ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" лютого 2024 р. справа № 300/8337/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 41 149,26 грн
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), 04.12.2023 звернулося в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 41 149,26 грн. по платежу орендна плата з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 41 149,26 грн. Податковим органом відповідачу направлялась податкова вимога форми "Ф" від 15.01.2018 №167-54, однак зазначена заборгованість у добровільному порядку не сплачена. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі. Встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов (а.с. 14-15).
Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 18).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На адресу суду 28.12.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позов. У даному відзиві представник позивача зокрема зазначив, що 26.03.2010 між орендодавцем Топорівською сільською радою та орендарем підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення забійно-ковбасного цеху і хлібопекарні загальною площею 0,9841 га в АДРЕСА_1 .
28.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які знаходяться на земельній ділянці площею 0,9841.
Незважаючи на те, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зареєстрували право власності чи користування земельною ділянкою під належними їм на праві власності нежитлові приміщення, виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів, у разі суперечності, який закріплений у п.п.5.2 статті 5 ПК України, обов'язок сплати земельного податку на земельну ділянку загальною площею 0,9841 га виник у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зокрема зазначила, що угода про розірвання договору оренди землі від 31.08.2023 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 13.12.2023, що підтверджується Витягом з даного реєстру. Також зазначила, що відповідач не оскаржував податкові повідомлення-рішення, на підставі яких стягується борг, а отже, зобов'язання, визначені ними, є узгодженими. Просила позов задовольнити (а.с.47-48).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає такі обставини.
За фізичною особою ОСОБА_1 рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 41 149,26 грн. Даний податковий борг відповідача виник в результаті несплати узгоджених податкових повідомлень-рішень з орендної плати з фізичних осіб, а саме:
Основні зобов'язання в сумі 41 149,26 грн, згідно податкових повідомлень-рішень;
- форми "Ф" №556559-2413-0913 від 08.09.2022 на суму 19139,19 грн за податковий період 2022 року (а.с.5);
- форми "Ф" №1851591-2413-0913 від 27.04.2023 на суму 22010,07 грн за податковий період 2023 року (а.с. 6).
Крім того, заборгованість відповідача підтверджується довідкою про борг та інтегрованою карткою платника податку, відповідно до яких за відповідачем обліковується податкова заборгованість на загальну суму 41 149,26 грн (а.с. 3).
Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 ПК України податковим органом 15 січня 2018 року сформована податкова вимога №167-54, яка 27.02.2018 направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана відповідачем 02.03.2018, що підтверджується підписом у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 4).
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755 (далі - ПК України).
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із п. 14.1.147. Податкового кодексу, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п.14.1.72.Податкового кодексу України, земельний податок обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (п. 269.1.Податкового кодексу України).
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (п. 270.1 .ПК України).
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ХІІ розділом Податкового кодексу; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п. 271.1. ПК України).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (п.п. 285.1.285.2 ПК України). Відповідно до п. 286.1.Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п. 287.5. ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, за відповідачем обліковується заборгованість по земельному податку з фізичних осіб в сумі 41 149,26 грн. Даний податковий борг відповідача виник в результаті несплати узгоджених податкових повідомлень-рішень з орендної плати з фізичних осіб, а саме:
Основні зобов'язання в сумі 41 149,26 грн, згідно податкових повідомлень-рішень;
- форми "Ф" №556559-2413-0913 від 08.09.2022 на суму 19139,19 грн за податковий період 2022 року (а.с.5);
- форми "Ф" №1851591-2413-0913 від 27.04.2023 на суму 22010,07 грн за податковий період 2023 року (а.с. 6).
Відповідно до п. 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Однак, у визначений в п. 57.3 ПК України строк, відповідачем не сплачено вказаної суми грошових зобов'язань, податкові повідомлення-рішення в судовому чи адміністративному порядку не оскаржено, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Пунктами 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення; якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" №167-54 від 15.01.2018, яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана відповідачем 02.03.2018, що підтверджується підписом у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 4).
Сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.
За змістом п. 87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової служби України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.
Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість позивача у сумі 41 149,26 грн підлягає стягненню в судовому порядку.
Щодо угоди про розірвання договору оренди землі від 31.08.2023, то суд звертає увагу на те, що її реєстрація відбулась 13.12.2023, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав, копія якого знаходиться у матеріалах справи (а.с.50).
Згідно з п. 286.5 ст. 285 ПК України платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо : розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
Відповідач не звертався до контролюючого органу для проведення відповідної звірки.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач довів суду правомірність заявлених вимог, в той час як відповідач не надав належні, допустимі та достовірні докази відсутності або погашення ним податкового боргу.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і наявним матеріалам, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку із відсутністю таких витрат питання щодо повернення судових витрат судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) про стягнення податкового боргу в сумі 41 149,26 грн - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 41 149 (сорок одну тисячу сто сорок дев'ять) гривень 26 копійок.
Сторонам рішення надіслати через підсистему “Електронний суд”.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.