27 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 904/138/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої - Вронської Г.О., суддів - Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача: Русанової В.В.,
від відповідача: Самсонової Н.В.,
від третьої особи: Мкртчян О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради
на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду
в складі колегії суддів: головуючого - Іванова О.Г., суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.
від 02.11.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Нікопольська міська рада,
про стягнення 6 212 218,95 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач, Скаржник-1) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради (далі - Відповідач, Скаржник-2) про стягнення 6 212 218,95 грн збитків за пільгові перевезення громадян.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня по грудень 2018 року Позивач надавав послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян. Натомість Відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунки за пільгові перевезення відповідно до вимог пунктів 2, 3, 5, 6, 7, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, унаслідок чого Позивачу завдані збитки у розмірі 6 212 218,95 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Справа № 904/138/21 розглядається господарськими судами не вперше.
4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 у справі № 904/138/21, позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6 212 218,95 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2018 рік та 93 183,28 грн витрат зі сплати судового збору.
5. Постановою Верховного Суду від 20.01.2022 касаційну скаргу Відповідача задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2021 скасовано, а справу № 904/138/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023, у задоволенні позову відмовлено.
7. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 904/138/21 заяву представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
8. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- з огляду на критерії, визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відсутні підстави для присудження на користь Відповідача усіх його витрат на професійну правничу допомогу. Адвокатом витрачено час на підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях, вартість чого складає 90 000, 00 грн. Водночас це виходить за розумні межі вартості цих послуг. Визначений сторонами розмір гонорару не є співмірним обсягу документів та часу, витраченому адвокатом на надання правничої допомоги;
- Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який брав участь у справі, що унеможливлює встановлення часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, та обсягу наданих адвокатом послуг, а також вирішення питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи
9. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 904/138/21, в якій просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким заяву Відповідача залишити без задоволення.
10. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник-1 визначив:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник-1 стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 1 частини другої, частину третю та частину четверту статті 126 ГПК України без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, а також висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 у подібних правовідносинах;
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник-1 стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив повною мірою всі обставини справи, неповно та невсебічно дослідив наявні у справі документальні докази, дійшов передчасних висновків про часткове задоволення заяви представника Відповідача.
11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник-1 зазначає, що:
- матеріали справи № 904/138/21 свідчать, а суд апеляційної інстанції не заперечив, що Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який брав участь у справі, що унеможливлює встановлення часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, та обсягу наданих адвокатом послуг, а також вирішення питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору;
- наведені Відповідачем послуги, які він отримав від Адвокатського бюро "Герман і партнери", не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами;
- надання адвокатом послуг у цій справі не вимагає значного часу та не потребує надмірної юридичної роботи. При цьому представник Відповідача вже мав відповідний досвід участі в аналогічних справах, зокрема справах № 904/141/20 та 904/142/22;
- в умовах воєнного стану Скаржник-1 здійснює військові залізничні перевезення, забезпечує відновлення та ремонт об'єктів інфраструктури й техніки, витрачаючи матеріали та кошти, здійснює евакуацію людей. Відомості про Скаржника-1 внесені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Скаржник-1, докладаючи усіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання цих завдань з одночасним зменшенням доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
12. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19 січня 2024 року.
13. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу 05 лютого 2024 року, а Третя особа - 03 лютого 2024 року, тобто з пропуском встановленого строку. Водночас Відповідач і Третя особа просили визнати причини пропуску строку на подання відзивів поважними та прийняти їх до розгляду.
14. Зважаючи на наведені учасниками справи доводи й аргументи, керуючись правом, передбаченим частиною другою статті 119 ГПК України, Верховний Суд вважає можливим поновити Відповідачу і Третій особі строк на подання відзивів на касаційну скаргу та приймає їх до розгляду.
15. Відповідач також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 904/138/21, в якій просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Позивача на користь Відповідача 90 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.
16. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження Скаржник-2 визначив:
- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник-2 стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 129 ГПК України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, а саме: "при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін";
- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник-2 стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив наявні у справі докази, натомість зробив низку хибних висновків щодо важливих обставин, які мають суттєве значення (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). Твердження суду апеляційної інстанції, що представник Скаржника-2, адвокат Самсонова Наталя Валентинівна брала участь лише на етапі апеляційного перегляду справи є хибними, оскільки вона представляла його інтереси й у суді першої інстанції.
17. Відзив на касаційну скаргу Скаржника-2 до Суду не надходив.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції
18. Між Відповідачем та Адвокатським бюро "Герман і партнери" укладено договір про надання правової допомоги від 27.01.2023 № 09 (далі - Договір).
19. Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець зобов'язується у 2023 році за плату надавати Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради юридичні послуги за кодом ДК 021:2015- 79112000-2 "Послуги з юридичного представництва", а саме у вигляді правової допомоги Управлінню соціальної політики Нікопольської міської ради в Центральному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2022 року в справі № 904/138/21.
20. Згідно з пунктом 3.2. Договору вартість послуг становить 90 000, 00 грн без ПДВ.
21. Пунктом 3.3 Договору визначено, що Управління соціальної політики Нікопольської міської ради здійснює розрахунки за надані послуги протягом 5 календарних днів з моменту підписання акта, складеного відповідно до вимог Договору з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 зі змінами.
22. Договором передбачено, що виконання послуг за ним засвідчується двостороннім актом приймання-передачі наданих послуг, який складається щомісячно або за фактом надання послуг (за домовленістю сторін).
23. 20 лютого 2023 року від представника Відповідача надійшла заява про судові витрати, у якій він просив у разі залишення без задоволення апеляційної скарги Позивача стягнути з нього на користь Відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 90 000, 00 грн.
24. Позивач подав заперечення на заяву представника Відповідача, пославшись на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
25. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.
26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
27. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
28. Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
29. Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
30. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
31. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
32. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону № 5076-VI).
33. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
34. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
35. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
36. Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
37. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
38. Практична реалізація зазначеного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
39. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
40. У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що 27 січня 2023 року між Скаржником-2 та Адвокатським бюро "Герман і партнери" укладено Договір.
Договір був укладений після скасування постановою Верховного Суду від 20.01.2022 рішень судів попередніх інстанцій та нового розгляду справи № 904/138/21. Пунктом 1.1 Договору визначено, що юридичні послуги за ним надаються виконавцем Скаржнику-2 у 2023 році в Центральному апеляційному господарському суді. Таким чином, представник Скаржника-2 брав участь лише на стадії апеляційного перегляду справи (за результатами нового розгляду).
41. Верховний Суд наголошує, що однією з обов'язкових умов відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є подання доказів, що підтверджують розмір таких витрат (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи). Отже, розмір витрат обов'язково має бути доведений та документально обґрунтований.
42. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.
43. За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
44. Ухвалюючи додаткову постанову, Центральний апеляційний господарський суд виснував, що Скаржник-2 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, який брав участь у справі, що унеможливлює встановлення часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, та обсягу наданих адвокатом послуг, а також вирішення питання обґрунтованості розміру цих витрат та його пропорційності предмету спору.
Попри це, суд апеляційної інстанції частково задовольнив заяву Скаржника-2, зменшивши розмір витрат з 90 000 грн до 7 000 грн.
45. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов взаємосуперечливих висновків, згідно з якими, з одного боку, Скаржник-2 не підтвердив доказами розмір витрат на правничу допомогу, однак, з іншого боку, суд частково задовольнив заяву Скаржника-2, зменшивши розмір цих витрат.
46. Суд зазначає, що за відсутності доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу заява про їх відшкодування a priori підлягає залишенню без розгляду (абзац 3 частини восьмої статті 129 ГПК України).
У разі ж, якщо розмір витрат підтверджується доказами, суд розглядає заяву по суті та вирішує питання про розподіл судових витрат за правилами статті 129 ГПК України з наведенням у судовому рішенні мотивів такого вирішення.
47. Підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджене належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати (додаткова постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19).
48. У Договорі сторони визначили, що виконання послуг за ним засвідчується двостороннім актом приймання-передачі наданих послуг, який складається щомісячно або за фактом надання послуг (за домовленістю сторін).
49. У пункті 30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, на яку також посилається Скаржник-1, зроблено висновок, що відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
50. Водночас, стягуючи на користь Скаржника-2 витрати на професійну правничу допомогу, Центральний апеляційний господарський суд не навів жодних посилань на акт (акти), на підставі якого (яких) встановлено факт надання послуг за Договором. Зазначивши, що представник Скаржника-2 витратив час на підготовку процесуальних документів та участь у судових засіданнях, суд апеляційної інстанції не послався на докази, які б підтверджували ці обставини. Більш того, у тексті оскаржуваної додаткової постанови відсутні посилання на будь-які докази, крім Договору, що не дає можливості встановити, чим керувався суд при ухваленні судового рішення.
51. Встановивши невідповідність часу, що був витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу підготовлених документів (усупереч власному висновку про неможливість такого встановлення), суд апеляційної інстанції не визначив, скільки конкретно часу та на які конкретно послуги було витрачено представником Скаржника-2, і якими доказами це підтверджується.
52. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на законне та обґрунтоване судове рішення.
53. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99).
55. При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд повинен встановити їх розмір, факт надання юридичних послуг, якими доказами це підтверджується та конкретно вказати, які витрати підлягають або не підлягають відшкодуванню, навести мотиви свого рішення та правові підстави для його ухвалення.
56. За результатами касаційного перегляду додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 904/138/21 Верховний Суд дійшов висновку, що остання не відповідає наведеним вимогам, а отже підлягає скасуванню.
57. Суд апеляційної інстанції не надав відповідь на всі істотні питання, неповно та неналежним чином дослідив наявні у справі письмові докази. Зазначене свідчить про порушення норм процесуального права (приписів статті 126 ГПК України), і такі порушення є істотними.
58. Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відповідним доказам та усунути порушення, що були допущені судом апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
59. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
60. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясовувати та встановлювати фактичні обставини перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому додаткова постанова підлягає скасуванню з переданням справи у скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
61. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та залежно від встановленого відповідно до чинного законодавства розглянути заяву з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого розгляду в судовому рішенні.
62. Відповідно до частини п'ятої статті 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Судові витрати
63. Оскільки справа передається на новий розгляд, підстави для розподілу судових витрат, понесених Скаржниками у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" та Управління соціальної політики виконавчого комітету Нікопольської міської ради задовольнити частково.
2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 904/138/21 - скасувати.
3. Передати справу № 904/138/21 на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова