28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9820/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Кінто"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Щербакова С. О.
від 05.10.2023 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Сітайло Л. Г., Буравльов С. І., Шапран В. В.
від 24.01.2024
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 221 642,70 грн,
Приватне акціонерне товариство "Кінто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення пені у розмірі 221 642,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням належним чином зобов'язання з виплати дивідендів за 2018 рік, внаслідок чого Приватне акціонерне товариство "Кінто", як компанія з управління активами, звернулося в інтересах учасників корпоративних і пайових інвестиційних фондів, недержавного пенсійного фонду до суду з відповідним позовом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 у справі № 910/641/22, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено. Проте, грошове зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" щодо виплати дивідендів за 2018 рік, граничний строк виконання якого настав 17.11.2021, виконано лише 20.03.2023, що стало підставою для нарахування пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/9820/23 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 24.01.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/9820/23.
08 лютого 2024 року Приватне акціонерне товариство "Кінто" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/9820/23.
Перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінто", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення 221 642,70 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 342 000,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційні скарзі Приватне акціонерне товариство "Кінто", як на підставу касаційного оскарження, посилається на підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме стягнення штрафних санкцій (пені) за порушення недоговірного грошового зобов'язання з виплати дивідендів на підставі частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, та зазначає, що до матеріалів справи додано постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", оглядовий лист Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013, та звертає увагу на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18. Водночас Приватне акціонерне товариство "Кінто" акцентує, що посилання на висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у договірних зобов'язаннях з транспортування природного газу у справах №№ 926/2733/16, 904/1858/16, з поставки у справі № 908/1501/18 та Верховного Суду України у справі № 3-41гс10 з договору купівлі-продажу та кредитного договору, № 3-11гс11 за договором постачання електричної енергії, № 903/610/13 за договорами підряду, тобто у правовідносинах з договору, які не є подібними до спірних, засновані на застосуванні іншої норми права - частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, не спростовують правову позицію позивача. Також скаржник вказує, що дана справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, з огляду на те, що акціонерами Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" станом на момент виникнення спірних правовідносин є більше 13 000 осіб, поряд із цим лише один із акціонерів - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка 50% + 1 акція) отримав дивіденди за 2018 рік в позасудовому порядку та у строк, визначений Законом. Інші акціонери дивіденди за 2018 рік, строк виплати яких прострочений з 18.11.2021, не отримали і змушені кожен раз звертатись до суду, нести витрати на сплату судового збору, професійну правничу допомогу, транспортні витрати, тощо. В провадженні господарських судів перебуває значна кількість спорів за позовами міноритарних акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення дивідендів за 2018 рік (№№ 910/641/22, 910/660/22, 910/9326/23, 910/11893/22, 910/6722/23, 910/13331/23, 910/4166/23, 910/7141/23, 910/10733/22, 910/193/22, 910/1815/22, 910/6552/23), проте і значна кількість акціонерів до суду звернутися не можуть через воєнний стан, необізнаність про способи захисту своїх прав. Приватне акціонерне товариство "Кінто" також зазначає, що попри наявність остаточних судових рішень у вказаних спорах, акціонери і досі дивіденди за 2018 та 2020 роки не отримали і продовжують нести збитки внаслідок тривалого невиконання зобов'язань з боку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є безпідставними, так як по суті є викладенням власного бачення у питанні застосування правових норм, проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судом обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст оскаржуваних судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
При цьому, Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Зазначення скаржником і те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для нього, також має загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на власні припущення, не обґрунтоване.
У поданій касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Кінто" хоча й зазначило про наявність підстав, передбачених підпунктами "а" та "в" підпункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не навело належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію вказаних норм права.
Водночас тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається саме на скаржника.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність належного обґрунтування наявності випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9820/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кінто" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9820/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кінто" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова