Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/98/2024
01 березня 2024року місто Київ
справа № 367/6653/20
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Карабази Н.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АСКО ДС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,-
В жовтні 2020 року позивач звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з позовом відповідача, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь:
15600,02 грн. - матеріальної шкоди;
15000 грн. - на відшкодування моральної шкоди;
12000 грн. - витрат на правову допомогу.
В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 04 серпня 2020 року о 21.00год.в Київській області на а/д м-07 (Київ-Ковель) 26 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 під її керуванням. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Вказувала, що діями відповідача їй було завдано майнову шкоду у розмірі 29640,08 грн., що підтверджується рахунком №СМУ 00021084 від 20серпня 2020 року ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА».
Зазначала, що сума ремонту наслідків зіткнення є абсолютною з тієїпричини, що згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу №ЕЛюА-0004/302 від 29 жовтня 2018 року продавець протягом 3 років бере на себе забов'язання щодо гарантії та догляду за проданим автомобілем, в тому числі ремонті наслідків зіткнення, тому здійснити ремонт автомобіля в іншому місці було не можливо.
Вказувала, що страховою компанією було виплачено страхове відшкодування за завдану майнову шкоду у розмірі 14040,06 грн., що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02жовтня 2020 року.
Зазначала, що їй була завдана і моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням майна, у неї порушився звичайний спосіб життя, що негативно вплинуло на стан здоров'я.
В подальшому позивач у лютому 2021 року подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій посилалася на те, що нею було замовлено проведення автотоварознавчої експертизи та відповідно до висновку експерта №363 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 24 листопада 2020 року, судового експертом Таракановим Ю.Ю. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкоджень в ДТП, що сталася 04 серпня 2020 року, станом на дату дослідження складає 56168,44 грн.
Враховуючи, що страховою було виплачено 14040,06 грн., а відтак вважає, що різницю між завданою шкодою та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 42128 грн. має відшкодувати ОСОБА_2 . Інші пункти позовної заяви залишити без змін.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що протягом трирічного терміну розгляду спору відповідач так і не надав суду і позивачу достатніх та достовірних доказів стосовно того, що відповідач звільняється у повному обсязі від цивільно-правової відповідальності перед позивачем за наслідки вчиненого останнім ДТП у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 страхового полісу компанії ПрАТ «СК АСКО ДС».
Вказувала, що 29 червня 2021 року в матеріали справи було приєднано досить нечітку копію страхового полісу АО №2378288 зі штампом ПрАТ «СК АСКО ДС». Відповідно до страхового полісу АО №2378288 , останній діяв до 03.06.2021 року.
Зазначала, що відповідач не проінформував її та не надав відомості про відповідний страховий поліс, не надав в матеріали справи докази того, що він особисто звертався письмово до свого страховика у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди з його участю, а також оспорював рішення страховика про обсяг страхової виплати.
Посилалася на те, що суд першої інстанції не з'ясував та не врахував, що збитки у сумі 24424 грн. як витрати через втрату товарної вартості автомобілю відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягають відшкодуванню страховиком. Даний вид збитків відшкодовується виключно відповідачем за межами дії Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказувала, що моральна шкода також підлягає відшкодуванню відповідачем.
29 грудня 2023 року від представника відповідача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін. Вказував на те, що оскільки на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК АСКО ДС» згідно полісу №АО/2378288.0559 та ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну становив 130 000 грн., а відтак завдана позивачу шкода покривається лімітом відповідальності. Вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не доведені жодним доказом. Зазначав, що відмові також підлягають і вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2020 року о 21.00год.в Київській області на а/д м-07 (Київ-Ковель) 26 км, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Автомобіль «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_1 .
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мани місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно додатку №1 до договору купівлі-продажу №ЕЛюА-0001/299 від 29жовтня 2018 року укладеного між ТОВ «ВіДі Еліт» та ОСОБА_1 продавець протягом 3 років взяв на себе забов'язання щодо гарантії та догляду за проданим автомобілем (предмет договору - автомобіль Lexus NХ 200 Business, 2018 року випуску, код моделі №5).
Згідно рахунку№СМУ 00021084 від 20 серпня 2020 року ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» сума ремонту автомобіля «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 становить 29 640,08 грн.
Позивач звернулася до страхової компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та 02 жовтня 2020 року було виплачено страхове відшкодування у розмірі 14040,06 грн.
Подаючи заяву про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 вказувала на те, що виплачене страхове відшкодування не покривало належних витрат на ремонт її автомобіля, а тому вона замовила проведення автотоварознавчої експертизи у судового експерта Тараканова Ю.Ю.
Відповідно до висновку експерта №363 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 24 листопада 2020 року, складеного судовимекспертом Таракановим Ю.Ю. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкоджень в ДТП, що сталася 04 серпня 2020 року, станом на дату дослідження складає 56168,44 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , позивач вказувала на те, що виплачений страховою компанією ПрАТ СК «ПЗУ Україна» розмір страхового відшкодування у сумі 14040,06 грн. не покриває належних витрат на ремонт її автомобіля, а тому, просила стягнути з відповідача на її користь різницю між розміром матеріального збитку визначеним у висновку експерта №363 та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 42128 грн.
Заперечуючи проти позову, у лютому 2021 року відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому вказував на те, що на момент вчинення ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «СК АСКО ДС»згідно полісу №АО/2378288.0559 з лімітом страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260 000 грн. 02жовтня 2020 року ПрАТ «СК АСКО ДС»здійснила виплату позивачу відшкодування у загальному розмірі 14040,06 грн.Зазначав, що позивач не зверталася до ПрАТ «СК АСКО ДС» з заявою про доплату страхового відшкодування, відповідно і рішення стосовно доплати страхового відшкодування не прийнято. Враховуючи відсутність рішення страховика про відмову у доплаті страхового відшкодування, вважав, що вимоги позивача про стягнення доплати страхового відшкодування не підлягають задоволенню.
Також стороною відповідача було надано копію полісу №АО/2378288, з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК АСКО ДС» з лімітомстрахового відшкодування за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 260 000 грн., франшиза - 0 грн.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 червня 2021 року витребувано у Київської філії ПрАТ «СК «АСКО ДС» інформацію у письмовому вигляді, а саме:
1. Який ліміт страхового відшкодування згідно полісу ПрАТ «СК «АСКО ДС» №АО/2378288?
2. Чи проводилась оцінка вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 за страховим випадком, що мав місце 04 серпня 2020 року (поліс ПрАТ «СК «АСКО ДС» № АО/2378288) у ПрАТ «СК «АСКО ДС» чи у третіх осіб за замовленням ПрАТ «СК «АСКО ДС», якщо ні, то повідомити яким чином було визначено вартість відновлювального ремонту?
3. Чи надавався власнику пошкодженого автомобіля «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту?
4. Чи надходили будь-які заперечення або негоподження від власника пошкодженого автомобіля марки «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 стосовно оцінки вартості відновлювального ремонту, яка була сформована вами?
5. Чи зверталась потерпіла сторона до ПрАТ «СК «АСКО ДС» за страховим випадком, що мав місце 04 серпня 2020 року (поліс ПрАТ «СК «АСКО ДС» №АО/2378288) з заявою про доплату страхового відшкодування?
6. Чи приймалось рішення ПрАТ «СК «АСКО ДС» за страховим випадком, що мав місце 04 серпня 2020 року (поліс ПрАТ «СК «АСКО ДС» №АО/2378288) про відмову в доплаті страхового відшкодування?
На виконання вказаної ухвали суду ПрАТ «СК «АСКО ДС» надало відповідь від 04 серпня 2021 року, згідно якої страхова сума (ліміт відповідальності) за полісом АО/2378288 становить 260 000 грн. шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого; 130 000 грн. за шкоду, заподіяну майну потерпілого. Оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля LEXUS, д.н.з. НОМЕР_2 , ПрАТ «СК «АСКО ДС» не замовляло та не проводило самостійно, вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу ПрАТ «СК «АСКО ДС» не визначало. Із заявою про доплату страхового відшкодування власник автомобіля LEXUS, д.н.з. НОМЕР_2 до ПрАТ «СК «АСКО ДС» не звертався. Врегулюванням події, що має ознаки страхового випадку та сталася 04серпня 2020 рокузгідно відомостей МТСБУ, займалось ПрАТ «СК «АСКО ДС»за системою прямого врегулювання збитків. Система «Прямого врегулювання збитків» - це система, в якій страховик, який страхував цивільно-правову відповідальність потерпілого, в частині відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, виконує обов'язки страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно відомостей МТСБУ: номер вимоги ЕР.114147982L0001 від 07серпня 2020року, сума відшкодування 14040,06 грн, поліс винуватця АО №2378288, страховик АСКО-Донбас Північний, винуватець ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після звернення до страхової компанії отримав страхове відшкодування від ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна» за системою прямого врегулювання збитків в розмірі 14040,06 грн., з заявою щодо виплати страхового відшкодування в сумі 42128,00 грн. згідно висновку експерта №363 від 24 листопада 2020 року не зверталася.
Також суд у рішенні вказував на те, що непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
Колегія суддівпогоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.
Статтями 28, 29 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року в справі №286/1643/18, провадження №61-11107св19.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
За таких обставин, у разі, якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред'явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження №61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа №759/9261/15-ц, провадження №61-15093св18.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що зобов'язаною особою внаслідок заподіяних позивачу у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик відповідача.
Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована в ПрАТ «СК АСКО ДП» згідно поліса №АО/2378288, згідно якого франшиза 0,00 грн., ліміт за шкоду майну 130000 грн., позивач не позбавлена права звернутися до страхової компанії - ПрАТ «СК «АСКО ДС» із заявою про виплату недоплаченої суми страхового відшкодування в межах страхового ліміту.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з відповідача також необхідно стягнути збитки у сумі 24424 грн. як витрати через втрату товарної вартості автомобіля відповідно до пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, на які посилається позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 здійснила ремонт свого автомобіля на ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА», вартість ремонту складала 29 640,08 грн. та оплатила його.
Відповідно до рахунку №СМУ 00021084 від 20серпня 2020 року ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» було здійснено наступні роботи:
блок керування - перепрограмування 0,8 год, 750 грн. (ціна без ПДВ);
технологічне миття автомобіля 0,3 год. 375 грн. (ціна без ПДВ);
фарбування (фарба (двокомпонентна) та матеріали) 1970 грн. (ціна без ПДВ);
бампер задній нов - фарбування 5 год., 750 грн./год (ціна без ПДВ);
підбір, приготування фарби 0,8 год. 750 грн.;
бампер задній - заміна 1,6 год. 750 грн./год.
У вказаному рахунку було зазначено перелік обладнання, деталей, запасних частин та матеріалів виконавця для використання в ході виконання робіт: наклейка інформаційна, бампер, накладка бампера, ущільнювач накладки, демпферна подушка бампера, датчик парктроніка.
Страховою компанією ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було частково відшкодовано вартість ремонту у розмірі 14040,06 грн.
Разом з тим, подаючи заяву про збільшенні позовних вимог, позивач посилалася на висновок №363 від 24 листопада 2020 року судовогоексперта Тараканова Ю.Ю. , який у присутності ОСОБА_1 оглянув її автомобіль та склав висновок відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Lexus NX200», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкоджень в ДТП, що сталася 04 серпня 2020 року, станом на дату дослідження складає56168,44грн.
У висновку зазначено, що матеріальний збитоквизначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ (Сврз) у розмірі 31444,44 грн. та величини втрати товарної вартості (ВТВ) у розмірі 24724 грн.
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє вказаний висновок №363 від 24 листопада 2020 року судового експерта Тараканова Ю.Ю., оскільки він суперечить іншим матеріалам справи, виходячи з наступного.
Експертом Таракановим Ю.Ю. були включені в розрахунок інші пошкоджені деталі, які не зазначені в рахунку №СМУ 00021084 від 20 серпня 2020 року ТОВ«САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА», а також експертом при розрахунку не враховано вартість ремонтних робіт на ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» згідно рахунку №СМУ 00021084, де відповідно до пояснень позивача тільки і можливо було провести ремонтні роботи.
Так, з ремонтної калькуляції до експертного висновку №363 від 24 листопада 2020 року вбачається, що в запасні частини було, у тому числі, включено: облицювання бампера заднього вартістю 6037,30 грн., ущільнювач крила заднього лівого вартістю 324,92 грн., ущільнювач крила заднього правого вартістю 324,92 грн., які не були зазначені у рахунку №СМУ 00021084 від 20серпня 2020 року ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА».
Крім того, вартість запасних частин у висновку №363 від 24 листопада 2020 року зазначена у більшому розмірі ніж у рахунку №СМУ 00021084 від 20 серпня 2020 року ТОВ«САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА».
А відтак, як розрахунок вартості відновлювального ремонту, так і розрахунок втрати товарної вартості автомобіля зазначені у висновку №363 від 24 листопада 2020 року не можуть братися судом до уваги.
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем були порушені строки подачі заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи на 11 лютого 2021 року.
Відповідно до п.2 ч.2, ч.3 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Заяву про збільшення позовних вимог представником позивача було подано до суду першої інстанції 08 лютого 2021 року, тобто до початку першого судового засідання в межах строків визначених ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заподіяння їй моральної шкоди, та чому саме в такому розмірі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є поставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст.23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач вказувала на те, що їй була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням майна. Протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля їй довелося самостійно шукати гроші для його ремонту, через що тривалий час вона не могла вночі спокійно спати. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого вона почала до всього нервово відноситися. Зазначала, що тривалий час після ДТП їй та її близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, їй довелося відкласти, а від деяких з них вона взагалі змушена була відмовитись, що спричинило проблеми з роботою.
З урахуванням того, що при розгляді справи встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, в тому числі й моральної, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачу, що з урахуванням обставин її заподіяння, пошкодження майна позивача та виходячи із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості колегія суддів оцінює у 5000 грн.
На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Крім того, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 12000 грн.
Згідно з ч.ч.2-4 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2020року між адвокатом Балябою С.В.та Усовою О.Л.був укладений договір про надання професійної правничої та правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався здійснити представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов'язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, які поніс адвокат при виконання цього договору.
Згідно розрахунку витрат на правову допомогу адвокатом виконано:
Підготовка документів до суду, підбір та формування нормативної бази згідно предмету позову - 3000 грн.; підготовка, складання та подання позову - 4000 грн.; представництво в суді першої інстанції - 5000 грн., що разом становить 12000 грн.
05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 сплатила 12000 грн., що підтверджується довідкою.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачана користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог судові витрати по сплаті судового збору понесені в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 183,93 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1050 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 183 грн. 93 коп. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 1050 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: