справа №380/24821/23
27 лютого 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року.
Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємцем було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість товару та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані ним до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року та похідна від нього картка відмови №UA209140/2023/000714 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року та похідна від нього картка відмови №UA209140/2023/000714 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 24.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.10.2021 року. Основним видом його економічної діяльності є роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах (47.59).
17.07.2023 року між «FURNITEX RADOSLAW ROSZAK&ADRIAN ROSZAK SPOLKA KOMANDYTOWO-AKCYJNA», як продавцем, та Фізичною особою-підприємуем ОСОБА_1 , як покупцем, укладено контракт №1/1/2023 від 17.07.2023 року, за умовами якого продавець продає, а покупець купує меблі в комплектах і меблі як окремі предмети для їдалень, віталень та багатофункціональних кімнат, для холів, спалень, кухонь та офісів виробництва FURNITEX (п.1.1 контракту).
Згідно п.1.3 контракту, ціна товару була узгоджена сторонами в злотих на дату укладення цього договору. Ця ціна може бути змінена за згодою сторін. Ціна вважається узгодженою сторонами якщо вона підтверджена в рахунку-проформі підписами уповноважених представників постачальника та покупця.
Відповідно до п.2.1 контракту вбачається, що товар, який буде доставлено згідно з цим договором, буде поставлено автомобільним транспортом за рахунок покупця, на умовах FCA - Konin (відповідно до положень Інкотермс 2010 або на основі взаємної згоди - на інших умовах, які будуть відображені в специфікації та рахунку).
Згідно п.п.3.1, 3.2 контракту, покупець зобов'язаний перед відправкою автомобіля 100% оплатити товар продавця в одній валюті за кожну партію товару. Форма розрахунку - передоплата у злотих.
За даним контрактом позивач отримав від фірми «FURNITEX» пакувальний лист (Packing list) №2/23о.о. від 19.07.2023 року, який складається із 38 номенклатурних позицій.
06.09.2023 року між сторонами було укладено фактуру (Faktyra VAT) №0002/23/SR1, відповідно до якої здійснювалася поставка товару (меблів в асортименті - 38 номенклатурний позицій) на загальну фактурну вартість 18989,72 PLN.
07.09.2023 року позивач оплатив вартість товару у розмірі 18989,72 PLN, що підтверджується платіжною інструкцією №20 від 07.09.2023 року.
07.09.2023 року між позивачем, як замовником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) укладено договір-заявку №18 на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща - Україна, за умовами якого позивач отримує послуги з доставки вантажу від ФО-П ОСОБА_2 за наступними характеристиками: 1) маршрут: Zychlin (Польща) - м.Червоноград (Україна); 2) вантаж: меблі; 3) маса: 3172,0 кг; 4) дата завантаження: 07.09.2023 року; 5) місце завантаження: FURNITEX Meble Sp.z.o.o. Zychlin POLAND; 6) дата поставки: 08.09.2023 року; 7) вантажоодержувач: ФО-П ОСОБА_1 ; 8) місце розвантаження: АДРЕСА_2 ; 9) місце митного очищення: м.Червоноград; 10) сума фрахту 18000,00 грн; 11) ПІБ водія: VASYLIAIKO RUSLAN.
На підставі даного договору заявки №18 від 07.09.2023 року ФО-П ОСОБА_2 виставлено рахунок-фактуру №18 від 07.09.2023 року за наступними маршрутами: 1) міжнародні транспортні перевезення за маршрутом: м.Ostrowiec SW (Польща) - м/п Грушів (Україна) - послуга - 6450,00 грн; 2) міжнародні транспортні перевезення за маршрутом: Zychlin (Польща) - м/п Грушів (Україна) - послуга - 9800,00 грн; 3) міжнародні транспортні перевезення за маршрутом: м/п Грушів (Україна) - м.Червоноград (Україна) - послуга - 1750,00 грн. Загальна вартість перевезення становить 18000,00 грн.
11.09.2023 року декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209140025031U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (Меблі для сидіння, які обертаються, які не перетворюються на ліжка, з регульованою висотою, в незібраному стані, в асортименті: обертове крісло, загальна кількість 56 шт. Торговельна марка FURNITEX.; меблі для сидіння, з дерев'яним каркасом, оббиті тканиною: пуф загальна кількість - 4 шт. Торговельна марка FURNITEX; меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат, в незібраному стані: стіл обідній, загальна кількість 1 шт. Торговельна марка FURNITEX; меблі для сидіння, які не перетворюються на ліжка, з металевим каркасом (екошкіра, тканина) в асортименті: стілець, загальна кількість 51 шт. Торговельна марка FURNITEX; меблі металеві, для житлових та столових кімнат, в незібраному стані в асортименті: столи, загальна кількість 21 шт. Торговельна марка FURNITEX; меблі дерев'яні, для житлових кімнат, в незібраному стані: стіл письмовий, загальна кількість 1 шт. Торговельна марка FURNITEX).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 18989,72 PLN.
