01 березня 2024 року Справа № 160/813/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/813/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
І. ПРОЦЕДУРА
08.01.2024 року за допомогою підсистеми «Електронній суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Дніпровської митниці, з вимогами :
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2024 № UA110140/2024/000001/1;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.01.2024 №UA110140/2024/000003.
11.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, згідно положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 11.01.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2024 №UA110140/2024/000001/1;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.01.2024 №UA110140/2024/000003;
- ЕМД разом із додатками;
- запит митниці щодо додаткових документів;
- листи позивача, разом із додатковими документами;
- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.
25.01.2024 року відповідачам через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
29.01.2024 року позивачем через підсистему Електронний суд подано письмову відповідь на відзив відповідача.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.03.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки надані товариством до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протирічь та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Згідно матеріалів справи, ТОВ «ДЕНДІ ПАК» уклало контракт від 18.08.2023 року №2023-24/DP та додаток від 31.08.2023 року № 2, додаток від 27.09.2023 року № 2-2 та Додаткову угоду від 25.08.2023 року № 1, Додаткову угоду від 27.09.2023 року № 2 з «ANNEX POLIMERS» Китай на закупівлю товару - мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену (далі - товар).
За період з 11.12.2023р. по 12.12.2023р. товар надійшов до м.Дніпро Україна. Умови поставки CIF Constanta (Румунія).
Для перевезення товару за маршрутом Constanta (Румунія)-кордон України-Дніпро позивач уклав Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 06.02.2023 року №ТЕО43704891 з експедитором «Консольлайн Україна».
Особою відповідальною за декларування згідно договору доручення про надання послуг митного брокера № 31/10/2022-1 від 31.10.2022 року, визначено ТОВ "ІНТЕР БРОК СЕРВІС" (далі - Декларант). Декларантом, з метою випуску товару у вільний облік, для митного контролю та оформлення подано тимчасову ЕМД типу ТН №23UA110140010445U4 від 12.12.2023 року заявлено партію товару, відібрано зразки товару та передано на дослідження в лабораторію.
Після отримання Висновку СЛЕД від 19.12.2023 року №142000-3700-0489, декларант 01.01.2023 року для остаточного митного оформлення товару подав додаткову ЕМД типу ДТ №24UA110140000001U0.
До декларації було надано такі документи: зовнішньоекономічний контракт від 18.08.2023 №2023-24/DP, додаток від 31.08.2023 року № 2, додаток від 27.09.2023 року № 2-2, додаткову угоду від 25.08.2023 року № 1, додаткову угоду від 27.09.2023 року № 2, інвойс-проформа від 31.08.2023 року № 126/2023-24, інвойс-проформа від 27.09.2023 року №126/2023-24, інвойс-фактура від 11.10.2023 року №GT/143, платіжна доручення в іноземній валюті від 31.08.2023 року № 27, платіжна інструкція в іноземній валюті від 02.10.2023 року № 29, коносамент від 19.10.2023 року № HLCUBO1231067698, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2023 року №ТЕО 43704891, договір на організацію перевезень автомобільним транспортом від 27.01.2023 року № 44962667, договір надання послуг з перевезень вантажів від 14.08.2023 року №1408023, договір транспортно-експедиторського обслуговування від 28.10.2022 року №44703904, автотранспортна накладна від 04.12.2023 року №8818, рахунок на оплату транспортно-експедиторських витрат від 04.12.2023 року № 7687, транзитна декларація Т1 від 05.12.2023 року №23ROCT190000799019, комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість товару на умовах CIF Constanta (Румунія); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Constanta (Румунія)-кордон-Дніпро (Україна).
Декларантом 01.01.2024 року було отримано повідомлення Дніпровської митниці №298833 в якому посадова особа відповідача витребувала додаткові документи з таких підстав:
1. Згідно зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 року №2023-24/DP продавцем товару є ANNEX POLYMERS (Survey, No.3/2 and 3/3, General lndustrial plot №.5, B/E-Exact Packaging, Sanala Rajpar Road, Rajpar Morbi-363641), але у графі 2 ЕМД від 08.12.2023 року №UA110140/2023/ 010370 (23UA110140010370U5) зазначена інша юридична особа «ANNEX POLYMER».
2. Згідно Упаковочного листа № б/н від 11.10.2023 та Інвойсу від 11.10.2023 №GT/143 - 4 товар зазаначено : «4. ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х107 СМ - 30 000 ШТ, щільність нитки 560Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак; 5 товар - «5. ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х110 СМ - 20 000 шт., щільність нитки 560 Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.», але згідно електронного інвойсу графи 31 за ЕМД від 01.01.2024 №UA110140/2024/000001 (24UA110140000001U0) до митного оформлення заявлено товари з іншою щільністю нитки: 4 товар - «ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х107 СМ - 30 000 шт, щільність нитки 580Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.)»; 5 товар «ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х110 СМ - 20 000шт., щільність нитки 450Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.)».
