29 лютого 2024 рокуСправа №160/32230/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Куликова А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення призначення та виплати ОСОБА_2 , грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію відповідно статті 26 Закону України «загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2022 року. Пенсію за віком позивачу призначено, однак грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, вона не отримала. 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській з заявою в якій просила призначити та виплатити їй грошову допомогу, яке не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на дату звернення до суду з цим позовом, відповіді позивачу не надано. Позивач вважає дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24 січня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV вказує, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів є - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII), і мають страховий стаж не менше 30 років (для жінок) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однією з головних умов нарахування та виплати грошової допомоги відсутність призначеного раніше будь-якого виду пенсії. В той же час, позивач з 02.07.2010 року отримувала пенсію по вислузі років. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років, тому положення пункт 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV на неї не розповсюджуються. Отже, у відповідача відсутні правові підстави на даний момент у виплаті позивачці десяти місячних пенсій, що не підлягають оподаткуванню. Просить у задоволенні позову відмовити.
08 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшла відповідь на відзив по справі № 160/32230/23 у яких ОСОБА_2 заперечує проти відзиву відповідача та просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 02 липня 2010 року. На підставі заяви їй була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788- ХІІ.
З 12.09.2022 року переведено ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за наявними, в тому числі, документами в пенсійній справі із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
15 вересня 2023 року позивач звернулась із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про вирішення питання щодо нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 16.10.2023 за № 50947-40818/К-01/8-0400/23 повідомило позивача, зокрема, наступне: “Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Постанова № 1191), грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Оскільки, з 02.07.2010, Ви отримували пенсію по вислузі років, право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 5 Постанови № 1191 відсутнє.”.
Вважаючи, що право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV порушене відповідачем, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (даліПорядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Верховний Суд вже неодноразово розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 27 листопада 2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11 липня 2019 року у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив, що з аналізу пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку № 1191 можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Також, Верховний Суд у постанові від 02 березня 2020 року у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку:
« умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
Як встановлено судом, позивачу з 02 липня 2010 року призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої припинена 30 вересня 2010 року, у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на отримання такого виду пенсії.
Згідно довідки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 02.07.2010 року по 30.09.2010 року, ОСОБА_2 фактично виплачено пенсію у розмірі 2494, 61 гривень. 05.10.2010 року ОСОБА_2 повернуті кошти в сумі 840,47 гривень на розрахункові рахунки Головного управління Пенсійного фонду України.
Тобто до призначення позивачу пенсії за віком їй призначалась виплачувалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Аналогічним чином застосовано норми права в постанові Верховного Суду від 18 червня 2021року у справі № 328/1620/17.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 9, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Куликов