29 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/734/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Тернопільської міської ради (46001, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, 5)
до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про скасування рішення.
За участі представників від:
Позивача: Ярош О.П.
Відповідача: не прибув
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Тернопільська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві №23666/2023 від 24.10.2023 (вх. №800 від 31.10.2023) зазначено, що в порушення вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) та Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, 22.02.2019 державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області, Гречкосій Г.В. вчинено запис на підставі рішення №45720486 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, загальною площею 18,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1774677061101, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності. Між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір сервітуту земельної ділянки площею 0,002 га для розміщення пересувної тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 . Зареєстроване за відповідачем на праві власності приміщення не є об'єктом нерухомості, а являється тимчасовою спорудою, яка не підлягає реєстрації. Окремо ним зазначено, що державний реєстратор не мав права проводити таку реєстрацію за відповідачем без правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
11.12.2023 Тернопільською міською радою подано заяву б/н, б/д (вх. №9957) про зміну предмету позову, у якій позивач просив суд скасувати рішення Державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт.
Позиція відповідача - Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1 .
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 17.11.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 07.11.2023 позовну заяву Тернопільської міської ради було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 164, 172 ГПК України при її подачі до суду.
14.11.2023 Тернопільською міською радою подано заяву б/н, б/д (вх. № 9193) з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 07.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/734/23 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.12.2023; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов; клопотання б/н, бд (вх. №8748 від 31.10.2023) про витребування доказів постановлено вирішити в підготовчому засіданні 11.12.2023.
11.12.2023 через канцелярію суду представник позивача подав заяву б/н, б/д (вх. № 9957) про зміну позовних вимог, у якій просив суд скасувати рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт.
Ухвалою суду від 11.12.2023: прийнято до розгляду заяву Тернопільської міської ради б/н, б/д (вх. № 9957 від 11.12.2023) про зміну предмету позову та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її врахуванням; підготовче засідання відкладено на 28.12.2023; частково задоволено клопотання Тернопільської міської ради б/н, б/д (вх. № 8748 від 31.10.2023) про витребування доказів; витребувано у Тернопільської районної військової адміністрації Тернопільської області оригінали документів, що стали підставою для реєстрації 22.02.2019 державним реєстратором Гречкосій Г.В. Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації, Тернопільської області на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 м. кв. по АДРЕСА_2 ; уповноважено представника Тернопільської міської ради на отримання витребуваних документів.
25.12.2023 на електронну адресу суду від Тернопільської районної військової адміністрації надійшла відповідь за № 01-2922/01-07 від 25.12.2023 (вх. № 10354), у якій повідомлено суд, що у зв'язку з відсутністю у штаті посади державного реєстратора, відсутній доступ до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
28.12.2023 через канцелярію суду представник позивача подав клопотання б/н, б/д (вх. №10476) про витребування у державного реєстратора Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради належним чином засвідчених копій документів з реєстраційної справи, які стали підставою для реєстрації 22.02.2019 державним реєстратором Гречкосій Г.В. Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 м. кв. по АДРЕСА_2 .
Також, 28.12.2023 представником позивача подано клопотання б/н, б/д (вх. № 10487 від 28.12.2023) про долучення до матеріалів справи витягу про реєстрацію місця проживання особи, згідно з яким зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 28.12.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/734/23.
Також 28.12.2023 судом постановлено ухвалу, якою: прийнято до розгляду: відповідь Тернопільської районної військової адміністрації за № 01-2922/01-07 від 25.12.2023 (вх. № 10354 від 25.12.2023); клопотання Тернопільської міської ради б/н б/д (вх. № 10487 від 28.12.2023), з додатками; підготовче засідання відкладено на 18.01.2024; задоволено клопотання Тернопільської міської ради б/н, б/д (вх. № 10476 від 28.12.2023) про витребування доказів; витребувано в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради засвідчені копії документів з реєстраційної справи, що стали підставою для реєстрації 22.02.2019 державним реєстратором Гречкосій Г.В. Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації, Тернопільської області на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 м. кв. по АДРЕСА_2 ; уповноважено представника Тернопільської міської ради на отримання витребуваних документів.
На виконання ухвали суду від 28.12.2023, Управлінням державної реєстрації Тернопільської міської ради листом №28/28-01 від 05.01.2024 (вх. №197 від 09.01.2024) подано до матеріалів справи засвідчені копії документів з реєстраційної справи №1774677061101.
Ухвалою суду від 18.01.2024: прийнято до розгляду лист Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради №28/28-01 від 05.01.2024 (вх.№197 від 09.01.2024), з додатками; закрито підготовче провадження по справі №921/734/23 та призначено її до розгляду по суті на 15.02.2024.
В судовому засіданні 15.02.2024 оголошено перерву до 29.02.2024.
Представником позивача в судовому засіданні 29.02.2024 підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 29.02.2024 не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та жодного клопотання не подав.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом №573224170092, станом на 01.11.2023, місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 зазначена адреса: АДРЕСА_4 .
ФОП ОСОБА_1 судова кореспонденція направлялась на адресу, вказану нею при державній реєстрації статусу підприємця, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Рекомендовані повідомлення від 17.11.2023, 12.12.2023, 29.12.2023, 19.01.2024, 15.02.2024 з штрихкодовими ідентифікаторами відповідно № 0600233984512, № 0600237826563, № 4602510922993, № 0600244643920, №0600249981475, якими на зазначену у позові та реєстрі адресу відповідача направлялись копії ухвал від 17.11.2023, 11.12.2023, 28.12.2023, 18.01.2024, 15.02.2024 повернулись на адресу суду без вручення адресату, з відмітками підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з тим, судом здійснювалось направлення судової кореспонденції за адресою, вказаною у відповіді №357968 від 11.12.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру та Витягу про реєстрацію місця проживання особи Управління державної реєстрації Відділу реєстрації проживання особи ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 .
Рекомендовані повідомлення від 12.12.2023, 29.12.2023, 19.01.2024, 15.02.2024 з штрихкодовими ідентифікаторами відповідно № 0600237826610, № 4602510922985, № 0600244643946, №0600249981505, якими за адресою місця реєстрації відповідача направлялись копії ухвал від 11.12.2023, 28.12.2023, 18.01.2024, 15.02.2024 повернулись на адресу суду без вручення адресату, з відмітками підприємства зв'язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".
Щодо цього суд зазначає, що розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Це вказує про обізнаність ФОП ОСОБА_1 про перебування у провадженні Господарського суду Тернопільської області справи №921/734/23, з заявленими до неї вимогами та небажання скористатись правами, передбаченими ст.ст. 13, 46 ГПК України.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 29.02.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Тернопільської міської ради №6/52/107 від 28.10.2014 внесено зміни до пунктів 3, 5 додатку до рішення міської ради від 26.04.2013 №6/31/99 "Про укладення договорів сервітуту" із внесеними змінами відповідно до рішень міської ради від 06.06.2013 №6/34/84, від 12.07.2013 №6/35/64, від 21.09.2013 №6/37/69, від 24.12.2013 №6/42/19, від 17.03.2014 №6/45/125, від 25.04.2014 №6/47/190, від 12.06.2014 №6/48/58 та доповнено перелік місць розміщення об'єктів, зокрема адресою: 3. 161. вул. Карпенка (біля буд. 10).
Після цього, 22.07.2015 між Територіальною громадою м. Тернополя від імені якої діє Тернопільська міська рада, в особі заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Остапчук В.О. (надалі - власник) та ОСОБА_2 (надалі - сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (надалі - договір).
Об'єктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (об'єкт благоустрою) в АДРЕСА_2 ) площею 0,00063 га, розташування та межі якої зазначено в додатку до цього договору. Особистий строковий сервітут встановлено для обслуговування тимчасової споруди - автопричепу для здійснення підприємницької діяльності на умовах, зазначених в цьому договорі (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3 договору).
У п. 1.4 договору зазначено, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 2.1 договору, строк його дії складав з 26.04.2015 до 26.04.2016.
У п. 2.2 договору зазначено, що після закінчення строку дії договору сервітуарій має право на укладення на новий строк нового договору особистого строкового сервітуту у разі ухвалення Тернопільською міською радою відповідного рішення щодо розміщення (продовження розміщення) сервітуарієм тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.
У п. 4.1.7 договору передбачено, що власник має право приймати рішення про тимчасове або постійне перенесення тимчасової споруди сервітуарія після направлення сервітуарію відповідного письмового повідомлення не пізніше, ніж за 15 календарних днів до запланованої дати її перенесення, з зазначенням в повідомленні нового її місця та строку перенесення (тимчасово чи постійно).
Власник зобов'язаний не перешкоджати сервітуарію використовувати встановлений цим договором особистий строковий сервітут тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (п. 4.2.1 договору).
У свою чергу сервітуарій має право використовувати встановлений цим договором особистий строковий сервітут тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, за умови дотримання умов цього договору (п. 4.3.1 договору).
Відповідно до п. 4.4.1 договору сервітуарій зобов'язався дотримуватися умов цього договору, використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.
Вказаний договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів сервітутів 17.08.2015 за №746.
Надалі, між сторонами укладено додаткові угоди від 12.07.2016, 17.11.2016, 24.04.2017, 12.04.2018, 22.04.2019, 03.03.2020, 19.01.2021, 17.03.2022, 21.02.2023, якими сторонами, зокрема продовжено строк дії договору до 26.04.2024 та збільшено площу об'єкту особистого строкового сервітуту до 0,0020 га.
В матеріалах справи міститься копія паспорта прив'язки з реєстраційним № 77/16 тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 16.11.2016 Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на замовлення гр. ОСОБА_2 , з терміном дії до 26.04.2022, а також схеми розташування, благоустрою, ескізи фасаду цієї тимчасової споруди.
14.01.2019 на замовлення ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю “Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області” виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок (нежитлове приміщення) по АДРЕСА_2 .
Згідно експлікації приміщень плану громадського будинку АДРЕСА_5 , це приміщення складається з одного поверху площею 18,6 кв.м.
У Технічному паспорті наведено також характеристику цього об'єкта, згідно якої фундамент складається з монолітного залізобетону, стіни з метало каркасу та сендвіч панелей, покрівля суміщена з сандвіч панелей, підлога з лінолеуму.
На замовлення гр. ОСОБА_2 . Приватним підприємством «ВолКаС» виготовлено Технічний висновок №09-2019 про відповідність стану конструкцій споруди для підприємницької діяльності (торгового кіоску) за адресою вул. Карпенка у м. Тернополі архітектурно-планувальним, санітарним, протипожежним нормам та придатність для подальшої експлуатації в якості споруд для здійснення підприємницької діяльності та для відповідної реєстрації.
При цьому, у Технічному висновку зазначено, що приміщення необхідно забезпечити первинними засобами вогнезахисту (вогнегасниками) згідно вимог п. 3.12 НАПБ Б.03.001-2004р.
Вказаний Технічний висновок виготовлено експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_5 , який згідно Кваліфікаційного сертифіката №000545 від 31.07.2012 є відповідальним виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури.
У Інформації №347969357 від 26.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 зазначено, що державним реєстратором Гречкосій Галиною Василівною Управління агропромислового, економічного розвитку та питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації 22.02.2019 за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) було зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості за вказаною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1774677061101, номер запису про право власності 30473787). Підставою внесення запису про право власності зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45720486 від 27.02.2019.
При цьому, підставою для державної реєстрації права власності вказано Звіт №09-2019, виготовлений Приватним підприємством "ВолКаС".
У відповідь на звернення Управління правового забезпечення Тернопільської міської ради №219/4.2 від 27.09.2023, Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради листом №292/14.4 від 28.09.2023 повідомлено що останнім не присвоювалась адреса вказаному об'єкту. Одночасно ним проінформовано, що Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на замовлення гр. ОСОБА_1 оформлено паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №77/16 від 16.11.2016 за адресою АДРЕСА_2 ).
Разом з цим, за інформацією Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради №151/27 від 27.09.2023, шляхом перевірки відомостей, які містяться в ЄДЕССБ та на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за критерієм пошуку нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , відділом не проводилась реєстрація вказаного об'єкта.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У ч. ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України зазначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України).
Тернопільська міська рада, відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є представницьким органом місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб'єкта власності народу України, територіальної громади, власників землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (пункт 34 частини 1 статті 26) органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Тернопільська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. Отже, право комунальної власності на землю (земельні ділянки), виникає і без реєстрації в силу спеціальних вимог закону. Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України презюмується належність земельних ділянок на території міста Тернополя територіальній громаді міста з визначенням її власником Тернопільської міської ради.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно вимог частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У п. п. "а", "в" ст. 12 ЗК України (в чинній станом на жовтень 2014 року редакції) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях міської ради. Отже, правовою основою виникнення права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України (в чинній станом на жовтень 2014 року редакції) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
З урахуванням наведеного, земельна ділянка площею 0,0020 га відноситься до земель комунальної власності, власником якої є Тернопільська міська рада.
На підставі рішень Тернопільської міської ради №6/31/99 від 26.04.2013, №6/52/107 від 28.10.2014, між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 22.07.2015 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці комунальної власності.
Пунктом 6 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
У даній справі спір виник внаслідок проведення незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: приміщення, площею 18,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На думку Тернопільської міської ради такі дії державного реєстратора вчинено з порушенням п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, оскільки відповідачем державному реєстратору не було подано переліку документів, необхідного для вчинення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вже зазначалось, у Інформації №347969357 від 26.09.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, що державним реєстратором Гречкосій Галиною Василівною Управління агропромислового, економічного розвитку та питань державної реєстрації Підгаєцької районної державної адміністрації 22.02.2019 за ОСОБА_2 було зареєстроване право приватної власності на нерухоме майно за вказаною адресою (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1774677061101, номер запису про право власності 30473787). Підставою внесення запису про право власності зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45720486 від 27.02.2019. При цьому, підставою для державної реєстрації права власності вказано Звіт №09-2019, виготовлений Приватним підприємством "ВолКаС".
Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У свою чергу, у ст. 182 ЦК України вказано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з пунктами 1,4 ч.1.ст.3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
За приписами п.1 ч.1.ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” право власності підлягає державній реєстрації.
Частиною 1 статті 5 вказаного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
У ч.2 ст.5 цього Закону зазначено, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Аналогічна за змістом норма міститься в частині другій ст.331 ЦК України, якою визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (в чинній станом на 22.02.2019 редакції) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду, заяви зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частинами 2 та 4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Частиною 2 статті 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
У ч.1 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” наведено підстави, за наявності яких державний реєстратор зобов'язаний відмовити заявнику в державній реєстрації речового права. Серед визначених підстав для відмови у державній реєстрації прав, Закон містить такі підстави як:
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, як-от: договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості; свідоцтва про право власності; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо.
Відповідно до п. 40 Порядку (в чинній станом на 22.02.2019 редакції) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку передбачено основний перелік документів, необхідний для державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (не було подано відповідачем реєстратору);
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (не було подано реєстратору);
4) письмова заява або договір співвласників про розділ часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Як встановлено судом, і це вбачається з матеріалів справи, відповідачем зазначена норма пункту 41 Порядку не була дотримана, адже визначені у п.п. 1), 3) пункту 41 Порядку документи не були подані.
У виготовленому 14.01.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю “Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області”, на замовлення відповідача, Технічному паспорті вказано, що фундамент складається з монолітного залізобетону, стіни з метало каркасу та сендвіч панелей, покрівля суміщена з сандвіч панелей, підлога з лінолеуму.
Відповідно до Технічного висновку №09-2019, експертом з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_5 Приватного підприємства "ВолКаС" вказаний об'єкт віднесено до споруди для підприємницької діяльності (торговий кіоск).
Суд враховує, що Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради не присвоювалась адреса вказаному приміщенню за адресою АДРЕСА_2 , а натомість ОСОБА_2 оформлено/видано паспорт прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2 , із строком дії до 26.04.2022.
Окрім того, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради не здійснювалось видачі дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію вказаного об'єкту по АДРЕСА_2 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .
Наведені обставини в сукупності свідчать про те, що документи, які згідно чинного законодавства є необхідними для проведення державної реєстрації прав, не могли слугувати правовою підставою для вчинення державним реєстратором дій щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення, як на об'єкт нерухомого майна, а також внесення до реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №30473787 за реєстраційним №1774677061101.
Також наявні матеріали справи підтверджують твердження позивача щодо обставин неотримання відповідачем жодних дозвільних документів на спорудження вказаного об'єкту як нерухомого та виділення саме для цієї мети Тернопільською міською радою земельної ділянки.
Суд зазначає, що у 2015 році відповідачем отримано земельну ділянку для розміщення та використання тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а у 2016 році виготовлено паспорт прив'язки цього об'єкту, як тимчасової споруди.
Відповідно до п. 4.3.1 договору сервітуарій має право використовувати встановлений цим договором особистий строковий сервітут тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, за умови дотримання умов цього договору, а відповідно до п. 4.4.1 договору сервітуарій зобов'язався дотримуватися умов цього договору, використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умова, визначених в цьому договорі.
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Державна реєстрація проводиться з обов'язковою перевіркою документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, що не було зроблено під час прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, а відповідно до частини п'ятої цієї статті відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Частиною 2 ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Наведені норми чинного законодавства України свідчать про те, що державній реєстрації підлягають речові права виключно на нерухоме майно або об'єкти незавершеного будівництва, тобто, якщо проведена державна реєстрація права на майно та внесено відповідний запис у Державний реєстр речових прав, то таке майно повинно бути саме нерухомим.
У свою чергу, права на рухоме та інші види майна, які не мають ознак нерухомого, зокрема малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, не підлягають державній реєстрації, що виключає наявність правових підстав для внесення запису про такі права до Державного реєстру прав.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Управління агропромислового, економічного розвитку та з питань державної реєстрації Підгаєцької РДА Гречкосій Г.В. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на тимчасову споруду площею 18,6 кв. м., на підставі Технічного висновку (звіту) №09-2019 про відповідність стану конструкцій споруди для підприємницької діяльності (торгового кіоску) за адресою вул. Карпенка у м. Тернополі архітектурно-планувальним, санітарним, протипожежним нормам, виконаного ПП "ВолКаС".
Тобто, підставою для здійснення оскаржуваної реєстрації реєстратором вказано Технічний висновок (Звіт), який не є правовстановлюючим документом, котрий свідчить про наявність чи то про відсутність у відповідача права власності на нерухоме майно чи його частину. Зміст Технічного висновку (Звіту) вказує, що його виготовлено з метою визначення технічного стану основних несучих конструкцій торгових приміщень, а не для введення об'єкту в експлуатацію. Тому, цей Технічний висновок (Звіт) не є документом, що засвідчує готовність об'єкту для подальшої безпечної експлуатації та не підміняє собою Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Як вже зазначалось, за інформацією, наданою Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради не здійснювалось видачі дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію торгово - офісних приміщень по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 як на нерухомий об'єкт.
Статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.29, 2.30 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011) підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. Відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Встановлений факт отримання відповідачем паспорта прив'язки, в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, дають підстави стверджувати, що нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 є саме тимчасовою спорудою.
А згідно з ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на такий об'єкт не підлягають державній реєстрації.
На підставі доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що документи, які за чинним законодавством є необхідними для подання заявником з метою проведення державної реєстрації прав, не стали підставою для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про об'єкти нерухомості (з відкриттям розділу) за реєстраційними номерами 1774677061101 та підставою для внесення запису №30473787 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, площею 18,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, як вбачається із наданих суду доказів, відповідачем вимоги пункту 41 Порядку не були виконані та відповідний перелік документів для здійснення державної реєстрації не був поданий.
Окрім того, зареєстрований за відповідачкою об'єкт не відповідає критеріям нерухомого майна (ст. ст. 181, 182 ЦК України), а є тимчасовою спорудою. Тому, згідно з ч.4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речове право на нього не підлягає державній реєстрації.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, право власності за відповідачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на вказаний об'єкт, як на нерухомий, зареєстровано безпідставно.
Зміст ст. 377 ЦК України (в чинній станом на 22.02.2019 редакції) вказує на те, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
У ч.1 ст. 120 ЗК України (в чинній станом на 22.02.2019 редакції) вказано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Таким чином, після проведення оскаржуваної реєстрації, з урахуванням змісту ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, відповідач фактично, без будь-яких належних та законних підстав набув нове право на земельну ділянку площею 0,0020 га, що належить територіальній громаді Тернопільської міської ради.
У ч.ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Оскаржуваною реєстрацією виникли обставини, котрі за приписами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України порушують право позивача.
В силу ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За змістом статтей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
Отже, позивачем обрано правильний спосіб захисту, а тому позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем на нежитлове приміщення площею 18,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт як на нерухомий, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18, розглядаючи спори про скасування рішення державного реєстратора суд повинен уникати надмірного формалізованого підходу до позовних вимог, бо це суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, судом враховано обставини, що склались у конкретній справі.
Зокрема, належна відповідачці тимчасова споруда не є об'єктом самочинного будівництва, оскільки на неї отримано паспорт прив'язки, а позивачем (як власником земельної ділянки) по чинному досі договору земельного сервітуту виділено ділянку для розміщення та обслуговування кіоску.
Отже, підстав для дострокового повернення земельної ділянки шляхом знесення кіоску не має. Крім того, встановлений за кошти відповідачки об'єкт може бути демонтовано без його знецінення, тому неефективним та несправедливим є спосіб захисту шляхом визнання на нього права власності за позивачем.
Через це, судом у спорі, що розглядається, не застосовуються правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №263/18985/19, №916/1174/22, №145/2047/16-ц, бо вони не є подібними.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, -
Позов задоволити.
1. Скасувати рішення державного реєстратора від 27.02.2019 №45720486 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на нежитлове приміщення загальною площею 18,6 кв. м. по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт як на нерухомий.
2. Cтягнути з Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 3400302145) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 01 березня 2024 року.
Суддя І.П. Шумський