Справа № 159/6860/23
Провадження № 2/159/204/24
20 лютого 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гусар Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якої діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до Ковельської міської ради Волинської області (м. Ковель, вул. Незалежності, 73), з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), про визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним вище позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її брата - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ковелі Волинської області, право власності на будівельні матеріали, розташовані на земельній ділянці з кадастровим № 0710400000:10:048:0035, належній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , перелік яких міститься у додатку № 2 до висновку експерта № 04/06 від 16.05.2023 року: відомість матеріалів та конструкцій (кошторис на зведення зблокованої господарської будівлі, промірами 5,84х18,48м.п.); відомість матеріалів та конструкцій (кошторис на зведення незавершеного будівництвом житлового будинку, промірами 11,60х10,55м.п.), який було складено на виконання ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2021 року про призначення у справі № 159/2359/21 будівельно-технічної експертизи.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивача - ОСОБА_5 .
Позивач є єдиною спадкоємицею після смерті останнього та прийняла спадщину вчасно і у встановленому законом порядку.
Спадкодавець у 1989 році отримав під забудову земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , а у 1990 - 1991 роках побудував на ній будинок.
У січні 2020 року ОСОБА_5 оформив за собою право власності на цю земельну ділянку та відчужив її відповідачу ОСОБА_3 .
Будинок, з врахуванням відсотка його готовності, вважається незакінченим будівництвом.
Нотаріус 19.04.2021 року письмово відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо вказаного вище будинку з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на нього на ім'я спадкодавця.
ОСОБА_5 оформити за собою право власності на житловий будинок за життя не встиг. Це перешкоджає позивачці в оформленні свого спадкового права.
Спірні будматеріали, що складають незакінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок та господарська споруда є спадковим майном. Вартість будівельних матеріалів, що складають незавершений будівництвом житловий будинок та зблоковану господарську будівлю - 335 755 грн.
Відтак, оскільки позивач реалізувати своє право на спадкове майно в позасудовому порядку позбавлена можливості, а тому звернулась з відповідним позовом до суду.
Ухвалою судді від 23.11.2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну.
Ухвалою суду від 20.12.2023 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та визначено їм п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень.
Підготовче провадження у справі закрите ухвалою суду від 25.01.2024 року, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання по розгляду даної справи по суті подали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують і просять його задовольнити.
Представник відповідача - Ковельської міської ради Волинської області був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. В судове засідання не з'явився без повідомлення причин неявки.
У строк, встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав. У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК ).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Однак, вказані треті особи в ході підготовчого провадження подали суду письмові пояснення, в яких просили в позові відмовити та мотивували свою позицію наступним.
Так, дійсно ОСОБА_5 був власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 , на якій було зведено певні забудови, які не завершені будівництвом.
За життя ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2020, відчужив ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0572 га, з кадастровим номером 0710400000:10:048:0035.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу, на вказану земельну ділянку вони оформили право власності по 1/2 частці відповідно на кожного.
Треті особи вказують, що за умовами договору купівлі-продажу від 15.01.2020, вказана земельна ділянка була передана їм у власність із усіма поліпшеннями та усім, що на ній розташовується, в тому числі з малоповерховими забудовами, які були розпочаті будівництвом та при цьому не могли класифікуватись як об'єкти окремих речових прав, оскільки на момент продажу земельної ділянки вони були її складовою та були передані попереднім власником їм у власність у складі єдиного об'єкта права власності - земельної ділянки.
Вважають, що позивач не може претендувати на вказані будівельні матеріали, оскільки її брат за життя розпорядився своїми правами щодо речей, які є об'єктами матеріального світу, а відтак - будівельні матеріали, право власності на які як на об'єкт незавершеного будівництва не зареєстровано, відносяться до складу земельної ділянки як невід'ємні поліпшення, не можуть розглядатись як окремий об'єкт цивільних прав, а тому не входять до складу спадкової маси. Спадкова маса формується із майна, яке до моменту смерті належить спадкодавцю та не може формуватись із майна або речей чи предметів, які спадкодавцю належали у минулому.
Крім цього, треті особи вказують на те, що будівельні матеріали, які використані в ході будівництва вказаних будов, на момент переходу права власності разом із земельною ділянкою, не мали ознак незавершеного будівництва, оскільки були побудовані без відповідних дозвільних документів, не набули ознак об'єктів незавершеного будівництва, адже їх державна реєстрація не проводилась.
З огляду на викладене, вважають, що покликання позивача на те, що на чужій земельній ділянці знаходяться належні її братові, як спадкодавцеві, будівельні матеріали і такі будівельні матеріали увійшли до складу спадщини, яку вона прийняла, є безпідставними.
За таких обставин вважають, що підстав для задоволення даного позову немає.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , що видане повторно 06.10.2020 Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (актовий запис № 563).
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В силу ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина за законом.
Приватний нотаріус Кушнерук А.Ю., за заявою позивача ОСОБА_1 від 07.10.2020, відкрила спадкову справу № 50/2020 (витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №61968891 від 07.10.2020).
Батьки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 померли раніше за сина, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно (свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.05.1992 та серії НОМЕР_3 від 30.07.2008).
Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги спадкування, прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_5 шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу у встановлений законодавством строк.
Доказів про реалізацію права на спадкування після смерті ОСОБА_5 іншими спадкоємцями суду не надано.
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як між сестрою і братом, підтверджується наступними доказами:
- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, з якого вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_6 , матір - ОСОБА_7 ;
- свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_4 , виданим повторно 28.04.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Турійського районного управління юстиції Волинської області, з якого вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_6 , матір - ОСОБА_7 ;
- свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 , виданим 29.08.1972 сільською радою Деревок Любешівського району Волинської області, з якого вбачається, що ОСОБА_8 , 1948 року народження, 29.08.1972 уклала шлюб з ОСОБА_9 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 »;
- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, з якого вбачається, що батьки позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Судом встановлено, що у цій справі має місце спадкування за законом, а спадкоємцем другої черги за законом, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, є сестра спадкодавця.
Обставини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем - позивачем у справі ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 1269 ЦК України, підтверджено, зокрема, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61968891 від 07.10.2020. Матеріали спадкової справи не містять відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцям з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття.
На підставі рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради народних депутатів № 161 від 10.08.1989, ОСОБА_5 у АДРЕСА_5 , площею 560 кв.м. для будівництва індивідуального житлового будинку.
Відповідно до акта про винос в натуру меж земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку в містах, селищах міського типу і селах, проекту забудови земельної ділянки індивідуальним жилим будинком, затверджених архітектором міста Ковель від 29.08.1989, договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 31.08.1989, у АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 почав будівництво на виділеній для цього земельній ділянці.
З оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 159/2359/21 (провадження 2/159/86/23), яка була витребувана для огляду в судовому засіданні за клопотанням представника позивача, встановлено:
- рішенням Ковельської міської ради Волинської області № 51/35 від 23.05.2019 «Про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд /присадибна ділянка/, для будівництва гаража» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано, зокрема, ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0572 га за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0710400000:10:048:0035 (підстава набуття права власності на земельну ділянку: рішення міської ради № 48/14 від 28.02.2019) (т. 1 а.с. 62);
- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170415441 від 13.06.2019 стверджено, що ОСОБА_5 11.06.2019 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 0710400000:10:048:0035, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1851779207104) (т. 1, а.с. 63);
- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (Е-сервіс) з кадастровим номером 0710400000:10:048:0035, місце розташування: АДРЕСА_4 , площею 0,0572га, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у розділі «Кадастровий план» містить контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (т. 1, а.с. 18-21);
- ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2020, як продавець, відчужив на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (покупцям) по 1/2 частці кожному земельну ділянку (кадастровий номер 0710400000:10:048:0035), розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,0572 га. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Договір купівлі-продажу посвідчений 15.01.2020 приватним нотаріусом А.Ю.Кушнерук, зареєстрований в реєстрі за № 21 (т. 1, а.с. 58-59);
- на підставі договору купівлі-продажу, 15.01.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували за собою право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку (по 1/2 частці за кожним), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 196418398 та № 196419642 відповідно (т. 1, а.с. 60, 61);
- приватний нотаріус Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Кушнерук А.Ю. листом № 152/02-14 від 19.04.2021 відмовила позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_4 у зв'язку з відсутністю у спадковій справі № 50/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 правовстановлюючих документів, що могли б підтвердити право власності та належності майна спадкодавцеві (т. 1, а.с. 16);
- згідно з консультаційним висновком оцінювача від 02.03.2021, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро оцінки та інвентаризації» на запит ОСОБА_1 щодо визначення ймовірної ринкової вартості незакінченого будівництвом житлового будинку, площею забудови 122,0 кв.м. з господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_4 , ступінь будівельної готовності дослідженого об'єкта складає 11% (т. 1, а.с.17);
- як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 04/06 від 16.05.2023, за результатом візуально-інструментального обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифіковано незавершену будівництвом будівлю (житловий будинок) та зблоковану господарську будівлю; реальне розташування останніх відповідає відображеним об'єктам на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером № 0710400000:10:048:0035. Фактична вартість виконаних будівельних робіт з врахуванням будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, використаних у процесі зведення незавершеної будівництвом будівлі (житлового будинку) та зблокованої господарської будівлі, які знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером № 0710400000:10:048:0035, станом на час проведення дослідження, становить 513649,00 грн., де 292602,00 грн. - вартість незавершеної будівництвом будівлі (житлового будинку), а 221047,00 грн. - вартість зблокованої господарської будівлі, в тому числі вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, становить 335755,00 грн., де 180136,00 грн. - вартість у незавершеній будівництвом будівлі (житлового будинку), а 155619,00 грн. - вартість у зблокованій господарській будівлі (т. 2 а.с.1-27);
- додаток № 2 до висновку експерта № 04/06 від 16.05.2023 містить детальний перелік будівельних матеріалів (відомість матеріалів і конструкцій) у формі кошторису на зведення зблокованої господарської будівлі, промірами 5,84х18,48м.п.; у формі кошторису на зведення незавершеного будівництвом житлового будинку, промірами 11,60х10,55м.п. (т. 2 а.с. 20-22, 26-27).
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч.3 ст. 331 ЦК України).
Суд переконався, що спадкодавець правомірно володів та був власником будівельних матеріалів, розміщених на земельній ділянці (згодом відчуженій третім особам ОСОБА_11 та ОСОБА_4 ) за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0572га, з кадастровим номером 0710400000:10:048:0035.
Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця.
Обставини наявності на земельній ділянці незавершеної будівництвом будівлі (житлового будинку) та зблокованої господарської будівлі, станом на дату відчуження цієї земельної ділянки на користь третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає доведеними дослідженими доказами.
Кількість об'єктів, їх розміри підтверджено висновком експерта № 04/06 від 16.05.2023.
Ступінь будівельної готовності об'єктів (11%) підтверджено консультаційним висновком оцінювача від 02.03.2021 ТОВ «Бюро оцінки та інвентаризації».
Позов про визнання права власності на будівельні матеріали ОСОБА_1 мотивувала тим, що предметом відчуження на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2020, укладеним між її братом ОСОБА_5 та третіми особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є лише земельна ділянка, після набуття права власності на яку останні фактично заперечують право власності позивача, як спадкоємця, на будівельні матеріали, що розміщені на цій земельній ділянці.
Надаючи правову оцінку договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2020, суд керується такими міркуваннями.
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Цивільним законодавством у цілому регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).
Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти, чи не вчиняти певний правочин, умови правочину (постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 303/2983/19).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Тлумачення ч. 1 ст. 203 ЦК України свідчить про те, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.
Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 219/11149/18).
Укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 1 ст. 131 Земельного кодексу України, далі - ЗК України).
Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди;в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну;є) права та обов'язки сторін;ж) кадастровий номер земельної ділянки; з) момент переходу права власності на земельну ділянку (ч.ч. 1, 2 ст. 132 ЗК України).
За результатами аналізу наведених норм необхідно дійти висновку, що сторони є вільними у визначенні умов договору, який, у свою чергу, не має суперечити вимогам цивільного законодавства, нормативно-правових актів.
Укладаючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2020, його сторони визначили, що предметом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 0710400000:10:048:0035, площею 0,0572 га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Відчужувана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 08.04.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004394552020, виданого 15.01.2020 приватним нотаріусом Кушнерук А.Ю.
Відповідно до вказаного витягу, експлікація земельних угідь складає: малоповерхова забудова - 0,0122 га; малоповерхова забудова - 0,0104 га; малоповерхова забудова - 0,0346 га (пункт 1.5 договору).
У пункті 4 Договору сторони визначили момент переходу права власності саме на земельну ділянку.
Вказаний договір не містить окремих положень про будь-які предмети матеріального світу (майно), що розміщені на земельній ділянці, відчуження яких відбувається разом із цією земельною ділянкою.
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (п. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру, за переліком угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (додаток 4 до Порядку) якого підгрупа «Малоповерхова забудова» включає землі під будівлями і спорудами, розміщеними на присадибних ділянках, ділянках, наданих для садівництва та дачного будівництва, які належать окремим громадянам, та одно- і двоповерховою житловою забудовою.
Експлікація земельних угідь зазначається у розділі 2 поземельної книги (додаток 8 до Порядку) як таблиця з даними про розміри і склад земельних угідь, що додається до планових матеріалів і документів.
Відтак, відомості з Державного земельного кадастру, зокрема у частині експлікації земельних угідь, у розумінні ст. 2 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», органами державної влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами використовуються при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю, однак не слугують для правовстановлення на будь-які об'єкти (нерухомого або незакінченого будівництвом майна), розміщені на земельній ділянці; вказівка у договорі на експлікацію земельних угідь свідчить про виконання учасниками земельних правовідносин вимог законодавства про ведення Державного земельного кадастру.
Доказів про укладення будь-яких інших угод (в усній, письмовій формах) про відчуження будівельних матеріалів на користь третіх осіб суду не надано.
Таким чином, на переконання суду, позивачем у справі доведено, що предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2020 є виключно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,0572 га, з кадастровим номером 0710400000:10:048:0035, а отже право власності на будівельні матеріали (обсяг і перелік яких визначено за результатами судової будівельно-технічної експертизи) до третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перейшло.
В той же час, ні відповідачем, ні третіми особами не спростовано зазначені вище обставини справи та висновки суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За вказаних обставин, позивач обрав такий спосіб захисту свого майнового права, який не суперечить нормам ст. 16 ЦК України.
Зважаючи на вимогу позивача в позовній заяві, а також на встановлені обставини справи, суд залишає за сторонами по справі понесені судові витрати.
Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1, 6, 12, 15, 16, 181, 203, 328, 392, 627, 1216, 1218, 1223, 1258 ЦК України, ст.ст. 131, 132 ЗК України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», суд, -
Позов ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Ковельської міської ради Волинської області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 )в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ковелі Волинської області, право власності на будівельні матеріали, розташовані на земельній ділянці з кадастровим № 0710400000:10:048:0035, належній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , перелік яких міститься у додатку № 2 до висновку експерта № 04/06 від 16.05.2023 року: відомість матеріалів та конструкцій (кошторис на зведення зблокованої господарської будівлі, промірами 5,84х18,48м.п); відомість матеріалів та конструкцій (кошторис на зведення незавершеного будівництвом житлового будинку, промірами 11,60х10,55м.п.), який було складено на виконання ухвалиКовельського міськрайонного суду Волинської області від 12.10.2021 року про призначення у справі № 159/2359/21 будівельно-технічної експертизи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 01 березня 2024 року.
Головуючий П. Ю. БОЙЧУК