01 березня 2024 р.Справа №66зп-24/160/5722/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання незаконним та скасування припису №ПС/7.2.1/13483-24 від 20.02.2024р., -
29.02.2024р. через систему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та просить:
- визнати незаконним та скасувати припис відповідача №ПС/7.2.1/13483-24 від 20.02.2024р.
Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позовної заяви, в якій позивач просить зупинити дію припису відповідача №ПС/7.2.1/13483-24 від 20.02.2024р. до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що у відповідача відсутні компетенція (повноваження) щодо видачі оскаржуваного припису на підставі пункту 55 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (зі змінами), оскільки, даний пункт Порядку наділяє контролюючий орган правом видачі припису за результатами перевірки об'єктивності розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації); припис відповідача складений за відсутністю правових підстав та з грубими порушеннями Порядку №337, положеннями якого мав би керуватися відповідач під час видачі даного припису. За викладеного, є підстави вважати, що саме по собі подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не буде перешкодою для відповідача застосувати заходи адміністративного примусу задля виконання протиправного Припису та, як наслідок, не захистить позивача від порушення його прав. Окрім того, позивач вважає, що в даному випадку одночасно наявні дві підстави, передбачені статтею 150 КАС України, для задоволення судом заяви позивача про забезпечення позову, а саме: невжиття заходів забезпечення позову може призвести до застосування щодо позивача заходів адміністративного примусу (адміністративної відповідальності за невиконання припису відповідачу), що безперечно матиме негативні наслідки до останнього; наявні очевидні ознаки протиправності дій відповідача, а саме видача припису за відсутності підстав, передбачених п. 55 Порядку № 337 (проведення розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) комісією підприємства (установи, організації), а тому просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-154 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду.
Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю - ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.1 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта.
У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ”, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази, не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
Так, зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є, зокрема, прийняття незаконного, на думку позивача, припис відповідача №ПС/7.2.1/13483-24 від 20.02.2024р., що підлягає скасуванню.
В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, зокрема, припису відповідача щодо позивача, забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії вказаного акту, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
При цьому, судом не може бути обрано підставою для забезпечення позову посилання позивача на те, що саме по собі подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не буде перешкодою для відповідача застосувати заходи адміністративного примусу задля виконання протиправного Припису та, як наслідок, не захистить позивача від порушення його прав, оскільки доказів того, що відповідачем вживаються дії направлені на застосування заходів адміністративного примусу задля виконання припису позивачем суду не надано, а лише наявність у відповідача такого права не є однозначною підставою для забезпечення адміністративного позову.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви заявника - Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про забезпечення позову у справі №160/5722/24 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва