ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" лютого 2024 р. справа № 300/5574/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлення-рішень за №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703 від 01.06.2023, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Дена Метал Україна", товариство, платник податків, суб'єкт господарювання) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ДПС в області, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним і скасування податкових повідомлення-рішень за №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703 від 01.06.2023 (надалі по тексту також - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, з порушенням норм матеріального права, правової процедури та невірного встановлення дійсних обставин, за наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки, ТзОВ "Дена Метал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: №005346/0703 від 01.06.2023, яким нараховано податкове зобов'язання в розмірі 113 589,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 56 794,50 гривень; №005347/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 466 293,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 233 146,50 гривень; №005348/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 71 222,00 гривень.
За доводами позивача, контролюючим органом порушено норми підпункту 5.1.4. розділу І, пункту 1 розділу II "Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" та підпункту 12 пункту 3 розділу III, пункту 1 розділу IV, пункту 2 розділу IV "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків", а саме: всіх актах про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів відсутні: зазначення посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи (керівника або уповноваженої ним особи) платника податків здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника); перелік документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа; підпис керівника платника податків або уповноваженою ним особою. Також до Акту документальної планової перевірки не було надано додатки, а саме: акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, акти відмови платника податків, керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів. Таким чином, наведені порушення, які містяться в акті перевірки та допущені при складанні додатків до нього на переконання позивача є такими додатками, які складені з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства і являються сумнівними, а тому, разом з актом перевірки, є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами в даній справі.
Як стверджує позивач, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Всі податкові накладні, що відображено у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість акт перевірки не містить. Відтак, жодних претензій до господарських операцій, змісту та форми первинних документів, які зазначено позивачем у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ) та представлено у ході проведення перевірки, у контролюючого органу не виникало.
Крім того, жодних претензій до господарських операцій експорту готової продукції у контролюючого органу також не виникало, що підтверджує фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, наявність якого є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження, оскільки створює наслідки для податкового обліку. Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час здійснення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Підставою для коригуванням податкового кредиту шляхом складання податкової накладної на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України) є використання придбаних товарів поза межами діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованої на отримання доходу. Проте у спірному випадку, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності контролюючим органом не встановлено та суду не надано. Проте, як свідчать матеріали даної справи розбіжностей чи нестач за результатами проведеної інвентаризації не встановлено, що також не заперечується контролюючим органом у матеріалах перевірки. Таким чином, придбання запасів у періоді, що підлягав перевірці та у визначених первинними бухгалтерськими документами обсягах відповідає потребам позивача в сировині, а також, відповідає задекларованим обсягам готової продукції, з врахуванням залишків на складі та реалізованої продукції за відповідні періоди. Вказана обставина також не спростовано контролюючим органом, що виключає необхідність коригуванням податкового кредиту шляхом складання податкової накладної на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Вжиті платником податків заходи на дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв: нерозумно, недобросовісно, без належної обачності. Проте вказаного контролюючим органом не доведено та у ході проведення перевірки доказів не здобуто. Враховуючи вказане, на думку позивача, відповідач безпідставно притягнув товариство до фінансової відповідальності.
З наведених підстав позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, у зв'язку з чим просив позов задовольнити і скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.06.2023 за №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.08.2023 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.47-48 том ІІІ).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 07.09.2023 за №10960/5/09-19-05-01, який надійшов на адресу суду 07.09.2023 із відповідними письмовими доказами (а.с.53-68, 69-92 том ІІІ). Контролюючий орган не погоджується із доводами платника податків, наведеними у позовній заяві, та вказує на наступні обставини.
Як стверджує відповідач, посадовими особами Головного управління ДПС в області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Дена Метал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.03.2023 за №9054566087, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22.03.2023 за №9056923264 від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з ПДВ задекларованого у попередніх звітних періодах. За наслідком такої перевірки складено акт від 15.05.2023 за №5450/09-19-07-03/32882217, яким зафіксовано наступні порушення, а саме: занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рядка 18 Декларації з ПДВ) на загальну суму 113 589,00 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2023 року - 113 589,00 гривень; завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 466 293,00 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2023 року в сумі 466 293,00 гривень; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму - 71 222,00 гривень. На підставі коментованого акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №005346/0703 від 01.06.2023, яким нараховано податкове зобов'язання в розмірі 113 589,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 56 794,50 гривень; №005347/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 466 293,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 233 146,50 гривень; №005348/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 71 222,00 гривень.
За аргументами відповідача, ТзОВ "Дена Метал Україна" не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2023 року в загальній сумі 651 104,00 гривень на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами (документами, які б підтверджували їх використання в господарській діяльності підприємства). Внаслідок заниження суми податкових зобов'язань за лютий 2023 року, податкові зобов'язання за результатами перевірки становлять 778 359,00 гривень, податковий кредит - 664 770,00 гривень, відповідно позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету становить 113 589,00 гривень. Платником задекларовано 0 гривень, відповідно різниця між задекларованими та встановленими фактичними показниками становить 113 589,00 гривень. Щодо завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 466 293,00 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2023 року в сумі 466 293,00 гривень, то відповідач стверджує наступне. Платником задекларовано суму від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 466 293,00 гривень. Враховуючи те, що за результатами перевірки сума від'ємного значення дорівнює 0, оскільки у платника виникло позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, то відповідно і сума ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню відсутня та дорівнює 0. Різниця між задекларованими та встановленими фактичними показниками становить 466 293,00 гривень. Також в частині завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму - 71 222,00 гривень, відповідач зазначив, що платником у декларації за лютий 2023 року задекларовано суму від'ємного значення, які зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, який відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 71 222,00 гривень. Так як за результатами перевірки сума від'ємного значення дорівнює 0, то відповідно і сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відсутня та дорівнює 0. Різниця між задекларованими та встановленими фактичними показниками становить 71 222,00 гривень.
Вказане, на переконання відповідача, свідчить про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлення-рішень від 01.06.2023 за №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703, у зв'язку з чим наявні обґрунтовані підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Позивач, в свою чергу, направив на адресу суду відповідь на відзив від 19.09.2023, який зареєстрований у суді 19.09.2023 (а.с.93-98). Як стверджує позивач, платником податку до перевірки представлено усі первинні документи, які підтверджують факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та реальне вчинення господарських операції, а також документи на підтвердження подальшого використання таких товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності - експорту готової продукції. Порушення, які містяться в акті перевірки та допущені при складанні додатків до нього дають можливість обґрунтовано стверджувати про те, що такі додатки складені з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства і являються сумнівними, а тому, разом з актом перевірки, є неналежними, недопустимими та недостовірними доказами в даній справі. Крім того надані позивачем під час проведення перевірки первинні бухгалтерські документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам облікової політики позивача та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88. Зокрема, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку ТзОВ "Дена Метал Україна" списано у виробництво матеріалів на суму 3 255 518,69 гривень, відповідно до накладної на передачу матеріалів у виробництво лютий 2023 року №КА-0000002 від 28.02.2023, що за даними бухгалтерського обліку відображено належними бухгалтерськими проведеннями. Відповідач також не заперечує, що у ході проведення перевірки позивачем також представлено відомості прийняття на склад готової продукції за період лютий 2023 року. За даними бухгалтерського обліку вказані операції відображено наступним бухгалтерським проведенням: Дт 26 - Кт 23. Тобто, позивачем правомірно, з дотриманням вимог П(С)БО 16 "Витрати", за дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображено надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а собівартість реалізованої готової продукції визначено за методами оцінки вибуття запасів (ФІФО). Отже, під час проведення перевірки позивачем надано відповідачу відповідні бухгалтерські документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад позивача (накладні на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції) за лютий 2023 року, а також докази реалізації такої готової продукції, та відповідні регістри бухгалтерського обліку.
Відповідач 28.09.2023 подав через канцелярію суду додаткові пояснення від 28.09.2023 за №11683/5/09-19-05-01, додатково розкриваючи зміст та обсяг порушень, встановлених в ході спірної перевірки (а.с.105-114 том ІІІ).
Позивач, в свою чергу, 18.10.2023, 30.11.2023 і 15.12.2023 подав через канцелярію суду додаткові пояснення та докази на їх підтвердження, в яких додатково висловив свої заперечення щодо встановлених контролюючим органом порушень (а.с.115-121, 141-145, 147-159 том ІІІ).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов і відповіді на відзив, додаткових пояснень, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" 30.04.2004 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2013 (а.с.44-45 том ІІІ).
До основного виду економічної діяльності ТзОВ "Дена Метал Україна" за КВЕД 25.93 віднесено "виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин".
В декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року від 20.03.2023 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 22.03.2023 (а.с.83-85, 96-99 том ІІ), позивачем задекларовано: податкові зобов'язання - 127 255,00 гривень (рядок 9); податковий кредит - 664 770,00 гривень (рядок 17); від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду - 537 515,00 гривень (рядок 19); сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 2001 ПК України на момент подання декларації - 537 515,00 гривень (рядок 20), яка підлягає бюджетному відшкодуванню - 466 293,00 гривень (рядок 20.2); сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду - 71 222,00 гривень (рядок 21).
19.04.2023 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ №653-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Дена Метал Україна" (код ЄДРПОУ 32882217)", яким на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 200.11 статті 200, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Дена Метал Україна" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за лютий 2023 року з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків (а.с.71 том ІІІ).
Посадовими особами Головного управління ДПС в області, на підставі направлень на перевірку від 24.04.2023 за №№ 1131, 1132 (а.с.72, 73 том ІІІ) і наказу №653-п від 19.04.2023 (а.с.71 том ІІІ), проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Дена Метал Україна" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Головне управління ДПС в області надано позивачу запити від 25.04.2023 за №2, від 27.04.2023 за №3, від 02.05.2023 за №4, від 04.05.2023 за №5 (а.с.80-81, 84, 87, 90 том ІІІ), в яких просило, зокрема, надати всі наявні документи, що пов'язані з предметом перевірки підприємства, в тому числі, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; документальне підтвердження щодо норм витрат на виробництво (калькуляції, норми витрат сировини та матеріалів одиниці готової продукції, норми виходу готової продукції).
В подальшому, відповідачем складено акти від 26.04.2023 за №629/09-19-07-03/32882217, від 02.05.2023 за №734/09-19-07-03/32882217, від 03.05.2023 за №752/09-19-07-03/32882217, від 08.05.2023 за №779/09-19-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТзОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, що належать або пов'язані з предметом перевірки у визначений термін, а саме: не подання документів на підтвердження використання в господарській діяльності списаних по бухгалтерському обліку сировини та матеріалів за лютий 2023 року, зокрема: калькуляції, норм витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, норми виходу готової продукції, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво (а.с.82-83, 85-86, 88-89, 91-92 том ІІІ).
Також посадовими особами Головного управління ДПС в області, надано позивачу запит від 25.04.2023 за №1 з вимогою про проведення інвентаризації (а.с.79 том ІІІ).
На цей запит ТзОВ "Дена Метал Україна" видано наказ №41-В від 01.05.2023 про проведення інвентаризації (а.с.106 том І). За результатами інвентаризації складено протокол про підсумки такої інвентаризації станом на 02.05.2023 та інвентаризаційні відомості № 1 від 02.05.2023 та №2 від 01.05.2023 (а.с.107, 108-116, 117 том І).
В ході проведення такої перевірки контролюючим органом встановлено, порушення Товариством підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1. статті 44, пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1., пункту 200.2., пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого ТзОВ "Дена Метал Україна":
- занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рядка 18 Декларації з ПДВ) на загальну суму 113 589,00 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2023 року - 113 589,00 гривень;
- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 466 293,00 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2023 року в сумі 466 293,00 гривень;
- завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму - 71 222,00 гривень.
Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки від 15.05.2023 за №5450/09-19-07-03/32882217 (а.с.18-36 том І).
Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТзОВ "Дена Метал Україна" подало заперечення №66/01 від 24.05.2023 на акт перевірки від 15.05.2023 (а.с.45-52 том І).
За наслідками розгляду вказаного заперечення, висновок акту перевірки від 15.05.2023 за №5450/09-19-07-03/32882217 відповідачем залишено без змін, про що надано позивачу відповідь від 31.05.2023 за №9225/6/09-19-07-03-06 (а.с.53-62 том І).
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення (а.с.66-67, 68-69, 70-71 том І):
- №005346/0703 від 01.06.2023, яким нараховано податкове зобов'язання в розмірі 113 589,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 56 794,50 гривень;
- №005347/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 466 293,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 233 146,50 гривень;
- №005348/0703 від 01.06.2023, яким визначено суму завищення від'ємного значення в розмірі 71 222,00 гривень.
На вказані податкові повідомлення-рішення Товариство подало скаргу від 09.06.2023 за №77/01 до Державної податкової служби України (а.с.73-77 том І), за наслідками розгляду якої останньою прийнято рішення №21338/6/99-00-06-01-04-06 від 03.08.2023, яким оскаржувані рішення залишені без змін (а.с.79-83 том 1).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.06.2023 за №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703, протиправними та не обґрунтованими, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" звернулося до суду за захистом своїх інтересів, ставлячи вимогу про їх скасування.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи, поряд з іншим, мають право проводити документальні (позапланові виїзні) перевірки.
Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 4 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пунктів 78.4, 78.6 статті 78, пункту 82.2 статті 82, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.
Як визначено пунктом 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу вимог пунктів 44.1., 44.3. 44.6. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.51, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Статтею 187 ПК України перебачено дату виникнення податкових зобов'язань.
Так, в силу вимог пункту 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках визначено статтею 189 ПК України, згідно якої у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
За змістом пунктів 198.1., 198.2., 198.3, 198.5 статті 198 цього Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Стаття 200 ПК України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:
Пункт 200.1 цієї статті вказує, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Як визначено пунктом 200.4. цієї статті при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія, різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням наведеного саме на контролюючий орган покладається обов'язок перевірки правильності декларування показників податкової декларації платника ПДВ. Поряд з тим встановлення завищення (заниження) окремих показників податкової декларації, а так само відмова у бюджетному відшкодуванні ПДВ має відбуватися у встановленому порядку та спосіб; висновки податкового органу мають відповідати положенням чинного законодавства.
Насамперед, щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки, суд зазначає таке.
Так згідно правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Як наслідок, суд зазначає, що вимога про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки, не є належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах, оскільки, наказ від 19.04.2023 за №653-п реалізовано, шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої контролюючи органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. А отже, такий наказ вичерпав свою дію.
Сам факт проведення перевірки посадовою особою відповідача на підставі наказу на проведення перевірку та складення акту за результатами перевірки, не тягне за собою правових наслідків для позивача. Натомість негативні правові наслідки для позивача настали в зв'язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлення-рішень. Отже, належним способом захисту прав позивача є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.
Верховний Суд в постанові від 03.11.2022 по справі № 520/9698/19 вказав на те, що наслідком такого неналежного обрання способу захисту порушеного права платника податків під час проведення перевірки, є відмова в задоволенні позову.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та оформлення її результатів. Тому в задоволенні позову цій частині слід відмовити.
В частині правомірності податкових повідомлень-рішень №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703 від 01.06.2023 по суті виявлених податкових правопорушень, суд встановив слідуюче.
Згідно акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ТзОВ "Дена Метал Україна" списано у виробництво матеріалів на суму 3 255 518,69 гривень згідно накладної на передачу матеріалів у виробництво за лютий 2023 року №КА-0000002 від 28.02.2023 (а.с.148-149 том І) та актами списання від 28.02.2023 (а.с.150-161 том І).
Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями прийняття на склад готової продукції від 01.02.2023 за №№0000000007, 0000000008, від 03.02.2023 за №0000000009, від 09.02.2023 за №0000000010, від 10.02.2023 за №0000000011, від 13.02.2023 за №№0000000012, 0000000013, від 16.02.2023 за №0000000014, від 20.02.2023 за №0000000015, від 23.02.2023 за №№0000000016, 0000000017 від 24.02.2023 за №0000000018 (а.с.162-173 том І).
За даними оборотно-сальдових відомостей за лютий 2023 року, аналізу рахунка 26 за лютий 2023 року по рахунку 26 "Готова продукція" за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 позивачем оприбутковано готової продукції на суму 6 564 678,10 гривень, та реалізовано на суму 6 913 127,05 гривень (а.с.146 том І).
Згідно наказу від 31.12.2014 за №53-В "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" ТзОВ "Дена Метал Україна" застосовує метод оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію - ФІФО. Пунктом 14 вказаного наказу передбачено, що доходи і витрати підприємства здійснюються згідно з П(С)БО 15 "Дохід" і П(С)БО 16 "Витрати". Здійснені затрати класифікувати відповідно до затвердженого переліку, у якому відображений конкретний склад постійних та змінних загальновиробничих, адміністративних, інших операційних витрат та витрат на збут.
В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що надані платником податків накладні на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції не є належними первинними документами, які підтверджують списання у виробництво матеріалів на суму 3 255 518,69 гривень та оприбуткування готової продукції на суму 6 564 678,10 гривень. Контролюючий орган вказав на те, що зазначені в накладних та відомостях цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої продукції з такої сировини не підтверджені на запит контролюючого органу первинними документами.
Як уже зазначалось судом вище по тексту судового рішення, Головним управлінням ДПС в області вручено позивачу запити від 25.04.2023 за №2, від 27.04.2023 за №3, від 02.05.2023 за №4, від 04.05.2023 за №5, в яких просили надати пояснення та документальне підтвердження щодо норм витрат на виробництво (калькуляції, норми виходу готової продукції тощо). У зв'язку з ненаданням вказаних документів, на підставі пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання вказаних документів.
В підсумку, контролюючий орган застосував положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України та дійшов висновку про те, що вказані вище показники бухгалтерського обліку позивача не підтверджені належними первинними документами, а саме документально не підтверджено використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, і як наслідок використання в господарській діяльності запасів в сумі 3 255 518,69 гривень.
Таким чином в ході перевірки відповідач встановив заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (показник рядка 18 Декларації з ПДВ) на загальну суму 113 589,00 гривень, завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 466 293,00 гривень та завищення суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 71 222,00 гривень.
Суд вважає такі висновки контролюючого органу помилковими та необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про ненадання ним первинних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 3 255 518,69 гривень.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (надалі по тексту також - Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі №804/5840/16 вказав:
"Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96 153 947,56 грн., як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, у зв'язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним".
Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відносяться до первинних бухгалтерських документів.
Такий висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 05.10.2022 у справі №160/11773/21.
Натомість як встановлено судом, під час проведення перевірки позивачем надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (накладна на передачу матеріалів у виробництво, акти списання матеріалів, відомості прийняття на склад готової продукції за лютий 2023 року).
Приписами пункту 2.6 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 "Витрати". Подані позивачем під час перевірки первинні документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію - ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.6 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88.
В частині зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме про те, що надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво одиниці готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то, на переконання суду, вказані обставини, з огляду на відсутність вчинення дій посадових осіб контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідачу підстав для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суми відповідних запасів.
Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи, однак такими можливостями не скористався відповідних дій не вчинив.
При цьому суд звертає увагу на те, що операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за лютий 2023 року (а.с.1-27 том ІІІ), до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.
З огляду на приписи статті 198 ПК України відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за податкові періоди, що вплинули на показники звітного - лютий 2023 року. Натомість, що не заперечується відповідачем, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені контролюючим органом.
Отже, суд погоджується з доводами платника податків про те, що податковий кредит сформовано позивачем за лютий 2023 року по операціях, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів.
Водночас, відповідач вказані операції не заперечив, в акті перевірки немає зауважень щодо таких операцій, які були об'єктами оподаткування. Натомість орган державної податкової служби, не зважаючи на вказані обставини, не отримавши на запит документи, які не є первинними, та без дослідження в системному зв'язку всіх операцій за спірний період і перевірки правильності формування платником податків показників собівартості готової продукції, дійшов висновку фактично зняти з платника податковий кредит за вказаний період.
З урахуванням вищевказаного суд вважає, що відповідач зробив необґрунтований та безпідставний висновок про заниження ТзОВ "Дена Метал Україна" в лютому 2023 року податкових зобов'язань з ПДВ на 651 104 гривень (з розрахунку 3 255 518,69 гривень * 20%), та, як наслідок, помилково зазначив про завищення ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2023, а саме на вказану суму.
Крім того, слід зазначити, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, інвентаризації товарів, є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Судом встановлено, що на вимогу контролюючого органу, позивачем проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено відповідність наявних матеріалів по кількості і вартості документам бухгалтерського обліку станом на 02.05.2023, що підтверджується наказом, протоколом та інвентаризаційними відомостями №1 та №2 (а.с.106, 107, 108-117 том І).
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Окремо слід зазначити, що акт перевірки не містить зауважень до операцій позивача з експорту готової продукції, для виробництва якої використано ТМЦ, що в свою чергу, на думку суду, вказує на наявність змін в структурі активів, зобов'язань, власному капіталі позивача, так як наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Попри вказане, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації за лютий 2023 року) встановлено її завищення в сумі 71 222,00 гривень, внаслідок завищення показника рядка 19 декларації, тобто завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду.
Разом з тим, встановлені обставини є такими, що мають наслідком протиправності спірних податкових повідомлень-рішень №005346/0703 і №005347/0703 від 01.06.2023.
Як наслідок, суд дійшов висновку скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703 від 01.06.2023, оскільки вони є необґрунтовані та прийняті не на підставі закону. Відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував пояснення і докази з власної ініціативи (пункт 5 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.08.2023).
Відповідач не довів перед судом правомірність оскаржуваних рішень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що реалізовуючи свої повноваження щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства відповідач неправомірно прийняв податкові повідомлення-рішення №005346/0703, №005347/0703, №005348/0703 від 01.06.2023.
За таких обставин, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в загальному розмірі 14 115,68 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжна інструкція №893072585 від 16.08.2023 (а.с.1 том І).
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 9 880,98 гривень, що пропорційно становить 70% задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).
Позивач 14.11.2023 зареєстрував в суді клопотання про відшкодування судових витрат на правову допомогу в розмірі 18 000,00 гривень та просить їх стягнути із відповідача (а.с.122-123 том ІІІ).
Відповідач, в свою чергу, подав 28.11.2023 заперечення на клопотання від 28.11.2023 за №14280/5/09-19-05-01, в якому заперечив щодо стягнення судом витрат з відповідача в розмірі 18 000,00 гривень, вказуючи на обставину їх не співмірності (а.с.134-140 том ІІІ).
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту залучення адвоката і понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 18 000,00 гривень, позивачем долучено: договір №002МТА/ІФ-23 від 18.01.2023 про надання юридичних послуг та правничої допомоги, укладений між Адвокатським об'єднанням "МТА Партнери" і ТзОВ "Дена Метал Україна" (а.с.124-127 том ІІІ); замовлення №7 від 18.08.2023 (а.с.128 том ІІІ), акт про надання правничої допомоги №002МТА/ІФ - 23 від 13.11.2023 (а.с.129 том ІІІ); платіжна інструкція №893072618 від 21.08.2023 на суму 12 000,00 гривень і платіжна інструкція №893073021 від 13.11.2023 на суму 6 000,00 гривень (а.с.130, 131 том ІІІ).
Згідно акту про надання правничої допомоги №002МТА/ІФ - 23 від 13.11.2023 за договором №002МТА/ІФ-23 від 18.01.2023 про надання юридичних послуг та правничої допомоги адвокатом Тепак Л.П. надано такі адвокатські послуги: ознайомлення з матеріалами справи - 4 000,00 гривень; підготовка відповіді на відзив та клопотання - 8 000,00 гривень; підготовка додаткових пояснень - 6 000,00 гривень (а.с.129 том ІІІ).
Відтак, представником позивача надані належні документи, що дають підстави для розгляду судом питання відшкодування витрат на користь ТзОВ "Дена Метал Україна".
Так, оцінюючи характер наданої адвокатом Тепак Л.П. правничої допомоги відповідно до договору №002МТА/ІФ-23 від 18.01.2023 про надання юридичних послуг і правничої допомоги та згаданого акту про надання правничої допомоги №002МТА/ІФ - 23 від 13.11.2023, слід виходити із наступного.
Суд звертає увагу на те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Таким чином, справа №300/5574/23 відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість аналогічних справ за предметом спору адміністративних справ незначної складності, які могли бути використані представником позивача як правові позиції суду під час підготовки позовної заяви та значно спростили процес та час, затрачений на її написання та визначення обсягу необхідних доказів у справі.
Поряд із вказаним, в даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним."
З огляду на вищевказане, суд переконаний, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є дещо завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи.
Підсумовуючи свої аргументи і мотиви, суд вважає справедливим можливе відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 гривень, які також підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Сторонами не подано будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №005346/0703 від 01.06.2023.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №005347/0703 від 01.06.2023.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №005348/0703 від 01.06.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 32882217) сплачений судовий збір в розмірі 9 880,98 гривень (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень дев'яносто вісім копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 32882217) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 гривень (чотири тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 32882217), вул. Галицька, 58/212, с. Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422;
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Чуприна О.В.