29 лютого 2024 рокуСправа №160/30232/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Шерекіної Анни Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) щодо не зарахування, ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 14.04.1987р. по 17.10.1988р., з 01.03.1989р. по 01.06.1992р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року, з дати призначення пенсії за віком, а саме з 07.10.2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) зарахувати ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 14.04.1987р. по 17.10.1988р., з 01.03.1989р. по 01.06.1992р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призначеної пенсії з урахуванням зарахованого всього загального страхового стажу відповідно до записів у трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року, з дати призначення пенсії за віком, а саме з 07.10.2022 року.
За наслідками розгляду даної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) щодо не зарахування, ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 14.04.1987р. по 17.10.1988р., з 01.03.1989р. по 01.06.1992р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року, з дати призначення пенсії за віком, а саме з 07.10.2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) зарахувати ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до загального страхового стажу періоди роботи з 14.04.1987р. по 17.10.1988р., з 01.03.1989р. по 01.06.1992р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (21910427) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призначеної пенсії з урахуванням зарахованого всього загального страхового стажу відповідно до записів у трудової книжки НОМЕР_2 від 11.12.1979 року, з дати призначення пенсії за віком, а саме з 07.10.2022 року.).
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
20.02.2024 року від представника позивача адвоката Шерекіної Анни Олександрівни до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Слід зазначити, що згідно з п.10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи відсутність правового регулювання процедури розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, керуючись приписами ч. 3 ст. 166 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду поданої заяви одноособово у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення приходить до висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу даної норми вбачається, що можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
В обґрунтування понесених витрат представником позивачем подано до суду копію договору про надання правничої допомоги від 29.09.2023 року; копію акту виконаних робіт №1 від 13.02.2024 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 29.09.2023 року на суму 6000 грн.; копію платіжної інструкції № @2PL656668 від 29.09.2023 року про оплату по договору про надання правої допомоги від 29.09.2023 року на суму 6000 грн.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2023 року (Серія АЕ №1231170) відносно адвоката Шерекіної Анни Олександрівни задля представництва інтересів у суді ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.09.2019 року (Серія ДП №4486) відносно адвоката Шерекіної Анни Олександрівни.
Таким чином, позивач зазначає, що загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн., а тому просить суду стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст., 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд -
Заяву представника позивача адвоката Шерекіної Анни Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).
В решті вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник