22 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 916/3619/19(916/958/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Білоуса В. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
за участю представників учасників справи:
ОСОБА_1 - особисто,
представник ОСОБА_1 - адвокат Сиротюк Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 8711/2023)
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023
у складі колегії суддів: Філінюка І.Г.(головуючий), Богатиря К.В., Поліщук Л.В.
та на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023
у складі судді Райчевої С.І.
у справі №916/3619/19 (916/958/23)
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"
до ОСОБА_1
про визнання недійсним пункту контракту, -
На розгляд Суду постало питання визнання недійсним пункту контракту, укладеного між підприємством, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство та його директором.
Обставини справи
1. 05.12.2019 Компанія "Джерефі Лімітед" (Jerefy Limited) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" (далі - ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії"), посилаючись на заборгованість останнього у розмірі 750 638, 82 дол. США, що еквівалентно 17 963 012,15 грн.
2. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
3. Відповідно до даних трудової книжки, наданої відповідачем, ОСОБА_1 :
- з 01.07.2010 був прийнятий на роботу до ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на посаду заступника генерального директора із зовнішньоекономічних зв'язків;
- 17.03.2014 звільнений за угодою сторін;
- 18.03.2014 прийнятий на посаду заступника директора по зовнішньоекономічним питанням;
- 17.07.2015 переведений на посаду керівника відділу управління підтримки льотної готовності;
- 01.02.2016 переведений на посаду заступника директора по зовнішньоекономічним питанням;
- останній запис - 16.12.2020 звільнений через скорочення чисельності та штату у зв'язку із банкрутством на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
4. 05.12.2019 між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до умов якого останнього призначено на посаду заступника директора з питань стратегічного розвитку на термін з 05.12.2019 по 31.12.2022 включно.
5. Згідно з п. 3.1. цього Контракту, за виконання обов'язків передбачених цим контрактом, Працівнику встановлюється заробітна плата (посадовий оклад) у розмірі 5 500 грн на місяць.
6. Пунктом 6.6. Контракту встановлено, що у разі розірвання Контракту та звільнення Працівника за ініціативи Роботодавця на підставі пунктів "в" (з ініціативи Роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством України та цим контрактом) або "д" (з інших підстав, що не залежать від Працівника) пункту 6.2. цього Контракту, або з будь-яких інших підстав, не з ініціативи Працівника та за відсутності винних протиправних дій Працівника, Роботодавець зобов'язаний виплатити Працівнику компенсацію (вихідну допомогу), яка становить 4 000 000 грн і має бути виплачена протягом 10-ти робочих днів з моменту звільнення на вказаний/зазначений/повідомлений Працівником банківський рахунок (розрахунковий/поточний/ картковий).
7. 24.12.2019 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії".
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до матеріалів справи про банкрутство, а саме спільної заяви кредиторів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т. 18 а.с.1-51), договори з аналогічними положеннями про значні виплати у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця були укладені з ОСОБА_4 04.12.2019 та зі ОСОБА_2 05.12.2019 (співзасновниками ТОВ). З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені ТОВ договори були укладені ОСОБА_4 ; з ОСОБА_4 від імені ТОВ договір укладено ОСОБА_2 .
9. 18.08.2020 ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області у справі №916/3619/19 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів до ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", судом було встановлено, що на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15 493 439, 06 грн. Заборгованість першої черги по заробітній платі складала 141 586,62 грн.
10. 11.11.2020 директором ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" ОСОБА_4 видано наказ № 53 про підготовку до скорочення штату (чисельності) працівників у зв'язку із здійсненням процедури банкрутства, згідно з п.п. 2, 3 якого виконавчий директор ОСОБА_2 мав скласти перелік посад (список працівників), що підлягали скороченню, та до 13.11.2020 надати їх директору ОСОБА_4 .
11. 16.12.2020 Наказом №57 про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань стратегічного розвитку через скорочення чисельності штату працівників у зв'язку з банкрутством. Також у вказаному наказі визначено виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 у розмірі 4 000 000 грн та здійснити повний розрахунок. Наказ підписано Керівником ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" ОСОБА_4.
12. 24.12.2020 постановою Господарського суду Одеської області у справі №916/3919/19 ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" визнано банкрутом.
13. У постанові про визнання ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" банкрутом було встановлено:
- загальна кредиторська заборгованість боржника на дату відкриття провадження у справі становила 15 169 715,49 грн.;
- згідно з довідкою Головного управління статистики в Одеській області від 21.12.2020 встановлено, що на останню звітну дату за 9 місяців 2020 року балансова вартість основних засобів складає 674,1 тис. грн., вартість оборотних активів в т.ч. запаси 15 526,1 тис. грн, чистий прибуток (збиток) на кінець звітного періоду складає від'ємне значення і становить - 279,8 тис. грн;
- відповідно до наданого аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", встановлено наступне. Активи на останній день періоду, що аналізується характеризується великою часткою (97,6%) поточних активів і незначним відсотком необоротних засобів. Активи організації за весь аналізований період практично не змінилися. При фактичній незмінності величини активів власний капітал зменшився на 56,6%, що негативно характеризує динаміку зміни майнового стану організації. Чисті активи організації на останній день періоду, що аналізується є меншими від статутного капіталу на 125%. Дане співвідношення негативно характеризує фінансове становище і не задовольняє вимогам нормативних актів до величини чистих активів організації. У разі, якщо вартість чистих активів товариства залишиться менше його статутного капіталу після закінчення фінансового року, що настає за другим фінансовим роком або кожним наступним фінансовим роком, після закінчення яких вартість чистих активів товариства виявилася меншою від його статутного капіталу, товариство не пізніше ніж через шість місяців після закінчення відповідного фінансового року зобов'язане зменшити статутний капітал до розміру, що не перевищує вартість його чистих активів, або прийняти рішення про ліквідацію. Більш того необхідно відзначити зниження чистих активів за два роки. Спостерігається одночасно і критичне становище на кінець періоду і погіршення показника протягом періоду. Збереження мала місце тенденція здатна привести організацію до банкрутства. Коефіцієнт автономії організації на 31 грудня 2018р. склав -0,079. Отримане значення свідчить про відсутність у організації власного капіталу. Протягом аналізованого періоду коефіцієнт автономії знизився на 0,029. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на 31.12.2018 склав -0,11 і за весь аналізований період підвищився на 1,14. Станом на 31.12.2018 значення коефіцієнта не відповідає нормативу. Оскільки на 31.12.2018 спостерігається брак власних оборотних коштів, фінансове становище організації за цією ознакою можна характеризувати як незадовільне. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, що свідчить про нестачу ліквідних активів (готівки та інших активів, які можна легко перетворити на грошові кошти) для погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Коефіцієнт швидкої ліквідності зберігав значення, що не відповідають нормативним протягом досліджуваного періоду. Рентабельність продажів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 склала 55,9%. При цьому має місце зростання рентабельності звичайних видів діяльності в порівнянні з даним показником за 2017р. Частка ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" на ринку авіакомпаній є досить незначною. У боржника недостатньо грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (високоліквідних активів) для погашення найбільш термінових зобов'язань (різниця становить 8 634 тис. грн.). За аналізований період відзначено зниження коефіцієнта покриття інвестицій на 0,03 (до 0,38). Значення коефіцієнта на 31.12.2018 значно нижче допустимої величини. Показник розміру чистих активів, показник забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами дещо погіршили свої значення протягом аналізованого періоду. З огляду на викладене, інвестиційне становище ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" є незадовільним. Враховуючи те, що згідно аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища, становища на ринках та виявлення ознак приховування чи фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" коефіцієнт ліквідності складає 0,23 при нормативному значенні 1, дійсна вартість активу, який визначено у розмірі 15 526,1 тис.грн. приблизно становить 3571 тис. грн., що значно менше пасиву підприємства, суд дійшов висновку про неспроможність суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, що є ознаками банкрутства.
14. Судами також встановлено, що після завершення процедури касаційного оскарження, за результатами якої постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3919/19 про визнання ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" банкрутом було залишено в силі, та прийняття ліквідатором банкрута наказу №1-к від 22.12.2012 про звільнення директора ОСОБА_4 , 23.02.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали до суду спільну заяву кредиторів про визнання грошових вимог за вказаними трудовими договорами.
15. Згідно з відповіддю на запит ліквідатора Колмикової Т.О. 18.08.2022 у справі про банкрутство ТОВ Одеським обласним центром зайнятості було надано відповідь, зокрема, що за період з 01.01.2019 року по 16.08.2022 до філій Одеського обласного центру зайнятості та базових центрів зайнятості звіти за формою 4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці" не надавались.
Подання позову
16. 09.03.2023 ліквідатор ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" арбітражний керуючий Колмикова Т. О. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсними пункту 6.6 Контракту з заступником директора з питань стратегічного розвитку від 05.12.2019.
17. Ліквідатор посилається на ст. 13, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та доводить, що п. 6.6 контракту має ознаки фраудаторного правочину, оскільки укладений між заінтересованими особами щодо боржника, а умови пункту спрямовані на виведення з ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії України" грошових коштів з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
18. 19.07.2023 рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/3619/19 (916/958/23) позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 6.6. Контракту з заступником Директора з питань стратегічного розвитку від 05.12.2019, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" 2 684 грн судового збору.
19. Суд першої інстанції виходив з того, що за наявності кредиторської заборгованості у сумі більше 15 млн грн. між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" та трьома його співзасновниками ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ) які виступали і як працівники, і як уповноважені особи від імені ТОВ) було укладено трудові договори (контракти), які передбачали у разі дострокового припинення вказаних договорів не з ініціативи працівника, а у безстроковому договорі ОСОБА_4 - і з ініціативи працівника, виплати вихідної допомоги у загальному розмірі 17 000 000 грн, яка перевищувала розмір основних засобів та оборотних активів ТОВ.
20. Таким чином, суд вказав, що за відсутності відповідної фінансової спроможності, ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" взяло на себе додаткові зобов'язання (у порівнянні з передбаченими трудовим законодавством гарантіями) з виплати вихідної допомоги (саме і лише) своїм співзасновникам, створивши умови для першочергового погашення даних зобов'язань у разі реалізації майнових активів ТОВ.
21. Суд встановив, що у поєднанні з необґрунтованою реалізацією оскаржуваного пункту контракту відповідачем та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" було завдано шкоду іншим кредиторам, позбавивши їх права на справедливе розподілення ліквідаційної маси банкрута.
22. Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання оскаржуваного пункту трудового контракту недійсним як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов'язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю (ч.ч.1-2 ст. 42 КУзПБ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
23. 28.11.2023 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 29.11.2023) рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/3619/19 (916/958/23) - залишено без змін.
24. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним пункт 6.6. Контракту з заступником директора з питань стратегічного розвитку від 05.12.2019, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов'язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25. 15.12.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
- скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/3619/19 (916/958/23);
- здійснити перерозподіл витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій за наслідками перегляду рішень у справі № 916/3619/19 (916/958/23);
- стягнути з ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Колмикової Тетяни Олександрівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції, орієнтовно в розмірі 30 000 грн.
26. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
27. Скаржник стверджує, що апеляційний господарський суд ухвалив постанову з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, всупереч висновку Верховного Суду викладеному в постанові від 22.05.2019 у справі №757/49315/16 застосував до трудових правовідносин норми цивільного законодавства щодо можливості та умов визнання трудового правочину недійсним.
28. При цьому, скаржник вказує, що контракт укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, а виплата за п. 6.6 Контракту передбачена за виключної умови звільнення працівника не з його вини до закінчення дії трудового правочину. Тому, на думку скаржника, укладення контракту та умови, передбачені п. 6.6 Контракту, не можуть розцінюватися як такі, що направлені на порушення прав будь-кого з кредиторів. За доводом відповідача, оскаржуваними судовими рішеннями порушується саме право працівника товариства.
29. Скаржник також вказує, що суди не врахували, що підстав для звернення з повідомленням про масове звільнення станом на дату розірвання контракту з ОСОБА_1 у підприємства не було, а порушення керівництва не можуть бути підставою для настання негативних наслідків саме для працівника та мати наслідком порушення його права на вихідну допомогу.
30. Відповідач також доводить, що станом на дату укладення трудового договору не було ознак неплатоспроможності ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", що мало призвести до ліквідації товариства, адже існувала дебіторська заборгованість та наявні майнові активи.
31. За доводом ОСОБА_1 , ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" не перебувало в процедурі банкрутства станом на дату укладення трудового договору з ОСОБА_1 та з об'єктивних причин (через відкриття провадження у справі про банкрутство) не виконало своє зобов'язання перед працівником щодо виконання контракту, а саме, забезпечення його наявними трудовими відносинами з відповідною оплатою. Тому, зважаючи на принципи гарантування виконання трудових відносин, п. 6.6 Контракту щодо "вихідної компенсації" при достроковому припиненні трудових відносин не з вини працівника, не може бути визнаний неправомірним, направленим на порушення чиїхось інтересів чи прав.
32. У поясненнях, наданих Верховному Суду у судовому засіданні 15.02.2024, скаржник вказував про наявність корпоративного конфлікту всередині підприємства боржника, що мало наслідком укладення спірного контракту задля убезпечення скаржника від незаконного звільнення та зменшення його корпоративного впливу на підприємство.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
33. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
34. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним як фраудаторного пункту контракту, за умовами якого при звільненні працівника роботодавець (відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство) зобов'язався виплатити такому працівнику компенсацію у значному розмірі.
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2019 між ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" та ОСОБА_1 укладено контракт, відповідно до якого останнього призначено на посаду заступника директора з питань стратегічного розвитку на термін з 05.12.2019 по 31.12.2022 включно.
37. Оспорюваним у цій справі п. 6.6 вказаного контракту передбачено, що у разі розірвання контракту та звільнення працівника за ініціативи роботодавця на підставі пунктів "в" (з ініціативи роботодавця до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством України та цим контрактом) або "д" (з інших підстав, що не залежать від працівника) пункту 6.2. цього Контракту, або з будь-яких інших підстав, не з ініціативи працівника та за відсутності винних протиправних дій працівника, роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику компенсацію (вихідну допомогу), яка становить 4 000 000 грн і має бути виплачена протягом 10-ти робочих днів з моменту звільнення на вказаний/зазначений/повідомлений працівником банківський рахунок (розрахунковий/поточний/ картковий).
38. При цьому, як встановлено судами, ОСОБА_1 є співзасновником (учасником) підприємства-боржника.
39. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 відкрито провадження у справі №916/3619/19 про банкрутство ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" за заявою Компанії "Джерефі Лімітед" (Jerefy Limited), яка надійшла до господарського суду 05.12.2019, тобто в той же день, що і укладений контракт між боржником та ОСОБА_1 . Судами також було встановлено, що на момент відкриття провадження у справі загальний розмір заборгованості перед кредиторами складав 15 493 439,06 грн.
40. В подальшому, 11.11.2020 директором боржника ОСОБА_4 видано наказ №53 про підготовку до скорочення штату (чисельності) працівників у зв'язку зі здійсненням процедури банкрутства та наказом №57 від 16.12.2020 звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з питань стратегічного розвитку через скорочення чисельності штату працівників у зв'язку з банкрутством і визначено виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 4 000 000 грн.
41. За доводом ліквідатора ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" вказаний пункт контракту є фраудаторним, оскільки укладений між заінтересованими особами щодо боржника та є таким, що спрямований на виведення з ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії" грошових коштів з метою ухилення від погашення кредиторської заборгованості.
42. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про задоволення заяви ліквідатора, оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
43. Відносно категорії фраудаторних правочинів, Верховний Суд зазначає наступне.
44. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
45. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.
46. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
47. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
48. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію КУзПБ), стаття 42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
49. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
50. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
51. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
52. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
У наведених висновках колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
53. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
54. Таким чином, слід дійти висновків про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
55. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № № 905/2030/19 (905/2445/19)) .
56. Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо виявлення ознак фраудаторного правочину (постанова від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20):
- порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину (пункт 10.5);
- У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах (пункт 10.27);
- правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (пункт 10.34);
- учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів (пункт 10.39);
- укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів (пункт 10.40.);
- задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (пункт 10.41.).
57. У цій справі, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо:
- укладення трудового контракту, оспорюваний пункт 6.6. якого передбачає виплату вихідної допомоги у сумі 4 000 000 грн, що є значно більшою за встановлену трудовим законодавством компенсацію при звільненні;
- укладення такого контракту у період наявності у підприємства боржника заборгованість у сумі більше 15 млн грн;
- укладення контракту із співзасновником та керівником, які були обізнані щодо фінансових показників роботи підприємства;
- збільшення внаслідок таких дій на 4 000 000 грн заборгованості першої черги вимог кредиторів боржника;
- відсутності запису у трудовій книжці про переведення відповідача на посаду заступника директора з питань стратегічного розвитку внаслідок чого неможливо дослідити факт припинення виконання обов'язків за попереднім трудовим договором (на іншій посаді) та початку виконання обов'язків за оскаржуваним, -
колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання пункту 6.6. трудового контракту недійсним як такого, що вчинений боржником з заінтересованою особою до відкриття провадження у справі про банкрутство, в результаті чого взяте на боржника зобов'язання призвело до неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.
58. Крім того, розглядаючи спірний правочин крізь призму притаманних саме процедурі банкрутства принципів, з урахуванням природи спірного платежу та статусу позивача як учасника підприємства-боржника, слід додатково зауважити наступне.
59. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
60. Згідно з цією ж статтею 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
61. Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
62. Отже, стаття 44 КЗпП України визначає, що вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з певних підстав.
63. Водночас у статті 9-1 КЗпП України зазначено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
64. Таким чином, враховуючи, що законодавство встановлює мінімальні гарантії щодо виплати вихідної допомоги, то більший, ніж визначений у КЗпП України, її розмір може бути встановлений, зокрема, у трудовому договорі. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 в справі № 711/4010/13-ц.
65. Розглядаючи спірну у цій справі вимогу, слід дійти висновку про те, що вона відноситься у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці" до інших матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, як різновиду інших заохочувальних та компенсаційних виплат у структурі заробітної плати.
66. У цьому зв'язку доцільно розглянути вплив недобросовісно створених боргів з заробітної плати на економічний стан підприємства боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
67. Згідно з частиною восьмою статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, серед іншого, про введення процедури розпорядження майном та мораторію на задоволення вимог кредиторів.
68. Сутністю стадії розпорядження майном боржника є продовження його виробничої діяльності з обмеженнями встановленими КУзПБ: призначення розпорядника майна боржника, обмеження боржника у розпорядженні власністю тощо.
69. Згідно з частиною першою статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
70. Згідно з частиною п'ятою статті 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, серед іншого, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
71. Таким чином, спірний правочин у розрізі фраудаторності мав розглядатися з урахуванням пов'язаності осіб-учасників спірного правочину, часу його вчинення як такий, що був спрямований на виведення з підприємства-боржника на стадії розпорядження майном значних належних йому активів на користь особи, що була корпоративним учасником підприємства-боржника. Фактично суди першої та апеляційної інстанції правильно кваліфікували спірний правочин, покладаючи в основу своїх суджень як час його укладення, так і його суть та статус сторін.
72. Слід зазначити, що навіть у випадку неможливості реалізації такої мети на стадії розпорядження майном фраудаторність спірного правочину також розкривається на стадії ліквідаційної процедури з огляду на наступне.
73. Одним з принципів врегулювання неплатоспроможності боржника на стадії ліквідації є черговість погашення вимог кредиторів.
74. Пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ встановлено, що у першу чергу, серед іншого, задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
75. На стадії ліквідації боржника-юридичної особи, відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 64 КУзПБ, у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
76. Надані скаржником у суді касаційної інстанції пояснення дають підстави стверджувати, що у спосіб укладення спірного правочину сторони намагалися забезпечити свої корпоративні інтереси на випадок негативних наслідків господарювання підприємства-боржника, оскільки, за словами скаржника, він як учасник підприємства-боржника не міг отримати у межах реалізації своїх корпоративних прав повну та достовірну інформацію від підприємства-боржника щодо оперативної діяльності останнього.
77. Таким чином, у даному випадку, характер фраудаторності розкривається через фактичне бажання сторін спірного правочину змінити черговість погашення вимоги скаржника у межах справи про банкрутство з п'ятої або шостої черги, в залежності від обставин справи, що наразі не є предметом розгляду, на першу чергу, таким чином зменшивши співвідношення розміру погашення вимог інших кредиторів до кредиторських вимог скаржника у розрізі кредиторів першої-четвертої черг.
78. Відносно доводів скаржника про неврахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.05.2019 у справі №757/49315/16, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.
79. У вказаній постанові у справі №757/49315/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого враховуючи, що відповідно до статті 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об'єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема статтями 3, 7, 9, 91, 44 КЗпП України) положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору (контракту). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-530цс15.
80. Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
81. Слід також звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.
82. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
83. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
84. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
85. Верховний Суд також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ознаки фраудаторності можуть бути притаманні й трудовим договором (контрактам), якщо вони в цілому або їх частини були направлені на завдання шкоди кредиторам учасників угоди, зокрема шляхом зменшення конкурсної або ліквідаційної маси, або виведення майна для уникнення погашення вимог інших кредиторів.
86. Апеляційний господарський суд вірно зауважив, що метою закріплення судовою практикою підходу щодо невизнання трудового договору недійсним на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України, було і залишається прагнення захистити працівника як менш впливову сторону договору від недобросовісних дій роботодавця. Однак, вказаною правовою позицією не охоплюються обставини спільних недобросовісних дій обох учасників трудового договору (контракту), від яких негативних наслідків зазнають інші зацікавлені особи (кредитори) і які мають право бути захищеними від таких дій.
87. Предметом позову у справі № 757/49315/16 були вимоги банку про визнання недійсним трудового договору, укладеного з працівником, з підстав недодержання в момент вчинення даного правочину вимог частини п'ятої статті 203 ЦК України і колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від наведеного Касаційним цивільним судом у справі № 757/49315/16 та Верховним Судом України у справі № 6-530цс15 висновку про непоширення загальних вимог щодо чинності правочину, визначених ст. 203, 215 ЦК України, на трудові договори, які регулюються нормами трудового та спеціального законодавства.
88. Однак, на відміну від справи № 757/49315/16, у цій справі № 916/3619/19(916/958/23) предметом судового розгляду є позовні вимоги ліквідатора підприємства-боржника про визнання недійсним пункту контракту, укладеного з працівником як фраудаторного на підставі спеціальних норм законодавства про банкрутство (ст. 42 КУзПБ), яке у цих правовідносинах має пріорітет, та статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.
89. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.05.2019 у справі № 757/49315/16, оскільки правовідносини та правове регулювання у цій та наведеній справі відмінні.
90. Доводи ОСОБА_1 про відсутність ознак неплатоспроможності ТОВ "Авіакомпанія "Чорноморські авіалінії", наявності корпоративного конфлікту, відсутності повідомлення про масове звільнення Верховний Суд відхиляє, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу ст. 300 ГПК України.
91. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
92. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
93. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
94. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
95. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/3619/19(916/958/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Білоус
В. Картере