01 березня 2024 рокуСправа №160/33038/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.12.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №185/43 від 22.11.2023 року «Про відмову ТОВ «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14В (Соборний район) по фактичному розміщенню торговельного павільйону», згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 24.04.2023 року вх.№36/802;
- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0044 га., яка розташована за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В, по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі, для ведення комерційної діяльності приватного підприємця, згідно клопотання ТОВ «ТОЧКА-М» від 24.04.2023 року вх. №36/802.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В та на якій розміщена будівля підприємства торгівлі. 24.04.2023 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 22.11.2023 року відповідач рішенням №185/43 відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки. Позивач наголошує, що докази, які могли бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проексту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу відсутні. Також позивач посилається, що відповідачем надано ТОВ «ДАТП 11227» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14, а отже за результатом розгляду документів даного товариства відповідач не знайшов невідповідності розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Позивач наголошує, що земельні ділянки за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14 та просп. Праці 14В знаходяться поруч. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
22.12.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
09.01.2024 року Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з невідповідністю розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам та правилам, а саме: земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях), доріг; в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти; відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500; інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію відсутня; об'єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях відповідно до наданого топографо-геодезичного матеріалу. Також відповідач зауважив, що Дніпровська міська рада звернулась за захистом своїх законних прав до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» (справа №201/250/21) у зв'язку тим, що не земельній ділянці, віднесеній до земель комунальної власності, розташовано самочинно збудоване нерухоме майно, яке було узаконено на підставі заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.02.2017 року по справі №202/1032/17, яким визнано право власності без введення в експлуатацію на будівлю підприємства торгівлі загальною площею 27,0 кв. м (літера А-1), яка знаходиться за адресою: проспект Праці, буд. 14В у м. Дніпрі та складається з торгової зали площею 27,0 кв.м. На підставі зазначеного відповідач наголошує, що внаслідок самочинного будівництва зазначеного нерухомого майна та ухвалення в подальшому скасованого заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16.02.2017 року по справі №202/1032/17 з користування Дніпровської міської ради поза її волею на підставі обставини, яка в подальшому відпала, вибула земельна ділянка. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
18.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив.
В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначив, що у відповідача відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування реєстрації права власності на торгівельний комплекс за позивачем, а також право власності на вказаний об'єкт не скасовано. Стосовно інших питань позивач підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» звернулось до Дніпровської міської ради із клопотанням (вхід. №36/802) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0044 га., яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний район, просп. Праці, 14В.
22.11.2023 року Дніпровською міською радою прийнято рішення №185/43 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Праці, 14 В (соборний район) по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі.
Вказане рішення прийнято у зв'язку з невідповідністю розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та чинної містобудівної документації, будівельним нормам, державним стандартам та правилам, а саме:
- земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях), доріг;
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію відсутня;
- об'єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях відповідно до наданого топографо-геодезичного матеріалу.
Також у вказаному рішенні здійснено посилання, зокрема, на лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-267 від 14.07.2023 року.
З вказаного листа вбачається, що:
- за матеріалами плану зонування території міста зазначена ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях);
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- відсутні відомості щодо наявності визначених та затверджених червоних ліній просп. Праці. Червоні лінії просп. Праці підлягають визначенню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до ст.18 Закону України «Про автомобільні дороги» розташування будь-яких обєктів, будівель, споруд або їх частин в межах червоних ліній вулиць не допускається;
- відсутня інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію;
- запитувана ділянка розташована в межах Соборного району міста;
- земельна ділянка розташована в охоронних зонах дощової каналізації Д=600 мм., газопроводу середнього тиску Д=108 мм., високовольтових кабелів.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів «а», «б» та «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.2, 3 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно статті 18 Закону України «Про автомобільній дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Згідно п.6 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1455 від 27.12.2022 року (далі - Правила №1455), для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи:
- встановлюються охоронні зони;
- забезпечується дотримання мінімально допустимих відстаней від електричних мереж до промислових об'єктів, трубопроводів, доріг, об'єктів міської інфраструктури та насаджень;
- прокладаються та утримуються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.
Згідно п.7, 8 Правил №1455 охоронні зони електричних мереж встановлюються:
уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на таку відстань по горизонталі:
- 2 метри - до 1 кВ;
- 10 метрів - 3-20 кВ;
- 15 метрів - 35 кВ;
- 20 метрів - 110 кВ;
- 25 метрів - 150 кВ, 220 кВ;
- 30 метрів - 330 кВ, 400 кВ, 500 кВ;
- 40 метрів - 750 кВ;
уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через водні об'єкти (ріки, канали, озера, ставки тощо) - у вигляді повітряного простору над поверхнею водного об'єкта, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на відстань:
- 100 метрів - для водних об'єктів, через які проходять внутрішні водні шляхи, віднесені в установленому порядку до категорії судноплавних;
- передбачену для встановлення охоронних зон уздовж повітряних ліній електропередачі, що проходять по суші, - для всіх інших водних об'єктів;
за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, на відстань 3 метри від огорожі, краю фундаменту неогородженої споруди або стояків щоглової підстанції;
уздовж підземних кабельних ліній електропередачі (крім кабельних ліній електропередачі напругою до 1 кВ, прокладених у місцях під тротуарами) - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів, а також стін кабельного колодязя чи іншої підземної або наземної кабельної споруди (опори) на відстань 1 метра;
уздовж підземних кабельних ліній електропередачі до 1 кВ, прокладених у місцях під тротуарами, - у вигляді земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів на відстань 0,6 метра у напрямку будинків і споруд та на відстань 1 метра у напрямку проїзної частини вулиці;
уздовж підводних кабельних ліній електропередачі - у вигляді водного простору від поверхні води до дна, обмеженого вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх кабелів на відстань 100 метрів.
На період будівництва та експлуатації електричних мереж земельні ділянки надаються забудовникам та власникам електричних мереж відповідно до Земельного кодексу України та Закону України “Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів”.
У межах охоронних зон електричних мереж землі використовуються у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п.4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем охоронна зона об'єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п.1 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем охоронна зона об'єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення мотивовано невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, а саме: обставинами, які наведені в оскаржуваному рішенні та листі Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-267 від 14.07.2023 року.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення та лист Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/16-267 від 14.07.2023 року містять, визначені ч.3 ст.123 ЗКУ, підстави відмови в наданні дозволу щодо розроблення проекту землеустрою, а саме:
- земельна ділянка розташована в зоні транспортної інфраструктури, території вулиць, майданів (у червоних лініях), доріг;
- в межах земельної ділянки відсутні будь-які об'єкти;
- відсутні відомості щодо наявності актуального топографо-геодезичного плану М 1:500;
- інформація щодо наявності дозвільної та проектної документації на зазначений об'єкт, розпорядчих документів про присвоєння об'єкту офіційної адреси, прийняття об'єкта в експлуатацію відсутня;
- об'єкт розташований безпосередньо на газопроводі середнього тиску Д=108 мм, високовольтних електрокабелях відповідно до наданого топографо-геодезичного матеріалу.
Таким чином оскаржуване рішення містить підстави для відмови в наданні відповідного дозволу, які визначені ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
Суд звертає увагу, що доказів на усунення вищезазначених невідповідностей місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, матеріали справи не містять.
В свою чергу, з доводів позивача не вбачається, що він звертався до відповідача із документами на підтвердження усунення невідповідностей місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
В свою чергу, суд звертає увагу на наступне.
Позивач як підстави позову визначає, що оскаржуване рішення не містить законодавчо встановлених підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а іншій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться поруч.
Суд зауважує, що в межах даної адміністративної справи не розглядається правомірність надання ТОВ «ДАТП 11227» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка, як зазначає позивач, знаходиться поруч зі спірною земельною ділянкою, а отже суд не наділений повноваженнями надавати правову оцінку підставам надання такого дозволу іншій особі.
Крім цього суд звертає увагу позивача, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі щодо іншої земельної ділянки не є підставою для надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.
В свою чергу інших підстав для скасування оскаржуваного рішення позивач в позовній заяві не наводить.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2018 року у справі №800/341/17 і від 12.11.2019 року у справі №9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, у межах позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №1240/2611/18 сформульований висновок, що на підставі приписів частини першої статті 5 та частини другої статті 9 КАС України саме позивач обирає спосіб судового захисту; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог.
Суд не може самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 року у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 року у справі №235/499/17, від 17.07.2019 року у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 року у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 року у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 року у справі №390/131/18, від 06.11.2019 року у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 року у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 року у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 року у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 року у справі №287/587/16-ц).
Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №824/399/17-а).
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст.9, 72-77, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,-
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОЧКА-М» до Дніпровської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський