18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 лютого 2024 року справа № 17-14-01/1494(925/460/20) м. Черкаси
За позовом ОСОБА_1
до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"
про стягнення 162578,78 грн.,
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Рябенька Я.В.
За участю:
від позивача: не явилися;
представника відповідача адвоката Овсієнка О.І. за довіреністю від 04.04.2023.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 та/або позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі також - ПАТ "Черкасиобленерго" та/або відповідач) про стягнення 162578,78 грн., в тому числі: 59469,26 грн. дивідендів, 92106,52 грн. інфляційних нарахувань та 11003,00 грн. три проценти річних.
Позивач у позовній заяві також просить господарський суд всі судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що на загальних зборах акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", які відбулися 27.03.2009, 14.09.2010, 15.08.2011, 23.06.2012, 23.04.2013, 24.04.2014, 10-11.10.2016, були прийняті рішення про виплату дивідендів акціонерам відповідно за 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки (далі також - спірний період). Держава Україна (далі - держава) як мажоритарний акціонер ПАТ "Черкасиобленерго" всі свої дивіденди отримала. В такому разі, виходячи з положень частини четвертої статті. 13 Конституції України щодо рівності усіх суб'єктів права власності перед законом, всі інші міноритарні акціонери ПАТ "Черкасиобленерго", в тому числі і позивач, повинні отримати дивіденди в тому ж самому розмірі і у той самий момент. Попри це відповідач жодного разу жодних дивідендів за вказані роки позивачу не виплатив.
Ухвалою від 15.04.2020 Господарський суд Черкаської області у складі судді Боровика С.С. прийняв вказану позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив провадження у справі №17-14-01/1494(925/460/20) в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" і вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження.
5 травня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив від 04.05.2020 №2944/09-02 із запереченнями проти позову, в обґрунтування яких відповідач зазначив, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ВАТ "Черкасиобленерго"), яке в подальшому було перейменоване у ПАТ "Черкасиобленерго". На час виникнення і тривання спірних правовідносин справа про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" розглядалася господарським судом у процедурі розпорядження майном. Згідно з пунктом 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про виплату дивідендів. Частина п'ята статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства також передбачає, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про виплату дивідендів. Заборона на виплату дивідендів у випадках встановлених законом передбачена і статтею 158 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини дванадцятої статті 111 Цивільного кодексу України лише після задоволення вимог кредиторів майно юридичної особи, що залишилося (до якого відносяться і грошові кошти), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. ПАТ "Черкасиобленерго" неодноразово зверталося до розпорядника майна з проханням надати дозвіл на виплату дивідендів акціонерам, проте такої згоди розпорядник майна жодного разу не надав. Крім того, Господарський суд Черкаської області у справі №14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" ухвалою від 13.05.2008 заборонив боржнику виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11.04.2008, а ухвалою від 12.05.2009 змінив застосовану ухвалою від 13.05.2008 заборону боржнику виплачувати дивіденди акціонерам боржника відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11.04.2008 на заборону боржнику здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень органів управління боржника. Ці ухвали господарського суду є обов'язковими до виконання ПАТ "Черкасиобленерго". Відповідно до ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виникнення у товариства обов'язку з виплати дивідендів його акціонерам пов'язується з фактом прийняття рішення про таку виплату та рішення про розподіл прибутку і збитків товариства, що є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів товариства. Цебто виплата дивідендів акціонерами товариства можлива лише в разі існування прийнятого в установленому законом порядку рішення, яке не суперечить вимогам чинного законодавства та не скасоване в судовому порядку. Втім Господарський суд Черкаської області своїми рішеннями від 29.07.2013 у справі 925/1113/13, від 13.07.2012 у справі №13/5026/1178/12, від 06.08.2013 у справі №925/1114/3, від 30.07.2013 у справі №925/1110/13, від 15.08.2013 у справі №925/1112/13 і від 29.07.2013 у справі №925/1111/13, які набрали законної сили, визнав недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", оформлених відповідно протоколами: від 11.04.2008 №13 з шостого питання порядку денного в частині спрямування прибутку, отриманого за підсумками роботи у 2007 році, в розмірі 15% до фонду виплати дивідендів і здійснення виплати дивідендів у термін з 01.05.2008 по 31.12.2008 в розмірі 15% до фонду виплати дивідендів; від 27.03.2009 пункт 6 в частині спрямування прибутку товариств, отриманого за підсумками роботи у 2008 році, до фонду виплати дивідендів; від 14.09.2010р. в частині спрямування 30% прибутку, отриманого за підсумками роботи товариства у 2009 році, до фонду виплати дивідендів (частина перша шостого питання порядку денного) та здійснення виплати дивідендів у термін і порядку визначені чинним законодавством та статутом товариства (частина
19 травня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла відповідь на відзив від 15.05.2020, якою позивач відхилив доводи відповідача, приведені ним у відзиві в обґрунтування заперечень проти позову, вказав на недоліки поданих відповідачем з відзивом копій доказів та судових рішень і підтримав свої позовні вимоги.
1 червня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшло заперечення на відповідь на відзив від 01.06.2020 №3671/09-08, яким відповідач відхилив зауваження позивача про недоліки поданих з відзивом копій доказів та судових рішень і крім уже приведених у відзиві доводів, заявив про пропущення позивачем за заявленими ним вимогами трирічної позовної давності.
26 серпня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надішли додаткові пояснення позивача від 23.08.2020 до його позовної заяви у справі №17-14-01/1494(925/460/20), у яких він вказав на рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019(7438/19) та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №317/2777/177, як на такі, що доводять важливість для даної справи лише факту повного отримання іншим акціонером, а саме державою, своїх дивідендів за 2008-2015 роки і неважливість всього іншого, в тому числі часткового визнання рішень загальних зборів акціонерів товариства недійсними, через неможливість повернення державою вже отриманих нею дивіденди, а також те, що керівник товариства та його посадові особи зобов'язані виконувати всі рішення загальних зборів акціонерів і не мають права в суді вчиняти дії, спрямовані на невиконання таких рішень.
2 вересня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшла заява відповідача від 02.09.2020 №6105/09-02 про застосування наслідків пропущення позивачем позовної давності у вигляді відмови у задоволенні позову.
2 грудня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надішли додаткові пояснення позивача від 30.11.2020 до його позовної заяви у справі №17-14-01/1494(925/460/20), у яких він вказав на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019(7438/19) до правовідносин, які виникли до ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, але тривають і після його ухвалення. При цьому на думку позивача відносини між ПАТ "Черкасиобленерго" і його акціонером - державою щодо виплати дивідендів за 2008-2015 роки є триваючими по відношенню до інших акціонерів цього товариства, що передбачає обов'язковість застосування судом до спірних правовідносин у справі №3-313/2019(7438/19) вказаного рішення Конституційного Суду України.
15 грудня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання позивача від 12.12.2020 у справі №17-14-01/1494(925/460/20) про врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в її уже згадуваній в додаткових поясненнях позивача від 30.11.2020 постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19.
Рішенням Господарського суду Черкаської області у складі судді Боровика С.С. від 21.12.2020 у справі №17-14-01/1494(925/460/20) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь ОСОБА_1 162578,78 грн., у тому числі: 59469,26 грн. дивідендів, 92106,52 грн. інфляційних нарахувань та 11003,00 грн. три проценти річних і 2438,70 грн. витрат на сплату судового збору.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.02.2021 рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 у справі №17-14-01/1494(925/460/20) скасував і відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Черкасиобленерго" про стягнення 162578,78 грн., у тому числі: 59469,26 грн. дивідендів, 92106,52 грн. інфляційних нарахувань та 11003,00 грн. три проценти річних і 2438,70 грн. витрат на сплату судового збору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 17.06.2021 скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 21.12.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2021 14.06.2023 у справі №17-14-01/1494(925/460/20) і направив її на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
При цьому Верховний Суд у своїй постанові від 17.06.2021 у справі №17-14-01/1494(925/460/20) вказав, що суди першої ні апеляційної інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, не оцінили чи є норми законодавства з питань банкрутства (стаття 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 44 КУзПБ) та судові рішення (з питання законності рішень загальних зборів акціонерів, заборони виплати дивідендів) втручанням у право власності, не оцінили наявність таких складових, як законність такого втручання, легітимність мети такого втручання та справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами. Місцевий господарський суд, задовольняючи позов в повному обсязі, взагалі залишив поза увагою відповідну заяву ПАТ "Черкасиобленерго", не встановив початок строку позовної давності щодо заявлених вимог ОСОБА_1 , не дослідив та не надав належної оцінки підставам, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову. Водночас, суд апеляційної інстанції, вдавшись до цитування визначення поняття позовної давності, оцінки вказаним порушенням місцевого господарського суду не надав, відповідних висновків у постанові не навів, порушення не усунув.
Автоматизована система документообігу Господарського суду Черкаської області для нового розгляду справи №17-14-01/1494(925/460/20) визначила суддю Васяновича А.В.
Ухвалою від 11.08.2021 Господарський суд Черкаської області у складі судді Васяновича А.В. прийняв справу №17-14-01/1494(925/460/20) до свого провадження, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження і призначив у ній підготовче засідання.
1 вересня 2021 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив від 27.08.2021№7902/09-02 із запереченнями проти позову, в обґрунтування яких відповідач навів аргументи, аналогічні тим, які він наводив у раніше поданому ним відзиві від 04.05.2020 №2944/09-02, і додатково зазначивши при цьому про неможливість застосування до спірних правовідносин рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі №3-313/2019(7438/19).
9 вересня 2021 року до Господарського суду Черкаської області надійшла відповідь на відзив від 06.09.2021, якою позивач відхилив доводи відповідача, приведені ним у відзиві в обґрунтування заперечень проти позову, як такі, що не спростовують жодну з наведених позивачем обставину та правову підставу позову. Також позивач заперечив факт пропущення ним позовної давності.
Ухвалою від 17.01.2022 Господарський суд Черкаської області у складі судді Васяновича А.В. за клопотанням ПАТ "Черкасиобленерго" передав справу №17-14-01/1494(925/460/20) судді Господарського суду Черкаської області, у провадженні якого перебуває справа №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".
Автоматизована система документообігу Господарського суду Черкаської області за результатами повторного автоматичного розподілу №17-14-01/1494(925/460/20) для нового її розгляду визначила суддю Дорошенка М.В., у провадженні якого перебувала справа №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго".
Ухвалою від 18.03.2022 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. прийняв справу №17-14-01/1494(925/460/20) до свого провадження для її розгляду в межах справи №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" за правилами загального позовного провадження і повідомив учасників справи, що дата, час і місце підготовчого засідання у справі №17-14-01/1494(925/460/20) будуть визначені судом після закінчення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
Ухвалою від 07.12.2023 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. призначив у справі №17-14-01/1494(925/460/20) підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 26.12.2023 в приміщенні Господарського суду Черкаської області і повідомив про це сторони.
Ухвалою від 07.12.2023 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. закрив підготовче провадження у справі №17-14-01/1494(925/460/20), вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження і призначив її до розгляду по суті в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 23 січня 2024 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області і повідомив про це сторони.
Позивач (його представник) в судове засідання, призначене на 10 год. 00 хв. 23 січня 2024 року, не явився, натомість заявив клопотання про розгляд справи №17-14-01/1494(925/460/20) за наявними у ній матеріалами без його участі.
В судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2024 за участю представника відповідача адвоката Овсієнка О.І., господарський суд розпочав розгляд справи №17-14-01/1494(925/460/20) по суті і оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 13 лютого 2024 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області, про що повідомив представника відповідача під розписку, а позивача ухвалою від 23.01.2024.
В судовому засіданні, яке відбулося 13 лютого 2024 за участю представника відповідача адвоката Овсієнка О.І., господарський суд продовжив і закінчив розгляд справи №17-14-01/1494(925/460/20) по суті та оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого в нарадчій кімнаті рішення.
Заслухавши представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі №17-14-01/1494(925/460/20)докази, Господарський суд Черкаської області
На виконання Указу Президента України від 21.05.1994 №244/93 "Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики", розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.11.1994 №816-р "Про план заходів щодо реструктуризації електроенергетики" Міністерство енергетики та електрифікації України видало наказ від 31.03.1995 №59 "Про реорганізацію виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго". Цим наказом Міністерство енергетики та електрифікації України на базі відособлених підрозділів ВЕО "Київенерго" та обласної служби енергонагляду, які розташовані в Черкаській області, створило державне енергопостачальне підприємство "Черкасиобленерго".
Президент України своїм Указом від 04.04.1995 №282/95 постановив Міністерству енергетики і електрифікації України відповідно до намічених заходів щодо ринкових перетворень у галузі електроенергетики створити до 1 липня 1995 року, зокрема, державні акціонерні енергопостачальні компанії згідно з переліком (додаток № 2), в тому числі державну акціонерну енергопостачальну компанію "Черкасиобленерго".
Згідно з цим Указом Президента України Міністерство енергетики та електрифікації України видало наказ від 19.07.1995 №124 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго". Цим наказом Міністерство енергетики та електрифікації України затвердило акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Черкасиобленерго" і в порядку корпоратизації на базі останнього заснувало Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Черкасиобленерго" та затвердило її статут.
Наказом від 27.12.1996 №28-ДПК Фонд державного майна України прийняв рішення про приватизацію частини державного пакету акцій у статутному капіталі (фонді) Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго" і перейменування її у ВАТ "Черкасиобленерго", що було здійснено впродовж наступних років. Перейменування Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго" у ВАТ "Черкасиобленерго" відбулося за рішенням загальних зборів акціонерів цього товариства, які відбулися 12.03.1999.
Із статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Черкасиобленерго", а потім ВАТ "Черкасиобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго", який становив 37098333,00 грн. і був поділений на 148393332 прості акції номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, за наказом Фонду державного майна України від 27.12.1996 №28-ДПК було приватизовано 29% статутного капіталу (43034011 акцій).
37098332 штук належних державі простих акцій ВАТ "Черкасиобленерго", що становило 25% статутного капіталу цього товариства, Фонд державного майна України на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1422 "Про створення Української енергозберігаючої сервісної компанії" передав до статутного фонду створеного і зареєстрованого в 1998 році Закритого акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія", перейменованого в подальшому в приватне акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" (далі - УкрЕСКО). У спірний період (з 2008 року по 2015 рік) ці 37098332 штук акцій ВАТ "Черкасиобленерго" належали УкрЕСКО, частка держави в статутному капіталі якого становила 99,6585%.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 №794 належний державі пакет акцій ВАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 46% (88260989 шт.) був переданий до статутного фонду "НАК Енергетична компанія України".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 №310 був затверджений перелік енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств, державні пакети акцій яких підлягають продажу в 2011 році, згідно з додатком, до якого був включений і належний державі пакет акцій ВАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 21%, що на той час ще перебував у статутному фонді "НАК Енергетична компанія України"
Кабінет Міністрів України постановою від 11.05.2011 №497 "Про передачу Фондові державного майна державних пакетів акцій енергогенеруючих та енергопостачальних підприємств" зменшив переданий до статутного фонду "НАК Енергетична компанія України" належний державі пакет акцій ВАТ "Черкасиобленерго" на 21 % (31162655 штук акцій) до 25% плюс одна акція (37098334 штук акцій).
За рішенням чергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго", які відбулися 15.08.2011 і оформлені протоколом від 15.08.2011 №16, на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" в чинній на той час редакції ВАТ "Черкасиобленерго" було перейменоване у ПАТ "Черкасиобленерго".
Кабінету Міністрів України постановою від 18.02.2013 №126 "Питання передачі Фондові державного майна державних пакетів акцій підприємств паливно-енергетичного комплексу" виключив із статутного фонду "НАК Енергетична компанія України" і решту належного державі пакету акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 25% плюс одна акція (37098334 штук акцій). З цього часу і до закінчення спірного періоду належний державі пакет акцій ПАТ "Черкасиобленерго" в розмірі 46% (68260989 штук акцій) перебував в управлінні Фонду державного майна України.
Протягом спірного періоду частина приватизованих акцій ПАТ "Черкасиобленерго" належали на праві власності ОСОБА_1 , кількість яких змінювалася з 78893 штук на початок спірного періоду до 269147 штук на кінець спірного періоду.
Господарський суд Черкаської області ухвалою від 14.05.2004 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу "А/РТЕК" порушив провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - ВАТ "Черкасиобленерго") і ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника.
В газеті "Урядовий Кур'єр" від 23 червня 2004 року №116 було опубліковане оголошення про порушення справи №01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго".
В подальшому номер справи 01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго", а після перейменування - ПАТ "Черкасиобленерго", змінювався спочатку на №14-01/1494, а потім на №17-14-01/1494.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 провадження у справі №17-14-01/1494 про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" було закрито.
Постановою від 27.11.2023 Північний апеляційний господарський суд залишив ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 про закриття провадження у справі №17-14-01/1494 без змін.
Наразі ухвала Господарського суду Черкаської області від 10.10.2023 про закриття провадження у справі №17-14-01/1494 є чинною.
З 14.05.2004 - дня відкриття провадження у справі №01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" і по 10.10.2023 - день закриття провадження у ній, вона розглядалася Господарським судом Черкаської області у процедурі розпорядження майном.
Пунктом 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка застосовувалася під час розгляду справи №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго") до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, було встановлено, що після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про, зокрема, про виплату дивідендів.
Частиною п'ятою статті 44 нині діючого Кодексу України з процедур банкрутства також передбачено, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про виплату дивідендів.
Ухвалою від 13.05.2008 у справі №14-01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" Господарський суд Черкаської області за клопотанням розпорядника майна боржника заборонив ВАТ "Черкасиобленерго" виплату дивідендів своїм акціонерам відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11.04.2008 (шосте питання, протокол №13).
Ухвалою від 12.05.2009 у справі №14-01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" Господарський суд Черкаської області за клопотанням розпорядника майна боржника змінив накладену ухвалою від 13.05.2008 заборону ВАТ "Черкасиобленерго" виплачувати дивіденди своїм акціонерам відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 11.04.2008 (шосте питання, протокол №13) на заборону ВАТ "Черкасиобленерго" здійснювати виплату дивідендів своїм акціонерам відповідно до рішень органів управління ВАТ "Черкасиобленерго".
Протягом періоду з 2008 по 2016 роки ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго") неодноразово зверталося до розпорядника майна у справі №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство цього товариства за дозволом на виплату дивідендів (використання прибутку) за результатами роботи товариства у відповідному році, проте жодного разу розпорядник майна такого дозволу не надав.
Доказів звернення ВАТ "Черкасиобленерго" чи ПАТ "Черкасиобленерго" до розпорядника майна за одержанням згоди на прийняття рішення про виплату протягом спірного періоду дивідендів сторони господарському суду не надали.
Попри заборону пунктом 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" приймати рішення про виплату дивідендів без згоди на це розпорядника майна, відсутність такої згоди та заборону ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 у справі №14-01/1494 про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" цьому товариству здійснювати виплату дивідендів своїм акціонерам відповідно до рішень органів управління ВАТ "Черкасиобленерго", останнє, а після його перейменування і ПАТ "Черкасиобленерго" протягом 2009-2016 років на загальних зборах своїх акціонерів приймало рішення про виплату дивідендів за спірний період і виплачувало їх (частину чистого прибутку товариства) державі, не виплачуючи при цьому дивіденди іншим акціонерам товариства.
Так 27 березня 2009 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 27.03.2009 №14, згідно з яким з шостого питання денного "Розподіл прибутку товариства за підсумками роботи у 2008 році та затвердження нормативів розподілу прибутку на 2009 рік" були прийняли такі рішення: затвердити розподіл прибутку ВАТ "Черкасиобленерго" за 2008 рік і спрямувати 15% у фонд виплати дивідендів, 5% у резервний фонд, 80% у фонд розвитку виробництва; виплату дивідендів здійснити до 01.06.2009; затвердити нормативи розподілу прибутку ВАТ "Черкасиобленерго"на 2009 рік:15% у фонд виплати дивідендів, 5% у резервний фонд, 80% у фонд розвитку виробництва.
Доказів виплати (перерахування) державі (до державного бюджету) дивідендів (частини прибутку) за 2008 рік сторони суду не надали.
25 червня 2010 року ВАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 25.06.2010 №7722 перерахувало до державного бюджету частину прибутку в сумі 4318102,00 грн. за 2009 рік згідно із статтями 58, 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" по строку сплати 01.07.2010.
14 вересня 2010 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 14.09.2010 №15, з яким з шостого питання денного "Розподіл прибутку (покриття збитків) за підсумками роботи товариства у 2009 році та затвердження нормативів розподілу прибутку на 2010 рік. Визначення строку, порядку та форми виплати частки прибутку (дивідендів)" були прийняли такі рішення: спрямувати отриманий за підсумками роботи товариства у 2009 році прибуток: 30% у фонд виплати дивідендів; 5% у резервний фонд; 65% у фонд розвитку виробництва; виплату дивідендів здійснити у термін і порядку, визначеними чинним законодавством та статутом товариства.
1 липня 2011 року ВАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 01.07.2011 №4024 перерахувало до державного бюджету частину чистого прибутку в сумі 1000000,00 грн., що спрямовується на виплату дивідендів за 2010 рік. Термін сплати 01.07.2011.
15 серпня 2011 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 15.08.2011 №16 згідно з яким з десятого питання денного "Про розподіл прибутку ВАТ "Черкасиобленерго" (визначення порядку покриття збитків) за підсумками роботи у 2010 році, встановлення порядку виплати дивідендів" були прийняті такі рішення: розподілити чистий прибуток товариства за результатами роботи у 2010 році (у розмірі 50756,00 тис. грн.) наступним чином: на виплату дивідендів - 30%; на розвиток виробництва - 65%; на формування резервного капіталу - 5%; дивіденди на державну частку у розмірі 7004,333 тис. грн. перерахувати до 16.09.2011 року.
16 вересня 2011 року ПАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 16.09.2011 №5794 перерахувало до державного бюджету 6004384,11 грн. дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна частка, за 2010 рік. в сумі Термін сплати 16.09.2011.
23 червня 2012 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 23.06.2012 №17, згідно з яким з десятого питання денного "Розподіл прибутку товариства, отриманого за підсумками роботи у 2011 році, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів за результатами діяльності товариства у 2011 році" були прийняті такі рішення: спрямувати отриманий за підсумками роботи товариства у 2011 році прибуток: 30% у фонд виплати дивідендів; 5% у резервний капітал; 65% у фонд розвитку виробництва; нарахування та виплату дивідендів на державну частку від чистого прибутку ПАТ "Черкасиобленерго" здійснити до 01.07.2012 у порядку, визначеному чинним законодавством та Статутом товариства.
27 червня 2012 року ПАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 27.06.2012 №3754 перерахувало до державного бюджету 1146036,01 грн. частини чистого прибутку за 2011 рік по строку сплати 27.06.2012.
23 квітня 2013 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 23.04.2013 №18, згідно з яким з дев'ятого питання денного "Розподіл прибутку товариства, отриманого за результатами діяльності товариства у 2012 році, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів" були прийняті такі рішення: спрямувати отриманий за підсумками роботи ПАТ "Черкасиобленерго" у 2012 році чистий прибуток: 30% у фонд виплати дивідендів; 70% у фонд розвитку виробництва; нарахування та виплату дивідендів на державну частку від чистого прибутку ПАТ "Черкасиобленерго" здійснити до 01.07.2013 у порядку, визначеному чинним законодавством та Статутом ПАТ "Черкасиобленерго".
15 травня 2013 року ПАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 15.05.2013 №3110 перерахувало до державного бюджету 600714,00 грн. дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна власність, за 2012 рік; термін сплати 15.05.2013.
24 квітня 2014 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 24.04.2014 №20, згідно з яким з дев'ятого питання денного "Розподіл прибутку товариства, отриманого за результатами діяльності товариства у 2013 році, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів" були прийняті такі рішення: спрямувати отриманий за підсумками роботи ПАТ "Черкасиобленерго" у 2013 році чистий прибуток: до фонду виплати дивідендів у розмірі та у строки, визначені чинним законодавством, до фонду розвитку виробництва - залишок чистого прибутку; виплату дивідендів на державну частку здійснити у термін до 01.07.2014 у порядку, визначеному чинним законодавством та Статутом ПАТ "Черкасиобленерго".
26 червня 2014 року ПАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 26.06.2014 №1 перерахувало до державного бюджету 563040,46 грн. дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутному капіталі яких є державна власність, за 2013 рік; термін сплати 16.04.2014.
25 червня 2015 року ПАТ "Черкасиобленерго" за платіжним дорученням від 25.06.2015 №2275 перерахувало до державного бюджету 549240,00 грн. частину чистого прибутку за 2014 рік по строку сплати 25.06.2015.
29 червня 2016 року ПАТ "Черкасиобленерго"за платіжним дорученням від 29.06.2016 №70 перерахувало до державного бюджету 8732305,20 грн. частини чистого прибутку за 2015 рік по строку сплати 29.06.2016.
10 та 11 жовтня 2016 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", які були оформлені протоколом від 10-11.10.2016 №1, згідно з яким з восьмого питання денного "Розподіл прибутку товариства, отриманого за результатами діяльності товариства у 2014, 2015 роках, в тому числі затвердження розміру річних дивідендів, з урахуванням вимог передбачених законодавством, відповідно до результатів фінансово-господарської діяльності товариства у 2014, 2015 роках" були прийняті такі рішення:
1. Розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами діяльності у 2014 році, з урахуванням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2015 №241 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", наступним чином: 5% до резервного капіталу, 65% до фонду розвитку виробництва, 30% на виплату дивідендів акціонерам товариства.
2. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2014 рік у розмірі 1194000,00 грн. У випадку, якщо на момент прийняття цього рішення товариством було здійснено відрахування від чистого прибутку, врахувати таку виплату при нарахуванні та сплаті дивідендів на державну частку.
3. Розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами діяльності у 2015 році, з урахуванням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №228 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", наступним чином: 5% до резервного капіталу; 20% до фонду розвитку виробництва товариства; 75% - на виплату дивідендів акціонерам товариства.
4. Затвердити загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2015 рік у розмірі 18983250,00грн. У випадку, якщо на момент прийняття цього рішення товариством було здійснено відрахування від чистого прибутку, врахувати таку виплату при нарахуванні та сплаті дивідендів на державну частку.
5. Встановити, що виплата дивідендів здійснюється товариством через депозитарну систему України в порядку, встановленому національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі №13/5026/1178/2012 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту прийняття пункт 6 рішення чергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" від 27.03.2009 в частині спрямування прибутку товариства, отриманого за підсумками роботи у 2008 році до фонду виплати дивідендів. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі №13/5026/1178/2012 набрало законної сили і наразі є чинним.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 у справі №925/1114/13 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" від 14.09.2010 в частині спрямування 30% прибутку отриманого за підсумками роботи товариства у 2009 році до фонду виплати дивідендів (частина перша шостого питання порядку денного) та здійснення виплати дивідендів у термін і порядку визначені чинним законодавством та статутом товариства (частина друга шостого питання порядку денного). Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.08.2013 у справі №925/1114/13 набрало законної сили і наразі є чинним.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 у справі №925/1110/13 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання частково недійсним рішення зборів акціонерів від 15.08.2011 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту прийняття рішення чергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" від 15 серпня 2011 року, протокол №16, з десятого питання порядку денного в частині розподілення чистого прибутку товариства за результатами роботи у 2010 році в розмірі 30% на виплату дивідендів. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 у справі №925/1110/13 набрало законної сили і наразі є чинним.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1112/13 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго" від 23 червня 2012 року в частині спрямування 30% прибутку отриманого за підсумками роботи товариства у 2011 році до фонду виплати дивідендів (десяте питання порядку денного) та здійснення нарахування та виплати дивідендів до 01.07.2012 у порядку визначеному чинним законодавством та статутом товариства. Рішення Господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 у справі №925/1112/13 набрало законної сили і наразі є чинним.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 у справі №925/1111/13 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання частково недійсним рішення зборів акціонерів позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту прийняття рішення чергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Черкасиобленерго", викладене у протоколі № 18 від 23.04.2013 з частини першої питання дев'ятого порядку денного щодо спрямування отриманого товариством за підсумками роботи у 2012 році прибутку в розмірі 30% до фонду виплати дивідендів. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 у справі №925/1111/13 набрало законної сили і наразі є чинним.
Таким чином, рішеннями Господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі №13/5026/1178/2012, від 06.08.2013 у справі №925/1114/13, від 30.07.2013 у справі №925/1110/13, від 15.08.2013 у справі №925/1112/13 і від 29.07.2013 у справі №925/1111/13 були визнані недійсними з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго" від 27.03.2009, від 14.09.2010, від 15.08.2011, від 23.06.2012 та від 23.04.2013 в частині спрямування частини прибутку товариства, отриманого ним відповідно за 2008, 2009, 2010, 2011 і 2012 роки, на виплату дивідендів.
За спірний період (з 2008 року по 2015 рік) ВАТ "Черкасиобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго" дивіденди акціонеру ОСОБА_1 не виплачувало.
Виплата відповідачем державі дивідендів (частини чистого прибутку товариства) за спірний період і невиплата їх позивачу за доводами останнього не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує корпоративні права позивача на отримання дивідендів, що й спричинило даний спір.
Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, які рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).
Пунктом 2 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 158 Цивільного кодексу України в редакції, чинній у спірний період, акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди в інших випадках, встановлених законом.
Закон України від 19.09.1991 №1576-ХІІ "Про господарські товариства" до втрати чинності його статей 1-49 через два роки з дня набрання чинності Законом України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" в частині, що стосуються акціонерних товариств, передбачав що:
- учасники справи мають право: б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів (частина перша статті 10).
- до компетенції загальних зборів належить: д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків (частина п'ята статті 41).
Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України в редакції, чинній у спірний період, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Частиною першою статті 6 Закону України від 23.02.2006 №3480-І V "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, чинній у спірний період, встановлено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосується акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України від 23.02.2006 №3480-І V "Про цінні папери та фондовий ринок" в редакції, чинній у спірний період, дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Пункт 8 частини першої статті 2 Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства", який набрав чинності з 29.04.2009, термін "корпоративні права" визначав як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до пунктів 2 та 4 частини першої статті 25 Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права: на отримання дивідендів; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Частинами першою-четвертою статті 30 Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" у першій її редакції передбачалося, що:
1. Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
2. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.
У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.
3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства.
4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.
Законом України від 27.04.2010 №2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" було встановлено, що у 2010 році окремі положення Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" застосовуються з урахуванням таких змін:
1) у статті 30:
в абзаці першому частини другої слова "в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства" виключити;
частину другу після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
"Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.
Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства".
У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим;
абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
"3. Рішення про виплату дивідендів в розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства".
Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 №22-рп/2010 положення Закону України від 27.04.2010 №2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" про внесення вказаних вище змін до Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" визнано неконституційними.
Законом України від 03.12.2010 №2774-VI "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" було встановлено, що у 2010 році окремі положення застосовуються з урахуванням таких тимчасових змін:
1) у статті 30:
в абзаці першому частини другої слова "в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства" виключити;
частину другу після абзацу першого доповнити двома новими абзацами такого змісту:
"Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.
Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства".
У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим;
абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
"3. Рішення про виплату дивідендів у розмірі більше 30 відсотків за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства".
Законом України від 23.12.2010 №2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" до Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" були внесені, зокрема такі зміни:
1) частину другу статті 30 викладено в такій редакції:
"2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, відповідно до закону.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
Уразі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями";
Законом України від 03.02.2011 №2994-VI "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" щодо вдосконалення механізму діяльності акціонерних товариств" до Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства" були внесені, зокрема такі зміни:
у статті 30:
частину другу викладено в такій редакції:
"2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями";
абзац перший частини третьої викладено в такій редакції:
"3. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства";
частину четверту викладено в такій редакції:
"4. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку".
Законом України від 19.03.2015 №272-VIІІ "Про внесення змін до Закону України "Про акціонерні товариства" частину другу статті 30 цього закону після абзацу другого доповнено двома новими абзацами такого змісту:
"У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами першим та другим цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абзацу третього цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами першим та другим цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України".
Статут ПАТ "Черкасиобленерго" в редакції від 15.08.2011 містить, зокрема, такі пункти:
4.6. Дивіденд - частина чистого прибутку товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується одинаків розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами;
4.7. Загальний обсяг прибутку, що розподіляється у вигляді дивідендів, та сума дивідендів на одну просту акцію затверджується загальними зборами за поданням наглядової ради товариства та з урахуванням вимог, передбачених законодавством та цим Статутом;
4.8. Дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного періоду та/або нерозподіленого прибутку. Товариство здійснює виплату дивідендів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом виплати готівкою через касу товариства, або перерахуванням коштів на рахунок акціонера або в інший спосіб, визначений рішенням наглядової ради з урахуванням вимог цього Статуту і законодавства. Виплата дивідендів акціонерам здійснюється в порядку, передбаченому рішенням загальних зборів. На суму не отриманих акціонерами дивідендів проценти не нараховуються;
4.9. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада встановлює дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів;
4.10. Товариство у строк/термін, визначений рішенням наглядової ради, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір дивідендів на одну акцію, порядок та строк їх виплати шляхом направлення індивідуальних повідомлень (простими листами або поштовими картками). Протягом десяти днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів товариство повідомляє про дату, розмір дивідендів на одну акцію, порядок та строк їх виплати Фондову бірж, у біржовому реєстрі якої перебуває товариство. У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку;
4.11. Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та/або виплачувати дивіденди у випадках, передбачених законодавством;
7.2. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на:
7.2.2. У розподілі прибутку товариства і отримання дивідендів;
7.2.3. Одержання інформації про діяльність товариства шляхом отримання завірених підписом уповноваженої особи товариства та його печаткою копій відповідних документів, або шляхом ознайомлення з такими документами, або шляхом ознайомлення з документами на власній веб-сторінці товариства в мережі Інтернет;
9.3. До виключної компетенції загальних зборів відноситься:
9.3.12. Розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законодавством;
9.3.16. Затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законодавством.
21 вересня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України №185-V "Про управління об'єктами державної власності", який набрав чинності з 18.10.2006.
Частиною 5 статті 11 Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" в першій його редакції було встановлено, що господарська організація, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів.
Законом України від 23.12.2010 №2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" до Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" були внесені, зокрема, такі зміни:
1) частину п'яту статті 11 доповнено шістьма абзацами такого змісту:
"Господарськими товариствами енергетичної галузі, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, чистий прибуток, з якого розраховуються та сплачуються дивіденди, зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на виконання інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об'єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.
Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, Фондом державного майна України нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами державної податкової служби нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України".
Законом України від 13.03.2012 №4498-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об'єктами державної власності" до Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" були внесені, зокрема, такі зміни:
у частині п'ятій:
абзац перший доповнити словами "згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України";
після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
"Частина чистого прибутку Державної керуючої холдингової компанії, яка за підсумками календарного року має бути спрямована на виплату дивідендів, визначається її наглядовою радою".
У зв'язку з цим абзаци другий - сьомий вважати відповідно абзацами третім - восьмим.
Законом України від 06.09.2012 №5213-VI "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" до Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" були внесені, зокрема, такі зміни:
частину п'яту статті 11 доповнити абзацом такого змісту:
"Чистий прибуток господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, з якого розраховуються та сплачуються дивіденди відповідно до абзаців третього та п'ятого цієї статті, зменшується на суму прибутку, яка виникла в результаті виконання законів України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії", "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром".
Законом України від 04.07.2013 №406-VIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" до Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" були внесені, зокрема, такі зміни:
у статті 11:
в абзаці восьмому частини п'ятої слова "органами державної податкової служби" замінити словами "органами доходів і зборів";
Законом України від 14.01.2020 №440-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" до Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" були внесені, зокрема, такі зміни:
у статті 11:
в абзаці восьмому частини п'ятої слова "органами доходів і зборів" замінити словами "податковими органами".
22 березня 2010 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №274 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2009 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2009 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 30 відсотків.
5 січня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2010 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 30 відсотків.
22 лютого 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №122 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 30 відсотків.
27 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №214 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2012 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 30 відсотків.
29 січня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №33 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 №109, від 30.04.2014 №122 і від 18.06.2014 №193, якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 50 відсотків.
22 квітня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №241 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (далі - базовий норматив), у розмірі 50 відсотків.
23 березня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №228 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", якою затвердив базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2015 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб'єкти господарювання), у розмірі 75 відсотків.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 №8-р(I)/2020 (справа № 3-313/2019(7438/19) визнано неконституційним і таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, абзац восьмий частини п'ятої статті 11 Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" зі змінами, який мав такий зміст: "Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України".
При цьому Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 22.07.2020 №8-р(I)/2020 зазначив, зокрема таке:
"З аналізу наведених положень Закону випливає, що нормативне регулювання, передбачене абзацом восьмим частини п'ятої його статті 11, спрямоване на забезпечення отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, а встановлений оспорюваними положеннями Закону обов'язок спрямувати частину чистого прибутку на користь держави є імперативним та не потребує волевиявлення учасників господарської організації.
Конституційний Суд України вважає, що передбачений оспорюваними положеннями Закону механізм, який полягає в обов'язковому спрямуванні частини чистого прибутку до державного бюджету без волевиявлення учасників господарської організації, обмежує їх корпоративні права, зокрема таку складову, як правомочність на участь в управлінні господарською організацією. Вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційним, оскільки, визначаючи правові основи управління об'єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів. Водночас саме держава через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління здійснює управління суб'єктами господарювання державного сектора економіки та має вирішальний вплив на їх господарську діяльність.
Таким чином, запроваджене абзацом восьмим частини п'ятої статті 11 Закону обмеження не можна вважати конституційно допустимим, адже таке нормативне регулювання не узгоджується з умовами, які уможливлюють втручання держави у право власності, зокрема із дотриманням засад справедливості, пропорційності.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що абзац восьмий частини п'ятої статті 11 Закону суперечить частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України".
З викладених вище норм Цивільного кодексу України, Закону України від 17.09.2008 №514-VI "Про акціонерні товариства", Закону України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності", Рішення Конституційного Суду України від 22.07.2020 №8-р(I)/2020 та із Статуту ПАТ "Черкасиобленерго" господарський суд вбачає, що підставою виникнення в акціонерів права на одержання дивідендів від акціонерного товариства за результатами його фінансово-господарської діяльності у певний рік є відповідне волевиявлення акціонерів цього акціонерного товариства, а саме рішення їх загальних зборів про виплату дивідендів, їх розмір, порядок виплати тощо, а не сам факт виплати таких дивідендів одному з акціонерів як про це помилково стверджує позивач.
У спірних правовідносинах рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"), оформлені протоколами від 27.03.2009 №14, від 14.09.2010 №15, від 15.08.2011 №16, від 23.06.2012 №17, від 223.04.2013 №18, які в частині розподілу (спрямування) чистого прибутку акціонерного товариства на виплату дивідендів були визнані Господарським судом Черкаської області недійсними з моменту їх прийняття, та від 24.04.2014 №20 і від 10-11.10.2016 №1, які в судовому порядку не оскаржувалися, були прийняті з порушенням вимог пункту 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в чинній на той час редакції, а саме без згоди розпорядника майна у справі №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"). Незаконність цих рішень загальних зборів акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"), а також наявність обов'язкового до виконання судового рішення - ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 у справі №14-01/1494 про заборону ВАТ "Черкасиобленерго" здійснювати виплату дивідендів акціонерам боржника відповідно до рішень його органів управління означають про відсутність законних підстав для виплати акціонерам ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"), в тому числі і ОСОБА_1 , дивідендів за спірний період.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в аспекті дії статті 1 Першого протоколу вказав, що акція компанії є комплексною річчю; це засвідчує, що власник володіє акцією компанії разом із відповідними правами; це включає право на частку в активах компанії в разі її ліквідації, але водночас й інші безумовні права, особливо право голосу та право впливати на управління компанією (§ 60 рішення у справі "Olczak v. Poland" від 7 листопада 2002 року, заява № 30417/96).
ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол Конвенції), це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами товариства, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів акціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Конституційний Суд України у справі № 3-313/2019 (7438/19) зазначив, що на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Основного Закону України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003 зазначив, що правова сутність статей 13 і 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав; правовий статус суб'єктів права різних форм власності ґрунтується на єдиних конституційних принципах; разом з тим правовий статус кожного з них має особливості, що і характеризують того чи іншого суб'єкта права власності як такого; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності як у тому, що є загальним для них, так і в його особливостях відповідно до законів, дія яких на них поширюється.
Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41); непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004).
ЄСПЛ визнає, що акції компанії безсумнівно мають економічну цінність та становлять "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу (§ 91 рішення у справі "Sovtransavto Holding v. Ukraine" від 25 липня 2002 року, заява № 48553/99).
Конституційний Суд України (Перший сенат) у Рішенні від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019 вказав, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства; при обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 визначено основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи, а саме: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.
У спірних правовідносинах пункт 11 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в чинній на той час редакції, згадувані вище рішення Господарського суду Черкаської області від 13.11.2012 у справі №13/5026/1178/12, від 06.08.2013 у справі №925/1114/13, від 30.07.2013 у справі №925/1110/13, від 15.08.2013 у справі №925/1112/13, від 29.07.2013 у справі №925/1111/13 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 12.05.2009 у справі №14-01/1494 є втручанням держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, проте це втручання було здійснено законно, на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був доступний для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Про виправданість цього втручання свідчить те, що воно здійснювалося з метою задоволення наявного суспільного, публічного інтересу - захисту прав кредиторів у справі №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"). Дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами ОСОБА_1 у спірних правовідносинах забезпечується наявністю розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення - захистити права кредиторів у справі №01/1494 (№14-01/1494, №17-14-01/1494) про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"), та засобами, які при цьому використовуються - невиплатою дивідендів акціонерам цього боржника. В іншому випадку, за наявності у боржника заборгованості перед кредиторами і загрози визнання його банкрутом і можливої ліквідації як юридичної особи у справі про банкрутство, виплата дивідендів акціонерам такого боржника очевидно не означала б про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами акціонерів ВАТ "Черкасиобленерго" (ПАТ "Черкасиобленерго"), в тому числі і ОСОБА_1 .
Отже, господарський суд дійшов висновку, що вказане вище втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, не є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні по
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 і в інших численних її постановах зазначила, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
У даному спорі господарський суд не встановив порушення прав позивача, обґрунтованості та доведеності його позовних вимог, тому й не застосовує позовну давність.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
Позивач за квитанцією від 10.04.2020 №451020023 сплатив за подання позову 2438,70 грн. судового збору.
Відповідач за платіжним дорученням від 06.01.2021 №139 сплатив за подання апеляційної скарги 3658,05 грн. судового збору.
Позивач за квитанцією від 10.03.2021 №63869 сплатив за подання касаційної скарги 2438,68 грн. судового збору.
Всього сума сплаченого у цій справі судового збору, що підлягає розподілу, становить 8535,43 грн., яку відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судовий збір в сумі 8535,43 грн. покласти на позивача.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285, код ЄДРПОУ 22800735) 3658,05 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень, 05 копійок) судового збору.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 01 березня 2024 року.
СУДДЯ М.В. Дорошенко