Справа № 633/34/22 Номер провадження 22-ц/814/389/24Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
14 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Кириченко В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Биченко Антона Олександровича на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Печенізького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а саме позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Печеніги, Чугуївського району Харківської області починаючи з 2014 року по день його смерті.
Обґрунтовуючи позов позивач зазначила, що починаючи з червня 2014 разом з покійним ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказані відносини носили характер сімейних відносин, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, купували майно для спільного використання та проводили ремонт будинку і господарських будівель.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Позивач вважає, що фактично була дружиною померлого з червня 2014 року до дня смерті спадкодавця, тому має право на спадкування спадкового майна. Проте через відсутність встановленого факту її проживання з померлим однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу вона позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 територіальна підсудність судових справ підвідомчих Печенізькому районному суду Харківської області змінено на Козельщинський районний суд Полтавської області.
Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційному порядку рішення оскаржила ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що позивачем надано суду належні та допустимі докази проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Висновки суду щодо відмови у позові апелянт вважає передчасними , зробленими на підставі припущень та такими що не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім іншого судом безпідставно не взяті до уваги показання свідків , оскільки суд відхилив показання в цілому не обґрунтувавши їх недостовірності та не оцінивши їх в сукупності з іншими письмовими доказами , які підтверджують факт придбання майна на користь сім'ї , проведення ремонтних робіт.
Апелянт просить скасувати рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 травня 2023 року , та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_2 , адвокат Пекаренін А.А. подав відзив на апеляційну скаргу у якому вказав, що вважає скаргу необґрунтованою та такою , що не підлягає задоволенню, рішення просив залишити без змін.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого 05.11.2021 Печенізькою селищною радою Печенізького району Харківської області (а.с.11).
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому спадкове майно, а саме: на житловий будинок з господарськими приміщеннями та мотоцикл марки SABUR SB50Q.
Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Чугуївського нотаріального округу Харківської області Юрченко О.М. заведено спадкову справу № 276/2021, на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.12.2021 (а.с. 52).
За життя ОСОБА_3 заповіти не посвідчувалися.
Також встановлено що за життя спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 особи за місцем проживання спадкодавця не зареєстровані (а.с.28).
ОСОБА_1 згідно паспортних даних зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 9).
ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 в шлюбі не перебували.
На підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини позивачем подані видаткові накладні № 245 від 15.07.2016, № 112 від 13.05.2016, №264 від 19.06.2018, №271 від 20.06.2018, №239 від 07.08.2015, № 48 від 04.04.2016, де замовник товару зазначена позивач по справі.
Також надано довідку, яка видана адміністратором відділу - Центр надання адміністративних послуг в частині того, що позивач ОСОБА_1 починаючи з червня 2014 року фактично проживала з громадянином ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с. 27)
Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказала, що встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з червня 2014 року необхідне для одержання нею права на спадкування за законом після померлого спадкодавця.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Зокрема, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265).
Зокрема, за положеннями статті 1264 і 1265 ЦК України передбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (п'ята черга спадкування), причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім'єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 зазначено, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином з огляду на вищенаведені норми права та ту обставину, що довідка на яку посилається позивач , як на підтвердження дійсного проживання з ОСОБА_3 містить суперечливі відомості , оскільки , як вірно зазначив суд першої інстанції ОСОБА_3 був зареєстрований сам за адресою АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції також не приймає її до уваги.
Матеріали справи не доводять факту проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується із висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Биченко Антона Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 17 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В.М.Триголов
Судді: А.І.Дорош
О.А.Лобов