27 лютого 2024 року м. Київ № 320/11681/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 11.12.2007 № 6, в частині виключення із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) складом сім'ї;
визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 15.10.2021 № 1/37/5114, про відмову у поновлені на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) складом сім'ї;
зобов'язати Житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складом сім'ї, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 30.07.1999.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у своєму рішенні житлова комісія військової частини зазначає, що підставою для зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, стало те, шо останній не надав документи, що підтверджують право останнього перебувати на квартирному обліку, що, на переконання позивача, не відповідає дійсності, оскільки документи, подані позивачем для зарахування на облік і стали підставою для взяття його на облік. Також, відсутні такі підстави для зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як ненадання документів, що підтверджують їх право перебування на квартирному обліку, адже Порядок № 1081 та Інструкція № 577 взагалі не містять вимоги щодо обов'язку надання позивачем будь-яких документів на підтвердження його права перебування на квартирному обліку. Позивач вважає, що після звільнення з військової служби правомірно залишався на квартирному обліку, разом з тим, житловою комісією було протиправно знято позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
21.02.2023 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що житлова комісія військової частини НОМЕР_1 у відповідності до наказу МО України № 380 від 31.07.2018, немає законних підстав для поновлення позивача на квартирному обліку у зв'язку з тим, що відповідно до п. 3.12 Інструкції № 577, позивача було знято з квартирного обліку (протокол № 6 від 11.12.2007). Позивач втратив чергу квартирного обліку, так як військовослужбовці та члени їх сімей, які виключені з квартирного обліку, зобов'язані протягом року подати відповідні документи до житлової комісії, що позивач протягом 15 років не зробив.
23.07.2023 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зауважено, що відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.05.2006 № 134, позивач був звільнений у запас за п. 63 п. п. «г» (у зв'язку зі скороченням штатів) у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (директива МОУ від 24.01.2004 № Д-1). Звільнення військовослужбовця із військової служби, у зв'язку із реформування Збройних Сил України, що передбачає проведенням інших організаційних заходів з урахуванням вимог ст. 12 Закону України № 2011-XII, прямо зобов'язує відповідачів залишити позивача на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових до одержання житла з державного житлового фонду. Отже, норми, як Закону №2011-XII так і Порядку № 1081, прямо вказують про обов'язок залишити позивача на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 29.07.1999 по 08.08.2006 та проходить службу з 07.03.2022 по теперішній час.
З 15.04.2002 позивач проходив військову службу на різних посадах у Військовій частині НОМЕР_1 .
22.09.2004 позивач відповідно до рішення житлової комісії (протокол № 29 від 22.09.2004) зарахований на квартирний облік, як такий що потребує поліпшення житлових умов, в загальну чергу, з 30.07.1999.
Згідно із зазначеним рішенням, капітан ОСОБА_1 з 22.04.2002 прийнятий (поставлений) на квартирний облік в загальну чергу.
Відповідно до наказу начальника Генерального пітабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.05.2006 № 134, позивач звільнений у запас за п. 63 п. п. «г» (у зв'язку зі скороченням штатів), у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (директива МОУ від 24.01.2004 № Д-1).
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2006 №231, ОСОБА_1 з 08.08.2006 виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звільнений у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, у зв'язку з чим, позивач вибув до м. Харкова на постійне місце проживання.
Відповідно до наказу начальника Білоцерківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) від 07.03.2022 № 46, позивач відповідно до вимог Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» прибув для проходження військової служби та останнього призначено на посаду офіцера 3 відділу Білоцерківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Київської області.
Під час проходження служби 19.08.2022, позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з проханням повідомити про його перебування на квартирному обліку та надати копії відповідних документів.
З відповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2022 № 1/37/4587, позивач дізнався, що рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2007 - протокол № 6, позивача було виключено із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку, так як позивач не надав документи, що підтверджують його право на перебування на квартирному обліку відповідно до п. 3.12 Інструкції про організацію та забезпечення і надання військовослужбовцям та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.10.2006 № 577. При цьому, в протоколі № 6 від 11.12.2007 зазначено, що при оформленні документів, що підтверджують право перебування на квартирному обліку поновити в списках безквартирних.
Вказане протокольне рішення житлової комісії приймалось у відсутність позивача, про існування вказаного рішення позивач дізнався після отримання відповіді командира військової частини НОМЕР_1 23.09.2022, після чого звернувся до військової частини з клопотанням про поновлення його на квартирному обліку, на що останньому було відмовлено.
Позивач не погоджується з виключенням його зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку, вважає його протиправним, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Перш за все, слід врахувати, що в постанові від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (провадження №14-62цс20), Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов'язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.04.2018 у справі № 806/104/16 вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв'язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) від 20.12.1991 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української PCP та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найм) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 12 Закону № 2011-XII, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби, зокрема, в запас у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду.
Аналогічні приписи закріплені також у п. 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.08.2016 у № 1081 (далі - Порядок № 1081), у редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення, у якому зазначено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
З наведеного слідує, що норми як Закону № 2011-XII так і Порядку № 1081 вказують про обов'язок залишення осіб на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, а з урахуванням п. 8 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей», держава взяла на себе зобов'язання забезпечити особу протягом трьох років після звільнення житловим приміщенням.
Відповідно до змісту п. 23, 24, 26 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.
Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника). До рапорту додаються: довідка з місця проживання про реєстрацію і склад сім'ї; витяг з особової справи військовослужбовця про склад сім'ї; довідка про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих органах місцевих рад); документи, що підтверджують право на першочергове та позачергове одержання житла, інші пільги.
Інші документи житлова комісія запитує у разі потреби через командира військової частини у відповідних державних органів, установ, організацій, громадян.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови у зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік.
Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Пунктом 30 Порядку № 1081, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначені виключні обставини зняття військовослужбовців з обліку: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. Аналогічні приписи містяться і в Інструкції № 577.
Судом досліджено, що у своєму рішенні від 11.12.2007 № 6, житлова комісія військової частини НОМЕР_1 зазначила про те, що підставою для зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, стало те, що останній не надав документи, що підтверджують право останнього перебувати на квартирному обліку.
Водночас, вказані підстави є необґрунтованими, позаяк, вбачається, що документи, подані позивачем для зарахування на облік і стали підставою для взяття його на облік та рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2001 (протокол № 29), його зараховано на квартирний облік саме з 30.07.1999 і саме на підставі наданих ним документів.
Суд також бере до уваги й те, що вказане вище рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол № 29) було прийняте на підставі документів, наданих позивачем, та є чинним, що сторонами не ставиться під сумнів, а тому, повторне витребування відповідачем цих же документів є необґрунтованим, до того ж, відсутні такі підстави для зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як ненадання документів, що підтверджують їх право перебування на квартирному обліку, як і не містять вимоги щодо обов'язку надання позивачем будь-яких документів на підтвердження його права перебування на квартирному обліку.
З наведеного вбачається, що позивач після звільнення з військової служби правомірно залишався на квартирному обліку.
Відповідачем не було вказано та доведено того, що позивач при постановці на квартирний облік, надав недостовірні/підроблені документи, з урахуванням чого, суд вважає, що Житловою комісією військової частини НОМЕР_1 згідно із протоколом від 11.12.2007 № 6, було протиправно знято позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу PCP, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української PCP; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Аналогічні приписи містяться і у п. 30 Порядку № 1081.
Більше того, суд враховує й те, що застереження щодо залишення позивача на квартирному обліку наявне у наказі начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 31.05.2006 № 134, яким позивач звільнений у запас за п. 63 п. п. «г» (у зв'язку зі скороченням штатів) у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України з залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (директива МОУ від 24.01.2004 № Д-1).
Суд, з посиланням на п. 30 Порядку № 1081, вважає, що, в даному випадку, підстави, наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні, не є тими, з якими законодавство пов'язує зняття особи з квартирного обліку. Таким чином, враховуючи те, що на час звільнення у запас, позивач був зарахований на облік, тому, відсутні достатні та передбачені законом підстави для зняття останньої з квартирного обліку.
Слід наголосити, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, враховуючи те, що позивача звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів - у зв'язку із реформуванням Збройних Сил України, у даному випадку, суд дійшов висновку щодо відсутності належних та передбачених підстав для зняття позивача з квартирного обліку.
Отже, за даних обставин, суд дійшов висновку про те, що рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 11.12.2007 № 6, в частині виключення із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складом сім'ї, є протиправним та підлягає скасуванню, як і підлягає скасуванню рішення командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2021 № 1/37/5114, про відмову у поновлені на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складом сім'ї. Належним та достатнім способом захисту прав позивача, у даному випадку, є зобов'язання Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складом сім'ї, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 30.07.1999, позаяк, у відповідача у даному питанні та за даних обставин відсутні дискреційні повноваження, адже судом встановлено, що позивача було знято з обліку безпідставно та необґрунтовано.
У свою чергу, суд вказує на те, що посилання відповідача у відзиві на п. 21 Розділу 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом MO України від 31.07.2019 № 380, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності вказаної інструкції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності та обґрунтованості виключення позивача зі списків осіб, які перебувають на квартирному обліку.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 11.12.2007 № 6, в частині виключення із списків осіб, які перебувають на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складом сім'ї.
Визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 , викладене в листі від 15.10.2021 № 1/37/5114, про відмову у поновлені на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складом сім'ї.
Зобов'язати Житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складом сім'ї, на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 30.07.1999.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.