29 лютого 2024 року Справа № 280/10861/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови та накладення штрафу, -
27 грудня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, або ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Анатолія Романенко від 04.09.2023 № ПШ 009762 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило ФОП ОСОБА_1 законного права його уповноваженої особи бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення тощо, водій, який здійснював рух на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 з порожнім причепом; доказів зворотнього складений посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу Акт № 008583 від 17 серпня 2023 року не містить; водій, який здійснював рух на транспортному засобі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух автомобільною дорогою внутрішнього значення. Винесена начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби безпеки України Анатолія Романенко постанова від 04.09.2023 про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 009762 є незаконною, безпідставно необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Справі за цією позовною заявою присвоєно, № 280/3039/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
29 грудня 2023 року ухвалою суду позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови та накладення штрафу - залишено без руху.
26 січня 2024 року за вх. № 4229 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків шляхом сплати судового збору.
Ухвалою суду від 02 січня 2024 року судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 05.02.2024 за вх. № 5778 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. На момент здійснення рейдової перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки Дніпропетровської області було виявлено порушення вимог ст. 34 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», дії посадових осіб були виконані у відповідності сталим нормам чинного законодавства без їх порушень. Прийняті рішення є законними та обґрунтованими, що базуються на достовірних та належних доказах, які містяться в матеріалах справи. Тому вважає, що у задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 009762 від 04.09.2023 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн 00 коп. Підставою визначеного покарання є «… допущення порушення вимог ст. 34 ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ 340 від 07.06.2010 п. 3.3. розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме:під час надання послуг з перевезення вантажів, перевідником не забезпечено водія особистою карткою до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачене абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» Що підтверджується копією постанови наданою позивачем до справи.
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.08.2023 за № 008583, зазначено: «… провели перевірку транспортного засобу: марка; номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 , документ , що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_5 видано Укр ДАІ 1409 від 31.07.2015…. що належить на праві власності ОСОБА_3 , перевізник згідно ТТН ОСОБА_1 , що зареєстрований: АДРЕСА_1 . Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 та ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом МТЗУ 340 від 07.06.2010 п. 3.3. розділу ІІІ наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів, перевідником не забезпечено водія особистою карткою до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачене абз 3 ч. 1 ст 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Пояснення водія про причини порушень: «Я веду індивідуальну книжку, особиста картка на оформленні» …». Що підтверджується копією Анку наданого позивачем до справи.
За Товарно - транспортною накладною б/н від 02.07.2023 водій ОСОБА_2 здійснював перевозився вантажу насіння соняшнику 16.08.2023 за намовлення ФОП ОСОБА_1 .. Що підтверджується копією товарно - транспортної накладної наданого позивачем до справи.
До матеріалів справи додані копії : Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 , копія індивідуальної карти водія в якій міститься інформація про заповнення граф від 17.08.2023, щодо маршруту руху транспортного засобу, показники тахометра, такі документи досліджені судом, як докази.
Таким чином, не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2006 № 1567.
В свою чергу, п. 4 даного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Також, згідно з ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статтей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно - правових актів.
Згідно з п. 16, п. 17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п. 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Як встановлено судом в ході розгляду справи, що уповноваженими особами відповідача в рамках проведення заходів державного контролю, шляхом проведення рейдової перевірки 17.08.2023 перевірено транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричіп марки KOEGEL номерний знак НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_2 .
За результатом проведеної рейдової перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 008583 від 17.08.2023, у якому зафіксовано порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів перелік визначений ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня особиста картка водія.
Аналізуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з статтею 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно -побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 № 340 (далі по тексту - Положення) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.1 Порядку встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до п. 6.2 Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Згідно п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Таким чином, чинним законодавством встановлені вимоги щодо обов'язкової наявності засобів контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв, при цьому відсутність засобів контролю робочого часу для таких категорій не допускається.
Враховуючи викладене, водії, які здійснюють перевезення вантажів автомобілями з повною масою понад 3,5 тон, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 10.05.2019 у справі № 816/124/17, від 29.08.2019 у справі № 823/5035/15.
Судом встановлено, з дослідження матеріалів справи та наданих доказів, що транспортний засіб не був обладнаний тахографом. Крім того, Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 008583 від 17.08.2023, не містить в собі інформацію про обладнання транспортного засобу тахографом, що й не спростовано відповідачем. Натомість, в акті водієм зазначено особисто, про те, він веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Нормами ст. 60 Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 липня 2020 року у справі № К/9901/22356/18 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно - господарський штраф.
Отже, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для застосування відповідальності до автомобільного перевізника, оскільки у водія не виникає обов'язку мати при собі діючий та повірений тахограф, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, а повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, яка була надана водієм під час перевірки та до матеріалів справи.
Однак, при винесенні постанови відповідачем такі обставини не були враховані, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є протиправною та підлягає скасуванню.
У той час, суд зазначає про безпідставність доводів позивача про те, що використання тахографів є обов'язковим лише при виконанні міжнародних перевезень, оскільки в силу вимог підпункту 1.3. Наказу № 340 вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної діяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови та накладення штрафу, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Анатолія Романенко від 04.09.2023 № ПШ 009762 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 29 лютого 2024 року.
Суддя Р.В. Сацький