28 лютого 2024 року
м. Черкаси
Справа № 692/1014/23
Провадження № 22-ц/821/404/24
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» - адвоката Починка Олександра Ігоровича на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у складі головуючої судді Чепурного О. П.,
У вересні 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Заяву мотивувала тим, що 26.09.2023 нею подано до Драбівського районного суду позовну заяву про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Предметом спору по даній справі є належна заявниці на праві власності земельна ділянка площею 3,7508 га, кадастровий номер 7120687600:03:001:0235, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Остапівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, якою відповідач користується без належних на те підстав.
Зазначає, що їй стало відомо, що відповідач виготовив договір оренди вказаної земельної ділянки від імені її померлого батька ОСОБА_2 та намагається через державного реєстратора зареєструвати право оренди на вказану земельну ділянку та відповідно подав документи на реєстрацію права оренди. Тому заявниця просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державними реєстраторами проводити реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державним реєстратором України проводити реєстрацію права оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 3,7508 га, кадастровий номер 7120687600:03:001:0235, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Остапівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.
Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року заяву задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державними реєстраторами України проводити реєстрацію права оренди належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3,7508 га, кадастровий номер 7120687600:03:001:0235, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Остапівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Ухвала суду мотивована тим, що земельна ділянка щодо якої заявниця просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державними реєстраторами проводити реєстрацію права оренди, дійсно є предметом спору та належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Оскільки позивачка вказує, що в неї є побоювання щодо реєстрації права оренди на її майно відповідачем до вирішення справи по суті, суд вважає необхідним заяву про забезпечення позову задовольнити з метою збереження спірного майна. Запобіжний захід в даному випадку буде співмірним та необхідним заходом для забезпечення безперешкодного виконання рішення суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ТОВ «Продсільпром» оскаржив його в апеляційному порядку та просило суд скасувати ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 26.09.2023 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі № 692/1014/23.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ні судом в оскаржуваній ухвалі, ні заявником у поданій заяві не надано відповідних обґрунтувань необхідності саме такого забезпечення позову, як накладення заборони держаними реєстраторами України проводити реєстрацію права оренди належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3,7508 га, кадастровий номер 7120687600:03:001:0235, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Остапівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту.
Зазначає, що ОСОБА_1 в обґрунтування заяви не надано жодних належних, достовірних доказів, що ТОВ «Продсільпром» були вчинені певні дії, спрямовані на реєстрацію права оренди.
Також не надано жодного доказу того, що незастосування заходів забезпечення позову, в даному випадку, призведе до неможливості або утруднить виконання рішення суду у даній справі у випадку задоволення вимог позивача.
Вказує, що в оскаржуваній ухвалі не вказано, якими доказами та аргументами керувався суд при прийнятті і вирішенні питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову.
14 лютого 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Фай В. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 26.09.2023 залишити в силі.
Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи повністю спростовуються обставинами встановленими у судовому засіданні.
Вказує, що у справі № 692/1014/23 за позовом ОСОБА_3 (сестри позивача у даній справі) до ТОВ «Продсільпром» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою суд відмовив у забезпеченні позову і відповідач 29.09.2023 провів державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, що потягло за собою додаткових зусиль позивачки у відновленні своїх прав.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, забезпечення позову.
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України ухвала є різновидом судового рішення.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.
Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21) та від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частиною 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що земельна ділянка щодо якої заявниця просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони державними реєстраторами проводити реєстрацію права оренди, дійсно є предметом спору та належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Зазначає, що запобіжний захід в даному випадку буде співмірним та необхідним заходом для забезпечення безперешкодного виконання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову та вказуючи об'єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що мають реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач зазначив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7120687600:03:001:0235, яка належить їй на праві власності, знаходиться у користуванні ТОВ «Продсільпром» без належних на те підстав.
Позивач ОСОБА_1 наполягала на тому, що існують реальні ризики вчинення щодо проведення реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку ТОВ «Продсільпром» на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки від імені її померлого батька ОСОБА_2 .
Колегія суддів, перевіривши доводи заявника, врахувавши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, доходить висновку, що на час постановлення оскаржуваної ухвали існувала реальна загроза того, що під час вирішення спору може бути зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7120687600:03:001:0235 за відповідачем ТОВ «Продсільпром», що у свою чергу може потягнути за собою зміну предмета спору чи ініціювання нового спору. Викладені обставини, виходячи з положень ст. 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21) зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Колегія суддів вважає наявними підстави для забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам України проводити реєстрацію права оренди належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 3,7508 га, кадастровий номер 7120687600:03:001:0235, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться в межах Остапівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту, оскільки такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та стосуються суті спору у справі, предметом позову в якій є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Застосування такого заходу забезпечення позову, на переконання колегії суддів, не призведе до порушень прав відповідача, крім того, звертаючись до апеляційного суду ТОВ «Продсільпром» не зазначає, яким саме чином порушує їх права вказаний вид забезпечення позову.
З вищевикладеного вбачається, що між сторонами, на час постановлення оскаржуваної ухвали, дійсно існував спір, а відсутність забезпечення позову могло призвести до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим, приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ТОВ «Продсільпром» - адвоката Починка О. І. слід залишити без задоволення, а ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Продсільпром» - адвоката Починка Олександра Ігоровича - залишити без задоволення.
Ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 28 лютого 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді:
В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко