів не вчиняв, порушення кримінальної справи пов'язує з його політичною діяльністю у вищевказаній організації. На переконання позивача відповідачем не дотримано процедури всебічного вивчення, перевірки та оцінки наданих шукачем відомостей у відповідності по вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 05.01.2024 (вх. № 1241), у якому зазначає, що відповідно до матеріалів справи заявник навіть не планував звертатися за замісі ом в Україні, оскільки після приїзду в У країн), а саме із 2020 ропі заявник отримав посвідку на тимчасове проживання, котра була дійсною до 2021 року, а згодом коли 30.03.2021 заявника було затримано працівниками другого відділу боротьби з транснаціональними та етнічними ОЗГ УГР у Львівській області у зв'язку з перебування у міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції, тоді заявник виявив бажання вперше звернутися за захистом в Україні. Отже, з вищенаведеного слідує, що посвідка підтверджує легальне перебування заявника на території України, а звернення за захистом в Україні це спосіб уникну ти екстрадиції до країни громадянської належності. Проаналізувавши надані заявником матеріали, з огляду на те, що ним не надано доказових матеріалів на підтвердження того, що проживаючи на території Азербайджану протягом тривалого часу він мав стійку антиурядову позицію і проявляв її у різних сферах свого життя, можна виходити лише з його тверджень та запільних фактів, які носять суперечливий характер і не містять інформації щодо утисків особисто заявника в країні його громадянської належності. Твердження заявника внутрішньо узгоджені, однак позбавлені конкретики і носять загально-описовий характер. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є громадянином Азербайджанської Республіки. Народився в м. Ширван Азербайджанської Республіки, національність - азербайджанець, сповідує іслам, розлучений, освіта - середня. Рідна мова - азербайджанська, володіє російською мовою. Від попереднього шлюбу має троє дітей, двоє з яких проживають в Азербайджані, одна разом з матір'ю (колишня дружина) проживає в Туреччині. Паспортний документ НОМЕР_1 .
30.03.2021 працівниками другого відділу боротьби з транснаціональними та етнічними ОЗГ УСР у Львівській області ДСР НП України в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України затримано ОСОБА_1 у м. Стебник Львівської області у зв'язку з перебуванням в міжнародному розшуку з метою арешту та екстрадиції, ініціатором якого є Азербайджанська Республіка.
22.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
Причиною звернення вказав переслідування його владою Республіки Азербайджан за політичні та релігійні переконання.
Відповідно до протоколу співбесіди від 08.03.2023 № 1до виїзду з Азербайджанської Республіки заявник проживав у місті Ширван. З країни походження виїхав в 2019 році до України з метою ведення бізнесу, державний кордон перетнув легально, літаком Баку-Львів. Однак, заявник стверджує, що на протязі останніх десяти років неодноразово їздив з України в Азербайджан. В країні громадянської належності знаходився максимум місяць і повертався назад в Україну. Жодних обмежень щодо виїзду з боку влади країни походження не мав. Як випливає з матеріалів справи, останній раз заявник відвідав свою країну у лютому 2020 року, та більше назад не повертався. Окрім цього, заявник періодично їздив з Узбекистану в Росію, Туреччину та повертався назад.
Згідно з листом Головного управління Національної поліції у Львівській області сектору міжнародного поліцейського співробітництва від 01.03.2023 № 176/33/R-2023, позивач розшукується під «Червоним оповіщенням» правоохоронними органами Азербайджану з метою арешту та екстрадиції за вчинення злочину, передбаченого ст. 182.4 КК АР, санкція якої передбачає покарання у вигляді 17 років позбавлення волі, а саме - вчинення в період часу з січня 2020 р. до березня 2020 р. за попередньою змовою в групі з іншими особами, які представляють себе впливовими лідерами кримінального світу, погроз, вимагання, та отримання і привласнення в результаті вказаних неправомірних дій від ОСОБА_3 і членів його сім'ї грошових коштів та нерухомого майна в особливо великих розмірах.
Згідно з листом Служби Безпеки України від 21.06.2023 № 62/2/5-1302п повідомлено, що з урахуванням п. 13 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України», відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцю» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, заперечують у визнанні ОСОБА_1 біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
13.03.2023 ГУ ДМС у Львівській області прийняло висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
13.04.2023 з позивачем проведена додаткова співбесіда, під час якої отримано зокрема наступну інформацію: позивач їздив в Азербайджан 21.12.2019 провідати маму, два місяці займався лікуванням мами і в лютому повернувся в Україну; кожний раз на кордоні допитували про діяльність позивача.
12.05.2023 ГУ ДМС у Львівській області наказом № 59 продовжило строк розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ГУ ДМС України у Львівській області 31.10.2023 у справі № 2023LV 0002 складений Висновок про відмову у визнанні особою, яка потребує додаткового захисту, яким встановлено, що у заявника відсутні умови для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту передбачені пунктами 1, 13 частини 1 статті 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”.
ДМС України прийняло рішення від 13.11.2023 № 196-23 про відмову у визнанні громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захист, у зв'язку із відсутністю стосовно нього умов, передбачених пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”.
Повідомленням від 20.11.2023 № 52 повідомлено про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись із рішеннями від 13.11.2023 № 196-23, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Пунктом 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» установлено, що особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Частиною 4 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.
З метою забезпечення конфіденційності інформації про заявників та захисту членів їхніх сімей, які можуть залишатися в країні їх походження, органи державної влади під час проведення зазначених заходів повинні уникати надсилання запитів з персональними даними заявників до спеціальних правоохоронних органів (служб) країни походження заявників.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649 затверджено Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які відповідно до пункту 1.1. визначають процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - Правила № 649).
Пунктом 4.1. Правил № 649 визначено, що під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:
а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону.
У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференцзв'язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (додаток 11).
Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);
б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13).
У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
Відповідно до п. 4.3 Правил № 649 на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Підпунктом «е» п. 5.1 Правил № 649 визначено, що після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 20).
Висновок складається за результатом оцінки заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, комплексного та системного вивчення документів, наявних в особовій справі заявника, та перевірки фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
Відомості та обставини, про які зазначено у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і які не підтверджуються документами або іншими фактичними даними, можуть бути враховані під час підготовки висновку за умови, що твердження заявника стосовно обставин, зазначених у заяві, є послідовними і правдоподібними, надана ним інформація не суперечить загальновідомим відомостям, що мають відношення до справи заявника та встановлена загальна правдоподібність заяви.
Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про: всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування; відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об'єктом переслідування чи об'єктом завдання серйозної шкоди; особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об'єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.
Той факт, що заявник був об'єктом переслідувань або йому було завдано серйозної шкоди, наявність прямих загроз такого переслідування або такої шкоди є важливим показником цілком обґрунтованих побоювань заявника стати жертвою переслідування або реального ризику отримати серйозну шкоду.
У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником.
У висновку викладається обґрунтована пропозиція територіального органу ДМС щодо прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Висновок уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС, на яку покладено розгляд справи, погоджується керівником структурного підрозділу територіального органу, до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та затверджується заступником керівника територіального органу ДМС, який відповідно до розподілу обов'язків спрямовує і координує діяльність структурного підрозділу з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Так, у постанові від 10.09.2021 у справі № 120/192/20-а Верховний Суд вказав, що Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначає наступні етапи щодо заяви про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:
подання заяви про визнання біженцем або особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту, та її прийняття уповноваженим органом (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»);
оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Даний етап включає попередній (формальний) розгляд заяви, без розгляду заяви по суті (ст. 7-8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»);
безпосередньо розгляд заяви по суті та прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ст. 9-10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).
Згідно з матеріалами справи 22.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
З позивачем 08.03.2023 проведено співбесіду, під час якої ОСОБА_1 повідомив, що брав участь у мітингах в Азербайджані проти влади диктатури, без додаткових уточнень щодо дати та місця проведення таких заходів, особистої ролі заявника.
Крім цього, під час співбесіди, повідомив, що є членом політичної партії “Мусават”, однак у позовній заяві та в ході розгляду справи позивачем та його представником зазначалось про приналежність ОСОБА_1 до політичної партії “Хізбут-Тахрір”, однак під час співбесіди позивач вказав, що помилково написав.
На питання щодо можливості застосування до позивача тортур, нелюдське або таке, що принижує гідність провадження або звинувачення, то під час співбесіди позивач вказав, що в Азербайджані такого не було. В росії затримували і сильно побили, мало не помер.
Також позивач зазначив, що повернеться в Азербайджан якщо влада поміняється.
13.04.2023 з позивачем проведена додаткова співбесіда під час якої отримано зокрема наступну інформацію: позивач їздив в Азербайджан 21.12.2019 провідати маму, два місяці займався лікуванням мами і в лютому повернувся в Україну; кожний раз на кордоні допитували про діяльність позивача.
При розгляді заяви позивача та з врахуванням зібраної інформації працівниками міграційної служби встановлено, що ОСОБА_4 розшукується під «Червоним оповіщенням» правоохоронними органами Азербайджану з метою арешту та екстрадиції за вчинення злочину, передбаченого ст. 182.4 КК АР, санкція якої передбачає покарання у вигляді 17 років позбавлення волі, а саме - вчинення в період часу з січня 2020 р. до березня 2020 р. за попередньою змовою в групі з іншими особами, які представляють себе впливовими лідерами кримінального світу, погроз, вимагання, та отримання і привласнення в результаті вказаних неправомірних дій від ОСОБА_3 і членів його сім'ї грошових коштів та нерухомого майна в особливо великих розмірах.
Суд зазначає, що прибувши до України у 2019 році, позивач лише 01.07.2021 звернувся з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до відповідача.
Значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, перебуванням в Україні та часом звернення із заявою може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому, мотиви звернення із вище згаданою заявою можуть бути іншими, зокрема пошук легалізації, уникнення примусового видворення до країни громадянської належності, а не отримання захисту.
Враховуючи вище зазначене, є обґрунтовані підстави вважати, що факт тривалого зволікання із зверненням за міжнародним захистом ставить під сумнів реальність загрози життю заявника і вказує на те, що дане звернення до міграційного органу обумовлене потребою у легалізації на території України.
Водночас, суд зазначає, що жодних належних доказів на підтвердження участі ОСОБА_1 в мітингах, та затримання його співробітниками правоохоронних структур Азербайджану із застосуванням тортур, нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження чи покарання, позивачем ані до міграційної служби, ані до суду не надано.
Докази переслідування позивача за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань відсутні, як у матеріалах справи, так і не були надані відповідачеві при розгляді заяви позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
До того ж, позивачем не надано також жодних доказів які б свідчили, що він підпадає під визначення особи, яка потребує додаткового захисту, оскільки докази того, що ОСОБА_4 змушений був прибути до України або залишитися в Україні внаслідок загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього насильницьких дій чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, у матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що позивач безперешкодно прибув в Україну із країни громадянського походження на підставі паспорта громадянина Азербайджану, що в свою чергу свідчить про відсутність політичного переслідування, жодних перешкод у виїзді з країни у позивача не було, і періодичні повернення до своєї країни теж свідчать про відсутність про політичні переслідування.
Крім цього, з копій сторінок паспорту позивача судом встановлено, що впродовж 2019 року він перетинав кордон Республіки Азербайджан.
Верховний Суд у своїх постановах від 16.02.2018 у справі № 825/608/17, від 07.10.2019 у справі № 440/134/19, від 30.01.2020 у справі № 826/10336/18, від 01.07.2020 у справі № 420/3057/19 зазначив, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” за бажанням заявника участь у попередньому розгляді заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, бере адвокат. Призначення адвоката для надання правничої допомоги заявникові здійснюється в установленому порядку.
Під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.
Відповідно п. 5.1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 р. за № 1146/19884 Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу):
а) проводить співбесіди із заявником або його законним представником з метою виявлення додаткової інформації, що необхідна для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником під час подання заяви.
Співбесіда проводиться з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 та частинами третьою та четвертою статті 9 Закону.
Щодо доводів позивача в обґрунтування позовних вимог про проведення співбесіди без участі перекладача, то суд вважає такі безпідставними, оскільки згідно з дослідженим протоколом співбесіди з позивачем, такий забезпечений перекладачем.
Також відповідно до розписки від 08.03.2023 ОСОБА_5 оглу (перекладач) повідомлений про нерозголошення інформації, яку отримав під час співбесіди та ознайомлення з документами громадянина.
При цьому суд зазначає, що під час проведення співбесіди позивач не виявив бажанням щодо участі адвокат під час проведення співбесіди.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 27.02.2024.
Суддя Кедик М.В.