Справа № 548/1762/23 Номер провадження 22-ц/814/1053/24Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
14 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
Секретар: Кириченко В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення аліментів з обох батьків , -
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Хорольського районного суду із позовом , який мотивував тим, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є його батьками, але матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, чим порушують вимоги ст. 180 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Позивач просив суд стягнути з відповідачів аліменти на його утримання в розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення ним повноліття та покласти судові витрати на відповідачів.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на його утримання у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 31.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 31.07.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Припинено стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (попереднє прізвищеТелятник), аліментів на утримання ОСОБА_2 , за виконавчим листом виданим Хорольським районним судом Полтавської області у справі № 548/159/16-ц, з моменту набрання рішення законної сили.
Стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 073, 60 грн. в рівних долях з усіх відповідачів, тобто по 536, 80 грн. з кожного з відповідачів.
В апеляційному порядку рішення оскаржила ОСОБА_1 .
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним , необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права , при невірному з'ясуванні фактичних обставин справи.
Апелянт вказує, що позивач зобов'язаний довести суду факт неналежного виконання батьками, які не позбавлені батьківських прав , своїх батьківських обов'язків на його утримання.
Проте, позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення аліментів з обох батьків не надано суду жодного доказу , який би вказував на те , що його батько чи мати неналежно виконують своїх батьківських обов'язків на його утримання.
ОСОБА_1 вказує, що наразі , аліменти на утримання ОСОБА_2 їй не надходять , у зв'язку із оскаржуваним рішенням , тому вони з 15.06.2023 і не передавались сину - ОСОБА_2 .
Крім іншого скаржник посилається на те , що неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними , та може сама звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів з батьків , які не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів на її утримання . Проте , в даному випадку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вже вирішено питання щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року , та ухвалити нове , про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями12,81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Судом встановлено, що відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження Серія НОМЕР_1 .
Неповнолітній позивач є студентом 2 курсу група А21 спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» на денній формі навчання за державним фінансуванням відокремленого структурного підрозділу «Хорольський агропромисловий фаховий коледж» Полтавського державного аграрного університету, що доводиться довідкою №239 від 05.07.2023 року.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 16.02.2016 року по справі № 548/159/16-ц стягнуто із ОСОБА_3 - на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання його неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 02 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі виконавчого листа у справі №548/159/16-ц Хорольського районного суду Полтавської області 02.03.2016 року було відкрито виконавче провадження №50344143, щодо примусового стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Мати позивача, ОСОБА_1 , має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що доводиться копією свідоцтва про його народження НОМЕР_2 .
Позивач вказує що він навчається, проживає з батьком ОСОБА_3 у бабусі ОСОБА_6 та перебуває на її матеріальному утриманні, фактично бабуся несе витрати на придбання продуктів харчування, предметів побуту, оплачує комунальні послуги, тощо, розмір її пенсії є недостатнім для його повноцінного утримання.
Батька позивача, ОСОБА_3 мобілізовано до лав ЗСУ.
Частиною 1 ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 47 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Положення ч. 2 ст. 47 ЦПК України і ч. 1 ст. 18 СК України конкретизують положення ст. 5 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, про те, що сторони розглядають можливість надання дітям додаткових процесуальних прав у зв'язку з розглядом судовим органом справ, що стосуються дітей, зокрема, права здійснювати деякі або всі права сторін у такому процесі.
Згідно з ч. 3 ст. 179 СК України неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь.
Позовні вимоги неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосуються безпосередньо його майнових прав, як неповнолітньої особи, який станом на день подання позову досяг 16 років, то відповідно до ст. 147 ЦПК України і ст. 18 СК України мав право особисто звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з батьків аліментів.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України та ст. 180 СК України, передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. ст. 8,11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому, слід враховувати, що у разі спору, суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, суд першої інстанції послався на те, що позивач не проживає із матірю ОСОБА_7 вже тривалий час , проте остання продовжує отримувати аліменти від ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , а отже за таких обставин, дитина має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батьків.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є вірним , узгоджується з матеріалами справи та наявними у ній доказами.
Так, з Акту від 05 липня 2023 року складеного депутатами Хорольської міської ради ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , встановлено , що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрований , але проживає за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному житловому приміщенні зареєстровані : ОСОБА_11 (дід), ОСОБА_6 (бабуся) , ОСОБА_3 (батько позивача).
Таким чином, позивач не проживає із матір'ю ОСОБА_1 на користь якої за рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи свої вимоги, неповнолітній ОСОБА_2 зазначає, що підставою для стягнення аліментів з обох батьків згідно ч. 3 ст. 179 СК України є те, що ОСОБА_2 вже тривалий час проживає з бабусею ОСОБА_6 , остання фактично несе витрати на придбання продуктів харчування, предметів побуту , оплачує комунальні послуги та розмір її пенсії є недостатнім для повноцінного утримання позивача , мати позивача у вихованні та утриманні дитини участі не бере , проте продовжує отримувати аліменти на утримання ОСОБА_2 , чим порушує його права.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Оскаржуючи рішення в апеляційному порядку ОСОБА_1 вказує, що на підтвердження своїх позовних вимог жодних доказів, які б надавали позивачу право на стягнення аліментів з обох батьків, суду не надано. Питання щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 вже вирішено, рішення набрало законної сили та виконувалось до 15 червня 2023 року , що на думку скаржника залишено позаувагою судом першої інстанції.
Вказані аргументи спростовуються положеннями частини 3 статті 183 СК України згідно яких передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Оскільки судом встановлено , що ОСОБА_2 не проживає разом із ОСОБА_1 , що сторонами по справі не заперечується , відтак у ОСОБА_2 відповідно до вимог , ч.3 ст. 179 СК України виникло право на стягнення аліментів з обох батьків.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржником не доведено неможливості сплати нею аліментів, також не доведено і того що припинення стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання позивача матиме негативний вплив на матеріальне забезпечення ОСОБА_2 .
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення .
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1610,40 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1610 грн. 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А.Лобов