27 лютого 2024 рокусправа № 380/26274/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення:
- від 09.09.2022 № 2376840-2412-1323 (форма “Ф”) Головного управління ДПС у Львівській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем “Под. на нерух, майно, відмінне від зем. ділянки, сплач, фізособами, які є власн. обєктів нежитл. нерух. 18010300” за податковий період - 2021 рік в розмірі 17 850,00 грн;
- від 09.09.2022 № 2376841-2412-1323 (форма “Ф”) Головного управління ДПС у Львівській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем “Под. на нерух, майно, відмінне від зем. ділянки, сплач, фізособами, які є власн. обєктів нежитл. нерух. 18010300” за податковий період - 2021 рік в розмірі 29 646,00 грн.
- від 09.09.2022 № 2376842-2412-1323 (форма “Ф”) Головного управління ДПС у Львівській області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем “Под. на нерух, майно, відмінне від зем. ділянки, сплач, фізособами, які є власн. обєктів нежитл. нерух. 18010300” за податковий період - 2021 рік в розмірі 222 348,00 грн.
Ухвалою від 14.11.2023 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.07.2018 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3703 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік». Додатком № 1 до зазначеної ухвали Львівської міської ради на 2021 рік на території м. Львова встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в залежності від класифікації будівель за їх функціональним призначенням, зони розміщення такого об'єкта та власника (фізична/юридична особа). У примітці до вказаного додатку зазначено, що класифікація будівель та споруд, код найменування зазначаються відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507. При цьому, віднесення нерухомого майна до того чи іншого класу впливає на визначення ставки податку та, відповідно, розміру податкового зобов'язання платника податку. Ні ухвала Львівської міської ради № 3703 від 12.07.2018 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019”, (строк дії якої продовжено ухвалами ЛМР № 5167 від 20.06.2019 та № 6489 від 24.07.2020), ні Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не встановлюють єдиної загальної ставки податків для об'єктів нерухомого майна та не встановлюють ставки податків на нерухоме майно, яке за функціональним призначенням не належить до жодної з категорій, або яке неможливо віднести до однієї з категорій. Вказує, що Головним управлінням ДПС у Львівській області при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податок на об'єкти нерухомого майна, розташовані на вул. Опришківській, 5 у м. Львові, не встановлено до якого класу будівель відноситься належне позивачу нерухоме майно. У зв'язку з цим невірно визначено ставку податку та, відповідно, і розмір податкового зобов'язання.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 12.01.2024 (вх. № 2901), у якому зазначає, що відповідно до п. 8 переліку пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених додатком № 2 до ухвали міської ради від 12.07.2018 № 3703, розмір пільги (відсотків суми податкового зобов'язання за рік) - 100 - поширюється на об'єкти нерухомості, які перебувають у стані реконструкції, модернізації та капітального ремонту, що підтверджується відповідною дозвільною документацією. При цьому позивач посилається на п.1, п. 2, п. 3, п. 4 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406. У той же час перелік робіт, які не потребують дозвільних документів жодним чином не співставний з об'єктами, які належать позивачу, оскільки усі вони не передбачають втручання у несучі конструкцій будівель чи споруд, в той же час згідно документів, які надає позивач саме незбереження несучих конструкцій не надає йому можливість експлуатувати будівлі. Отже у разі здійснення позивачем реконструкції, модернізації чи капітального ремонту будівель у нього повинні бути відповідні дозвільні документи, яких до матеріалів справи не долучено. У той же час жодних належних та допустимих доказів проведення позивачем реконструкції, модернізації чи капітального ремонту позивачем не надано як податковому органу так і не долучено до матеріалів судової справи. При цьому сама по собі непридатність до експлуатації будівель чи споруд не визначена законодавством чи рішенням органу місцевого самоврядування умовою для застосування пільги із сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.06.2017 №№ 90131613, 90134237, 90133267, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна:
- будівлі та споруди майнового комплексу загальною площею 3705,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Складовими частинами об'єкта нерухомого майна є: прохідна А-1 загальною площею 20,9 кв.м; холодильник В-1 загальною площею 1228 кв.м; зарядно-акумуляторна Г.1 загальною площею 55 кв.м: приміщення головного корпусу З-2 загальною площею 2095,7 кв.м; градильні басейни Л-1 М-1 загальною площею 274 кв.м; конденсаторна К-1 загальною площею 32,2 кв.м;
- нежитлові приміщення загальною площею 297,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
- нежитлові приміщення №№ 36-40, 40а, 41-50 загальною площею 494,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2022 № 2376840-2412-1323, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 17850,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2022 № 2376841-2412-1323, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 29646,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2022 № 2376842-2412-1323, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 222 348,00 грн.
Позивач звернувся із скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України 20.10.2023 прийнято рішення №31571/6/99-00-06-01-03-06 про задоволення скарги частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 09.09.2022 № 2376840-2412-1323, № 2376841-2412-1323, № 2376842-2412-1323.
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
До місцевих податків належать: податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до статті 265 ПК податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом "а" підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК (в редакції Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 № 71-VIII) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК.)
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт12.3.2пункту12.3статті 12 ПК України).
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
12.07.2018 Львівською міською радою (далі - Міська рада) прийнята ухвала № 3703 “Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік” (далі - Ухвала №3703).
Ухвалою Міської ради за № 5167 від 20.06.2019 “Про продовження на 2020 рік дії ухвал міської ради щодо встановлення ставок деяких місцевих податків та зборів” продовжено на 2020 рік дію Ухвали № 3703.
Ухвалою Львівської міської ради за № 6489 від 24.07.2020 «Про продовження на 2021 рік дії ухвал міської ради щодо встановлення ставок деяких місцевих податків та зборів» продовжено на 2021 рік дію ухвали міської ради від 12.07.2018 № 3703 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік».
Додатком № 1 до зазначеної ухвали Міської ради на 2021 рік на території м. Львова встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в залежності від класифікації будівель за їх функціональним призначенням, зони розміщення такого об'єкта та власника (фізична/юридична особа).
У примітці до вказаного додатку зазначено, що класифікація будівель та споруд, код найменування зазначаються відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507.
При цьому, віднесення нерухомого майна до того чи іншого класу впливає на визначення ставки податку та, відповідно, розміру податкового зобов'язання платника податку.
Податковим органом при визначенні розміру податку на нерухоме майно застосовано єдину загальну ставку для об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Опришківська, 5 залежно від зони розміщення об'єкта нерухомості без врахування функціонального призначення будівель.
При цьому, не вказано до якого класу будівель віднесено будівлі позивача для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а отже не доведено правильність застосування відповідних ставок у податкових повідомленнях-рішеннях.
У додатку № 2 до Ухвали № 3703 «Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 підпункту 266.4 статті 266 ПК, зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» встановлено пільгу для об'єктів нерухомості, які перебувають у стані реконструкції, модернізації та капітального ремонту, що підтверджується відповідною дозвільною документацією - у розмірі 100 відсотків (пункт 13).
Відповідно до пункту 8 переліку пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених додатком № 2 до Ухвали розмір пільги (відсотків суми податкового зобов'язання за рік) - 100 - поширюється на об'єкти нерухомості, які перебувають у стані реконструкції, модернізації та капітального ремонту, що підтверджується відповідною дозвільною документацією.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 “Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406:
- роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них. виконання яких не передбачає втручання в огороджу вальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування-щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1);
- роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції;
- технічне переоснащення згідно з державними будівельними нормами внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання (включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд: обладнання (переобладнання) будівель і споруд приладами для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води;
- заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків.
Позивач долучив до матеріалів справи Висновок судового експерта Курильова І.І. за від 27.11.2020 № 03А/20 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за листом позивача та згідно договору від 13.03.2020 № 03А/20, укладеного між судовим експертом ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до якого не придатними до експлуатації являються будівлі прохідної літ. “А-1” загальною площею 20,9 кв.м приміщення другого поверху, що розташоване над приміщенням під літ “ 22-23” та приміщення під літ. “24”, площею 8,3 кв.м, будівлі холодильника літ. “В-1”, приміщення підпідвального поверху під літ. “ХХІІІ-ХХХІ” площею 52.2 кв.м та приміщення під літ. “19-25” площею 51.1 кв.м головного корпусу літ. “3-2”, градильні басейни літ. “Л-1, М-1”, будівля конденсаторної літ “К-1”, що входить до майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3705,8 кв.м.
Згідно з довідкою від 25.11.2020 № 4765 виданої Обласним комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” нежитлові приміщення, загальною площею 297,50 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення загальною площею 494,10 кв.м за адресою АДРЕСА_1 являються частиною будівлі літ. “ 3-2” - головний корпус та входять до складу даної загальної площі - 2095,70 м2.
Таким чином, суд встановив, що об'єкти нерухомого майна, на які нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, потребують капітального ремонту, не використовуються за призначенням та від таких об'єктів нерухомого майна не отримується дохід, а тому наявні підстави для застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки щодо вказаних об'єктів нерухомості.
Аналогічні висновки висловлені і у рішеннях Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 року у справі № 380/337/20 (набрало законної сили 15.06.2021), від 06.07.2021 у справі № 380/10497/20 (набрало законної сили 14.04.2021), від 29.07.2022 у справі № 380/4887/22 (набрало законної сили 10.11.2022) та якими досліджувались питання можливості застосування пільги на підставі висновку будівельно-технічної експертизи від 27.11.2020 №03А/20 за позовами ОСОБА_1 щодо оскарження ним податкових повідомлень-рішень за зобов'язаннями зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018, 2019, 2020 роки щодо спірного у цій справі нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовні вимоги та підстави для незастосування пільг зі сплати податку, встановлених додатком № 2 до Ухвали № 3703 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки” до об'єктів нерухомості, які належать позивачу.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 09.09.2022 № 2376840-2412-1323, № 2376841-2412-1323, № 2376842-2412-1323 є протиправними та підлягають скасуванню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.09.2022 № 2376840-2412-1323 (форма “Ф”).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.09.2022 № 2376841-2412-1323 (форма “Ф”).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09.09.2022 № 2376842-2412-1323 (форма “Ф”).
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 2699,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 27.02.2024.
Суддя Кедик М.В.