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209140025031U3, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист (Packing list) №2/23о.о. від 19.07.2023 року; фактуру (Faktyra VAT) №0002/23/SR1 від 06.09.2023 року на суму 18989,72 PLN; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.09.2023 року; сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0352259 від 08.09.2023 року; рахунок-фактуру №18 від 07.09.2023 року про надання транспортно-експедиційних послуг; контракт №1/1/2023 від 17.07.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №191 від 01.08.2023 року.
Згідно доповнення №1 до митної декларації №23UA209140025031U3 було надано наступні документи до графи 44 митної декларації для розгляду даних документів та прийняття відповідного рішення: відповідь на вимогу від 11.09.2023 року; договір-заявку №18 на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща - Україна; копію митної декларації країни відправника 23PL394010Е0963174 від 08.09.2023 року.
11.09.2023 року за наслідками опрацювання вищевказаних документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту наступного змісту: «Відповідно до ч.2 ст.53 МК України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №№1.3.5.6: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат, - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі неподання документів зазначених у ч.2 ст.53 МК України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ст.254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів, поданих до митного оформлення.».
11.09.2023 року декларант позивача надіслав відповідь, в якій повідомив, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи, інших запитуваних документів не має.
12.09.2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000227/2, в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:
- відомості щодо умов поставки товару згідно Інкотермс відсутні як у транспортних (CMR), так і у комерційних (інвойс) документах;
- заявлені у митній декларації умови поставки товару FCA Konin, РL (за інформацією з мережі Інтернет у різних частинах Польщі знаходиться 8 населених пунктів з такою назвою), згідно яких продавець не несе зобов'язань на завантаження товару у транспортний засіб. Інформація про те хто несе такі витрати та їх розмір у наданих документах відсутня;
- згідно фактури на оплату транспортних послуг перевезення здійснювалось з міста Zychlin, РL.
Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч.2 ст.53 МК України (документи на оплату товару, договір перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). Відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана.
… На вимогу декларантом інших документів та відомостей не надано. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У наданих декларантом документах не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.
Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала для товару №1 - МД №UA209170/2023/69007 від 29.08.2023 року, 4,01 доларів США за кг; товару №3 - МД №UA209160/2023/10251 від 11.09.2023 року, 4,009 доларів США за кг; товару №5 - МД №UA209170/2023/53488 від 06.07.2023 року, 4,01 доларів США за кг; товару №6 - МД UA209230/2023/66583 від 23.06.2023 року, 4,81 доларів США за кг. Коригування не проводилось.».
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000714. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року та похідну від нього картку відмови №UA209140/2023/000714, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст.246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст.248 МК України).
Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами ст.49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.ч.5, 7 ст.58 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У ч.5 ст.53 міститься положення, відповідно до якого забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст.55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч.4, 5 ст.55 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст.57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57 МК України).
Згідно ч.ч.1, 2, та 4 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до ч.7 ст.55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст.55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. У п.2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст.64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема: неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена у фактурі (Faktyra VAT) №0002/23/SR1 від 06.09.2023 року в сумі 18989,72 PLN.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №23UA209230082438U0 такі документи: пакувальний лист (Packing list) №2/23о.о. від 19.07.2023 року; фактуру (Faktyra VAT) №0002/23/SR1 від 06.09.2023 року на суму 18989,72 PLN; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 08.09.2023 року; сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0352259 від 08.09.2023 року; рахунок-фактуру №18 від 07.09.2023 року про надання транспортно-експедиційних послуг; контракт №1/1/2023 від 17.07.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №191 від 01.08.2023 року.
Втім, на думку відповідача, декларантом не було надано всіх обов'язкових документів у підтвердження заявленої митної вартості товару, а тому Львівська митниця, при здійсненні митного контролю, запропонувала надати інші документи, що підтверджують оплату всіх складових заявленої митної вартості, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат); - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант від подання додаткових документів відмовився.
У зв'язку із цим, відповідач дійшов висновку про відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена, та, як наслідок, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року із застосуванням другорядною методу №2ґ (резервний) у відповідності з вимогами ст.59 МК України.
Надаючи оцінку спірному рішенню Митниці про коригування митної вартості товару в аспекті наведених у ньому обґрунтувань, суд виходить з наступного.
Так, у п.п.3.1, 3.2 контракту №1/1/2023 від 17.07.2023 року зазначено, що покупець зобов'язаний перед відправкою автомобіля 100% оплатити товар продавця в одній валюті за кожну партію товару. Форма розрахунку - передоплата в злотих.
Крім того, у фактурі №0002/23/SR1 від 06.09.2023 року передбачено, що оплата за товар повинна бути здійснена шляхом 100% передплати та визначено термін оплати - до 09.09.2023 року.
Проте, як встановив суд та й не заперечується позивачем, станом на момент подання митної декларації від 11.09.2023 року 23UA209140025031U3 такий документ до митного оформлення не подавався.
Позивач вважає, що саме фактура №0002/23/SR1 від 06.09.2023 року підтверджує вчинення договору купівлі-продажу, оскільки у ній детально зазначена ціна кожної товарної позиції та їх кількість.
Суд звертає увагу, що у міжнародному законодавстві є декілька видів інвойсів. Найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні це: проформа-інвойс; комерційний інвойс.
Проформа-інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей типу того чи іншого товару. Проформа-інвойс часто складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо). А от інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.
Комерційний інвойс (Іnvoice, Facture, Rechnung etc.) - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Документами, що підтверджують факт оплати будуть платіжні доручення, розрахункові чеки, касові чеки, розрахункові квитанції, виписка з банківського рахунку підприємця, тощо.
Отже, проформа може бути первинним документом, якщо по ньому було здійснено оплату, а ця оплата, у свою чергу, підтверджується банківськими документами.
При цьому, подана суду платіжна інструкція №20 від 07.09.2023 року про оплату товару в сумі 18989,72 PLN, яка не була подана при митному оформленні, не може вважатися такою, що були наявна на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2023 року у справі №280/1573/22, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.
Стосовно транспортних витрат, суд враховує, що поставка товару здійснювалась на умовах FCA Konin, РL.
Так, згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2000 року, термін «FCA», «FREE CARRIER (... named place)» («франко-перевізник (... назва місця)» у перекладі) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Відповідно до наявної у матеріалах справи фактури на оплату транспортних послуг №18 від 07.09.2023 року перевезення здійснювалось з міста Zychlin, РL.
Згідно п.2.6 контракту №1/1/2023 від 17.07.2023 року, право власності на товар та всі ризики, пов'язані з товаром, переходять до покупця після передачі товару на складі продавця у м.Жихлін.
Натомість, відповідно до п.4 товарно-транспортної накладної (CMR), в якому зазначається місце і дата завантаження вантажу, таким місцем зазначено - місто Konin.
У п.21 товарно-транспортної накладної «Складений в», в якому зазначається найменування населеного пункту, де була складена накладна CMR і зазначається дата її заповнення, також вказано місто Konin, РL.
Водночас суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про маршрут руху вантажу з міста Konin, РL до міста Zychlin, РL та автомобільний транспорт, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару. І жодних пояснень з даного приводу представник позивача не надавав: ні митному органу, ні в процесі судового розгляду.
За правилами п.п.5, 6 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Таким чином, витрати на транспортування та завантаження/розвантаження товару є складовою митної вартості товарів і від умов поставки залежить розмір цих складових та особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець).
В той же час, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами витрати на завантаження спірного товару.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що на момент винесення спірного рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно ст.54 МК України, у зв'язку із чим витребувано додаткові документи відповідно до своєї компетенції.
Неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядного методу й на відмову у прийнятті поданої митної декларації.
Неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у п.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Стосовно доводів позивача про те, що рішення, про яке йдеться, не містить обґрунтувань щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості почергово, суд враховує таке.
Так, у п.33 цього рішення зазначено: «Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала для товару №1 - МД №UA209170/2023/69007 від 29.08.2023 року, 4,01 доларів США за кг; товару №3 - МД №UA209160/2023/10251 від 11.09.2023 року, 4,009 доларів США за кг; товару №5 - МД №UA209170/2023/53488 від 06.07.2023 року, 4,01 доларів США за кг; товару №6 - МД UA209230/2023/66583 від 23.06.2023 року, 4,81 доларів США за кг. Коригування не проводилось.».
На думку суду, за встановлених у справі обставин недостовірності заявлених до митного оформлення відомостей щодо повноти декларування складових митної вартості товару, у даному випадку відсутність в оскаржуваному рішенні деталізованого та розгорнутого опису обставин, які унеможливлювали застосування методів визначення митної вартості товару почергово, не може слугувати єдиною підставою для скасування такого індивідуального акту. Митний орган, визначаючи митну вартість товару за резервним методом, навів у своєму рішенні про коригування митної вартості товару причини, які унеможливлювали застосування жодного із попередніх методів визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 року у справі №460/22765/22.
В аспекті доводів позивача суд також зауважує, що Митниця на етапі проведення консультацій з декларантом письмово повідомляла декларанта про відсутність інформації щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості спірного товару, і декларант у процедурі консультацій мав можливість відшукати та надати митному органу відповідну інформацію щодо ідентичних чи подібних товарів для застосування попередніх методів визначення митної вартості ввезеного ним товару, проте, таких дій не вчинив.
Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку щодо наявності у митного органу правових підстав до коригування митної вартості заявленого позивачем до митного оформлення товару та, як наслідок, прийняття оскаржуваних у цій справі рішень: про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000227/2 від 12.09.2023 року та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000714.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме - довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.