3. У наданому декларантом інвойсі від 11.10.2023 року № GT/143 зазначено номер контракту № 2023-24/DP від 18.08.2023 року, але відсутнє посилання на специфікацію. Згідно п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 року № 2023-24/DP «Продавець продає, а Покупець купує товар відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку, який є невід'ємною частиною цього Контракту». Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю інвойсу № GT/143 від 11.10.2023 із задекларованою партією товарів.
4. Рахунок на оплату від 04.12.2023 року № 7687 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», не містить інформації щодо маршруту транспортування вантажу. Вищезазначене не дає можливості упевнитися, що зазначений рахунок ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 04.12.2023 № 7687 стосується задекларованих товарів.
Декларант 01.01.2024 року додав такі документи:
1. заява на внесення змін від 01.01.2024 року;
2. лист від 01.01.2024 N 01/01-24-2.
У січня 2024 року в повідомлені Відповідача №29840 отримано рішення про коригування митної вартості від 02.01.2024 року № UA110140/2024/000001/1 в електронному вигляді в форматі XPS/PDF підписане КЕП. Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» не заповнена.
02.01.2024 року в повідомлені відповідача №29842 отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000003.
Не погоджуючись з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернуся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України Про міжнародне приватне право та іншими законами.
Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .
З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Як вже зазначалося судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає про таке.
Так, згідно матеріалів справи , у січні 2024 року митним органом було надіслано декларанту повідомлення Дніпровської митниці № 298833 в якому відповідач витребував додаткові документи з таких підстав:
1. Згідно зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 року № 2023-24/DP продавцем товару є ANNEX POLYMERS (Survey, No.3/2 and 3/3, General lndustrial plot No.5, B/E Exact Packaging, Sanala Rajpar Road, Rajpar Morbi-363641), але у графі 2 ЕМД від 08.12.2023 року №UA110140/2023/ 010370 (23UA110140010370U5) зазначена інша юридична особа «ANNEX POLYMER».
2. Згідно Упаковочного листа № б/н від 11.10.2023 та Інвойсу від 11.10.2023 №GT/143 - 4 товар зазаначено : «4. ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х107 СМ - 30 000 шт, щільність нитки 560Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак; 5 товар - «5. ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х110 СМ - 20 000 ШТ., щільність нитки 560 Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.», але згідно електронного інвойсу графи 31 за ЕМД від 01.01.2024 №UA110140/2024/000001 (24UA110140000001U0) до митного оформлення заявлено товари з іншою щільністю нитки: 4 товар - «ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х107 СМ - 30 000 шт, щільність нитки 580Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.)»; 5 товар «ПП МІШКИ РОЗМІРОМ 56Х110 СМ - 20000шт., щільність нитки 450Den (УПАКОВКА ПО 1000 шт. в упак.)»
3. В наданому декларантом інвойсі від 11.10.2023 року № GT/143 зазначено номер контракту № 2023-24/DP від 18.08.2023 року, але відсутнє посилання на специфікацію. Згідно п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту від 18.08.2023 року №2023-24/DP «Продавець продає, а Покупець купує товар відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку, який є невід'ємною частиною цього Контракту». Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю інвойсу № GT/143 від 11.10.2023 із задекларованою партією товарів.
4. Рахунок на оплату від 04.12.2023 року № 7687 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», не містить інформації щодо маршруту транспортування вантажу. Вищезазначене не дає можливості упевнитися, що зазначений рахунок ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» від 04.12.2023 року №7687 стосується задекларованих товарів.
Згідно долучених до матеріалів справи доказів, пояснень товариства, останніми було допущено технічну помилку при заповнені граф митної декларації.
Між тим, наявність лише самої технічної помилки в митній декларації не є підставою для витребування додаткових документів в розумінні п. 3 ст. 53 МКУ.
Виявлені митницею технічні помилки є підставою для відповідного коригування в ЕМД або відмові в прийнятті митної декларації.
У відповідності зі ст. 269 МКУ та п. 33 положення про митні декларації, Затвердженого постановою КМУ від 21 травня 2012р за №450, декларант подав заяву про внесення змін в відповідних графах ЕМД №24UA110140000001U0.
Щодо доводів митного органу, про незазначення в інвойсі-фактурі від 11.10.2023 року № GT/143 посилання на специфікацію (Додаток від 27.09.2023 № 2-2) і «Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви щодо ідентифікації наданого до митного контролю інвойсу № GT/143 від 11.10.2023 року із задекларованою партією товарів», слід зазначити про таке.
Так, ідентифікація наданого до митного контролю інвойсу № GT/143 від 11.10.2023 року із задекларованою партією товарів підтверджується актом митного огляду, що був проведений.
Порівняння кількості, асортименту і цін, вказаних у Додатку від 27.09.2023 року № 2-2 та інвойсі-фактурі від 11.10.2023 року № GT/143, а також кількість, асортимент і ціна в зазначених документах збігається у повному обсязі.
Окрім того, рахунок на оплату від 04.12.2023 року № 7687 сформований ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА», містить не тільки інформації щодо маршруту транспортування вантажу, а і детальну інформацію щодо вартості кожного окремого переміщення Констанца, Румунія - п/п Ісакча- п/п Орлівка - м. Дніпро.
Додатково в рахунку є посилання не тільки на договір ТЕО43704891 від 06.02.2023 року, а і Заявку на перевезення за маршрутом №10 від 04.12.2023 року, номер транспортного засобу, який збігається з номером транспортного засобу, зазначеному в автотранспортній накладній від 04.12.2023 року № 8818 і на якому товар доставлений в зону митного контролю.
Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає передчасними, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору.
Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У ч.2 ст. 53 МК України не передбачено надання декларантом на підтвердження митної вартості документів, які зазначаються сторонами у зовнішньоекономічній угоді.
Таким чином, зазначення відповідачем в оскаржуваному рішенні, як підстави для його прийняття: ненадання документів передбачених Контрактом, суперечить положенням чинного законодавства України.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб'єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).
Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених норм, слід дійти до висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.
Крім того, як встановлено судом, у спірному Рішення про коригування митної вартості товарів графа 33 не містить жодної інформації.
В графі 33 „Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” не зазначені
- причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (таким чином порушено вимоги пп.1 п.2 ст.55 МКУ);
- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів (таким чином порушено вимоги п. 4 та п.6 ст. 54, п.2 та п.3 ст. 55 МКУ);
- пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо (п.16 Правил та п.2, п.4 частини 2 ст. 55 МКУ)
- відомості, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п.17 Правил та п.2, п.4 частини 2 ст. 55 МКУ).
Згідно п.3 ст. 55 МКУ Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів (далі Форма) та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Пунктом 1.3 Правил визначається, що Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою цим наказом формою. А п.1.4 Правил зазначено «при електронному декларуванні посадова особа митного органу надсилає декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення, у складі якого прийняте Рішення». Таким чином Рішення - це електронний документ засвідчений електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача, який надсилається Позивачу в складі електронного повідомлення теж засвідченого електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача. Цей електронний документ має обов'язковий реквізит електронного документа, а саме: номер документу, дату документу, цифровий підпис автора документу. Тому він має всі підстави для обліку документу і має юридичну силу. Рішення, за своєю суттю, є актом індивідуальної дії, виданий суб'єктом владних повноважень і тому для набуття юридичної сили повинен мати обов'язковий реквізит електронного документа (ст.1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», накладання електронного підпису завершує створення електронного документа. Позивач в повідомленнях отримав повністю сформований електронний документ в завершеному вигляді, який має свій номер, дату та засвідчений електронним цифровим підписом посадової особи Відповідача. Візуальна форма, у вигляді роздруківки, надана в додатку до позовної заяви але з незаповненою графою 33. Ці документи мають свій номер та дату і підписані електронним підписом посадової особи. Позивач вважає, що наступні повідомлення не можуть бути визнані належним та достовірним доказом заповнення графи 33 Рішення про коригування митної вартості виходячи з наступного. Текст самого повідомлення не має обов'язкових реквізитів електронного документу. Його не можна визнати як акт індивідуальної дії чи частину акту. Роз'яснення, що це невід'ємна частина Рішення про коригування митної вартості в тексті нема. Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Митним Кодексом та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не передбачено можливість розділення Рішення про коригування митної вартості на декілька частин (тим самим зміна затвердженої форми Рішення) та не заповнення графи 33 в самому електронному документі (тим самим зміна затверджених правил заповнення). Фактично, в Рішеннях про коригування митної вартості не зазначена інформація, яка повинна в ній бути згідно п.2 ст.55 МКУ. Отже Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відійшов від принципу законності своїх дій визначених частиною другою ст.19 Конституції України. Технічні причини не є підставою для суб'єкта владних повноважень відступати від принципу законності своїх дій.
Згідно спірного рішення, причини відмови в митному оформлені товару за ЕМД від 01.01.2024 року №24UA110140000001U0 зазначена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.01.2024 року №UA110140/2024/000003 зазначені таким чином «За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів оцінюваної партії товарів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів , у тому числі невірно визначено митну вартість товарів відповідно до ст. 54, ч. 6, п. 3. У зв'язку з неможливістю використання обраного декларантом методу визначення митної вартості, згідно ст. 55 МКУ прийнято Рішення про коригування митної вартості по товару №1 від 02.01.2024 року №UA110140/2023/000001/1.
Слід зазначити, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.
За таких обставин, спірні рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4004,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2024 року № UA110140/2024/000001/1.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.01.2024 року №UA110140/2024/000003.
Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" судові витрати з оплати судового збору в сумі 4004,55 гривень.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" (51900, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул. Волгодонська, 27А, код ЄДРПОУ 43704891).
Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м. Дніпро, вул. Ольги Княгині, 22, код ЄДРПОУ 43971371).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 01.03.2024 року.
Суддя В.В. Ільков