Справа № 552/5408/22 Номер провадження 11-кп/814/1153/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2019 року за №12019170020001086, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 і закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2019 року за №12019170020001086, на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України.
З матеріалів провадження встановлено та не заперечується учасниками, що в СД ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12019170020001086 від 03 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, про те, що 02 травня 2019 року близько 07 год 50 хв невстановлена особа, перебуваючи неподалік будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_7 .
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, за фактом якого проводилось досудове розслідування, сплинули та особу, причетну до його вчинення, не встановлено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року ОСОБА_7 оскаржила її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.
Потерпіла просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, з урахуванням наданої нею практики Європейського суду з прав людини, статей 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та захистити її права на національному рівні.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні в порушення вимог закону та практики Європейського суду з прав людини проводилось тривалий час, неповно та неефективно, без здійснення необхідних слідчих, процесуальних дій і виконання прийнятих процесуальних рішень та вказівок.
Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
До початку апеляційного розгляду потерпіла, будучи належним чином повідомленою про місце, дату, час розгляду провадження, до суду апеляційної інстанції не з'явилася подавши клопотання щодо проведення апеляційного розгляду за їх відсутності, в якому вимоги апеляційної скарги просила задовольнити з підстав, які в ній наведені.
Мотиви суду
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження за клопотанням прокурора та матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019170020001086 від 03 травня 2019 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність, як засада кримінального провадження, з огляду на частину 2 статті 9 КПК України, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно статті 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 3-1 частини 1 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Частиною 2 статті 125 КК України встановлена відповідальність за заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності. Санкція вказаної норми кримінального закону передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, а отже, відповідно до положень статті 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
У пункті 2 частини 1 статті 49 КПК України вказано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, зокрема і кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 125 КК України, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки.
Місцевий суд при постановленні оскаржуваної ухвали виходив із того, що за наслідками досудового розслідування кримінального провадження № 12019170020001086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, не встановлено, хто саме вчинив дане діяння, у провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів апеляційної інстанції вказаний висновок вважає передчасним.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних і перевірених доказів.
З матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_7 про протиправне заподіяння їй тілесних ушкоджень здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03 травня 2019 року до ЄРДР за № 12019170020001086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.
У 2019-2022 роках у цьому провадженні було допитано потерпілу, двох свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які не були очевидцями події, призначено експертизу та змінено кваліфікацію з частини 1 статті 125 КК України на частину 2 статті 125 КК України.
Станом на 25 серпня 2022 року сторона обвинувачення дійшла висновку, що за результатами проведених слідчих дій, недостатньо доказів, які б вказували на причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_7 .
З матеріалів кримінального провадження №12019170020001086 вбачається, що слідчим неодноразово, виносилися постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувалися судом, а матеріали кримінального провадження направлені для проведення подальшого досудового розслідування.
В матеріалах провадження маються численні вказівки щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, однак відсутні відомості, які саме дії було вчинено слідчим на виконання наданих вказівок, та інформація чи взагалі якісь слідчі дії проводилися для встановлення причетних осіб до вчинення кримінального правопорушення.
Останні вказівки прокурора у кримінальному провадженні було надано 20 квітня 2022 року під час скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження від 05 квітня 2022 року.
У вище зазначених вказівках по кримінальному провадженню № 12019170020001086 орган досудового розслідування було зобов'язано: допитати потерпілу та провести з нею слідчий експеримент; встановити місцезнаходження та допитати особу, на яку вказує потерпіла, як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення щодо неї; провести тимчасовий доступ до речей та документів, а саме транспортнотелекомунікаційних послуг за місцем вчинення відносно потерпілої кримінального правопорушення; виконати вказівки зазначені в ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 18 лютого 2022 року, які на час винесення постанови прокурора про скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження були не виконаними.
Також слід звернути увагу, що органом досудового розслідування не були допитані свідки, про яких потерпіла вказувала, як про очевидців події.
Матеріали кримінального провадження не містять інформації про виконання вище зазначених вказівок прокурора чи проведення будь-яких слідчо-розшукових дій для встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Поряд з цим, після надання вказівок у кримінальному провадженні № 12019170020001086 прокурор, в порушення статті 36 КПК України, не виконав покладені на нього обов'язки, та 25 серпня 2022 року звернувся з клопотанням до суду про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 08 вересня 2021 року та 18 лютого 2022 року ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Полтави було визнано протиправною бездіяльність посадових осіб ВП № 1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування кримінального провадження та нездійснення необхідних і достатніх дій для закінчення досудового розслідування протягом розумного строку, та порушення розумних строків досудового розслідування.
Вказане унеможливлює надати обґрунтовану оцінку того, чи було здійснено слідчим належних заходів по збиранню та дослідженню доказів у порядку, визначеному статтями 91-94 КПК України, чи проведено в достатньому обсязі слідчі дії, а отже, чи є обґрунтованим клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.
Про вказані обставини також було зазначено Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року при перегляді у касаційному порядку ухвал суду першої та апеляційної інстанцій щодо закриття даного провадження.
Зміст оскарженого в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції свідчить, що вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України, статті 49 КК України місцевий суд не надав належної оцінки доводам потерпілої про вчинення кримінального правопорушення щодо неї конкретною особою, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі залишив поза увагою, що у поданому клопотанні про закриття кримінального провадження №12019170020001086 прокурором не викладено об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, не відображено, що потерпіла зазначає про конкретну особу, яка його вчинила.
Апеляційний суд також звертає увагу на доводи потерпілої, яка наполягала на тому, що кримінальне правопорушення щодо неї вчинила певна особа та під час досудового розслідування не здійснено всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження та на помилку місцевого суду, внаслідок чого останній ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статті 370 КПК України.
Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу, як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
Поряд із цим, наявні у матеріалах провадження докази свідчать лише про те, що органу досудового розслідування не вдалось встановити саме місцезнаходження цієї особи, на яку вказує потерпіла, як на особу, яка вчинила відносно неї злочин.
Жодних дієвих заходів, спрямованих на її розшук, і в подальшому - на допит, вжито не було.
У свою чергу, суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК України).
Така позиція узгоджується з практикою Верховного суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження
№ 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23).
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктом 3 і пунктом 3-1 частини 1 статті 284 КПК України, є взаємовиключними.
Висновки
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Пунктом 2 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для скасування оскарженого рішення.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд при розгляді клопотання прокурора допустив неповноту судового розгляду, а його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
За цих умов, керуючись наведеними вище мотивами, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати.
При цьому, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 407 КПК України, слід постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, а матеріали кримінального провадження повернути органу досудового розслідування.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2023 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження (внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2019 року за №12019170020001086), на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України, а саме, у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальний проступок, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України - відмовити.
Матеріали провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 травня 2019 року за №12019170020001086, повернути органу досудового розслідування.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4