про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 березня 2024 року м. Київ №320/8861/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б.,
розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2
доВ.о. начальника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
провизнання протиправними постанов та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з скаргою до в.о. начальника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просили суд:
- закрити виконавче провадження №67764556 та виконавче провадження №68085760;
- зобов'язати державного виконавця зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_1 , який відкрито у «ПриватБанку» НОМЕР_1 та зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_2 , який відкрито у «Монобанку» НОМЕР_2 та у «ПриватБанку», який належить ОСОБА_2 НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Свою заяву позивачі обґрунтовували тим, що строк виконавчого провадження № 67764556 та № 68085760 сплинув, а стягувачі припинили свою діяльність. А тому виконавчі провадження мають бути закриті та має бути знято арешт з рахунків.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилом частини першої статті 287 цього Кодексу учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Частиною першою статті 74 вказаного закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою цієї ж статі передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Як вбачається з позовної заяви, позивачі просять визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо закриття виконавчих проваджень за №67764556 та №68085760, які відкрито на підставі виконавчих документів, виданих Донецьким апеляційним судом та Вугледарським міським судом Донецької області.
Згідно з частиною 1 статті 447 Цивільного-процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судових рішень у справах №223/302/20 та №223/594/20, винесеного на підставі Цивільного-процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічною є позиція, викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №640/28341/21.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників - вирішення даного спору відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Суд звертає увагу позивачів на той факт, що відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 22.07.2022 №40 змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Донецькому апеляційному суду, на Дніпровський апеляційний суд.
В свою чергу, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ, які підсудні Вугледарському міському суду Донецької області, на Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Київського окружного адміністративного суду,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до в.о. начальника Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними постанов та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.